ВСТУП 3
1. Виробничо–торговельна структура підприємства ресторанного господарства. Виробничий процес та його ефективність 4
1.1 Виробничо–торговельна структура підприємства ресторанного господарства 4
1.2 Забезпечення ефективності виробничого процесу 8
2. Типи виробничого процесу. Організація виробничого процесу та її методи 11
2.1 Організація виробничого процесу 11
2.2. Методи організації виробничого процесу 12
ВИСНОВОК 15
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 16

Виробничо–торговельна структура підприємства визначається ще на першому етапі проектування. На виробничо–торговельну структуру підприємства ресторанного господарства впливає багато факторів, такі як:
 функції, які виконує підприємство;
 номенклатура послуг, що надає підприємство;
 асортимент продукції, напівфабрикатів, ступінь їх ґатунку;
 виробництво і реалізація;
 наявність та вмістимість залів;
 наявність дієтичного відділу;
 наявність підсобного господарства.
Підприємства ресторанного господарства готельних, курортних і туристських комплексів, що виконують усі функції та надають широке коло послуг, мають у своєму складі основне і допоміжне виробництво, обслуговуючі й торговельні підрозділи.
Основне виробництво – це сукупність виробничих приміщень, в яких сировина і напівфабрикати переробляються в готову продукцію.
Організація роботи основного виробництва залежить від того, як організовано роботу цеху, ділянки, відділу й кожного робочого місця.
Допоміжне виробництво – це приміщення, в яких виконують такі дії: прийом товарів, їх зберігання; ремонт і наладження устаткування; переміщення вантажу і т. ін.
Торговельний підрозділ складається з різних залів, барів, буфетів, тобто тих приміщень, де виконують обслуговування споживачів.
Цехи й ділянки основного виробництва випускають продукцію основного призначення для внутрішнього використання і забезпечують його енергією, обслуговують і ремонтують обладнання тощо.
Виробнича структура є формою організації виробничого процесу, яка від ображається в розмірах підприємства ресторанного господарства, в якості та складі цехів і служб, кількості та плануванні ділянок і робочих місць всередині цехів.
Вона відображає характер розподілу праці між окремими цехами та їхні кооперовані зв'язки в процесі виробництва
Первинною ланкою виробничої структури є робоче місце – це зона, яка забезпечена необхідними технічними засобами для виконання визначеної операції трудовими діями виконавця або групи виконавців.
Відповідно до цієї роботи воно повинно бути оснащене необхідним обладнанням, інвентарем, організаційно–технологічною документацією, наочним приладдям і таке інше.
Залежно від спеціалізації організують спеціалізовані й універсальні робочі місця.
Спеціалізовані робочі місця організують для виконання однієї або декількох однорідних операцій, за достатнього обсягу роботи вони мають перевагу перед універсальними. На спеціалізованих робочих місцях досягається більш висока продуктивність праці за рахунок використання обмеженого й постійного набору приладів, інвентарю і таке інше. Працівник, багаторазово повторюючи одну й ту ж або однорідні операції, здобуває стійкі професійні навички, що забезпечує істотне зростання продуктивності праці, яке веде до підвищення якості роботи.
Спеціалізація робочих місць є обов'язковою умовою сучасного поточно–механізованого виробництва на заготівельних підприємствах.
Невеликі і навіть середні підприємства ресторанного господарства готельних, курортних і туристських комплексів на ділянках з різнорідними роботами з невеликим обсягом організовують універсальні робочі місця.
Стаціонарні робочі місця характеризуються незначним переміщенням працівників під час виконання роботи.
Маршрутні робочі місця передбачають переміщення працівника в процесі роботи, за наперед розробленим напрямком і графіком. Маршрутні робочі місця характерні для підсобних робочих.
Пересувні робочі місця відрізняються від маршрутних тим, що вони пересуваються разом з виконавцем. Пересувні робочі місця характерні для вантажників, різноробочих.
Побічні цехи і ділянки зайняті переробкою відходів основного виробництва (в овочевих цехах – крохмаль, в м'ясних і рибних – борошно з кісток, клей і таке інше).
Залежно від форми спеціалізації основних цехів виділяють три типи виробничої структури підприємств ресторанного господарства готельних, курортних і туристських комплексів: технологічна, предметна й змішана.
Предметна структура підприємства має ряд переваг порівняно з технологічною. Вона сприяє поглибленню спеціалізації, впровадженню нової техніки, автоматизації.
Проте у чистому вигляді предметна структура впроваджується рідко. Вона економічно виправдана лише під час повторювання тих самих або технологічно однорідних об'єктів виробництва.
Коли обсяг вироблення однотипної продукції недостатній, застосовують змішану структуру або предметно–технологічну. В цьому випадку заготівельні цехи будують за технологічним принципом, а доготівельні – за предметним.
Залежно від форм адміністративно–господарського відокремлення внутрішніх підрозділів, виробнича структура може бути двох видів: цехова і безцехова.

1. Архіпов В.В. Організація ресторанного господарства / В.В. Архіпов. – К.: Інкос, 2011. – 280 с.
2. Волкова І.В., МиропольськийЯ.И.,МумриковаГ.М. Ресторанний бізнес у Росії. З чого почати і як процвітати. – М.:Флинта, 2012. – 184 с.
3. Денисов Д.І.Суперприбильний фаст–фуд: як процвітати у бізнесі. – М.: Вершина, 2011. – 192 с.
4. ЄфімовС.Л., КучерЛ.С. Ресторанний бізнес у Росії: технологія успіху. Вид. 3. – М.:Росконсульт, 2011. – 512 с.
5. Підручники Туризм Основи економіки готельного та ресторанного господарства. – М. 2011. – 355 с.
6. Ромат Є.В. Реклама. Підручник для вузів. – М.: СПБ, Пітер, 2012. – 208 с.
7. Солдатенков Д.В. Сучасний ресторан: нові формати. – М.:Ресторанние відомості, 2011. – 144 с.
8. Шок Патті Д., Боуен Джон. Маркетинг в ресторанний бізнес. – М.:Ресторанние відомості, 2012. – 234 с.
9. Усов В.В. Організація обслуговування в ресторанах. – М.: 2011. – 240 с.
10. Аграновський Є.Д. Організація виробництва в громадському харчуванні. –М.:2011. – 340 с.

З позиції системного підходу діяльність підприємства в цілому можна розглядати як складну систему, яка складається із підпорядкованих менш складних систем. Важливою підсистемою підприємства громадського харчування є виробництво або виробнича підсистема (система).
Виробнича система самостійно чи при взаємодії і іншими системами задовольняє ті чи інші потреби і запити потенційних споживачів за допомогою виробленої цією системою продукції. Виробнича система є особливим класом систем, яка складається з таких елементів: працівників, засобів і предметів праці, а також інших елементів (технології, організації виробництва), що необхідні для функціонування системи. У процесі функціонування створюється продукція підприємства громадського харчування.
Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що організація виробничого процесу в закладі ресторанного господарства є важливою умовою для ефективної роботи такої установи.
Метою роботи є розгляд типів виробничого процесу у закладах ресторанного господарства.
Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити певне коло питань, а саме:
 розглянути виробничу структуру ресторанного господарства;
 дослідити поняття виробничого процесу та засобів досягнення його ефективності;
 визначити методи організації виробничого процесу та його типи.
Предмет дослідження – виробничий процес у закладах ресторанного господарства та його типи.

У ресторанному господарстві, поряд з готовою продукцією, продуктом праці є й послуги. Потреби в послугах, на відміну від продуктів харчування, не обмежені нормами, вони постійно розширяються та видозмінюються. Зростання споживання послуг – один з найважливіших показників,
Процес задоволення потреб являє собою споживання. Споживання перебуває у складному діалектичному поєднанні з виробництвом, що створює матеріальні блага. Таким чином, споживання залежить від виробництва тому, що виробництво створює продукт споживання. Однак, ніяке виробництво не може розвиватися незалежно від споживання.
Споживання постійно відтворює потребу, формує нові потреби, а відповідно, створює матеріальну основу для розвитку виробництва. «Без виробництва нема споживання – писав К. Маркс, – однак без споживання нема виробництва тому, що виробництво було б у такому випадку безцільним». Звідси проблема вдосконалення структури суспільного ви¬робництва на сучасному етапі розглядається під досить гострим кутом зору. В інтересах найбільш повного задоволення життєвих потреб людей через систему ресторанного господарства потрібно розвивати не тільки сільське господарство та харчові галузі промисловості, але й піддати структурній перебудові машинобудування, приладобудування та інші галузі, що випускають машини, устаткування для ресторанного господарства та галузей, що створюють товарні ресурси.