ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 5
1.1. Управління персоналом: стан розробки проблеми його ефективності 5
1.2. Принципи і методи дослідження економічного виміру ефективності управління персоналом 10
1.3. Категоріальний апарат дослідження економічного виміру ефективності управління персоналом 17
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1 19
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ВИМІРУ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ 20
2.1. Система управління персоналом: загальна характеристика 20
2.2. Сутність, зміст і класифікація ефективності управління персоналом 28
2.3. Механізми економічного виміру ефективності управління персоналом 38
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2 44
РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ВИМІРУ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ 45
3.1. Аналіз дослідження економічного виміру ефективності управління персоналом 45
3.2. Оптимізація економічного виміру ефективності управління персоналом 50
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3 55
ВИСНОВКИ 56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 58
ДОДАТКИ 60
 

Зміна принципів функціонування національної економіки, створення підприємств, що базуються на різних формах власності, конкуренція, яка вимагає впровадження нових технологій і перебудови організаційних структур, істотно змінили соціально–економічну роль підприємства як основної ланки господарського комплексу.
Тому виникає необхідність у підвищенні ефективності системи управління персоналом з урахуванням вимог ринкової економіки.Управління персоналом як багатогранний і винятково складний процес має свої специфічні властивості і закономірності та повинне придбати системний характер і завершеність на основі комплексного рішення кадрових проблем, впровадження нових і удосконалювання існуючих форм і методів роботи.
Для підвищення ефективності системи управління персоналом необхідно аналізувати і враховувати специфічні умови розвитку ринкової економіки в Україні. Величезну значимість для кожного підприємства незалежно від організаційно–правової форми має розробка методики оцінки, що дозволяє визначити дійсну ситуацію на підприємстві в області управління персоналом, виявити слабкі місця і надати рекомендації щодо підвищення ефективності.
Проблемам теорії, методології і практики управління персоналом присвятили велику кількість наукових праць закордонні і вітчизняні економісти: Амоша О.І., Блэк Дж., Браверман А., Дзюба С.Г., Журавльов П.В., Іванцевич Дж.М., Колпаков В.М., Лобанов А.А., Пагрушев В.Д., Поклонський Ф.Ю., Рак М.Г., Синк Д.С., Скударь Г.М., Томпсон А.А., Шекшня С.В. та ін. Однак критичний огляд наукових робіт свідчить, що низка теоретичних та методичних питань невирішені.
Метою роботи є аналіз існуючих проблем щодо оцінки ефективності системи управління персоналом та обґрунтування необхідності розвитку аналітичної роботи з оцінки управлінської праці.
На думку Лобанова А.А. [1, с. 23], оцінка ефективності управління персоналом – це систематичний, чітко формалізований процес, спрямований на вимір витрат і вигод, пов'язаних із програмами діяльності управління персоналом і для співвіднесення їхніх результатів з підсумками базового періоду, з показниками конкурентів і цілями підприємства.
Оцінка ефективності управління персоналом [1, с.17] заснована, насамперед, на інформації про працівників: просування по службі, їх професійні, кваліфікаційні, віково–еві характеристики, медичні і психологічні параметри, продуктивність і новаторська активність.
Оцінка ефективності управління персоналом тісно пов'язана з усіма етапами процесу управління та своїми результатами здатна спонукати керівника вносити необхідні корективи. При цьому оцінка забезпечує функціонування напідприємстві безперебійного зворотного зв'язку і виступає могутнім важелем зростання результативності управлінського процессу.
Щоб судити, наскільки ефективна та чи інша система управління персоналом, потрібні критерії, що дозволяють провести таку оцінку, а їх вибір залежить від того, що брати за точку відліку: діяльність конкретно узятогокерівника, трудові показники колективу або особливості виконавців.
Аналіз публікацій [3,4] у цій області дозволяє виділити дві основні концепції, покладені в основу оцінки ефективності управління персоналом. Згідно з першою з них, ефективність управління персоналом оцінюється, виходячи з органічної єдності управління і виробництва, але при цьому внесок власне управління персоналом в ефективність виробництва не визначається. Друга концепція робить акцент на визначення внеску управління персоналом в ефективність виробництва.
Кількісна оцінка другої концепції є надзвичайно важкою задачею, оскільки навіть відповідних звітних показників доки що не існує. Тому більшість методик оцінки ефективності управління персоналом дотримується першого підходу.
При цьому представляється доцільним оцінювати не стільки внесок управління персоналом в ефективність виробництва, скільки якісний вплив його на цю ефективність.

1. Афонін А.С. Основи мотивації праці: організаційно–економічні аспекти: Підручник. / А.С. Афонін. – К.: МАУП, 2008. – 340с.
2. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 544с.
3. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. / З.С. Варналій. – К.: Т–во «Знання», КОО, 2001. – 298с.
4. Виханский О.С. Менеджмент: Підручник. / О.С. Виханский, А.І. Наумов. – М .: Гардаріки, 1999. – 528с.
5. Галькевич Р.С. Основи менеджменту: Підручник. / Р.С. Галькевич, В.І. Набоков. – М .: Финпресс, 1998. – 467с.
6. Герчикова І.М. Менеджмент: Підручник для вузів. / І.М. Герчикова. – М .: ЮНИТИ «Банки і біржі», 1997. – 375с.
7. Горбунов В.М. Управління соціальним розвитком трудового колективу: Конспект лекцій. / В.М. Горбунов. – К.: МАУП, 1998.
8. Гордієнко І.В. Інформаційні системи в менеджменті: Навч. – метод. Посібник для самост. вивч. дисципліни. / І.В. Гордієнко. – К.: КНЕУ, 2000. – 43с.
9. Гріфін Р. Основи менеджменту: Підручник. / Р. Гріфін, В. Яцура. – Львів: БаК, 2001. С.62–67.
10. Гуськова Н.Д. Підприємництво: Підручник. / Н.Д. Гуськова, Н.П. Макаркін, Е.А. Неретина. – Саранськ: МГУ, 1994. – 405с.
11. Дмитренко, Г.А. Стратегічний менеджмент в системі освіти [Текст]: навч. Посібник / Г.А. Дмитренко. – К.: МАУП, 1999. – 176 с.
12. Дятлов В.А. Управління персоналом. Учеб. посібник для студ. Зкон вузів, / В.А. Дятлов. – К .: ПРІОР, +2008.
13. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна [Текст] / під. заг. ред. А.П. Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П. Семиноженка. – Національний інститут стратегічних досліджень. − Київ, 2004. − 261 с.
14. Єрмолович Л.Л. Аналіз фінансово–господарської діяльності підприємства. БГЕУ. / Л.Л. Єрмолович. – Мінськ, 2010. – 395 с.
15. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Навч. посіб. – Вид.4–те, доповнене. / В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников. – Львів: Афіша, 2000. – 350с.
16. Журавльов П.С. Світовий досвід в управлінь персоналом. / П.С. Журавльов. – М .: Прогрес, +2008.
17. Иванцевич, Дж. Людські ресурси управління [Текст] / Дж. Иванцевич, А.А. Лобанов. – М.: Справа, 1993. – 304 с.
18. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. / В.М. Івахненко. – К.: «Знання–Прес», 2002. – 207с.
19. Кабанов А.Я. Управління персоналом організації: Підручник. / А Я. Кабанов. – М .: ЮНІТІ, 1997. – 435с.
20. Кіллен, К. Питання управління [Текст] / К. Кіллен. – М., 1981. – 197 с.
21. Кричевський, Р.Л. Психологія керівництва та лідерства в спортивному колективі [Текст] / Р.Л. Кричевський, М.М. Рижак. – М., 1985. – 132 с.
22. Кузьмін, О.Є. Сучасний менеджмент [Текст] / О.Є. Кузьмін. − Львів, 2003. – 176 с.
23. Л.В. Балабанов. О.В. Сардак. «Управління персоналом»
24. Ладанов, І.Д. Практичний менеджмент. Психологія управління і самотренування [Текст] / І.Д. Ладанов. – М., 1995. – 494 с.
25. Менеджмент, маркетинг і економіка освіти [Текст]: навчальний посібник / під. ред. А.П. Егоршина. – Н. Новгород: НІМБ, 2001. – 624 с.
26. Мурашко, М.І. Менеджмент персоналу: навчально–практичний посібник [Текст] / М.І. Мурашко. – К.: «Знання», 2002. – 311 с.

У сучасних умовах особливо важливе значення має раціональне використання людських ресурсів в організації всіх форм власності. Управління персоналом є однією із найважливіших сфер діяльності організації, яка може багаторазово підвищити ефективність будь–якого виробництва, а вивчення дисципліни «Управління персоналом» у вищих навчальних закладах обумовлено об'єктивними якісними змінами, що характеризують сучасну діяльність, активну і визначальну роль людських ресурсів в управлінні підприємством. Люди вирішують, процвітати підприємству чи бути банкрутом. Виникла необхідність використання ринкових форм, методів і технологій кадрової роботи, опанування високоефективним стилем управління персоналом.
Вивчення економіки підприємства чи організації неможливе без аналізу. Економічний аналіз – це науковий спосіб показання сутності економічних явищ і процесів, заснований на розподіленні їх на окремі складові частини і вивченні їх у різноманітті зв'язків і залежностей.
Актуальність дослідження. Ефективність є однією з головних характеристик результативності управління діяльністю підприємства, що зумовлює необхідність її детального вивчення. Забезпечення ефективності напряму пов'язано з його оцінюванням. Результати такого оцінювання дозволяють встановити масштаб і зміну спрямованості в управлінні діяльністю підприємства, прогнозувати їх вплив на ключові функціональні підсистеми підприємства, ухвалювати відповідні управлінські рішення щодо підвищення та підтримки рівня ефективності управління діяльністю, вибирати методи, способи, інструменти управління діяльністю підприємства.
Об’єктом дослідження є вимір економічної ефективності у галузі управління персоналом.
Предметом дослідження є розглянення ефективності управління персоналом, його принципи та методи у історико–методологічних, теоретичних та праксеологічних аспектах.
Метою дослідження є дослідити економічний вимір ефективності управління персоналом, його складову та практичну частину.
Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:
1. Аналіз управління персоналом, стан розробки проблеми його ефективності, принципи і методи дослідження його в економічному вимірі.
2. Надати теоретичні приклади управління персоналом в економічному вимірі.
Основна гіпотеза полягає у тому, що належність організації до соціальної сфери зумовлює специфіку управління її персоналом.
Допоміжні гіпотези:
 головним об'єктом управління в організації соціальної сфери є її співробітники – персонал;
 успішна діяльність організації безпосередньо залежить від ефективності управління її персоналом.
Процедура оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства висуває проблему вибору методу, на підставі якого вона має здійснюватись. Проблемам оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. Серед них найцікавішими є роботи Афонін А.С., Горбунов В.М., Гордієнко І.В., Я. В. Догадайло, Р. С. Каплана, Д. П. Нортона, І. І. Мазура, В. Д. Шапіро, Н. Г. Ольдерогге.
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Управління персоналом – це системний, комплексний підхід, що враховує постійно мінливі потреби організації в людських ресурсах, що забезпечують ефективність функціонування організації (компаній, підприємств).
Найбільший ефект і якість системи управління персоналом досягаються в тому випадку, коли застосовується система методів (економічні, адміністративні, соціально–психологічні) у комплексі. Застосування системи методів дозволяє поглянути на об'єкт удосконалювання з усіх боків, що допомагає уникнути прорахунків.
Завданням управління персоналом підприємства в умовах ринкової економіки є формування виробничого поводження співробітників, що забезпечує досягнення організаційних цілей. Бажане виробниче поводження визначається двома основними факторами – бажанням (мотивацією) і здатністю співробітника виконати необхідні функції.
Організація управління персоналом підприємства провадиться на основі концепції розвитку підприємства, що складається із трьох частин: виробничої, фінансово–економічної і соціальної концепції.
Кадрова політика реалізується на базі положень в області здійснення політики зайнятості, навчання, оплати праці, добробуту і політики виробничих відносин. Вона являє собою цілісну кадрову стратегію і тактику, що поєднують різні форми роботи з персоналом, стиль її поводження в організації і плани по використанню робочої чинності. Сукупність властивостей кадрової політики підприємства визначається її зв'язком зі стратегією, орієнтацією на довгострокове планування, значимістю ролі кадрів, колом взаємозалежних функцій і процедур у роботі з персоналом.
Мною розглянута організація як група людей, діяльність котрих свідомо координується для досягнення загальної цілі. Організація має стійкі складові системи, що утворять її структуру.
Всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці, створюючи служби, відділи, підрозділи, що являють собою структуру управління організації.
Структура управлінської діяльності містить у собі суб'єкт і об'єкт управління і відношення між ними, а також постановкою цілей, задач і прогнозування результатів із використанням функцій управління – конкретних напрямків діяльності, що розділяються по різноманітних ознаках у залежності від системи управління та особливостей діяльності організації.
Управлінські відношення, що укладаються при цьому, мають свою структуру, в якій виділяють відношення централізму і самостійності, субординації і координації, відповідальності, змагання і т.д.
Принципи управління в управлінській діяльності – це основні правила, норми, що керують установки, на основі яких організується процес управління. Виділяють загальні і галузеві принципи управління.
Мною розглянуті основні методи управління – це сукупність прийомів і процедур підготування і прийняття, організації і контролю виконання управлінських рішень.
Розрізняють 4 основних типів методів управління: економічні, організаційно–розпорядницькі, правові і соціально–психологічні, за допомогою яких здійснюється управління персоналом організації.
Якщо розглядати персонал, як весь особовий склад підприємства, що подає собою групу об'єднану по фахових або інших якостях, то процес управління персоналом підприємства визначається як цілеспрямована діяльність керівного складу організації, а також керівників і спеціалістів підрозділів системи управління персоналом, що включає розробку концепції і стратегії кадрової політики і методів управління персоналом.