Вступ …………………………………………………………....
Розділ І. Теоретична сутність та показники урожайності зернових ……………………………………………………………….
1.1. Поняття про урожай і урожайність ………………………
1.2. Основні джерела даних про урожай та урожайність ……
1.3. Проведення статистичного спостереження ……………..
Розділ ІІ. Досягнутий рівень урожайності зернових Житомирського району ………………………………………………
2.1. Оцінка досягнутого рівня урожайності зернових в господарствах Житомирського району ……………………………..
2.2. Побудова групування господарств Житомирського району за урожайністю зернових ……………………………………
2.3. Залежність урожайності зернових від факторів виробництва …………………………………………………………..
2.4. Аналіз економічної ефективності виробництва зернових
Розділ ІІІ. Кореляційно-регресійний аналіз урожайності зернових культур…..………………………………………………….
Висновки та пропозиції ………………………………………..
Список використаної літератури ……………………………...
Розділ ІІ. Досягнутий рівень урожайності зернових Житомирського району
2.1. Оцінка досягнутого рівня урожайності зернових в господарствах Житомирського району
Зернові культури – основний вид сільського господарської продукції в Житомирському районі, вона займає площу 7275 га. Найбільша урожайність зернових культур в СВК "Вертокиївка" – 30,8 ц/га, також непогана урожайність в СТОВ "Укрхміль-Сінгури" – 29,7 ц/га, ПСП "Вереси" – 24,4 ц/га.
Проте, слід відзначити, що в цілому в Житомирському районі більшість господарств, які займаються вирощуванням зернових культур є збитковими. Про це свідчить низька врожайність зернових культур СТОВ "Корчацьке" (6,3 ц/га), СТОВ "Агро-Полісся" (7,2 ц/га), ЗАТ "Агрофірма Буки" (7,7 ц/га).
Питома вага зернових культур, вирощених в господарствах Житомирського району, реалізується.
Таблиця 2.1
Урожайність, собівартість 1 ц та витрати на 1 га в господарствах Житомирського району, 2007 р.
№ п/п Назва господарств Урожайність, ц/га Собівартість 1 ц, грн. Витрати на 1 га зернових культур, грн.
1 2 3 4 5
1. СТОВ "Двірець" 21,3 18,67 974,42
2. СТОВ "Укрхміль-Сінгури" 29,7 15,84 884,97
3. СВК "Світоч" 17,8 25,87 767,86
4. СТОВ "Ліщинське" 23,3 15,60 687,32
5. СВК "Миролюбивий" 17,3 25,67 636,68
6. СТОВ "Озерянка" 12,5 42,46 752,12
7. СТОВ "Камянське" 15,1 28,94 806,45
8. СТОВ "Болярка" 13,5 33,15 601,16
9. СТОВ "Корчацьке" 6,3 68,67 525,00
10. СВК "Полісся" 8,7 49,48 743,80
11. СВК "Дружба" 11,5 41,49 510,60
Продовження табл. 2.1
1 2 3 4 5
12. ПСП "Олімп" 10,4 42,61 750,00
13. СТОВ "Замжнянське" 8,1 64,52 464,79
14. ЗАТ "Агрофірма Буки" 7,7 61,32 444,44
15. ТОВ "Шанс" 11,7 43,07 619,54
16. ТОВ "Пісківське" 15,8 28,44 648,89
17. СВК "Вертокиївка" 30,8 15,57 796,53
18. СТОВ "Перемога" 23,0 13,40 659,82
19. СДП "Укрхміль-Черемош" 12,9 46,40 651,74
20. ПСП "Вереси" 24,4 18,40 898,73
21. СТОВ "Садки" 16,0 27,50 626,09
22. СТОВ "Агро-Полісся" 7,2 72,44 552,94
23. СТОВ "Млинище" 19,3 19,55 769,01
24. ПСП "Ліно" 19,2 24,95 755,46
В середньому 16,0 35,17 688,68
З таблиці 2.1 можна побачити, що при підвищенні урожаю зернових культур собівартість падає. Так, наприклад, при урожайності рівній 30,8 ц/га, собівартість відповідно складає 15,57 грн., а витрати на 1 га зернових культур дорівнює 796,53 грн. І навпаки, коли урожайність культури дорівнює 6,3 ц/га, собівартість становить 68,67 грн., а витрати, відповідно, дорівнюють 525,00 грн.
2.2. Побудова групування господарств Житомирського району за урожайністю зернових
Статистичне групування представляє собою розчленовування сукупності масових громадських явищ на однорідні, типові групи по істотним для них ознакам. Одна із головних задач групування полягає в тому, щоб відібрати такі істотні ознаки, які дозволили б виділити дійсно типові, відмінні один від одного групи. За допомогою угрупувань розв’язуються в основному дві основні задачі. Перша полягає у виділенні та всебічної характеристики різних типів явищ, друга – у вивченні взаємозв’язків між окремими ознаками сукупностей. Угрупування, в основу яких покладені результативні ознаки, які є наслідком дії будь-яких факторів, називаються результативними. Наприклад, угрупування по урожайності, собівартості. Ми в якості групувального фактору візьмемо урожайність зернових культур. Визначимо по кожному господарству величину урожайності зернових культур, для чого валовий збір зернових культур (показник №7) поділимо на посівну площу (показник №6) і результат запишемо в фішку кожного господарства в графу №9.
Потім побудуємо вихідний ряд розподілу по урожайності зернових культур, ц/га:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
21,3; 29,7; 17,8; 23,3; 17,3; 12,5; 15,1; 13,5; 6,3; 8,7;
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
11,5; 10,4; 8,1; 7,7; 11,7; 15,8; 30,8; 23,0; 12,9; 24,4;
21 22 23 24
16,0; 7,2; 19,3; 19,2.
Побудуємо поле розсіювання господарств по урожайності.
Рис. 2.1. Поле розсіювання господарств по урожайності зернових культур
Потім побудуємо ранжируваний ряд розподілу господарств по величині групувальної ознаки, тобто розташуємо господарства по урожайності зернових культур у зростаючій послідовності, розташувавши наступним чином фішки по показнику №9:
9 22 14 13 10 12 11 15 6 19
6,3; 7,2; 7,7; 8,1; 8,7; 10,4; 11,5; 11,7; 12,5; 12,9;
8 7 16 21 5 3 24 23 1 18
13,5; 15,1; 15,8; 16,0; 17,3; 17,8; 19,2; 19,3; 21,3; 23,0;
4 20 2 17
23,3; 24,4; 29,7; 30,8.
Таблиця 2.2
Ранжируваний ряд господарств Житомирського району по урожайності зернових культур, 2007 р.
№ п/п Назва господарств Урожайність, ц/га № по ражированому ряду
1. СТОВ "Корчацьке" 6,3 9
2. СТОВ "Агро-Полісся" 7,2 22
3. ЗАТ "Агрофірма Бука" 7,7 14
4. СТОВ "Замжнянське" 8,1 13
5. СВК "Полісся" 8,7 10
6. ПСП "Олімп" 10,4 12
7. СВК "Дружба" 11,5 11
8. ТОВ "Шанс" 11,7 15
9. СТОВ "Озерянка" 12,5 6
10. СДП "Укрхміль-Черемош" 12,9 19
11. СТОВ "Болярка" 13,5 8
12. СТОВ "Камянське" 15,1 7
13. ТОВ "Пісківське" 15,8 16
14. СТОВ "Садки" 16,0 21
15. СВК "Миролюбивий" 17,3 5
16. СВК "Світоч" 17,8 3
17. ПСП "Ліно" 19,2 24
18. СТОВ "Млинище" 19,3 23
19. СТОВ "Двірець" 21,3 1
20. СТОВ "Перемога" 23,0 18
21. СТОВ "Ліщинське" 23,3 4
22. ПСП "Вереси" 24,4 20
23. СТОВ "Укрхміль-Сінгури" 29,7 2
24. СВК "Вертокиївка" 30,8 17
Використана література
1. Алєксєєв Л.О. Організація і економіка вирощування зернових. Київ Урожай, 1980.
2. Біологічне рослинництво. Навч. Посіб. О.І. Зінченко, О.С. Алексеева, П.М. Приходько та ін. За ред. О.І. Зінченка. – К.: Вища школа, 1996.
3. Бугай С.М. Рослинництво – К.: Вища школа, 1997.
4. Буздалов М.Е., Шумейкич П.А. Экономичесская эффективность сельскохозяйственного производства. М. – 1973.
5. Головач А.В., Єрина В.І.. Статистика: підручник. Київ. Вища школа, 1993.
6. Горкавий.В. Н. Статистика: Навчальний посібник – Київ: Вища школа, 1994.
7. Дем’янюк В.В. Економічна ефективність в рослинництві // Зерно і хліб – 2001 №2.
8. Долгунец Ф.Г., Христинец А.Т. Сельськохозяйственная статистика. М. Статистика – 1976.
9. Економіка АПК, 1987 №8. Кодянська М.Ю. Розвиток ринку цукру.
10. Зернобобові культури в інтенсивному землеробстві. А.М. Розвадовський, А.О. Бабич, В.Ф. Периченко – К.: Урожай, 1990.
11. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво. За ред. Зінченко О.І. – К.: Аграрна освіта, 2001.
12. Интенсивные технологи возделывания сельскохозяйственных культур. Г.В. Коренев. Г.Г. Гатаулина, А.И. Зинченко и др. Под ред. Г.В. Коренева –М.: Агропромиздат, 1988
13. Маркевич И.Л. Растениеводство. – М,: Высшая школа, 1968
14. Мармоза А.Т. Математичні розробки: практичні заняття і самостійні роботи по загальній теорії статистики для студентів економічного факультету. Житомир, 1988.
15. Мармоза А.Т.. Практикум з теорії статистики. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2007. – 344с.
16. Мармоза. А.Т. Практикум з сільськогосподарської статистики: Навч. посіб. – Житомир, Видавництво Державного агроекологічного університету, 2008. -490с.
17. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. К. “Вища школа”. – 1994.
18. Методичні рекомендації щодо застосування кореляційно-регресійного аналізу в курсовому та дипломному проектуванні та наукових дослідженнях” Мармоза А.Т., Чугаєвська С.В. Видавництво Державного агроекологічного університету.Житомир-2008. -34с.
19. Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посіві якості. Технічні умови. Державний стандарт України.
20. Наукові основи ведення зернового господарства. В.Ф. Сайко, М.Г. Лобак, І.В. Яновський та ін. За ред. В.Ф. Сайко – К.: Урожай, 1994.
21. Озимі зернові культури. Л.О. Животков, С.В. Бірюков, Л.Г. Бабаянець та ін. За ред. Л.О. Животкова і С.В. Бірюкова - К.: Урожай, 1993.
22. Практическое пособие для арендаторов – земледельцев. М.Я. Молоцький, Л.П. Зиневич, В.М. Ткачук и др. Под ред. М.Я. Молоцкого, Л.П. Зиневича – К.: Урожай, 1989.
23. Растениеводство. П.П. Вавилов, В.В. Грищенко, В.С. Кузнєцов и др.. Под ред. П.П. Вавилова, Изд. 4-е, - М.: Колос, 1979.
24. Ремесло В.М., Сайко В.Ф. Сортовая агротехника пшеницы – К.: Урожай, 1981.
25. Ресурсозберігаюча і економічна чиста технологія вирощування озимої пшениці. Л.О. Животков, М.В. Душко, О.Я. Степаненко та ін. За ред. Л.О. Животкова і О.К. Медведовського – К.: 1992.
26. Технічні культури. В.М. Євмінов, І.П. Капець, Г.І. Сенченко А.В. Тарасов та ін. За ред. Г.І. Сенченко – К.: Урожай, 1982
19. Технические культуры. Я.В. Губатов, С.Ф. Тихвиницький, Е.П. Горелов и др. Под ред. Я.В. Губанова – М.: Агропромиздат, 1986
27. Нікулін Н.К. Практикум по математичній статистиці. Москва, 1978.
Вступ
Зернові культури унікальні своїми біологічними властивостями, вони накопичують велику кількість висококалорійних органічних сполук - білків, вуглеводів, жирів, макро- та мікроелементів; містить різноманітні ферменти - амілази, ліпази, пероксидази, оксидази та ін.; а також вітаміни: В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), В6 (піродиксин), С (аскорбінову кислоту), Е (токоферол), провітамін А (каротин) тощо.
Для харчових галузей, що виробляють хлібобулочні, макаронні та борошняні кондитерські вироби, потрібне зерно твердих і сильних пшениць з підвищеним вмістом кількості клейковини. У зв’язку з цим зусилля агропромислового підкомплексу, що займається виробництвом продовольчого зерна, спрямовані на поліпшення його якісних показників (вміст у сировині і харчових продуктах біологічно активних, корисних для харчування продуктів). Зерновий комплекс України базується на вирощуванні, переробці та споживанні наступних культур: пшениці, ячменя, проса, риса, вівса, гречки, рапсу та сої.
В даному курсовому проекті ми проведемо статистичний аналіз і прогнозування урожайності зернових в господарствах Житомирського району Житомирської області. Завдання статистики урожаю та урожайності полягають в тому, щоб, по-перше, охарактеризувати рівень урожаю та урожайності по категоріях та типових групах господарств, вивчити відмінності в цих рівнях в динаміці; по-друге, вивчити фактор відмінностей фактори відмінностей в рівнях урожаю та урожайності, виявити ступінь їх впливу на урожай та урожайність, проаналізувати невикористані резерви збільшення виробництва продукції.
Провідне місце в структурі посівів (до 50%) займають зернові культури. В Україні вирощують озимі та ярі культури. Сіють, як правило, більше озимих культур, оскільки вони врожайніші. Однак нерідко несприятливі погодні умови призводять до знищення посівів озимих культур і доводиться пересівати їх ярими.
За рівнем виробництва зерна Україна посідає одне з провідних місць у світі. За археологічними даними зерно на території України вирощують уже 3-5 тис. років.
Вивезення українського зерна в Європу розпочалося з другої половини XVI ст. З другої половини XIX ст. після прокладання залізниць до портів Чорного та Азовського морів експорт зерна значно зріс. Це сприяло освоєнню південноукраїнських степів, перетворенню їх на головний регіон вирощування зернових культур в Європі.
Чільне місце серед посівів озимих культур посідає озима пшениця. Україна є одним із головних регіонів вирощування високоякісної продовольчої озимої пшениці в світі. Урожайність цієї культури значно вища, ніж ярої, і становить 20-40 ц/га. Основними районами вирощування озимої пшениці є області степової та лісостепової зон, де ця культура займає більше чверті посівів і половину площ, зайнятих зерновими. У поліських та західних районах частка посівів озимої пшениці значно менша.
Цінною продовольчою культурою України є озиме жито. Основні райони вирощування озимого жита - Полісся і західна частина країни. Цій культурі належить друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площ озимих культур. Врожайність жита становить 17-25 ц/га.
З озимих культур на невеликих площах вирощують озимий ячмінь. Значне місце в посівах зернових належить ярому ячменю. Ячмінь вирощують всюди, але найбільше у південних районах. Площі ярого ячменю розширюються у ті роки, коли ним пересівають озимі. Врожайність ярого ячменю - 20-33 ц/га.
Цінною ярою культурою є кукурудза. Найбільші площі посівів кукурудзи є в північній і центральній частинах Степу, на півдні Лісостепу.
У повоєнні роки помітно скоротилися посіви вівса (до 0,6 млн. га) - цінної фуражної та продовольчої культури. Його вирощують в основному у північній та західній частинах України (на півдні й у центрі країни його часто використовують для пересівання озимих). Урожайність цієї культури - 20-30 ц/га.
Значні площі в Україні відводяться під гречку - 472 тис. гектарів. Однак за повоєнні роки площі посівів гречки скоротилися. Порівняно невисокою є і врожайність цієї культури (7-12 ц/га). Найбільші посіви гречки зосереджені у поліській частині держави, а також частково у Лісостепу. Гречка - типова українська зернова культура. В західноєвропейських країнах її вирощують на невеликих площах: гречана крупа там є малознаною.
В Україні, зокрема в її степовій і лісостеповій зонах, культивують просо. Це - давня культура на території нашої батьківщини. Просо належить до посухостійких круп'яних культур і дає порівняно високі та досить сталі врожаї в посушливі роки (15-20 ц/га).
Під рисом в Україні зайнято 23 тис. гектарів. Розширення зрошуваних земель у південній частині країни створює сприятливі умови для збільшення площ під посіви рису, який вирощується на поливних полях, дає досить високі й стабільні врожаї (30-50 ц/га).
Значні посіви зернобобових культур, зокрема гороху, вики і викової суміші на зерно. Основними районами вирощування гороху і вики є лісостепова зона, а також південна частина Полісся.
За рівнем виробництва зерна Україна в минулому посідала одне з провідних місць у світі - річні обсяги збору сягали 50 млн. т і більше. У 90-х рр. XX ст. вони скоротилися удвічі, і лише у 2004 та 2008 рр. було зібрано рекордний за час незалежності урожай (близько 42 млн. тонн зерна). На сьогодні Україна прагне увійти до числа провідних експортерів зерна.
Висновки та пропозиції
Написавши даний курсовий проект ми можемо зробити висновок, що в господарствах Житомирського району ефективність вирощування зернових культур є не тільки не ефективними, але і збитковими. Так, достатньо подивитись на низьку урожайність зернових культур СТОВ "Корчацьке" (6,3 ц/га), СТОВ "Агро-Полісся" (7,2 ц/га), ЗАТ "Агрофірма Буки" (7,7 ц/га), щоб переконатися у цьому.
Найбільша урожайність зернових культур в СВК "Вертокиївка" – 30,8 ц/га, також непогана урожайність в СТОВ "Укрхміль-Сінгури" – 29,7 ц/га, ПСП "Вереси" – 24,4 ц/га.
Ми вважаємо, що досягти більш швидких темпів збільшення виробництва зернових культур в господарствах Житомирського району, слід створити та застосувати більш урожайні сорти та гібриди зернових культур, розробити раціональну видову структуру посівів, впровадити інтенсивні технології оброблення зернових культур, сутність яких полягає в повному використанні матеріальних ресурсів сільськогосподарського виробництва, досягнень науки та техніки. Особливе значення при цьому мають активізація ґрунтової родючості, використання більш високих норм добрив для створення сприятливого поживного режиму захисту рослин від шкідників, хвороб, бур'янів; потрібний біологічний контроль за станом рослин.
Важлива роль у впровадженні інтенсивних технологій належить інтенсивному використанню техніки. Спеціалісту сільського господарства поряд з агротехнічними вимогами потрібно знати способи налагодження та регулювання машин на оптимальні рівні роботи в залежності від конкретних умов. Необхідні також знання основ виробничої експлуатації МТП, так як правильне використання сільськогосподарської техніки дозволяє значно збільшити продуктивність машин, виконувати польові роботи в оптимальні строки з високою якістю і отримувати гарантований урожай зернових культур з мінімальними затратами праці та засобів.
Звичайно проведення запропонованих нами заходів в значній мірі залежить від інвестиційної політики держави, але і в не менш значній мірі залежить від самих працівників.
