Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристика висловлення заборони в художньому дискурсі
1.1. Речення-заборони як вид спонукальних речень
1.2. Речення-заборони в художньому дискурсі
Розділ 2. Висловлення заборони на матеріалах творів В. Підмогильного
2.1. Висловлення заборони на основі роману «Місто» В. Підмогильного
2.2. Висловлення заборони на основі роману «Невеличка драма»
2.3. Висловлення заборони на основі оповідань «Гайдамаки» та «Повстанці» В. Підмогильного
2.4. Висловлення заборони на основі оповідання «Ваня» та «Син», «Повість без назви», «Історія пані Ївги» В. Підмогильного
Висновки
Список використаної літератури
Розділ 1. Характеристика висловлення заборони в художньому дискурсі
1.1. Речення-заборони як вид спонукальних речень
Усі речення залежно від мети висловлювання поділяються на розповідні, питальні, спонукальні.
У мовознавстві ХХ століття здійснено декілька спроб покласифікувати висловлення спонукальної семантики (М. Мілих, А. Немєшайлова, М. Косілова, І. Андрєєва, В. Храковський, О. Володін, Л. Бірюлін, Ц. Саранцацрал, Л. Фоміна, С. Харченко, С. Мясоєдова, О. Нарушевич-Васильєва, Г. Дрінко, К. Неустроєв, А. Маслова, О. Петрова тощо). Специфіка семантики спонукальних конструкцій насамперед визначається функціональним призначенням імператива. У кожному конкретному мовленнєвому акті волевиявлення зазвичай присутня оцінка повідомлюваного як мовцем, так і слухачем (слухачами). Повідомлюване відповідно може розцінюватися як прохання, порада, дозвіл, побажання, інструкція тощо.
Проте всі спонукальні конструкції мають спільний смисловий компонент – значення волевиявлення. Таким чином, значення волевиявлення є загальною семантичною ознакою всіх імперативних речень. Необхідним на сьогодні видається створення класифікації часткових значень волевиявлення.
Спонукальним називається речення, що виражає спонукання до дії у формі прохання, поради, наказу, заборони, вимоги, заклику, перестороги тощо[12;c.22].
К. Неустроєв комунікативно-прагматичні типи спонукальних висловлювань вважає за доцільне розподілити на три групи:
1) з основним значенням наказу, а також команди, вказівки, директиви, замовлення, заборони, дозволу, інструкції, рецепту кулінарного та лікарського як його різновидів;
Список використаної літератури
1. Бацевич Ф.С. Нариси з лінгвістичної прагматики: [монографія] / Ф.С. Бацевич. – Львів: ПАІС, 2010. – 336 с.
2. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: [підручник] / Ф.С. Бацевич. – К.: "Академія", 2004. – 344 с.
3. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э. Бенвенист. – М.: Прогресс, 1975. – 446 с.
4. Гнатковська О.М. Комунікативні інтенції "Я-висловлень" у сучасному англомовному дискурсі: лінгвокогнітивний та прагматичний аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.10.02.04 "Германські мови" / О.М. Гнатковська. – Ч., 2009. – 20 с.
5. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і дискурс / М.І. Голянич. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008. – 296 с.
6. Григорьева В.С. Дискурс как элемент коммуникативного процесса: прагматические и когнитивные аспекты [монография] / В.С. Григорьева. – Режим доступу : http : // window.edu.ru.
7. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А. ван Дейк; [пер. с англ. яз. под ред. В.И. Герасимова]. – М.: Прогресс, 1989. – 310 с.
8. Киселева Л.Я. Вопросы теории речевого воздействия. Текст / Л.Я. Киселева. – Л., 1978. – 236 с.
9. Кубрякова Е.С. О термине дискурс и стоящей за ним структуре знания / Е.С. Кубрякова // Язык. Личность. Текст. – М.: Языки славянской культуры, 2005. – С. 23–33.
10. Литвиненко Н.П. Український медичний дискурс: [монографія] / Н.П. Литвиненко. – Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2009. – 304 с.
11. Макаров М.Л. Основы теории дискурса / М.Л. Макаров. – М.: Гнозис, 2003. – 276 с.
12. Москальская О.И. Грамматика текста / О.И. Москальская. – М., 1981. – 284 с.
13. Радзієвська Т.В. Нариси з концептуального аналізу та лінгвістики тексту. Текст – Соціум – Культура – Мовна особистість : [монографія] / Т.В. Радзієвська. – К.: ДП "Інформативно-аналітичне агентство", 2010. – 491 с.
14. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : [підручник] / О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2008. – 712 с.
15. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність: [монографія] / Катерина Серажим. – К., 2002. – 392 с.
16. Сусов И.П. Грамматика говорящего / И.П. Сусов // Актуальне проблемы коммуникативной граматики. – Тула, 2000. – С.130–138.
17. Шевченко І.С. Когнітивно-прагматичні дослідження дискурсу / І.С. Шевченко // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен [під заг. ред. І.С. Шевченко]. – Х.: Константа, 2005. – С. 105–117.
18. Експресивне використання вокативних речень у художньому тексті // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна: зб. наук. статей. – Серія філологія. – Харків: ХНУ, 2006. – № 727. – С. 48 – 51.
19. Стилістичні функції генітивних речень // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні наукові дослідження – 2006”. – Том 37. Філологічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 97 –99.
20. Реалізація виражальних можливостей номінативних мінімальних структур художнього тексту // Вісник Запорізького національного університету: зб. наук. статей. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – С. 99 – 105.
21. Синтаксичні міні-структури художньо-зображувального призначення // Матеріали І Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції „Нові виміри сучасного світу” . – Том 1. – Ч. 2. – Мелітополь, 2005. – С.51 – 53.
22. Мінімальні безособові структури в системі виражальних засобів сучасної української літературної мови // Актуальні проблеми слов’янської філології: міжвуз. зб. наук. ст. / відп. ред. В.А. Зарва. – Ніжин: ТО Аспект-Поліграф, 2007. – Вип. ХІІІ: Лінгвістика і літературознавство. – С. 45 – 51.
23. Дрінко Г. Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах : автореф. дис. канд. філол. наук : спец. 10.02.17 «Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство» / Г. Г. Дрінко. – Донецьк, 2005. – 21 с.
24. Косилова М. Ф. К вопросу о побудительных предложениях / М. Ф. Косилова // Вестник МГУ. Серия «Филология и журналистика». – М., 1962. – № 4. – С. 48–56.
25. Маслова А. Ю. Коммуникативно-семантическая категория побудительности и её реализация в славянских языках (на материале сербского и болгарского языков в сопоставлении с русским): автореф. дис. канд. филол. наук : спец. 10.02.03 «Славянские языки», 10.02.01 «Русский язык» / А. Ю. Маслова. – СПб., 2009. – 40 с.
26. Милых М. К. Побудительные предложения в русском языке / М. К. Милых // Уч. зап. Харьков. ун-та. – Харьков, 1953. – Вып. 4. – С. 5–47.
27. Мясоєдова С. В. Категорія спонукання і її вираження в непрямих висловленнях сучасної української мови : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / С. В. Мясоєдова. – Харків, 2001. – 16 с.
28. Нарушевич-Васильєва О. В. Категорія спонукальності у прагмастилістичному аспекті : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Нарушевич-Васильєва. – Одеса, 2002. – 22 с.
29. Немешайлова А. В. Повелительное наклонение / А. В. Немешайлова. – Пенза, 1961. – 126 с.
30. Неустроев К. С. Способы выражения побуждения и воздействия (на материале современного английского языка) : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Теория языка», 10.02.04 «Германские языки» / К. С. Неустроев. – Ростов-на-Дону, 2008. – 22 с.
31. Петрова Е. Б. Каталогизация побудительных речевых актов в лингвистической прагматике / Е. Б. Петрова // Вестник ВГУ. Серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация». – Воронеж, 2008. – № 3. – C. 124–133.
32. Саранцацрал Ц. Речевые акты побуждения их типы и способы виражения в русском языке : дис. … д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» / Ц. Cаранцацрал. – М., 1993. – 246 с.
33. Фоміна Л. В. Комунікативна організація безсполучникового складного речення спонукального типу : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л. В. Фоміна. – Харків, 2000. – 15 с.
34. Харченко С. В. Семантико-синтаксична та комунікативна структура речень спонукальної модальності : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / С. В. Харченко. – К., 2001. – 20 с.
35. Храковский В. С. Семантика и типология императива : Русский императив / В. С. Храковский, А. П. Володин. – Л. : Наука, Ленингр. отд., 1986. – 137 с.
36. Храковский В. С. Повелительность / В. С. Храковский // Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. – Л. : Наука, Ленингр. отд., 1990. – 150 с.
37. Шабат-Савка С. Категорія комунікативної інтенції: типові вияви та синтаксична реалізація в сучасній українській мові / С. Шабат-Савка // Українська мова . – 2013 . – N1 . – С. 104-114.
Вступ
Когнітивно-дискурсивна парадигма як одна з пріоритетних у сучасній лінгвістиці спрямована на визначення способів репрезентації ментального світу людини у мові, на "комунікативну компетенцію мовця й адресата, дискурсивні чинники вибору тієї чи іншої мовної форми маніфестації знань у тексті чи комунікативній ситуації". У дослідницьке поле мовознавців потрапляє дискурс – особлива синергетична система, "інтегральний феномен, мисленнево-комунікативна діяльність, яка є сукупністю процесу й результату і включає як позалінгвальну, так і власне лінгвальний аспект".
Дослідження у галузі дискурсу заполонили лінгвістику сьогодення, однак, як влучно зазначила О. Кубрякова, широке розповсюдження самого терміна дискурс зовсім не означає, що за ним вже закріплений зміст, який можна було б уважати загальновживаним.
Висновки
Спонукальний дискурс – це діалогічна мовленнєва взаємодія комунікантів, яка відбувається під впливом спонукальної інтенції ініціатора і спрямована на здійснення непрямого директивного впливу на адресата в конкретній комунікативній ситуації. Комунікативна мета адресанта полягає у тому, щоб спонукати адресата до мовленнєвих чи немовленнєвих дій.
Інтегративний підхід до встановлення семантичних та прагматичних параметрів спонукального дискурсу дозволив з’ясувати, що його зміст формується як результат впливу на адресата відповідних мовних засобів, що містять оцінні, аргументативні та дейктичні значення. Особливу роль у контексті спонукання відіграють номінаційні процеси та інтенційно зумовлене актуальне членування дискурсу. Способи організації спонукального дискурсу зумовлюються логікою предметних відношень, що поєднують денотати.
