Титульний аркуш.
Основний текст.
Висновки.
Список використаних джерел.
...Природа посідає в поезії Байрона вельми значне місце. Існує декілька джерел байронівських картин природи. Перше з них ми вже називали – це природа гірської Шотландії, де поет провів своє дитинство. Друге – враження, які Байрон отримав під час поїздки Європою в 1809-1811 рр. Тоді поет відвідав цілу низку південних і південно-східних європейських країн: Португалію, Іспанію, Мальту, Албанію, Грецію, Туреччину. За свідченням сучасників, особливе хвилювання викликала в Байрона Греція: для очей, які звикли до суворого північного клімату, до пейзажів, сповнених туманами, безперервними хмарами, небом кольору індиго й т. п., нові картини – прозоре повітря, скелясті гори, до яких ледве торкнулися божественні вохра і шафран, – являли собою цільну картину світла і щастя. Байрон із захопленням сприйняв і передав у своїй поезії щедру порівняно з англійською красу південної природи. Саму природу, однак, він не сприймав відокремлено від життя народів цих країн, від їхньої культури, побуту, звичаїв. Під час подорожей Байрон занотовував свої враження в щоденники. Значне місце в них посідає саме захоплення природною екзотикою. Інше джерело – природа гірської Швейцарії. У квітні 1816 р. Байрон залишив Англію і прибув до Швейцарії, де оселився на берегу Женевського озера. Слід зазначити, що картини швейцарської природи відбилися не лише в ліриці поета, третій пісні "Паломництва Чайльд-Гарольда" і поемах "Шильйонський в'язень" та "Манфред", Байрон також описує їх у своїх листах і щоденниках.
Розглянемо декілька класичних прикладів з ранньої лірики, а також більш пізніх творів Байрона, в яких розкривається різноманітне художнє значення картин природи. В поезії 1805 р. звернення до рідних англійських пагорбів перетворюється на вилив розчарування в попередніх ідеалах молодості, яке призведе потім до загального розчарування світом, в якому панує несправедливість:
Бесплодные места, где был я сердцем молод,
Анслейские холмы!
Бушуя, вас одел косматой тенью холод
Бунтующей зимы.
Нет прежних светлых мест, где сердце так любило
Часами отдыхать…
Картини гірської природи в Байрона повертають його у світ дитинства, в якому душа ще не пізнала всесвітньої самотності, була сповнена мрій і чудових снів. Водночас вони символізують духовний світ, що протиставляється суєтному цивілізованому світові ("Бажаю бути дитиною вільною…", 1806 р.):
Хочу я быть ребенком вольным
И снова жить в родных горах,
Скитаться по лесам раздольным,
Качаться на морских волнах.
Не сжиться мне душой свободной
С саксонской пышной суетой!
Милее мне над зыбью водной
Утес, в котором бьет прибой!
"Веселі муки" аристократичного світу набридли авторові, він починає ненавидіти весь рід людський, і тільки спомини про гірські ущелини дають надію на духовне воскресіння душі. Гірські картини асоціюються з небом, куди поет міг би умчатися на розгорнутих крилах, як голуб до рідного гнізда.
В поезії "Лок-на-Гар" (1806 р.) суворі схили гори в Північній Шотландії протиставляються міським паркам. Гірська природа символізує потяг до особистісної свободи, виклик бунтівної душі аристократичному світові:
Прочь, мирные парки, где, преданы негам,
Меж роз отдыхают поклонники моды!
Мне дайте утесы, покрытые снегом, –
Священны они для любви и свободы!
Люблю Каледонии хмурые скалы,
Где молний бушует стихийный пожар,
Где, пенясь, ревет водопад одичалый:
Суровый и мрачный люблю Лок-на-Гар!
Саме на тлі гірської природи у свідомості автора випливають спомини про геройські вчинки предків, нещасних і водночас щасливих воїнів, які билися за рідну Шотландію:
Царит здесь Зима в ледяной колеснице,
Морозный туман расстилая, как пар,
И прадедов тени восходят к царице –
Почить в грозовых облаках Лок-на-Гар!
На зимових схилах Лок-на-Гара немає квітів, вони не приваблюють пересічних британців. Але для автора вони стократ миліші за поля Альбіону, краса яких не сприймається серцем поета, оскільки асоціюється з пасивним несприйняттям того зла, яке панує в світі...
1. Алексеев М. П. Английская литература: Очерки и исследования. Избранные труды / М. П. Алексеев / Отв. ред. Н. Я. Дьяконова, Ю. Д. Левин. – АН СССР, Отделение литературы и языка. – Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1991. – 460 с.
2. Байрон Д. Г. Лирика / Джордж Гордон Байрон. – М.: Художественная литература, 1967. – 224 с.
3. История зарубежной литературы XVIII века / З. И. Плавскин, А. В. Белобратов, Е. М. Апенко и др.; Под ред. З. И. Плавскина. – М.: Высшая школа, 1991. – 335 с.
4. Луков В. А. История литературы: Зарубежная литература от истоков до наших дней / В. А. Луков. – М.: Издательский центр "Академия", 2003. – 512 с.
5. Особенности поэтического мира Байрона. [Електронний ресурс] // www.studentius.com/essay_42217.html.
6. Прокаєв Ф. І. Зарубіжна література / Ф. І. Прокаєв, Б. В. Кучинський,
І. В. Долганов. – К.: Вища школа, 1987. – 302 с.
7. Самарин Р. М. Зарубежная литература / Сост. М. Р. Волкова; Предисл. А. В. Русаковой; Послесловие Б. Л. Сучкова / Р. М. Самарин. – М.: Высшая школа, 1978. – 464 с.
8. Творчество Байрона – выдающееся художественное явление мировой литературы. [Електронний ресурс] // http://lib/ru/POEZIQ/BAJRON/byron.txt.
9. Урнов М. В. Вехи традиции в английской литературе / М. В. Урнов. – М.: Художественная литература, 1986. – 382 с.
10. Усманова Р. Ф. Джордж Гордон Байрон / Р. Ф. Усманова. – В 4-х т. – М.: Художественная литература, 1981. – Т. 1-2.
11. Филиппов М. М. Очерки о западной литературе XVIII-ХІХ вв. / Отв. редактор Ю. В. Манн / М. М. Филиппов. – М.: Наука, 1985. – 326 с.
12. Шаповалова М. С. Історія зарубіжної літератури / М. С. Шаповалова, Г. Л. Рубанова, В. А. Моторний. – Львів: Світ, 1993. – 312 с.
Картини природи посідають у творчості Байрона дуже помітне місце. Їхнім джерелом є враження поета, отримані ним ще в дитинстві від гірської природи Шотландії, враження, отримані під час мандрівки південною та південно-східною Європою в 1809-1811 рр., а також гірська природа Швейцарії, де автор перебував у 1816 р. Через ці різні джерела в поезії Байрона співіснують як картини суворої природи європейської півночі, так і екзотично-світлі південні пейзажі. В багатьох рядках Байрона можна помітити свого роду ідеалізацію природи, т. з. "природу, вперше створену", в потужних проявах якої поет вбачає відбиття тих сильних і суперечливих почуттів, що його хвилювали.
Художнє значення картин природи в ліриці Байрона можна окреслити в наступних тезах: 1) доведення до читача розчарування в попередніх ідеалах молодості, а потім розчарування "цивілізованим" світом взагалі, несприйняття того зла, що панує в цьому світі; 2) символізація духовного світу, що протиставляється суєтному цивілізованому світові; 3) зображення потягу особистості до свободи, романтичного виклику бунтівної душі аристократичному світові, її самотності; 4) прославлення геройських вчинків предків, які билися за рідну Шотландію; 5) намагання повідомити про ті пристрасті, що бурлять у таємничих глибинах душі самого автора; 6) доведення невблаганності плину часу, протиставлення часу вічності як постійній і незмінній категорії; 7) оспівування жіночої краси; 8) символізація краси життя, душі, що насолоджується повнотою світу, його чарами; 9) доведення до читача думки про те, що тільки вільна й духовно розвинена людина може сприйняти, зрозуміти красу і велич природи, тільки в такому випадку може існувати гармонія між людиною і природою; 10) змалювання вільного характеру простої людини та її протиставлення тим, хто має владу і нею зловживає; 11) засудження війни як жорстокої сили, яка спотворює і знищує красу природи; 12) підтвердження діалектичної єдності людини і природи.
