РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ТА МІСЦЕ У НЬОМУ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАМКІВ. 5
1.1. Характеристика замків. Класифікація замків Украіни 5
1.2. Туристична карта замків України 12
1.3. Визначення оптимального маршруту з урахуванням зовнішніх факторів у країні та внутрішніх у компанії 15
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКА ТУРУ ПО ЗАМКАХ ТУРИСТИЧНИМ АГЕНСТВОМ «СКАЙ» 30
2.1. Розробка документації, укладання договорів 30
2.2. Практичні аспекти туру 32
2.3. Забезпечення безпеки життєдіяльності для клієнтів фірми та їх майна 38
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ВІТЧИЗНЯНИХ ЗАМКІВ, ЯК ТУРИСТИЧНИХ ОБ'ЄКТІВ 41
3.1. Проблеми досліджуваного сегменту туризму 41
3.2. Проведення маркетингового дослідження з метою визначити головні потреби споживачів, позитивні та негативні моменти діяльності фірми 46
ВИСНОВКИ 49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 51
ДОДАТКИ 53

У багатій історико-архітектурній спадщині України визначне місце належить пам'яткам оборонної архітектури – фортецям, замкам, оборонним храмам, міським укріпленням. Упродовж багатьох століть роль оборонних споруд була провідною в системі міст і містечок. Без перебільшення можна сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень.
Споруди оборонного типу, або, як ми тепер їх називаємо, пам'ятки оборонного будівництва, зводили як для захисту від ворожих нападів, так і для оборони великих феодалів і магнатів від народного гніву і частих взаємних нападів феодалів-сусідів. Потреба в обороні краю з кожною наступною епохою видозмінювала архітектурну монументальність оборонних споруд краю. Завдяки цьому на місці давніх дерев'яно-земляних укріплень давньослов'янських градів з'являються кам'яні укріплення княжих резиденцій і палаців, а згодом – укріплені династичні замки і садиби господарів краю. У період пізнього середньовіччя оборонну роль в Україні відігравали не лише замки і фортеці, а й численні церкви і монастирі.
З часів Київської держави і Галицько-Волинського князівства оборонні споруди у первісному стані не збереглися, адже вони були переважно дерев'яні. У XIII ст. на заміну дереву як основному будівельному матеріалу прийшов камінь та обпалена цегла. Перші цегляні замки були збудовані на галицьких і волинських землях. У цей час багато монастирів також було огороджено цегляними стінами. Спорудження замків, фортець з дерева продовжувалося до XVI ст. Проте вдосконалення вогнепальної зброї, розширення населених пунктів зумовили поступовий перехід до будівництва кам'яних оборонних споруд. Дерев'яні стіни фортець набули геометрично правильних форм, товщина та висота оборонних стін значно збільшилися. У XVI-XVII ст. кам'яні споруди – замки і монастирі – остаточно витіснили дерев'яні оборонні споруди попередніх епох[2, c.45].
Замки і монастирі – це найбільші за розмірами історичні споруди в забудові населених пунктів. Завдяки своїм масштабам вони досі виступають композиційними центрами багатьох історичних міст і сіл України (Києва, Переяслава, Чигирина, Полтави, Путивля, Чернігова, Глухова, Батурина, Охтирки, Новгорода-Сіверського, Львова, Кам'янця-Подільського, Білгорода-Дністровського, Жовкви, Дрогобича, Белза, Судака та ін.). Деякі з наших міст – Київ, Львів, Володимир-Волинський, Луцьк, Путивль, Новгород-Сіверський, Білгород-Дністровський – мали надзвичайно розвинену й складну систему укріплень, що формувалися понад півтисячоліття. Головні траспортні торговельні шляхи проходили через більшість укріплених міст та містечок. Торговельні зв'язки міст різних реґіонів України, завдяки укріпленим територіям, сприяли не лише розвиткові внутрішнього ринку, але й міжнародній торгівлі.
Найбільша кількість замків, фортець та оборонних монастирів збереглася до нашого часу на заході України.
Перші науково-краєзнавчі описи замків та монастирів України почали проводитися в XIX ст.. Члени Одеського товариства історії і старовини видали кілька книг, в яких наведені історико-архітектурні характеристики багатьох фортець та замків Бессарабії, Поділля та Волині.
Фундаментальні дослідження пам'яток архітектури України, включаючи чимало замкових і монастирських комплексів, провів професор Ю. Асеев. У численних монографіях та наукових статтях автор дослідив архітектуру Київської Русі, стольного Києва, Лівобережжя, Придніпров'я, Криму.
Численні наукові праці видатного українського професора Г. Логвина присвячені дослідженню пам'яток архітектури України в усіх реґіонах. Ним неодноразово обґрунтовувалася пріоритетність використання оборонних пам'яток нашої землі для цілей туризму й екскурсійно-музейного краєзнавства.
Замкові комплекси Галичини і Поділля досліджували П. Раппопорт, М. Каргер, Ю. Нельговський, М. Рожко, О. Мацюк, які вивчення архітектурної цінності пам'яток поєднували з аналізом різноманітного історичного архівного матеріалу, фактичного сучасного стану фортифікацій.
На початку 1960-х pp. усі пам'ятки архітектури (в тому числі оборонні споруди України) мали обмірні креслення, на багато з них складено короткі історичні довідки.

1. Закон України "Про охорону культурної спадщини"
2. Cholovski A. Dawne zamki I twierdze na Rusi Halickey. — Lwow, 1892.
3. Cholovski A., Janusz B. Przeszlosc I zabutki wojewтdstwa Tarnopolskiego. — Tarnopol, 1926.
4. Polak Tadeusz. Zamki na Kresach. — Warszawa: Pagina, 1997.
5. Вуйцик В. С. Львівський державний історико-архітектурний заповідник. — Л.: Каменяр, 1991.
6. Годованюк О. Обороннi споруди Подiлля за «Інвентарем» 1615 р. //Архiтектурна спадщина. - Вип. 3. - К.: Українознавство, 2009.
7. Замки Львівщини // Галицька брама. — 2010.ГодованюкО. М. З дослiджень Дерманського архiтектурного комплексу//Українське мистецтвознавство. -К.: Наукова думка, 2005.
8. Істрiя української архiтектури/За ред. В. I. Тимофiєнка. - К.: Технiка, 2011. Кiлессо С. К. Архiтектурнi та мистецькi скарби Богданового краю. -К.: Технiка, 2011.
9. Колосок Б. В., Якубюк А. М. Луцький iсторико-культурний заповiдник. - К.: Будiвельник, 2013.
10. Крощенко Л., Осадчий Є. Святогiрський Успенський монастир у с. Зимне (спроба наукової реконструкцiї комплексу): З iсторiї української реставрацiї. - К.: Українознавство, 2008.
11. Лесик О. В. Замки та монастирi України. -Львiв: Свiт, 1993.
12. Логвин Г. Н. По Українi. - К.: Мистецтво, 1968.
13. Мацюк О. Замки i фортецi Захiдної України. - Львiв: Центр Європи, 2005.
14. Нельговський Ю. Замок у Збаражi // Українське мистецтвознавство. - Вип. 5. - К.: Наукова думка, 1971.
15. Пам'ятки архiтектури та мiстобудування України/Довiдник Державного реєстру нацiонального культурного надбання. - К.: Технiка, 2010.
16. Пламеницька О. Замок у Скалi-Подiльськiй // Пам'ятки України. – 2005.
17. Пламеницька О. Кам'янець-Подiльський. - К.: Абрис, 2011.
18. Пламеницька О. Раковецький замок. ХІV— ХVII ст. // Пам'ятки України. – 2002.
19. Пламеницька О., Пламеницька Є. Кам'янець-Подiльський - мiсто на периферiї Римської iмперiї// Пам'ятки України. – 2007.
20. ПономарьоваЛ. Генуезька фортеця в Судаку: З iсторiї української реставрацiї. - К.: Українознавство, 2006.
21. Прибєга Л. В. Кам'яне зодчество України: Охорона та реставрацiя. - К.: Будiвельник, 1993.
22. Сiцiнський Є. Обороннi замки Захiдного Подiлля ХМ-МІ ст.: Історично-археологiчнi нариси. - К.: Вид.-во Всеукраїнської академiї наук, 1928.
23. Ситкарева О. В. Киевская крепость ХVIII-ХІХ вв. - К.: Национальный Киево-Печерский историко-культурный заповедник, 1997.
24. Трегубова Т. О. Реконструкцiя розпланування середньовiчного Львова за письмовими джерелами. - Архiтектурна спадщина України. - К.: Українознавство, 1996.
25. Цяук В. Комплекс фортецi у Меджибожi Хмельницької обл.: З iсторiї української реставрацiї. - К.: Українознавство, 1996.
 

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Не говорячи вже про те, що «годує» ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв’язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.
В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися напрямком своїх співвітчизників за кордон, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей – тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за рубіж.
Незважаючи на великі потенційні можливості, активний туризм в Україні все ж розвинений недостатньо. Серед актуальних проблем його розвитку: недостатнє рекламно-інформаційне забезпечення; слабка управлінська культура туризму; недостатньо висока якість послуг та невідповідність матеріальної бази і якості послуг міжнародним вимогам та інші.
Тож, туризм по місцям архітектурного насліддя в Україні завойовує все більшу популярність, але все ж таки має ще певні проблеми розвитку.
Метою даної роботи є всебічний і об’єктивний аналіз організації річкових турів в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
 охарактеризувати наявні замки та архітектурне насліддяУкраїни;
 розглянути класифікацію замків України;
 визначити проблеми та перспективи використання вітчизняних замків, як туристичних об'єктів.
Об’єктом роботи є широке коло організаційних питань здійснення автобусних турів в Україні, а предметом є досвід компанії «СКАЙ» в організації турів по замках країни.
Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Курсова робота містить 2 рисунки, 4 таблиці та 5 додатків . Обсяг курсової роботи – 50 сторінок друкованого тексту (без списку використаної літератури та додатків)

У багатій історико-архітектурній спадщині України визначне місце належить пам'яткам оборонної архітектури – фортецям, замкам, оборонним храмам, міським укріпленням. Упродовж багатьох століть роль оборонних споруд була провідною в системі міст і містечок. Без перебільшення можна сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень.
Зважаючи на те що більшість замків знаходится в Україні у її західній частині,на заході, особливо на львівщині спотерігається велика кучність архітектурних пам'яток, а туристична фірма розташована у Києві, тобто відносно недалеко, було розроблено туристичний маршрут по західній Україні.
На ціноутворення впливає характер попиту, розвиненість ринку туристичних послуг, місце туристичної фірми на ньому та оцінка конкурентного середовища, обрана маркетингова стратегія тощо. Ціна туру відтворює економічний бік діяльності суб'єкта господарювання і відбиває його комерційну політику на ринку туристичних послуг. Ціна туру коливається в межах від собівартості до продажної ринкової ціни. Ці коливання відбивають попит на даний турпродукт. Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну та сезону подорожі, її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура ринку та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо).
Зваживши всі ці чинники, можна встановити прийнятну ринкову ціну такого туру, вона повинна задовольнити інтереси як покупця так і виробника.
На ринку такий тур буде продаватися за ціною 2000 грв.
Дохід становитиме=54%, тобто=1080 грв, що після оподаткування =810 грв.
Загалом оточуюче середовище по маршруту можна характеризувати як відносно безпечне, стихійні лиха в цих місцевостях не набагато перевищують середній показник по Україні, клімат не суворий.
Туристична реклама – активний засіб здійснення маркетингової політики тур фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв’язку між виробником та споживачем, засіб поширення інформації і переконання людей, який створю уяву про продукт, викликає довіру і бажання купити.
Для підвищення ефективності продажу даного туру та забезпечення зростання прибутків необхідно зробити маркетингові дослідження туристичного ринку України. Для цього складається анкета.
Рекламу туру слід розмістити у журналі « Туризм в Україні», тому що така реклама перш за все представлена оголошенням з текстом та малюнком, а також рекламними статтями. Перевагами журналів є їх виразність, багатоколірність, якість друку та паперу та загальна привабливість оформлення. Така реклама коштуватиме значно дорожче ніж в газеті, але й ефект буде очікуваний. Реклама в журналах націлена на постійного читача, та на окрему цільову аудиторію.