ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1. Гра – активна форма виховання молодших школярів
1.2. Класифікація основних видів ігор та їх характеристика
1.3. Ігрова діяльність молодших школярів як засіб їх соціалізації
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Дослідження та аналіз результатів дослідження соціальної активності молодших школярів
2.2. Авторська розробка тренінг-програми покращення соціальної активності молодших школярів з використанням ігрових методів виховання
ВИСНОВКИ ......27
ДОДАТКИ .......29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Дещо іншим є трактування гри в педагогічних словниках. Гончаренко С. У. вважає, що ігрова діяльність (гра) – різновидність активної діяльності дітей, у процесі якої вони оволодівають суспільними функціями, стосунками та рідною мовою як засобом спілкування між людьми. Ігрова діяльність є свого виду дитячим моделюванням соціальних стосунків. При вмілому і правильному керівництві з боку дорослих ігрова діяльність формує емоційну, моральну, інтелектуальну сфери дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує в дитини волю до дії та здатність до гальмування, якостей, необхідних людині в трудовій і суспільній діяльності [5, с. 139].

1. Богинская Ю. В. Игра как средство социализации младших школьников : методические рекомендации / Ю. В. Богинская. – Ялта : РИО КГУ, 2005. – 32 с.
2. Бондаренко Л. М. Гра як засіб організації навчально-виховного процессу / Л. М. Бондаренко // Таврійський вісник освіти. – 2011. – № 1 (33). – С. 181–186.
3. Виготський Л. С. Педагогическая психология /Л. С. Виготський. – М. : Педагогика, 1991.– 671 с.
4. Вихователеві про дитячу гру : посібник для вихователя дет. саду / [під ред.Т. А. Марковой]. – М. : Освіта, 1982. – 128 с.


29. Саюк В. Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі / В. Саюк // Рідна школа. – 2005. – № 7. – С. 50–52.
30. Сокуренко О. О. // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. – Вип.49. – Херсон : Видавництво ХДУ, 2008. – С. 374–377.
31. Сорока О. Використання ігрової терапії як методу корекції тривожності в роботі з першокласниками / О. Сорока // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Серія : Педагогіка. – Тернопіль, 2009. – № 4. – С. 142–146.
32. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни / З. Фрейд. – Минск : ООО „Поппури”, 1997. – 480 с.
33. Шекеряк Т. Ю. Рольова гра / Т. Ю. Шекеряк / Англійська мова в початковій школі. – 2007. – № 9 (34). – С. 23.
34. Штерн У. Психологія раннього дитинства до шестирічного віку / У. Штерн. – М., 1922. – 280 с.
35. Шульга Л. Ігрові методи та їх роль у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку / Л. Шульга // Початкова школа. – 2005. – № 4. – С. 16–18.
36. Щербань П. Ділові ігри у навчально-виховному процесі / П. Щербань // Початкова школа. – 1997. – № 9. – С. 18–20.

Актуальність теми. Зорієнтована на дитину чотирирічна початкова освіта прагне цілеспрямовано використовувати гру у навчально-виховному процесі, оскільки вона має великий педагогічний потенціал і найбільшою мірою створює для учнів атмосферу психологічного комфорту..


Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, додатків, списку використаних джерел.
Обсяг роботи становить 36 сторінок.
Список використаних джерел складається з 36 джерел.

На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури можна зробити наступні узагальнення:
1. Ігрова діяльність – це динамічна система взаємодії дитини з навколишнім середовищем, у процесі якої відбувається його пізнання учнем, засвоєння культурно-історичного досвіду і формування дитячої особистості. Специфіка ігрової діяльності в тому, що її продуктивність визначається креативністю дитини, активним функціонуванням уяви і міжособистісним спілкуванням. Термінологічне словосполучення ігрова діяльність розглядається як узагальнююче по відношенню до поняття гра. Гра – це конкретний прояв індивідуальної і колективної ігрової діяльності дитини, яка має конкретно-історичний, багатовидовий та багатофункціональний характер.