ВСТУП ………………..…………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ПРО ФАУСТА – ВИГАДКА ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?.............5
1.1 ФАУСТ В «НАРОДНІЙ КНИЗІ»…………………………………………….7
1.2 ІСТОРИЧНІ ДОКАЗИ ІСНУВАННЯ ФАУСТА…………………………..11
РОЗДІЛ 2. ФАУСТ У ЖИТТІ ГЕТЕ……………………………………………16
2.1 РІЗНИЦЯ МІЖ ФАУСТОМ ГЕТЕ І ФАУСТОМ ШПІСА ……………….19
2.2 ОБРАЗ ФАУСТА В МИСТЕЦТВІ………………………………………….21
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...24
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………...26
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..27

РОЗДІЛ 1.
ІСТОРІЯ ПРО ФАУСТА – ВИГАДКА ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

XVI ст. засудило Фауста. До нас дійшла версія видана Йоганном Шпісом у 1587 у Франкфурті-на-Майні. Це повний запис життя вченого включно із тими дивами, які творив Йоганн Фауст після підписання кров’ю угоди з дияволом. У період панування християнства дуже різко засуджували подібні дії. На це вказує ставлення автора до героя в «Народній Книзі»; там ні словом не обмовились про те, що вчений був людиною хорошою. Все ж нашому поколінню важко зрозуміти ці осуди через те, що нам ще в школі показали образ зовсім іншого Фауста – гуманіста-просвітителя, якого побачив Гете. На думку автора, Йоганн Фауст – учений, який шукає істину, борець проти догматизму, він не міг стати легкою здобиччю диявола. Можна навіть сказати, що Гете вирішив оправдати діяння Фауста (пізніша аналогія: Шиллер «оправдовує» Жанну д’Арк у «Орлеанській Діві»).
Давати оцінку Фаусту сьогодні варто з точки зору культури епохи пізнього Відродження, коли і зародилася ця легенда. Криза гуманістичних поглядів на світ та на людину зумовила посилення інтересу до «таємних», окультних вчень (ієрогліфи, алхімія, магія) з боку багатьох гуманістів. Варто ще додати, що «темна» наука була лише з точки зору раціонального пізнання; у той час власне науку та наукову «фантастику» було важко відділити одну від одної.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Аникст А. А. Гете и Фауст: От замысла к завершению. – М: Просвещение, 1979. – 239 с.
2. Белецкий А. И. Легенда о Фаусте в связи с историей демонологии. - «Записки Неофилологического об-ва при СПБ университете», вып. V и VI, 1911—1912
3. Вайльд О. Портрет Доріана Ґрея / Пер. з англ. та прим. Р. Доценка. — К.: Школа, 2003. – 316 с.
4. Гете Й. В. Поэзия и правда. Из моей жизни. - Москва: Захаров, 2003. - 736 с.
5. Лукаш М. Фауст. Лірика (переклад) – К: Веселка, 2001 – С. 24 – 425.
6. Наливайко Д. Передмова до Фауст. Лірика. – К: Веселка, 2001 – С. 5-22.
7. Тураев С. В. Иоганн Вольфганг Гете. Очерк жизни и творчества. – М: Просвещение, 1957. - С. 108-143.
8. Шалагінов Б. Б. «Фауст» Й. В. Гете. Містерія. Міф. Утопія: До проблеми духовної сутності людини в німецькій літературі на рубежі XVIII-XIXст.: Монографія. – К.: Вежа, 2002 – 279 с.
9. Шаповалова М. С., Рубанова Г. Л., Моторний В. А. Історія зарубіжної літератури. – Львів: Вища школа, 1982. – С. 206-208.
10. Nye R. Faust. – London: Hamilton, 1980. – 277 c.
11. Schmidt E. Faust und das sechzehnte Jahrhundert. – Berlin, 2 Aufl., Bd. I, 1902. – S. 1-35.
Інтернет-ресурси
12. Борисевич И. В. Легенда о докторе Фаусте (теоретико-литературные аспекты) // Електронний ресурс, режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npkpnu/Fil/2009_18/2_18_Borisevich.pdf
13. Жирмунський В. М. Легенда о докторе Фаусте // Електронний ресурс, режим доступу: http://lib.ru/INOOLD/WORLD/legend_of_faust.txt
14. Окара А. М. Записки київської доктора Фауста // Електронний ресурс, режим доступу: http://lib.meta.ua/book/18980/
15. Фройд З. Я и Оно // Електронний ресурс, режим доступу: http://www.knigonosha.net/readbook/43173/1/
16. Фундаментальная электронная библиотека. Литературная энциклопедия. Фауст // Електронний ресурс, режим доступу: http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/leb/leb-6662.htm
17. Шалагінов Б. Б. Драматургічні засоби створення театральності в "Фаусті" Й. В. Ґете // Електронний ресурс, режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/1438/
18. Шпис Й. Народная книга. История о докторе Иоганне Фаусте, знаменитом чародее и чернокнижнике // Електронний ресурс, режим доступу: http://www.libok.net/view/2742

ВСТУП
Легенди не виникають з пустого місця, чиєїсь вигадки чи просто інтенції придумати чергову фантастичну, і разом з тим наближену до реальності, історію, яка хвилювала б душі людей не одного покоління після свого творця. Має бути певний поштовх (внутрішній чи зовнішній), власна новаторська ідея або якомога непомітніше запозичення. Так і історія про доктора Фауста, яка не покидає уми людства ще з часів Середньовіччя. Кожен зображав його по-своєму і залежно від історичної доби. У Шпіса (відомий видавець XVIст.) Йоганн Фауст постає зухвалим та злісним доктором-чорнокнижником, який відвернувся від Бога і продав свою душу Дияволу. Крістіан Марло, англійський драматург, описує його як титана, що бажає знань, багатства і сили, проте, незважаючи на відмінності, кінцівка твору також трагічна. Саме завдяки ляльковій виставі за мотивами трагедії Марло із історією про доктора чорнокнижника знайомиться молодий Йоганн Вольфґанґ Гете; ця легенда залишиться з ним до самої смерті. Гетівський Фауст не буде просто порушником християнської моралі, він буде людиною, яка прагне пізнати істину, і саме через це його душа буде прощена та забрана в рай.
На мою думку, тема даної курсової залишиться актуальною стільки ж, скільки і проблематика твору Гете, й ідея Фауста як особистості (сміливця, що вирішує піти на такий божевільний вчинок як продати душу нечистій силі).
Завдання цієї курсової робити – провести межу між реальністю і вигадкою серед фактів про життя та діяльність доктора Фауста, показати шлях легенди від моменту її першого запису до сьогодення, тому що до неї часто звертаються.

ВИСНОВКИ

Образ вченого-чорнокнижника Фауста, який продав душу дияволу, - не лише вічний образ, а й «літературний архетип». Ще не було такого покоління із часів «народної книги», яке б не задумувалося про проблеми, висвітлені у легенді.
Кожен бачить вихід із ситуації по-своєму: декотрі погоджуються, що заради осягнення істини можна пожертвувати такою «дрібницею», як людська душа, інші жорстоко засуджують подібні речі, треті вважають, що можна було домовитися якось по-іншому, щоб обидві сторони були задоволені результатом. Якщо Шпіс чітко описав свою позицію, то Гете не розкрив усіх секретів, він залишив багато місця для роздумів майбутнім поколінням. Як би там не було і хто б що не говорив, але дана проблема залишається актуальною досі. І, на мою думку, залишиться такою надалі.
Так, якийсь Йоганн Фауст, який отримав звання магістра теологічних наук у Гейдельберзькому університеті на початку XVI ст., дійсно існував. Це підтверджують документи, які збереглися з того часу. Можна знайти немало письмових пам’яток, у яких ідеться про «чудеса» та «магію», якими Фауст заробляв собі на життя. Чи була це справжня магія, чи просто масовий обман – зараз точно вже ніхто не знає. Чи залишився десь договір, підписаний кров’ю, – також питання, на яке немає відповіді. Хоча у деяких спогадах сучасників Фауста фігурують моменти про те, що він сам зізнавався у скоєному і що договір все ж існував. Якщо вірити у магію та потойбіччя, то можна припустити, він зник одночасно із смертю доктора.