Вступ 3
Розділ 1. Загальні положення митної справи 5
1.1. Джерела митної справи 5
Розділ 2. Теоретичні засади митної політики держави 10
2.1.Сутність та призначення митної політики 10
2.2. Мета, завдання та інструменти митної політики 13
Висновки 18
Список використаних джерел 19

Джерела митної справи - це вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження та закріплення норм митної справи, надання їм юридичного, загальнообов'язкового значення.
Галузь митної справи має свої власні джерела, серед яких: Конституція, Закони України, міжнародно-правові акти належним чином ратифіковані та підзаконні акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти ДМСУ (накази, розпорядження, листи та ін.), спільні акти ДМСУ з іншими міністерствами та відомствами, акти інших міністерств та відомств. До джерел митного законодавства також можемо віднести правові звичаї (наприклад, звичаї морських портів в частині порядку та послідовності в проходженні суднами митного контролю) та звичайну митну практику.
Положення Закону «Про митну справу в Україні» були розвинуті в інших нормативних актах, головними серед яких є Митний кодекс України (МКУ) та Закони «Про єдиний митний тариф» та «Про зовнішньоекономічну діяльність». Три вище перелічених законодавчих акти забезпечують нормативно-правове регулювання окремих груп правових відносин в митній сфері. Митний кодекс - спрямований на регулювання митних процедур та діяльності митних органів, Закон «Про єдиний митний тариф» - основних положень тарифного регулювання, а Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» - прав та обов'язків суб'єктів зовнішньоекономічних відносин та повноваженні держави та її органів щодо регулювання таких відносин.
Перший Митний кодекс України було прийнято в грудні 1991 р. (введено в дію з 1 січня 1992 р.), у період, коли формувалися основні засади державності та незалежності України в законодавчому плані. І хоча введення в дію митного кодексу на той час зіграло позитивну роль, на сьогодення він вже не відповів сучасному стану митної справи. Більше того він стримував розвиток господарської та фінансово-банківської діяльності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, їм недостатньо забезпечувались умови ЗЕД українських товаровиробників. Усе це вимагало прийняття нового Митного кодексу. Підготовка нового Митного кодексу та його розгляд було викликано необхідністю приведення чинного митного законодавства у відповідність до Конституції України, гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами і стандартами, а також приведення Кодексу у відповідність до ринкової економіки. Верховною Радою України четвертого скликання 11 липня 2002 року був прийнятий новий Митний кодекс України, який вступив в дію з 1 січня 2004 року. Діючий Митний Кодекс України майже утричі більший за обсягом від першого Митного кодексу. Якщо перший Кодекс складався з 11 розділів, 24 глав, 164 статей, то діючий має 21 розділ, 67 глав, 432 статті.
Таке значне збільшення обсягу зумовлене наступним: по-перше - це те, що питання, які були врегульовані першим Митним кодексом, в діючому Кодексі регулюються більш детально; по-друге - діючий Митний кодекс містить цілу низку розділів, яких немає в першому Кодексі.
Як і деталізація норм, що існували раніше, введення нових розділів має на меті вдосконалення правового регулювання ряду правовідносин, пов' язаних з митною справою. Зокрема, один з нових розділів присвячено митним режимам, кількість яких значно збільшилася порівняно з першим Митним Кодексом. Замість поняття «особа, уповноважена на декларування на підставі договору» запроваджено поняття «митний брокер». Уведено нове для митного законодавства України поняття «митний перевізник».
Діючим Кодексом передбачено запровадження технологічних схем контролю, які відповідають сучасним міжнародним стандартам («червоний» та «зелений» коридори); визначено такі важливі фактори процедури декларування, як терміни подання митної декларації; більш ефективно регулюється порядок переміщення товарів через митний кордон України громадянами; визначає особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, а також при переміщенні товарів у міжнародних поштових та експрес-від-правленнях.
Діючий Кодекс в цілому відповідає міжнародним стандартам, оскільки його розроблення здійснювалося з урахуванням положень Митного кодексу Європейського Співтовариства та основних міжнародних конвенцій і угод, до яких приєдналася або має намір приєднатися Україна, як-от: Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), Угоди Уругвайського раунду переговорів країн - членів ГАТТ/СОТ, Угода з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (TRIPS), яка також є однією з 28 угод ГАТТ/СОТ, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про гармонізацію митних процедур на кордоні, Митна конвенція про міжнародні дорожні перевезення (Конвенція МДП), Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція), Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (Найробійська конвенція).
Діючий митний кодекс, як й перший митний кодекс України, визначає принципи організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові та ін. аспекти діяльності ДМСУ з метою створення умов для формування економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів, спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов'язків у галузі митної справи.
На тривалий період він виконуватиме своє завдання із забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб' єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

1. Глуха Г.Я. Митна політика як фактор економічного зростання країни [Текст] / Г.Я. Глуха // Проблеми економіки, № 3, 2012. – с.20-25
2. Гребельник О.П. Митна справа Підручник [Текст] / О.П. Гребельник. – К.: Центр учбової літератури, 2014. – 472 с.
3. Дубініна А.А. Митна справа: підручник[Текст] / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна, О.І. Зельніченко. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 320 с.
4. Калініченко А.І. Шлях адаптації українського митного законодавства до світових стандартів [Текст] / А.І. Калініченко // Юридичний науковий електронний журнал, №1, 2015. – С. 115-118
5. Коломоєць О.В. Митна політика сучасної держави в структурі державної політики / О.В. Коломоєць // Науковий вісник Херсонського державного університету, Випус 4, Том.2, 2014 – С. 60-64
6. Приймаченко Б.В. Митна політика держави та її реалізація митними органами: монографія / Приймаченко Б.В. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2006. – 332 с.
7. Сідельникова Л.П. Податкова система: Навчальний посібник [Текст] / Л.П. Сідельникова, Н.М. Костіна. – Київ: Ліра-К, 2013. – 579 с. – 2 – ге видання, перероб. і доп.
8. Стельмащук А.М. Підвищення ролі митної політки в системі захисту внутрішнього ринку / А.М. Стельмащук // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». – №6. – 2011. – C.279-286.
9. Філатов В.В. Напрямки сучасної митної політики України [Текст] / В.В. Філатов // Митна справа. – 2009. – №4 (64). – С. 24-30.)
10. Ченцов В. Механізми державного управління митною справою ЄС та України: порівняльний аналіз / В.Ченцов // Державне управління та місцеве самоврядування, 2012, № 3(14) – С.72-81

Митна політика України виступає різновидом державної політики, а її головним функціональним завданням є забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки України в політичній, економічній, соціальній, екологічній та інших сферах. Митна політика базується на базових національних інтересах та відповідних аспектах державної політики національної безпеки і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах державної діяльності, як внутрішніх, так і зовнішніх, відповідно до чинного законодавства та міжнародно-правових актів та звичаїв. В основному, засоби реалізації митної політики є задіяними при переміщенні фізичними та юридичними особами товарів через митний кордон України.
Митна політика підпадає під вгатив тих самих соціальних та політичних законів, що і державна політика взагалі. На конкретний зміст митної політики держави впливають певні об'єктивні фактори, серед яких слід визначити наступні:
 економічні — загальний стан економіки країни, особливості її економічної системи, особливості розвитку окремих галузей економіки, існуючі зовнішні економічні зв'язки, стан світових економічних відносин та ін;
 ідеологічні та політичні фактори — програми уряду щодо захисту внутрішнього ринку та окремих його сфер, екологічної безпеки країни, охорони моралі та духовності;
 міжнародні фактори — членство держави у різноманітних міжнародних організаціях, наявність двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод, участь держави у митних та економічних союзах, підтримка певних міжнародно-правових та економічних санкцій, політика уряду щодо надання преференцій окремим державам та інше.
Діалектична природа митної політики обумовлює наявність крім національних інтересів і національної безпеки взагалі, певних динамічних принципів, які розкривають зміст національних інтересів держави на даному етапі, та якими керуються компетентні органи державної влади при розробці митної політики і проведенні її в життя. Такі принципи можна знайти в законодавчих актах з митних питань та певних програмних документах: посланнях Президента, програмах діяльності Кабінету Міністрів, інших концептуальних документах, програмах діяльності політичних партій і рухів і т. д. Охарактеризуємо головні з цих принципів.
 

Державна митна політика має на меті створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності в сучасній державі, у зв’язку із чим вона безпосередньо зумовлює способи, методи та механізми реалізації митної функції держави.
Митна політика підпадає під вплив тих самих соціальних та політичних законів, що і державна політика взагалі. На конкретний зміст митної політики держави впливають певні об'єктивні фактори, серед яких слід визначити наступні:
 економічні – загальний стан економіки країни, особливості її економічної системи, особливості розвитку окремих галузей економіки, існуючі зовнішні економічні зв'язки, стан світових економічних відносин та ін..;
 ідеологічні та політичні фактори – програми уряду щодо захисту внутрішнього ринку та окремих його сфер, екологічної безпеки країни, охорони моралі та духовності;
 міжнародні фактори – членство держави у різноманітних міжнародних організаціях, наявність двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод, участь держави у митних та економічних союзах, підтримка певних міжнародно-правових та економічних санкцій, політика уряду щодо надання преференцій окремим державам та інше.
Конкретні завдання, які вирішуються державою в процесі проведення державної митної політики, обумовлюють відповідні функції Державної фіскальної служби України: фіскальну; регулятивну; захисну.
Митну політику слід розглядати як систему принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та гарантування безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.