ВСТУП 3
1.Основні напрямки з розвитку мовлення у дошкільників 5
2.Засоби навчання дітей рідної мови. Види занять з мовленнєвого спілкування 9
ВИСНОВКИ 14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 15

1.Виховання звукової культури мови дітей. Протягом дошкільного віку необхідно всебічно вдосконалювати звукову культуру мови. Поняття «звукова культура» включає два основні розділи: культура вимови і мовний слух. Діти повинні оволодіти вмінням чітко і правильно вимовляти усі звуки та звукосполучення у словах рідної мови згідно з нормами фонетики та орфоепії, чітко розрізняти у вимовлянні і на слух близькі за звучанням групи звуків. Необхідно розвивати артикуляційний апарат дітей, удосконалювати дикцію, розвивати фонематичний слух [1,c. 107].
2.Розвиток словника дітей. У загальній системі мовної роботи в дитячому садку збагачення словника, його закріплення й активізація займають велике місце. Слово — основна одиниця мови, й удосконалення мовного спілкування неможливо без розширення словникового запасу дітей. Діти засвоюють слова — назви предметів, дій, їхніх якостей, оволодівають узагальнюючими словами. Легкі для розуміння слова діти засвоюють у повсякденному спілкуванні. Над важкими словами, які засвоюються повільно, з помилками, потрібна цілеспрямована робота.
Словникова робота в ДНЗ тісно пов’язана з пізнавальним розвитком: в основі збагачення словника лежить утворення зв’язків між уявленнями про об’єкти, дії і відповідними назвами як самого об’єкта, так і певних його ознак, властивостей. Формування узагальнень і на цій основі розвиток понятійного мислення неможливий без засвоєння нових слів, що виражають ці поняття, закріплюють у свідомості нові знання і уявлення [2,c. 45].
Важливою є робота над словом як одиницею мови, його багатозначністю, розуміння лексичних можливостей слів. Необхідно виховувати у дітей чутливість до емоційної сторони слова, уважність і цікавість до змісту слів, бажання знаходити точні й виразні слова, уважність і цікавість до змісту слів, бажання знаходити точні й виразні слова для передачі своїх думок.
3. Формування граматичного складу мови. Словник — будівельний матеріал для мови. Мінімальною комунікативною одиницею є речення. Отже, комунікативною функцією мови дитина оволодіває тоді, коли навчиться граматично правильно змінювати слова і поєднувати їх в реченні, правильно вживати складні граматичні форми, використовувати в мові речення різних граматичних категорій (прості, поширені, складні), із сполучниками, сполучними словами і без них. Практичним шляхом діти повинні оволодіти різними способами словотворення, словозміни.
4.Розвиток розмовної (діалогічної) мови дітей. Це завдання передбачає залучення дітей до різних форм мовного спілкування, підтримувати розмову з дорослими і дітьми, відповідати на запитання, звертатися із запитаннями. Крім цього, в старшому віці у дітей формується вміння брати участь у колективній бесіді, відповідати на запитання коротко і докладно залежно від характеру запитання, уважне і доброзичливе ставлення до відповідей інших дітей, бажання доповнити відповідь товариша, виправити помилку.
Розмовна мова дітей повинна бути виразною. Треба вчити дітей використовувати у своїй мові приказки, прислів’я, скоромовки.
У процесі мовного спілкування необхідно виховувати у дітей навички культури мовлення: не втручатися в розмову старших, не перебивати товариша, дорослого, під час розмови не відвертатися, не опускати голови, спокійно вислуховувати того, хто говорить, дивитися в обличчя. При розмові не жестикулювати, не допускати грубого зневажливого тону, говорити тихо, не привертати до себе уваги. Важливою стороною культури мовлення є виховання мовного етикету: вміння звертатися до дорослої людини і товариша, попросити вибачення, дозволу взяти чужу річ.
5.Навчання дітей розповіді (розвиток монологічного мовлення). В дошкільному віці діти повинні в елементарній формі оволодіти основними типами зв’язного мовлення.
Формування монологічного мовлення починається ще в молодшому дошкільному віці в надрах діалогу. Проте воно суттєво відрізняється від діалогічного мовлення. Найпростіші завдання розповідання вимагають від дітей висловлювань довільно й у відповідності до плану. Дитина повинна вміти не тільки підбирати зміст для розповіді, а й використовувати для цього мовні засоби: вміти будувати складні речення, дотримуватись зв’язку між реченнями.

1. Арушанова А.М. Організація діалогічного спілкування дошкільників з однолітками / / Дошкільне виховання. - 2011. - № 5. - С. 261.
2. Арушанова А., Ричагова Є., Дурова М. Витоки діалогу / / Дошкільне виховання. - 2002. - № 10. - С. 390.
3. Болотіна Л. Р. Дошкільна педагогіка. - К.: Академія, 2009. - 232с.
4. Бородич А. М. Методика розвитку мовлення дітей. - М.: Просвещение, 2009. - 255с.
5. Вєтрова В. В., Смирнова О. О. Дитина вчиться говорити. - К.: Знання, 2008. - 394с.
6. Винокур Т. Г. Про деякі синтаксичні особливості діалогічного мовлення / / Дослідження з граматики літературної мови. - Харків.:, 2010. - 354с.
7. Ляміна Г. М. Особливості розвитку мови дітей дошкільного віку / / Хрестоматія по теорії й методиці розвитку мови дітей дошкільного віку / Упоряд. М. М. Алексєєва. - К. 2009. - С.495.
8. Максаков А. І. Чи правильно говорить ваша дитина? - Харків.: Просвіта, 2008. - 157с.
9. Новотворцева Н. В. Розвиток мовлення дітей. - Ярославль:, 2008. - 236с.
10. Основи теорії мовної діяльності / За ред. А. А. Леонтьєва. - Харків.: Просвіта, 2008. – 148 с.
11. Соловйова О. І. Методика розвитку мови і навчання рідної мови в дитячому садку. - К:, 2006. - 375с.
12. Сохін Ф. А. Психолого-педагогічні проблеми розвитку мовлення дошкільнят / / Питання психології. - 2009. - № 3. - С. 212.

Основними засобами з розвитку мовлення дітей є: організація їхнього спілкування у різних напрямах діяльності — гра, праця, сприймання різних видів образотворчого мистецтва; довкілля, природа, ознайомлен¬ня дітей з художньою літературою, використання технічних засобів; мовлення вихователя як засіб впливу на мовлення дітей.
Життя дитини у дошкільному закладі постійно наповнене спілку¬ванням з вихователем і однолітками. За визначенням психологів, спілку¬вання — це специфічний напрям діяльності, що полягає у взаємодії Двох чи більше людей, спрямованої на погодження й об’єднання їхніх зусиль з метою встановлення взаємин і досягнення спільного результату. Спілкування має відбуватися за потреби, що не завжди усвідомлюється мовцями. Якщо вихователь прагне, щоб діти спілкувалися, він має потурбуватися про виникнення потреб, які стимулювали б мов¬леннєві контакти, і зробити так, щоб ці контакти були мотивованими. Організація будь-якої діяльності, в процесі якої діти спілкуються, є дидактичним засобом розвитку мовлення дітей.
Для розвитку мовлення дітей значні можливості закладені у грі. Так, рольові ігри сприяють самостійним висловлюванням дітей, активі¬зують певну групу слів, пов’язаних зі змістом гри: «професійний» слов¬ник вихователя, помічника вихователя, лікаря, моряка та ін. Будівельні ігри збагачують дітей словами, що означають якості, величину: просто¬рове розміщення предметів (важкий, довгий, згори, всередині); професійні терміни (перекриття, арка, фанера тощо). Рухливі ігри з текстом, ігри-драматизації сприяють формуванню правильного темпу, мовленнєвого дихання, дикції, виразності дитячого мовлення. Дидактичні ігри закрі¬плюють і активізують словниковий запас дитини, сприяють формуван¬ню її мовленнєвих умінь і навичок (побудувати речення, описати, при¬гадати вірш, відгадати загадку та ін.). Завдання вихователя — допомог¬ти, за потреби створити умови для гри, навчити та пояснити дітям пра¬вила незнайомої гри, сприяти встановленню мовленнєвих контактів з однолітками.
Праця — господарсько-побутова, ручна, на лоні природи — також є ефективним засобом розвитку словника дітей і формування мовленнє¬вих навичок. Мовлення поєднується з активними діями дітей, що сприяє швидкому утворенню тимчасових нервових зв’язків. Побутова діяльність має свою специфіку і педагогічне цінна тим, що розвиток мовлення відбувається у природній, невимушеній обстановці: під час одягання, приймання їжі, прогулянки, гімнастики, підготовки до сну збагачується й активізується словниковий запас дітей, формуються навички розмов¬ного мовлення, відбувається засвоєння норм і правил мовленнєвого ети¬кету, широко використовується художнє слово, фольклор. Діти легко вступають у розмову, зміст мовленнєвого спілкування узгоджується з реальними стосунками. У вихователя є більше часу і можливостей роз¬мовляти з кожною дитиною на різні теми, стимулювати і підтримувати розмови між дітьми.
Важливим засобом розширення уявлень, знань про навколишню дійсність і розвиток мовлення дітей є сприймання різних видів зобра-жувального мистецтва — театрів, кіно, діафільмів і діапозитивів, змісту дитячих книжок тощо. Цей вплив посилюється тими почуттями, емоці¬ями, переживаннями, які супроводжують сприймання будь-якого виду мистецтва.
У поєднанні з умілим педагогічним впливом ці засоби ста¬ють для дитини взірцями літературної мови, які діти переносять у са¬мостійну мовленнєво творчу діяльність, використовують у сюжетних іграх. іграх-драматизаціях, дитячих концертах. Сприймання картини, предме¬та, твору прикладного мистецтва, візуальних технічних засобів завжди супроводжується репліками, обміном враженнями, запитаннями.

У роботі ми визначили основні напрямки та заходи спрямовані на розвиток мовлення у дошкільному навчальному закладі. Серед основних напрямків можна виділити наступні:
1. Виховання звукової культури мови дітей;
2. Розвиток словника дітей;
3. Формування граматичного складу мови;
4. Розвиток розмовної (діалогічної) мови дітей;
5. Навчання дітей розповіді (розвиток монологічного мовлення);
6. Ознайомлення з художньою літературою;
7. Навчання грамоти.
Основним засобом здійснення програми з розвитку мови дітей є: організація спілкування дітей у різних видах діяльності, сприймання різних видів зображувального мистецтва; використання технічних засобів; ознайомлення дітей з художньою літературою, мова вихователя як педагогічний фактор впливу на мову дітей.