Вступ 3
1. Передумови та історичні наслідки розпаду срср та організації варшавського договору 4
2. Міжнародні наслідки розпаду СРСР та 14
утворення нових незалежних держав 14
Висновки 18
Список використаних джерел 19

У наукових колах, вітчизняній і зарубіжній пресі продовжується обговорення питань щодо істинних причин розпаду СРСР, припинення дії Організації Варшавського Договору, фактичного закінчення «холодної війни», ролі і впливу на ці процеси з боку НАТО. З’явилася низка публікацій - монографій, історичних, наукових посібників, матеріалів наукових
Тумашов Анатолій Володимирович, кандидат історичних наук, Львівський інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів.
Саєвич Йосип Йосипович, кандидат історичних наук, заступника начальника інституту з тилу - начальник тилу, Львівський інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів.
форумів: «Політичний розвиток незалежної України в аспектах Європейської ідентичності» [3], «Міжнародний імідж України» [4], «Геополітика. Військово-політичні аспекти» [5] та інші, в яких висловлюється однозначне твердження, що СРСР розпався внаслідок власних само руйнівних процесів, хоча не виключається і силовий вплив на цей процес з боку США, інших країн НАТО.
Метою авторів було проаналізувати перебіг подій, які призвели до розпаду СРСР і Організації Варшавського Договору, наслідки закінчення «холодної війни».
«Холодна війна», котра у другій половині ХХ ст. тримала у постійній напрузі весь світ, продовжує залишатись у центрі уваги багатьох державних діячів, політиків, науковців, журналістів, зокрема в країнах, що були безпосередніми ініціаторами й активними учасницями «холодної війни». Ще і сьогодні робляться спроби звільнити правлячі кола США чи, відповідно, СРСР від відповідальності за розв’язання «холодної війни», надання їй потворного, вибухонебезпечного характеру.
Тенденційно, у дусі, виграшному насамперед для США і НАТО, подаються наслідки «холодної війни». І хоч подекуди ще й сьогодні ведуться дискусії щодо завершення чи подальшого тривання «холодної війни», більшість неупереджених дослідників однозначно погоджуються, що «холодна війна», хоч і дещо сенсаційно і несподівано, завершилася. Правда, і нині проявляються певні рецидиви «холодної війни».
Це твердження базується на тому, що, по-перше, розпався СРСР, одна з наймогутніших комуністичних імперій у світі, один із головних ініціаторів розпалювання, загострення «холодної війни».
По-друге, припинила діяти Організація Варшавського Договору - підступний політично-мілітарний блок «соціалістичних країн», головний реалізатор агресивних планів СРСР.
По-третє, розпався соціалістичний табір в Європі. У колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи повсюдно відновилися демократичні норми політичного життя, новий лад гарантував права і свободи громадян. Були рішуче відсторонені від влади комуністичні партії - головні винуватці встановлення після Другої світової війни жорстких тоталітарних комуністичних режимів з притаманними їм обмеженнями демократії, прав і свобод громадян, репресіями проти «класово ворожих сил».
Одним із найбільш інтригуючих, сенсаційних наслідків «холодної війни» слід визнати руйнацію СРСР - колись однієї із наймогутніших комуністичних імперій. З розпадом СРСР у минуле відійшла епоха сталінізму і неосталінізму, більшовицького тоталітаризму, епоха, з якою значною мірою пов’язувалося смертельно небезпечне протиборство сил «соціалізму» і «капіталізму». Нереальними виявилися претензії СРСР на ініціювання комуністичної перебудови світу, яку свого часу пророкували Маркс, Енгельс, Ленін, Сталін, Мао Цзедун та інші марксистські пророки. Реальне життя, практика реалізації сталінської моделі будівництва соціалізму розвіяли міф про можливість забезпечення «щасливого, заможного» комуністичного майбутнього всього людства, що базувалося на диктатурі, репресіях, насильстві.
Ще тривають наукові дискусії щодо дійсних об’єктивних і суб’єктивних причин, що зумовили обвальний розпад СРСР, припинення дії Організації Варшавського Договору, крах тоталітарних режимів у європейських країнах соціалізму, з’ясовується, якою мірою це взаємопов’язано з «холодною війною».
Однак незаперечним є твердження про те, що перемогу в «холодній війні» країнам Заходу дав не прямий військовий чи економічний тиск з їх боку чи з боку НАТО. Розпад колись могутнього Радянського Союзу, припинення дій непереможної, як твердила радянська пропаганда, Організації Варшавського Договору, крах «усталеної соціалістичної системи» в Європі відбулися головним чином внаслідок трагічно само руйнівних процесів, що позначалися й особливо загострилися у 70-80 рр. минулого століття всередині СРСР, Організації Варшавського Договору, соціалістичних країн Європи. Хоча, безперечно, «холодна війна» мала якщо не вирішальний, то дуже істотний вплив на прискорення краху СРСР.
Першими ознаками наростаючої кризи, близького краху європейського «соціалістичного» табору, втрати СРСР колишнього абсолютного впливу на політику країн «соціалістичного» табору - фундаменту Варшавського Договору стали трагічні події 70-80-х років
ХХ ст. у Польщі. Початок цим подіям поклав розстріл натовпу робітників у Гданську за наказом керівника польських комуністів В. Гомулки. Натовп намагався висловити протест проти злиднів у країні, корупції, сваволі партійної верхівки. Жорстока розправа над беззбройними робітниками обурила всю країну, не зупинивши наростання політичної кризи. Довелося терміново змінити лідера компартії. Як виявилося, це був запізнілий крок, у країні набирав сили і впливу опозиційний блок «Солідарність», що спирався на незалежні профспілки на чолі з Лехом Валенсою.
Щоб урятувати наскрізь прогнилий соціалістичний лад, про радянську політичну орієнтацію уряду, новий лідер ПОРП В. Ярузельський у грудні 1982 р. оголосив у Польщі воєнний стан. Були заборонені будь-які масові збори, закрито кордони, Л. Валенса, всі керівники «Солідарності» були заарештовані. Арешту, репресій зазнали й інші діячі опозиції. Втім, порятунок виявився примарним. Уже в липні 1983 р. під тиском світової громадськості у Польщі довелося скасувати воєнний стан. На виборах у червні 1989 р. до Сейму і Сенату польські виборці віддали абсолютну перевагу кандидатам у депутати від «Солідарності». Лех Валенса 9 грудня 1990 р. був обраний Президентом Польської Республіки

1. Бжезинский З. Большой провал. Агония коммунизма / Бжезинский З. // Квинтэссенция: Филос. альманах /Сост.: В.Мудрагей, В.И. Усанов. - М., 1990.
2. Бжезинский З. Великая шахматная доска / Бжезинский З. - М.: Международные отношения, 1998. - 256 с.
3. Всесвітня історія: Посібник до держ. екзамену для студ. іст. спец. / Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя / Петро Петрович... Моціяка (уклад.) – Ніжин : НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. – 282с.
4. Газін Володимир Володимирович. Всесвітня історія ХХ ст.: Навч. посіб. для старшокл. та абітурієнтів / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. – Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2004. – 156с.
5. Газін Володимир Прокопович, Копилов Сергій Анатолійович. Новітня історія країн Європи та Америки 1918-1945 рр.: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Міністерство освіти і науки України. – Вид. 2-е, доп., перероб. – К. : Слово, 2008. – 472с.
6. Геополітика. Військово-політичні аспекти: Навч. посіб. - Львів: ЛІСВ, 2008. - 343 с.
7. Гісем О. В., Подобєд А. О. Всесвітня історія 1918-1945 рр. / Творча спілка вчителів України; Асоціація істориків "Істина". – К., 1996. – 132с.
8. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Дюрозель Ж.-Б. - К.: Основи, 1995. - 903 с.
9. Киссинджер Г. Дипломатия / Киссинджер Г. - М., 1997.
10. Міжнародний імідж України: Навч. посібник. - Львів: ЛІСВ, 2007. - 166 с.
11. Офіцінський Р.А. Політичний розвиток незалежної України в аспектах Європейської ідентичності: Мон. / Офіцінський Р.А. - Київ-Ужгород: Гроажда, 2005. - 468 с.
12. Фалин В.М. Конфликты в Кремле. Сумерки богов по- русски / Фалин В.М. - М., 1999.

Серед істориків немає єдиної думки на причину розпаду СРСР. Вірніше, причин було кілька. Ось самі основні.
Деградація влади.
СРСР був утворений фанатиками ідеї. До влади приходили затяті революціонери. Основна їх мета - побудувати комуністичну державу, де всі були б рівні. Всі люди - брати. Працюють і живуть однаково.
До влади допускалися тільки фундаменталісти комунізму. А таких з кожним роком ставало все менше і менше. Вищий чиновницький апарат старів. Країна ховала Генсеків. Після смерті Брежнєва до влади приходить Андропов. А через два роки - його похорон. Пост Генерального Секретаря займає Черненко. Через рік його ховають. Генсеком стає Горбачов. Для СРСР він був занадто молодим. На момент обрання йому було 54 роки. До Горбачова середній вік керівників становив 75 років.
Керівники союзних республік прагнули позбутися централізованої влади. Як було сказано вище, з приходом Горбачова вони не забарилися скористатися демократичними реформами. У регіональних влад була маса причин для невдоволення:
 централізованість прийняття рішень гальмувало діяльність керівників союзних республік;
 губилося час;
 окремі регіони багатонаціональної країни хотіли самостійно розвиватися, адже у них була своя культура, своя історія;
 якийсь націоналізм властивий кожній республіці;
 численні конфлікти, протести, путчі тільки підливали масла у вогонь; а каталізатором багато істориків вважають руйнування берлінської стіни і створення Об'єднаної Німеччини.

Розпад СРСР, причини і наслідки привернули до того, що економічна криза того часу перенісся і на нові 15 держав. Так що, може бути, і не варто було поспішати з розпадом. Адже дана декларація істотно не змінила ситуацію у народу.
Можливо, причини і наслідки розпаду СРСР також пов’язані з тим, що деякі держави злякалися нової форми влади, коли до парламенту пройшло багато лібералів і націоналістів, і самі вийшли зі складу союзу. Серед цих країн були наступні: Латвія, Литва, Естонія, Грузія, Вірменія і Молдова. Швидше за все, саме вони подали чудовий приклад іншим республікам, і ті ще більше стали бажати від’єднання. А якби ці шість держав трохи почекали? Може бути, тоді вийшло б зберегти цілісність кордонів і політичного ладу Радянського Союзу.
Розпад СРСР, причини і наслідки даної події супроводжувалися різними політичними з’їздами і референдумами, які, на жаль, не принесли бажаного результату. Тому в кінці 1991 року вже практично ніхто не вірив у майбутнє найбільшої країни в усьому світі.
Найбільш відомими наслідками розвалу Радянського Союзу вважають такі:
 моментальне перетворення Російської Федерації, де Єльцин відразу ж провів кілька економічних і політичних реформ;
 відбулося безліч міжнаціональних війн (в основному ці події відбувалися на Кавказьких територіях);
 поділ Чорноморського флоту, розпад Збройних сил держави і ділення територій, яке відбувалося між ще недавно дружніми націям