Вступ …………………………………………………………………………3
Сучасний стан та перспектива розвитку мисливсько-рибальського
туризму в Україні ……………………………………………………………4
Висновки ……………………………………………………………………..12
Список використаних джерел ………………………………………………13

Проблеми покращення функціонування мисливського господарства України потребують вирішення низки питань на державному рівні з внесення змін до мисливсько-господарського законодавства, нормативно-правових ак-тів. Зокрема, у сусідніх країнах (Росія, Білорусія) наявні офіційні списки мис-ливських звірів. У Росії, яка займає одну восьму частину суші, ландшафти різноманітних природних зон заселяють 320 видів ссавців і близько 730 видів птахів, до складу Державного мисливського фонду віднесено понад 60 видів звірів і 70 видів птахів, які є об'єктами промислового та спортивного полю-вання. У Білорусії мисливськими вважають 53 види диких тварин, з них -22 види ссавців. В Україні переліку мисливських звірів немає. Потреба в та¬кому списку зумовлена тим, що в публікаціях є значні відмінності в оцінці кількості мисливських видів, виникають труднощі у визначенні статусу звіра (мисливський, чи немисливський), раціональному використанні мисливських ресурсів [3, 10]. Тому метою роботи є аналіз та обґрунтування видового складу мисливських звірів фауни України.
Для аналізу видового складу мисливських зві¬рів фауни України використано мисливсько-господарське законодавство Ук¬раїни, нормативно-правові акти, літературні публікації, власні матеріали. Проаналізовано 10 джерел, в яких найповніше подано видову кількість мис¬ливських звірів:
 Закон України "Про мисливське господарство та полювання" (2002);
 Постанова Кабінету Міністрів України "Положення про мисливське госпо¬дарство та порядок здійснення полювання" (1996);
 відомості статистичної звітності таксації дичини (форма 2-тп мисливство) за 1979, 1994, 2007 рр.;
 літературні публікації [3, с.10].
Порівняльний аналіз списків мисливських звірів здійснювали за допо-могою коефіцієнта подібності-відмінності Жаккара [9]:
GJ = J / а + b - J,
де: J - чисельність спільних видів у списках мисливських звірів, що порівню¬ються; а - чисельність видів у першому списку; b - чисельність видів у дру¬гому списку. До основних мисливських звірів віднесено види, які в аналізова¬них джерелах трапляються не менше ніж 30 %.
У фауні України, згідно зі списком ссавців України, який склала Комісія з української зоологічної номенклатури (Інсти¬тут зоології ім. 1.1. Шмальгаузена), нараховують 124 види ссавців. Найширше представлений ряд Мишоподібні (Muriformes) - 50 видів, які становлять 40 % від загальної чисельності ссавців, найменше - ряд Копитні (Equiformes) -2 види (тарпан - Equus gmelini, кулан - Equus hemionus, в Асканії-Новій, яких утримують в напіввільному стані). Із ряду хижі (Caniformes) у список тері-офауни внесено росомаху (Gulo gulo) і єнота-полоскуна (Procion lotor), посе¬лень якого в Україні невідомо. Із ряду ратичні (Cerviformes) внесено скельни-цю (Rupicapra rupicapra), яка в історичні часи заселяла Чорногору, а на сьогодні відсутня, а також байбака гірського (Marmota marmota) із ряду Ми¬шоподібні (Muriformes), який у минулому заселяв субальпійську частину Чорногірського хребта.
В одному із перших списків мисливських звірів Буковини подано 27 видів промислових звірів, що становить майже 50 % ссавців області [10]. Із гризунів зазначають ховрахів європейського (Citellus citellus L.) і рябо¬го (Citellus suslicus Guld.), яких добували заради шкур. Так, за 1959-1968 рр. у заготівельні пункти Чернівецької області поступило майже 3,5 тис. шкур хов-раха європейського (ховраха рябого - менше), а протягом 1949-1951 р. у пів-нічних областях Західного регіону України заготовлено понад 34 тис. шкурок ховраха рябого [11]. Мисливськими видами вважалися сліпак гірський (Spa-lax leucodon Nordmann) і буковинський (Spalax graecus Nehring). Сліпака гірського добували у 40-50-х роках ХХ ст. За 7-річний період (1948-1954 рр.) у Чернівецькій області заготовлено понад 1 тис. шкурок, у наступні роки об-сяги добування зменшувались. У цей період добування іншого виду - сліпака буковинського було незначним, щорічно - не більше ніж 100 шкурок [11]. Крім гірського і буковинського сліпаків, М.О. Макушенко та І. Д. Шнаревич (1954) до мисливських звірів відносять сліпака подільського (Spalax zemni Erxl.), щура водяного (Arvicola amphibius L.) і навіть вочка сірого (Glis glis L.) та пацюка мандрівного (Rattus norvegicus Berk.). На хутрозаготівельні пункти Волинської області у 1949-1950 рр. поступило понад 4,3 тис. шкурок пацюка [7]. До мисливських звірів віднесено сліпака звичайного (Spalax microphtal-mus), якого добувало населення в незначній кількості заради шкури

1. Бабенко М.Г. Методические рекомендации по организации занятий на семинарах подготовки общественных туристских кадров. – М., 1990.
2. Бардин К.В. Азбука туризма. – М., 2000.
3. Бондаренко В.Д. Мисливськогосподарське законодавство / В.Д. Бондаренко, А.М. Дейнека, В.Р. Бурмас та ін. - Львів : Вид-во "Сполом", 2005. - 334 с.
4. Боровик Е.Н. Корсак Vulpes corsac (Carnivora, Canidae) на территории Украины // Вестник зоологии. - 2002. - Т. 36, № 2. - С. 95-96.
5. Варламов В.Г. Основы безопасности в пешем походе. – М., 1999.
6. Гулай В.И. Современные охотничье-промысловые животные Украины (особенности экологии, охрана, рациональное использование) : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра биол. наук / Ин-т зоологи АН Республики Молдова. - Кишенев, 1994. - С. 53.
7. Ісаєв О. Про невідкладні заходи боротьби з браконьєрством в системі мисливських господарств України / О. Ісаєв, С. Черняк, Р. Козир та ін. // Оружие и охота. - 2007. - 4 (93). -С. 51-52.
8. Колесников А.М. Новые находки хоря-перевязки, Vormela peregusna, лисицы-корса¬ка, Vulpes corsac, в Луганской обл. / А.М. Колесников, А.В. Кондратенко // Вестник зоологии. - 2004. - Т. 38, № 5. - С. 46.
9. Костерев Н.А. Рекомендации по составлению туристского отчета о походе. – М., 1999.
10. Котриця М.Ю. “Туристичний похід вихідного дня”. – К., 1999.
11. Лавров Н.П. Особенности и причины длительной депрессии численности горностая в лесостепной и степной зонах СССР / Н.П. Лавров // Труды НИИОП ВНИО. - 2003. - Вып. XVL - С. 90-106.

Полювання, мисливсько-рибальський туризм - важливі складові еко-номіки багатьох країн, дохід від них не менший, ніж дохід від деяких галузей промисловості. Для прикладу, у США 26 млн. мисливців, 46 млн. рибалок і 63 млн. спостерігачів за тваринами у природі щорічно вкладають в економіку 90 млрд. дол., а обслуговування цієї сфери діяльності надає понад 2 млн. робо¬чих місць [4]. Зокрема, у 2006 р. у 25 штатах країни від продажу мисливських ліцензій було отримано 723 млн. дол., що на 2,8 % більше, ніж у попередньо¬му році. Щорічно понад 25 млн. (близько 10 %) мешканців США полюють. Понад 10 млн. американців жертвують гроші на відновлення популяцій рід¬кісних тварин і утримання заповідників. Результати досліджень щодо полю¬вання серед американських мисливців свідчать: порівняно з кінцем ХХ ст., на початку ХХІ ст. чисельність жінок-мисливців збільшилась на 63 %; 83 % сі¬мей стверджує - будуть брати із собою на полювання дітей і привчати їх до активного відпочинку на природі; 85 % респондентів висловлюється за роз¬ширення мисливських угідь за рахунок земельного фонду штатів.
Значні надходження від ведення мисливського господарства за-реєстровано в багатьох країнах Європи. Так, в Угорщині площа мисливських угідь (4,7 млн. га) у 10 разів менша, ніж в Україні (47 млн. га). Дохід від іно-земного мисливського туризму в Угорщині становить близько 30 млн. дол., від полювання угорськими мисливцями - понад 8 млн. дол., а всього дохід від ведення мисливського господарства становить понад 70 млн. дол., в Україні -у 24 рази менше

Таким чином, із 124 ссавців фауни України мисливськими потрібно вважати 44 види. На основі аналізу мисливсько-господарського за-конодавства, відомчих матеріалів таксації звірів, наукових публікацій, до ос-новних видів ми віднесли 33 звірів, із них експлуатаційна група становить 16 видів. Об'єктами систематичного полювання є 6 видів ратичних, 1 вид ко-питних, 5 - хижаків, 3 - гризунів і один вид ряду зайцеподібних. Через зміни в тваринному світі та навколишньому середовищі перелік мисливських звірів необхідно переглядати за певний проміжок часу. З цією метою потрібно створити при Державному комітеті лісового господарства компетентну комі-сію з науковців, працівників мисливського господарства, мисливців із фун-кцією дорадчого органу.