ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ…………………………………………………………5
1.1. Формування культури школярів: психолого-педагогічний аспект……5
1.2. Система виховання у сучасній початковій школі……………………..9
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ…………………….14
2.1. Методика проведення різноманітних форм роботи під час вивчення природознавства в 3 класі……………………………………………………14
2.2. Підсумок уроку…………………………………………………………..26
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...38

Перебудова свідомості людини, ставлення до навколишнього середовища в цілому є, на думку представника інвайроментології доктора Д.Спок (США), важливою умовою збереження самої людини як біологічного виду. Подальша деградація середовища життя, підкреслює він, призведе до того, що біосфера запропонує свій шлях розвитку, але вже без людини. [11, с.15]
Ці думки знайшли своє відображення у концепції інвайроментології і набули поширення у всіх розвинутих країнах Заходу, але найбільше прихильників ці ідеї мають сьогодні у Великій Британії, Франції, Німеччині, Канаді та США. Спеціалісти цих країн, що працюють над розв’язанням проблем освіти в галузі навколишнього середовища, відзначають, що основні положення концепції інвайроментології найбільш точно відображають сучасні реалії і за своєю сутністю є найбільш вдалим варіантом їх втілення у навчальному змісті з врахуванням вікових особливостей школярів. Тобто йдеться про спільність підходів у визначенні найбільш важливих напрямів підготовки підростаючого покоління до доцільної діяльності в довкіллі, серед яких пріоритетними є створення умов для ефективного усвідомлення учнями значущості знань про проблеми навколишнього середовища.
За такого підходу ефективне вирішення комплексу психолого-педагогічних проблем формування вихованої особистості у навчально-виховному процесі, за нашим припущенням, має, насамперед, базуватись на поєднанні ідей «коеволюції» й «інвайроментальної парадигми» про незаперечний взаємозв’язок і взаємозалежність людини і навколишнього середовища. Такий підхід дозволив нам визначити сутність основних положень за умови врахування яких зміст навчальних програм буде відповідати меті і завданням ї освіти і виховання учнів. Цими положеннями є:
– повна відмова від ієрархічної картини світу. Сутність цього положення полягає у поетапному формуванні в свідомості учнів психологічних установок про відсутність у людини переваг на існування перед будь-якими іншими живими істотами (незалежно від того, що людина має розум, культурні чи технічні здобутки), однак саме останнє зобов’язує її свідомо діяти в довкіллі на принципах моралі;
– необхідність гармонійного розвитку людини і навколишнього середовища. Сутність цього положення полягає у формуванні в свідомості особистості стійких психологічних установок на необхідність рівноправного, партнерського існування людини і навколишнього середовища, визнання себе не власником природи чи окремих її об’єктів, а одним з членів природної спільноти;
– орієнтування на доцільність будь-якої діяльності в довкіллі, відсутність протиставлення людини природі. Це положення має сприяти: усвідомленню учнями виключної самоцінності природи і навіть окремих її об’єктів, з правом на існування рівним людському; заміні психологічних стереотипів «корисні» і «шкідливі» біологічні організми на сприйняття їх як повноцінних суб’єктів і партнерів взаємодії з нею;
– максимальне врахування запитів і потреб людини і будь-яких біологічних об’єктів на життєвий простір. Сутність цього положення полягає у зміні стереотипів мислення і відповідно дій у довкіллі з непродуманого «впливу на природу» на доцільну «взаємодію»;
– пріоритетності дій. Це положення сприяє усвідомленню учнями правила пріоритету діяльності: доцільною є та діяльність, яка не порушує ї рівноваги в природі, зберігає баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії людини з природою;
– визнання незаперечності спільного шляху подальшого розвитку людської цивілізації та природи. Сутність цього положення забезпечує розуміння цілісності і взаємозалежності соціального і природного середовища і того, що їх розвиток може здійснюватися лише у процесі коеволюції.
Однак аналіз педагогічної практики, розробка та впровадження у навчально-виховний процес навчального закладу форм і методів, які сприяють ефективному засвоєнню особистістю сутності означених вище положень, привело нас до необхідності визначення та обґрунтування основних психологічних рівнів пізнання учнями навколишнього середовища. У процесі дослідно-експериментальної роботи нами виділено чотири таких рівні. Перший – це усвідомлення навколишнього середовища на основі сенсорного сприйняття реалій дійсності, оцінки форм, структури, кольору, окремих елементів цілого тощо. Для цього рівня характерним є наявність двох пізнавальних психічних процесів – відчуття і сприймання. Пізнання предметів і явищ об’єктивної дійсності і психічного життя людини, на думку С.Д.Максименка, забезпечується всіма пізнавальними процесами у їх єдності. Пізнання світу, хоча би яким складним воно не було, своїм підґрунтям має чуттєве пізнання. Відчуття, продовжує він далі, це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтації живого організму в навколишньому середовищі саме з відчуття починається пізнавальна діяльність людини. А контактуючи з навколишнім світом, людина отримує інформацію не лише про певні властивості та якості, притаманні об’єктам і явищам, але й відомості про самі об’єкти як цілісні утвори. Таке цілісне їх відображення в мозку людини, завершує свою думку С.Д.Максименко, характеризує другу ланку єдиного процесу чуттєвого пізнання – сприймання. [12, с.34]
Другий рівень пізнання полягає в усвідомленні особистістю свого місця і ролі у навколишньому середовищі як в єдиній цілісній системі. Третій рівень – це формування стурбованості за стан довкілля, як одного з найважливіших моральних та етичних характеристик особистості. У поняття стурбованості нами включаються ідеї про правила поведінки учнів у навколишньому середовищі, їх ставлення до природи і один до одного. Стурбованість, зазначає В.В.Червонецький, як моральна категорія пов’язана з критичною оцінкою ї ситуації, ступінь усунення наслідків якої не задовольняє особистість і викликає потребу в активній діяльності, метою якої є особисте бажання змінити стан справ на краще. Тоді четвертий рівень – це усвідомлення особистістю того, що навколишнє середовище безпосередньо впливає на її поведінку та на ступінь активності і широту адекватної дії, спрямованої на збереження природи.

1. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2011. – 424 с.
2. Бойченко С. Щоб не згас інтерес // Початкова школа. – 2010. – № 1. – С. 49-51.
3. Борелок Н.В. Як провести екскурсію?// Початкова школа. – 2012. – № 6. – С. 24-26.
4. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Початкова школа. – 2011. – №7. –С. 20-22.
5. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. – Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2010. – 400 с.
6. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів // Початкова школа. – 2010. – № 5 – С. 51–53.
7. Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. – 2012. – № 5. – С. 20-23.
8. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Початкова школа – 2012. – № 8.– С. 53–56.
9. Верзяна А.К., Низова А.М. Наблюдение природы и труда в начальной школе. – М., 2010. – 92 с.
10. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2012. – 416 с.
11. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.
12. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах: Книга для учителя / Под ред. А.А. Бодалева. – М.: Просвещение, 2010. – 128 с.
13. Гавриленко О. Як навчати прогнозування // Початкова школа. – 2011. – № 12. – С. 42–45.
14. Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельной работы на уроках чтения // Начальная школа. – 2010. – № 1. – С. 33–36.
15. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах. – К.: Радянська школа, 2010. – 96 с.
16. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 2011. – 159 с.
17. Громик Є. Гра – найсерйозніша справа // Початкова школа – 2012.– № 7.– С. 41–43.
18. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общей ред. Б.П. Есипова. – М., АПН, 2012. – 513 с.
19. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). – К.: Райдуга, 2010. – 61 с.
20. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 2012.– 351 с.
21. Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 2012. – 319 с.
22. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. – К.: Радянська школа, 2010. – 160 с.
23. Єрдаков Л.Н. Екологічна казка для першокласників // Початкова школа – 2011.– № 11-12.– С. 19-22.
24. Жестова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе // Начальная школа. – 2012. – № 12. – С. 39-40.
25. Жестова Н.С. Стан виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2012.– № 10-11.– С. 31-37.
26. Зарипова А. Ознакомление детей с обитателями уголка природы // Дошкольное воспитание. – 2011. – № 2. – С. 17–18.
27. Захлебный А.Н На педагогической тропе. – М.: Знание, 2010.
28. Захлебный А.Н Школа и проблемы охраны природы. – М.: Педагогика, 2010.
29. Захмарна К.П. Формування в учнів відповідального відношення до природи // Початкова школа. – 2012. – № 3. – С. 10–13.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що розуміння дошкільниками особливостей функціонування навколишнього світу в майбутньому дасть їм не тільки більш ефективно жити, а й розуміти необхідність збереження природних багатств нашої планети.
проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого – вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або її регіоні і, щонайголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація і економічне становище взаємопов’язані, нерозривні і визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому.
У формуванні ї свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини – громадянина. Основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. Для успішного виховання молодших школярів необхідно вичленити потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству та урокам читання, під час вивчення яких необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.
У процесі навчальної діяльності головне – «розпочати формування цілісного уявлення про природне і соціальне середовище, виробляти правильну поведінку в колективі і природі» [36, с.63]. У процесі вивчення різних навчальних предметів молодші школярі мають засвоїти знання про взаємозв’язок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людей та необхідність мінімального втручання людини у природні процеси, які у випадку недбалого ставлення можуть стати незворотними і некерованими.
Проблеми виховання та формування ї культури школярів досліджували як класики педагогічної думки (В.О. Сухомлинський , К.Д. Ушинський та ін.), так і сучасні вчені-педагоги (В.П. Горощенко, Н.С. Жестова , Л.І. Іщенко , А.І. Кузьмінський, Н.Є. Мойсеюк, М.М. Фіцула , В.В. Ягупов та ін.).
Об’єкт дослідження – виховання молодших школярів.
Предмет дослідження – педагогічні умови забезпечення виховання молодших школярів.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити систему педагогічних умов забезпечення виховання молодших школярів у процесі навчальної діяльності.
Відповідно до поставленої мети дослідження визначені завдання дослідження:
1) Розкрити сутність та структуру виховання у початковій школі.
2) Розкрити шляхи та засоби виховання учнів молодшого шкільного віку.
3) Визначити вплив експериментальної методики на результативність процесу виховання молодших школярів.

Отже, виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в людини знань та наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.
Структуру ї культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом виховної роботи вчителя є формування в учнів системи знань, почуттів, ставлень, а також ї поведінки, що доцільно здійснювати у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про природу. Також серед якостей, що характеризують культуру особистості, важливу роль відіграють знання про природні закономірності, взаємодію людства та природи.
Доведено доцільність використання в навчально-виховній роботі таких методів, як повідомлення вчителем матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими місцевими матеріалами на уроці, використання схем, діаграм, таблиць, карт, фотодокументів, різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій. У форматі визначення найоптимальніших форм природоохоронної роботи в структурі охарактеризовано громадсько-корисну роботу; шкільні екскурсії, туристичні походи, краєзнавчі експедиції; оформлення виставок, створення куточків і музеїв охорони природи у школах.
На основі аналізу передового педагогічного досвіду виділено окремі підходи до формування ї культури молодших школярів. Теоретичний підхід виявляється в методичних розробках формування знань та ї свідомості; практичний – спрямовує увагу на особливості формування умінь та виявляється в екскурсіях, іграх та інших прийомах виховання. Відповідно доведено необхідність гармонійного поєднання основних засад даних підходів у системі виховання молодших школярів, а також доцільність використання способів злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.
З метою перевірки наведених теоретичних положень проводилося експериментальне дослідження особливостей виховання молодших школярів у процесі учбової діяльності. У процесі експериментального виявлявся рівень сформованості ї культури та ї вихованості учнів експериментального і контрольного класів. Для визначення впливу експериментальної методики навчання на сформованість ї культури та навичок природоохоронної роботи учням були запропоновані різноманітні завдання з різних навчальних дисциплін по різних темах. Результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики виховання учнів початкових класів у процесі навчальної діяльності.