ВСТУП 3
1.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ 5
2.ХРОНОМЕТРАЖ,ЙОГО СУТНІСТЬ,МЕТА ПРОВЕДЕННЯ 13
ТА ОСНОВНІ ВИДИ 13
ВИСНОВКИ 17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 19

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.
Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій у розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.
На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховуються завантаження устаткування й робочих місць[1,c.240].
На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.
Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.
В умовах розвитку ринкових відносин поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо.
Нормативні матеріали (нормативи) — це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом. Вони класифікуються за такими видами: нормативи режимів роботи устаткування; нормативи часу; нормативи обслуговування; нормативи чисельності та нормативи підлеглості. Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. За призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання.
У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові і аналітично-дослідні[2,c.76]. На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості.
Нормування праці ґрунтується на певних наукових принципах, дотримання яких гарантує підвищення продуктивності суспільної праці.

1. Бичіне, В. Б., Малінін С. В., Шубенкова Є. В. Організація і нормування праці [Текст]: підручник для вузів / В. Б. Бичіне, С. В. Малінін, Є. В. Шубенкова. - М.: Іспит, 2010. - 463 с
2. Богиня Д.П., Грошова О.А. Основи економіки праці, Київ: Знання-Прес, 2012.-137 с.
3. Завіновська Г.Т. Економіка праці, Київ: КНЕУ, 2009.240с
4. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник, Київ, 2013; 298с.
5. Пашуто, В. П. Організація, нормування і оплата праці на підприємстві [Текст]: навч. посібник / В. П. Пашуто. - М.: нарус, 2012. - 311 с.
6. Экономика труда: (социально-трудовые отношения) / Под ред. Н.А. Волгина, Ю.Г. Одегова. — М.: ЭКЗАМЕН, 2010. — 736 с. — Гл. 5.2,5.3.
7. Янишев, В. І. Організація і нормування праці на підприємствах лісового комплексу [Текст]: навч. посібник / В. І. Янишев, Ф. В. Яковлєв; Фед. агентство з освіти, ГОУ ВПО «ВГЛТА». - Воронеж, 2011. - 204 с.
8. Янишев, В. І. Організація, нормування та оплата праці [Текст]: методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів денного та заочного навчання спеціальності 080502 - економіка та управління на підприємствах лісового комплексу / В. І. Янишев, А. В. Яковлєв; Фед. агентство з освіти, ГОУ ВПО «ВГЛТА». - Воронеж, 2013. - 64 с

В умовах ринку істотно підвищуються вимоги до рівня організації і нормування праці. Коли прибуток стає основним узагальнюючим показником результату діяльності підприємства, зростає значення всіх видів норм і нормативів, в першу чергу, трудових.
Нормування праці та його організація відіграють вирішальну роль у підвищенні продуктивності праці - найважливішого чинника зниження собівартості продукції і зростання маси прибутку. В умовах жорсткої конкуренції виграє підприємство, де організація праці та виробництва досягає більш високого рівня[8,c.68].
Сутність нормування праці полягає в тому, що воно показує, в яких конкретних умовах і скільки робочого часу має бути вироблено за одиницю часу. Встановлюючи міру праці, слід прагнути до отримання найкращого варіанту не тільки з точки зору витрат живої праці даного виконавця,що виробляє певний продукт, але і з точки зору найменших загальних витрат праці на виробництво даного продукту. Тому, для того щоб відобразити справді суспільно необхідні витрати праці на виробництво продукції, міра праці має бути науково обґрунтованою.
Питання побудування норми праці, управління системою нормування праці на різних рівнях управління економікою країни присвячені роботи російських науковців Генкіна Б., Петроченко П., Гальцова А., Новоложилова С., Образцова Г., Пунського Я., Шапіро І., Слезингера Г. та ін[4,c.130].
В розробку окремих теоретичних і практичних аспектів управління системою нормування праці зробили свій внесок вітчизняні науковці Колот А., Таран Н., Гулевський Є., Белопольський М., ЧумаченкоМ., Амоша О., Прокопенко М., Дзюба С., Семенов Г., Меліхов А., ВітвицькийВ., Єськов О., ПотемкінЛ., БлажиєвськаГ., Криворучко О. та ін. Разом з тим, сучасний етап переходу України на ринкові відносини потребує подальшого дослідження проблеми управління системою нормування праці.
Нормування праці — це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Метою даної роботи є вивчення та пошуки шляхів удосконалення процесу нормування праці.
Основні завдання роботи:
 проаналізувати соціальні й економічні особливості, стан і динаміку розвитку системи нормування праці в Україні;
 обґрунтувати структуру управління сучасної системи нормування праці на рівні держави й підприємства;
 охарактеризувати метод хронометражу,його сутність,мету проведення та основні види.
Об’єкт дослідження-підприємства різноманітних форм власності.
Предмет дослідження – процес управління системою нормування праці.

Нормування праці — це основа організації на підприємстві, це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Нормування праці та його організація відіграють вирішальну роль у підвищенні продуктивності праці - найважливішого чинника зниження собівартості продукції і зростання маси прибутку. В умовах жорсткої конкуренції виграє підприємство, де організація праці та виробництва досягає більш високого рівня.
Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.
Нормування праці ґрунтується на певних наукових принципах, дотримання яких гарантує підвищення продуктивності суспільної праці.
У нормуванні праці важливе значення має всебічно вивчення витрат робочого часу спостереженням. Сутність такого вивчення полягає в тому, що виділені для цієї мети особи фіксують протягом усього робочого дня (або його частини) витрат робочого часу стосовно робітника або механізму (устаткуванню) за допомогою спеціальних апаратур (годинники, секундомір, хронометр).
Хронометраж – метод визначення фактичної тривалості виконання окремої або послідовно взаємозалежної групи операцій, їхніх частин або елементів.
За допомогою хронометражу вивчають витрати часу на виконання повторюваних ручних або машинно-ручних операцій для встановлення нормальної їхньої тривалості (нормами).