Вступ …………………………………………………………………..3
1. Педагогічна наука і педагогічна практика
1.1. Педагогічна наука ………………………………………….4
1.2. Педагогічна практика ……………………………………...10
Висновки ………………………………………………………………15
Список використаних джерел ……………………………………….16

Відомо, що будь-яка галузь знань формується в якості науки лише за умови виділення специфічного предмета досліджень.
Педагогічна наука, визначається як наука про закони освіти і виховання дітей та дорослих. [8, с.94]
Педагогіка як наука являє собою сукупність знань, які лежать в основі опису, аналізу, організації, проектування і прогнозування шляхів вдосконалення педагогічного процесу, а також пошуку ефективних педагогічних систем для розвитку і підготовки людини до життя в суспільстві.
Як будь-яка наука, педагогіка має свій предмет: закономірності, теорії, технології, педагогічного процесу, тобто дослідження сутності процесів розвитку і формування особистості та визначення теорії і методики виховання як спеціально організованого процесу.
Об'єкт педагогіки - процеси розвитку виховання і становлення людини.
Мета педагогічної науки - виявити закономірності і знайти найбільш оптимальні методи становлення людини, її виховання та освіти.
Функції педагогічної науки, перш за все, це:
 теоретична функція, що реалізується на описовому, пояснювальному рівні, на діагностичному рівні, на прогностичному рівні;
 технологічна функція реалізується на 3 рівні: проективному, перетворювальної, рефлексивному[1, с.35].
Завдання педагогіки:
Розтин закономірностей в областях виховання, освіти, навчання, управління освітніми системами. Закономірності - зв'язку між умовами і результатами. Об'єктивність, загальність, сталість, повторюваність - характеристики закономірності. Закономірності в педагогіці носять статистичний характер і, в основному, словесні - якісні (наприклад, в Ушинського: «Чим більше фактичних знань набув розсудок і чим краще їх переробив, тим він більш розвинутою і сильніше», з кількісних, приклад закон Еббінгаузом). [1, с.38]
Основні педагогічні поняття прийнято називати педагогічними категоріями, до них відносяться: виховання, освіта, навчання, формування особистості:
Виховання - це історично визначений спосіб соціально культурного відтворення людини, що представляє собою єдність педагогічної діяльності та власної активності вихованця. С.А.Смирнов визначає виховання як процес цілеспрямованого впливу, метою якого виступає нагромадження дитиною, необхідного для життя в суспільстві соціального досвіду і формування у нього прийнятої суспільством системи цінностей.

1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн. — К., 2003.
2. Выготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч.: В 6 т. — Т. 4. — М., 1984.
3. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: Теорія та історія. — К., 1995.
4. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження. — К., 1995.
5. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. — К., 2004.
6. Доман Г., Доман Д. Дошкольное обучение ребенка. — М., 1995.
7. Жерносек І. Педагогічний досвід: головні ознаки і критерії // Рідна школа. — 1999. — № 9.
8. Запорожец А. В. Основные проблемы онтогенеза психики // Избр. психол. труды: В 2 т. — Т. 1. — М., 1986.
9. Кононко Е. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. — К., 2000.
10. Корчак Я. Педагогическое наследие. — М., 1991.
11. Костюк Г. С. Розвиток і виховання // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К., 1989.
12. Кудрявцев В. Т. Смысл человеческого детства и психическое развитие ребенка. — М., 1997.
13. Пльбух Ю. 3. Розумове обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. — К., 1992.

Наука - одна з форм людської свідомості поряд з мистецтвом і релігією, спрямована на добування нових знань, систематизацію та створення теорій. Історія науки свідчить про те, що педагогічна думка спочатку розвивалася в руслі загально філософських знань. Ідеї освіти та виховання відбивалися в релігійних догматах, законодавчого уложення, літературних творах минулого.
У міру розширення наукових знань настав період диференціювання наук, оформлення педагогіки в самостійну галузь. Потім, як свідчить наукознавство, настає період між наукового синтезу. І дійсно, найцікавіші відкриття відбуваються на стику наук.
Педагогіка є найважливішою в системі наук, пов'язаних з розвитком і становленням людини як особистості. Бо таке становлення практично неможливо без виховання як цілеспрямованого процесу впливу і взаємодії з дитиною. Спираючись на досягнення всіх наук про людину, педагогіка вивчає і розробляє найбільш оптимальні методи становлення людини, її виховання та освіти.[5, с.56]
Для того щоб професійно навчати і виховувати, треба знати педагогіку як науку. Але одне лише знання не завжди забезпечує вміння ефективно вирішувати педагогічні завдання.
Для успіху в справі навчання і виховання, прояву педагогічної майстерності, необхідно органічна сполука науково-педагогічних знань з постійним особистим творчістю людини, що виконує педагогічну місію.
Актуальність роботи полягає в тому, що виховання та освіта завжди займало першорядне значення в цивілізації людини.

Педагогіка в системі людинознавства являє собою галузь гуманітарної науки про способи і шляхи передачі-отримання людиною інформації і прилучення до загальнокультурних цінностей з урахуванням його індивідуально-вікових особливостей розвитку в контексті конкретної педагогічної системи. Педагогіка як наука має свій предмет і взаємопов'язана з іншими областями знання.
Таким чином, педагогіка - це наука про педагогічний процес, що забезпечує розвиток людини в рамках конкретної педагогічної системи.
Основними категоріями педагогіки є «виховання», «навчання», «освіта».
Взаємозалежність педагогічної теорії і практики об'єктивно відповідає основному призначенню цієї галузі людинознавства. А саме впроваджувати в практику такі варіанти організації навчання та виховання, які оптимально забезпечують розвиток і становлення людини як індивіда, особистості, суб'єкта та індивідуальності. При цьому слід враховувати тимчасові, соціально-економічні та культурно-історичні фактори життя і діяльності людини.
Педагогіка як наука виконує три основні функції: теоретичну, прикладну і практичну (щодо вдосконалення конкретної практики навчання і виховання людини).
Загалом, педагогічну діяльність розуміють як рішення педагогічних задач двох класів - з навчання і виховання людини. Педагогічна діяльність є управління діяльністю іншої людини, що забезпечує його розвиток.
Педагогічна діяльність здійснюється в процесі педагогічного спілкування. На практиці педагогічна діяльність здійснюється в конкретній ситуації. Ситуації, в яких вирішуються педагогічні завдання, називають педагогічними.