ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ БАНКРУТСТВА ТА АНТИКРИЗОВОЇ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 6
1.1. Фінансова криза на підприємстві та причини її виникнення 6
1.2. Поняття банкрутства та його правове забезпечення 17
1.3. Суть антикризової фінансової діяльності підприємства 24

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА БАНКРУТСТВА ТА АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 36
2.1. Оцінка фінансових результатів ТОВ «Явір» як засіб ідентифікації фінансової кризи 36
2.2. Аналіз та узагальнена оцінка фінансового стану ТОВ «Явір» 43
2.3. Моделі прогнозування банкрутства ТОВ «Явір» 60

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА МЕХАНІЗМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 70
3.1. Запровадження на підприємстві системи раннього попередження та реагування і організація фінансового планування 70
3.2. Внутрішні заходи фінансової стабілізації та запобігання банкрутства підприємства 82
3.3. Фінансове оздоровлення підприємства та зовнішні джерела його фінансування 90

ВИСНОВКИ 96
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 100
ДОДАТКИ 105

3.3. Фінансове оздоровлення підприємства та зовнішні джерела його фінансування

Фінансове оздоровлення підприємства, що перебуває у кризовому фінансовому стані (або його санація) може здійснюватися за рахунок внутрішніх фінансових джерел, а при їх недостатності, і додаткових фінансових засобів власників, коштів кредиторів, працівників підприємства та держав¬ної фінансової підтримки.
Санація із залученням нового фінансового капіталу може набувати таких форм:
- зменшення номінального капіталу з наступним його збіль¬шенням (двоступінчаста санація);
- безповоротна фінансова допомога власників;
- безповоротна фінансова допомога персоналу;
- емісія облігацій конверсійної позики;
- залучення додаткових позичок.
Найбільш зацікавленими у фінансовому оздоровленні ТОВ «Явір» особами є його власники (акціонери). Вони несуть найбільший тягар фінансування санацій¬них заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися шляхом:
а) збільшенням статутного капіталу;
б) наданням позичок;
в) наданням цільових внесків на безповоротній основі.
У результаті санації балансу підприємство не мобілізує додат¬кових коштів, однак створює необхідні передумови (урівноважування номінальної вартості акцій з їхньою ринковою ціною);
Для залучення засобів збільшенням статутного капіталу не потріб¬на ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкла¬дені в статутний капітал підприємства, залишаються в його розпоря¬дженні протягом довгострокового періоду. Рішення про збільшення статутного капіталу приймають власники підприємства. При цьому, як правило, користуються такими двома основними методами:
1) збільшення кількості акцій (часток) існуючої номінальної вартості;
2) збільшення номінальної вартості акцій (часток).
З-поміж основних джерел збільшення статутного капіталу можна назвати такі:
- додаткові вкладення власників;
- реінвестування прибутку;
- додатковий капітал.
У санаційних цілях статутний капітал, як звичайно, збільшуєть¬ся з метою мобілізації додаткових внесків інвесторів. Емісія акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяль¬ністю підприємства, забороняється. Збільшуючи статутний капі¬тал, підприємство, яке перебуває в кризі, може натрапити на проб¬лему пошуку потенційних інвесторів, оскільки капіталовкладення в такого роду підприємства пов'язані з підвищеним рівнем ризику. У такому разі, з метою компенсації ризикованості слід пропонувати різного роду пільгові умови вкладення капіталу. Ідеться передо¬всім про надання преференцій (пільг) щодо розподілу майбутніх прибутків, прийняття управлінських рішень, розподілу ліквідацій¬ної маси. Крім зазначених пільг, для залучення нових власників необ¬хідно створити низку інших передумов, зокрема: наявність чіткої, реалістичної санаційної концепції; можливість порівняно швид¬кої окупності коштів, укладених у проведення санації.

31. Коллас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия / Б. Коллас / пер. с франц. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 348 с.
32. Копилюк О.І. Фінансова санація та банкрутство підприємств / О.І. Копилюк, А.М. Штангрет. – К. : ЦУЛ, 2005. – 167 с.
33. Коробов М.Я. Фінансово–економічний аналіз діяльності підприємств : навч.посіб. / М.Я. Коробов. – [2–ге вид.]. – К. : Знання, КОО, 2001. – 378 с.
34. Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент : підручник / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. – Київ : Центр навчальної літератури, 2006. – 520 с.
35. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : монографія / Л.А. Лахтіонова – К. : КНЕУ, 2001. – 387 с.
36. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства : підручник / А.А. Мазаракі, Л.О. Лігоненко, Н.М. Ушакова. – К. : Хрещатик, 1999. – 798 с.
37. Макаровська Т.П. Економіка підприємства : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Т.П. Макаровська, Н.М. Боднар – К. : МАУП, 2003. – 409 с.
38. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства : навч. посіб. / В.О. Мец. – К. : КНЕУ, 1999. – 132 с.
39. Міщенко А.П. Стратегічне управління : навч. посіб. / А.П. Міщенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 336 с.
40. Мэнкью Н. Принципы экономикс / Н. Мэнкью / пер. с англ. – СПб : Питер, 2003. – 624 с.
41. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств : навч. посіб. / Р.А. Слав'юк. – К. : ЦУЛ, 2002. – 461с.
42. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств : навч. посіб. / Г.А. Стасюк – Х. : Олді–плюс, 2004. – 480 с.
43. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання : навч. посіб. / О.О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2003. – 554 с.
44. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств : навч. посіб. / О.О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2000. – 412 с.
45. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент : управление капиталом и инвестициями : учебник / Т.В. Теплова. – М. : ГУ ВШЗ, 2000. – 762 с.

ВСТУП
Господарська діяльність в умовах реформування економічної системи, формування нових економічних відносин та фінансово-економічної кризи зумовлює реальну загрозу банкрутства для багатьох підприємств. У сучасних умовах для багатьох із них характерна низька конкурентноздатність продукції, відсутність інноваційного розвитку, повільна модернізація матеріально-технічної бази, низька платоспроможність та кредитоспроможність, що є типовими складовими кризових явищ.
Банкрутство є невід’ємним елементом ринкової економіки, за допомогою якого має здійснюватися перерозподіл матеріальних благ в економічній системі між суб’єктами господарювання на користь більш успішних та конкурентноздатних. В той же час, масове банкрутство і ліквідація підприємств в Україні може зруйнувати новостворені господарські відносини, що призведе до дестабілізації економіки. У зв’язку з цим, набуває актуальності дослідження причин, які можуть призвести до банкрутства, своєчасної ідентифікації кризових явищ та розробки системи заходів направлених на оздоровлення суб’єкта господарювання та виведення його з фінансово-господарської кризи з метою уникнення банкрутства.
У зв’язку з цим, нині особливо гостро постали питання раннього виявлення симптомів фінансової кризи на підприємствах, ідентифікація причин її виникнення, виду та стадії розвитку для вибору оптимальних методів антикризового фінансового управління. Наведені проблеми вимагають створення відповідних засад фінансово-господарської стабілізації та уникнення збитковості і неплатоспроможності підприємства. З огляду на вищесказане, дослідження питань діагностики банкрутства та ролі антикризового фінансового управління, методів та джерел мобілізації необхідних для цього коштів є важливими та актуальними, як у теоретичному, так і особливо в практичному аспектах.

Обсяг та структура дипломної роботи. Обсяг дипломної роботи складає 104 сторінки комп’ютерного тексту в тому числі, списку використаної літератури з 64 джерел. Роботу ілюстровано 20 таблицями та 11 рисунками, вона містить 6 додатків на 12 сторінках.

ВИСНОВКИ
У дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення сутності банкрутства та фінансового оздоровлення підприємств, які перебувають в фінансовій кризі, та запропоновано напрями та механізми їх фінансової стабілізації. В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки і пропозиції.
На сьогоднішній день багато підприємств працюють збитково і перебувають під загрозою неплатоспроможності. Для покращення фінансового стану вони, в першу чергу, потребують ідентифікації причин такого становища, діагностики фінансової кризи та пошуку шляхів виходу з неї. Фінансову кризу супроводжує недостатність власних коштів у господарюючих суб'єктів для здійснення своєчасних платежів до бюджету, цільових фондів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, робітниками та інше внаслідок погіршення результатів їх господарсько-фінансової діяльності з різних причин.
Виявлено, що основними зовнішніми факторами, які спричиняють фінансову кризу суб'єктів господарювання є ринкові, національні та міжнародні. Ринкові включають науково-технічні та фактори конкуренції. Національні включають економічні, політичні та демографічні. Міжнародні фактори формуються з урахуванням міжнародної політики. Внутрішні чинники впливу включають: філософію підприємства, принципи діяльності, ресурси і їх використання, якість і рівень застосування менеджменту і маркетингу.