ЗМІСТ
Вступ………………………………………...…………………….……3
1. Реалізація міжнародно-правових актів у кримінально виконавчому законодавстві України та практиці виконання покарань…………………………………………………………...……5
Висновки………………..……………...…………………....…..….…16
Список використаних джерел……………………………...….…..…18
У нашій державі поліпшення умов тримання ув'язнених іде надто повільно, хоча це є значною мірою наслідком складного соціально-економічного стану в Україні. Це зумовлено вкрай недостатнім фінансуванням системи. Хоча, як випливає з міжнародно-правових актів з прав людини і поводження із засудженими, якщо держава застосовує до людини покарання у виді позбавлення волі, то вона бере на себе зобов'язання щодо її утримання в нормальних, людських умовах.
Гуманний підхід, як свідчить міжнародний досвід, більш витратний, але в підсумку вигідніший для суспільства, оскільки зменшує негативні наслідки позбавлення волі, а також ймовірність рецидиву. Як доводиться, ресоціалізація зменшує рівень повторної злочинності майже вдвічі [12, с. 160].
Стосовно кримінально-виконавчого законодавства поширеною є думка, що воно відповідає міжнародно-правовим актам з прав людини. Однак за ретельнішого дослідження норм кримінально-виконавчого права виявляється ряд положень, що суперечать принципу гуманізму та не відповідають міжнародно-правовим стандартам з прав людини і поводження із засудженими.
1. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р.; зі змін. і доповн. - К.: Атіка, 2012.
2. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 1129-IV, зі змінами № 245-VII (245-18) від 16.05.2013.
3. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І. Г. Богатирьов, О. М. Джужа, О. І. Богатирьова [та ін.]; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. - К.: Атіка, 2010. - 344 с.
4. Закон України „Про Державну кримінально-виконавчу службу України„ // Відом. Верхов. Ради України (ВВР), 2005, зі змінами № 245-VII ( 245-18) від 16.05.2013.
5. Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року N 1906-IV.
6. Указ Президента України «Про Концепцію реформування Державної кримінальновиконавчої служби України»: від25.04.2008 р., № 401/2008 // Офіційний вісник Президента України. - 2008. - № 18.
7. Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими від 30.08.1955.
8. Європейські пенітенціарні правила прийняті Комітетом Міністрів 11 січня 2006року на 952-й зустрічі Заступників Міністрів.
9. Бадира В. А. Кримінально-виконавче право: навчальний посібник / В. А. Бадира, С. Ф. Денисов, Т. А. Денисова, М. М. Мінаєв, В. Г. Хашевич; за ред. Т. А. Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
10. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України: Навч. носібник / А. Х. Степанюк, А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець; за ред. проф. А. Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.
11. Степанюк А. X. Втілення міжнародних стандартів у практику діяльності кримінально-виконавчої системи України / А. X. Степанюк, I. С. Яковець. - X.: Кроссроуд, 2007. - С. 51.
12. Степанюк А. Х., Яковець І. С. Втілення міжнародних стандартів у практику діяльності криміна льно-виконавчої системи України: Монографія. - Харків, 2007. - С. 160-161.
13. Трубников В. М. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / В. М. Трубников, Ю. В. Шинкарьов. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 684 с.
14. Яковець І. С. Оцінка ефективності діяльності Державної кримінально-виконавчої служ¬би України її персоналом / І. С. Яковець // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 19. - X.: Право, 2008. - С. 132.
Тривалий час навіть після проголошення незалежності України законодавство в галузі виконання покарань зберігало засади радянського періоду. Виправно-трудова політика, законодавство і практика його виконання досить часто вступала в суперечність з потребами соціального розвитку.
Очевидно, стан законності і правопорядку в державі, безпека, спокій в
суспільстві і моральність, значною мірою залежать від розв'язання проблем
діяльності кримінально-виконавчої системи. Адже за станом цієї системи, ставленням до засуджених, умовами їх тримання міжнародна спільнота оцінює рівень цивілізованості держави та гуманізму в ній.
Безперечно, реформування системи виконання кримінальних покарань досить складний процес для будь-якого суспільства, але конче необхідний. Змінювати ситуацію необхідно тоді, коли система виконання кримінальних покарань не виконує покладені на неї завдання, завдаючи шкоди суспільству, сприяючи його криміналізації, породжуючи насильство і жорстокість.
Таким чином, реформи кримінально-виконавчої системи, що проводяться останніми роками в Україні, дали змогу зробити ряд кроків у напрямі гуманізації виконання і відбування кримінальних покарань.
Водночас необхідно визнати, що кримінально-виконавча система все ще не повною мірою відповідає новим суспільним відносинам, що склалися в Україні, і не забезпечує належного стану виконання покарання, зокрема у виді позбавлення волі і поводження із засудженими, ефективного захисту їхніх прав і законних інтересів.
Тому існує нагальна потреба в подальшому реформуванні кримінально-виконавчої системи, законодавства і практики, що мають ґрунтуватися на досягненнях і традиціях національного законодавства, європейських цінностях щодо захисту прав та основоположних свобод людини і громадянина, положеннях міжнародно-правових актах з прав людини і поводження із засудженими.
