ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПЕРЕДВІЙСКОВОГО СТАНУ 5
1.1. Криза 1908-1913р, Земельні розподіли та підготовка до війни 5
1.2. Зовнішньоекономічні цілі та нові засоби ведення боротьби 9
ВИСНОВКИ 14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 15
 

Закон про вибори від 1 липня 1907 різко скоротив представництво національних окраїн, позбавив виборчого права жінок та осіб до 25 років і гарантував тим самим поміщицьке-буржуазне більшість у державній Думі. Уряд та підприємці посилили наступ на права робітників. Знову збільшилася тривалість робочого часу до 10:00. У листопада 1907 Сенат підтвердив право фабрикантів оголошувати локаут, якщо відбувалася часткова страйк робітників; в січні 1908 року Сенат виніс ухвалу про право фабричної адміністрації звільняти робітників за «погану поведінку». Протягом 1906-1912 років було закрито 600 профспілок, 700 профспілкам було відмовлено в реєстрації. Було закрито багато газети. Репресії обрушилися на ліві партії. Більш конструктивний і творчий характер мала економічна політика уряду, спрямована на підтримку підприємництва та залучення іноземних капіталів.
У 1909-1913 роках промисловість країни переживала підйом. За п'ять передвоєнних років промислове виробництво зросло на 54%, і в значній мірі за рахунок технічного переоснащення, оскільки загальна кількість робітників збільшилася лише на третину. У цілому за 1900-1913 роки продуктивність праці зросла в Росії в 1,5 рази. Усі галузі промисловості знаходилися на підйомі, особливо такі, як сталеливарна, металургія, нафтова, виробництво електроенергії, сільськогосподарських машин. І хоча необхідність в імпорті виробів машинобудування збереглася, але за рахунок власного виробництва країна в основному задовольняла потреба у вагонах, паровозах, парових котлах, підйомних машинах, торгових судах, насосах, локомобіль, обладнанні для харчової та обробної промисловості. При характеристиці промислового розвитку Росії дуже важливо підкреслити орієнтованість виробництва на задоволення матеріальних потреб населення. Так, в 1913 році виробництво споживчих товарів перевищувало продукцію важкої промисловості. Близько половини промислової продукції становили текстиль та харчові продукти, легка промисловість росла набагато швидше важкою. За загальними ж темпами зростання промислового виробництва 7-10% на рік Росія вийшла на перше місце у світі. Зарубіжні спостерігачі прогнозували для Росії блискучі перспективи в недалекому майбутньому, пророкуючи, що до «середині справжнього століття Росія буде домінувати в Європі, як у політичному, так і в економічному відношенні», а російський ривок порівнювали зі зрушеннями в економіці США останньої третини XIX століття. Дореволюційна Росія вирощувала більше, ніж США, жита, пшениці, ячменю, вівса, льону, картоплі, буряка, поступаючись в зборі кукурудзи, бавовни, тютюну, сіяних трав. Чисті збори зернових культур зросли на душу населення до 1913 року в порівнянні з 1906 роком з 340 до 450 кг. Економічний розвиток Західного Сибіру, де влаштувалася велика частина переселенців у відповідності з реформою П.Столипіна, поклало початок зростаючому експорту продовольства. Зростання торговельного обороту приблизно відповідав росту виробництва, при активному сальдо у зовнішньоекономічних відносинах, державний бюджет відрізнявся стабільним перевищенням доходів над витратами, іноземні інвестиції склали третину всіх капіталів.
До цієї війни народи і держави світу готувалися ще задовго до її початку. Уже в кінці XIX ст. у Версальському палаці було проголошено створення Німець¬кої імперії. Німеччина поставила Францію на коліна. Дружніх стосунків це між ними не збільшило.
У світі вже відбувся поділ усіх територій, які тільки можна було захопити. Тому німці прийшли до імперії без колоній. Це їх не влаштовувало. їм потрібне було місце під сонцем. Того, Камерун, Танганьїка були за¬хоплені Німеччиною в короткий час. Але найбільшим клопотом Німеччини була Росія. Ця остання для Німеч¬чини була собакою на сіні. Німеччина вважала, що Ро¬сія сама не може дати ради своїй величезній території. «Така нікчемна нація володіє такою кількістю землі»,— журилися німці за чужим багатством.

1. Вержиховский Д.В., Ляхов В.Ф. Первая мировая война. 1914- 1918 гг. Военно-исторический очерк. – М., 1964.
2. Виноградов К.Б. Буржуазная историография первой мировой войны. – М., 1962.
3. Гершов З.М. “Нейтралитет” США в годы первой мировой войны. – М., 1962.
4. Готлиб В.В. Тайная дипломатия во время первой мировой войны. – М., 1960.
5. Джолл Д. Истоки первой мировой войны. – Ростов на Дону, 1998.
6. Зайончковский П.А. Мировая война 1914-1918: В 2 т. – М., 1938- 1939.
7. Каверин И.Н. За кулисами английской блокады (из истории пер- вой мировой войны). – М., 1955.
8. Нотович Ф.И. Дипломатическая борьба в годы первой мировой войны. – М.; Л., 1947.
9. Первая мировая война. Пролог ХХ века. – М., 1998.
10. Первая мировая война: политика, идеология, историография / Под редакцией Б.Д. Козенко. – Куйбышев, 1990.
11. Полетика П.П. Возникновение первой мировой войны. Июльский кризис 1914 г. – М., 1964.

Перша світова війна розпочалась (19 липня) 1 серпня 1914 р. після оголошення Німеччиною воєнного стану щодо Росії, а через дів дні – Франції.
Метою даної роботи є аналізування та підкреслення висновків кризи та світового стану на початку першої світової війни.
Об’єктом дослідження є економіка і політичний стан країн довоєнного періоду.
Предметом дослідження є зовнішньоекономічні та геополітичні цілі держав на передодні першої світової війни.
Безпосереднім приводом до війни стало вбивство 28 липня в місті Сараєво під час провокаційних маневрів австрійської армії в Боснії і Герцеговині сербським націоналістом (членом терористичної організації “Молода Боснія”) Г.Принципом австрійського престолоспадкоємця Франца Фердинанда. Австрійський уряд висунув ультиматум Сербії, який принижував гідність сербського народу. Оголосивши ультиматум формально відкинутим, Австрія розірвала дипломатичні відносини з Сербією та оголосила їй війну. В ніч з 28 на 29 липня 1914 р. Белград було піддано австрійському артилерійському обстрілу. У відповідь Росія оголосила часткову (29 липня), а надалі загальну (31 липня) мобілізацію армії.
Дії Росії стали приводом оголошення ультиматуму щодо неї з боку Німеччини. Це сталося 31 липня, а 1 серпня Німеччина сама почала мобілізацію своїх військ. Тоді ж мобілізацію оголосила Франція.
1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії, а 3 серпня – Франції. Висунувши ультиматум Бельгії з приводу вільного проходу через її територію німецьких військ, Німеччина спровокувала 4 серпня стан війни щодо неї з боку Великобританії. 6 серпня у війну проти Росії вступила Австро-Угорщина.
За декілька днів війна отримала загальноєвропейський характер, а незабаром стала світовою. В ній брало участь 38 держав з населенням в 1,5 млрд. чоловік. Війна велась на фронтах протяжністю від 2,5 до 4 тис. кілометрів. Глибина території, охопленої воєнними діями, доходила до 480 км. До збройної боротьби на суші приєднувались бойові дії авіації та морських сил. Велась також хімічна війна.
Історіографія: Зайончковский П.А., Нотович Ф.И., Каверин И.Н., Готлиб В.В., Виноградов К.Б., Гершов З.М., Вержиховский Д.В., Полетика П.П., Б.Д. Козенко., Джолл Д.

Цілі учасників війни відомі.
Перше. Німеччина намагалася покласти кінець морському домінуванню Англії, анексувати промислово розвинуті райони північно-східної Франції, загарбати території Росії – Прибалтику, Крим, Кавказ (меморандум прусського міністра закордонних справ Ф.В. фон Левеля від 29 жовтня 1914 року).
Друге. Австро-Угорщина бажала захопити Сербію, укріпитись на Балканському півострові, відняти у Росії частину Польщі, Подолію та Волинь.
Третє. Туреччина, втягнута у війну 2 листопада 1914 року, розраховувала на російське Закавказзя та поновлення впливу на Балканах.
Четверте. Велика Британія хотіла зберегти колонії та перевагу на морі, відняти у Туреччини Месопотамію та частину Аравійського півострова.
П’яте. Франція розраховувала на повернення Ельзасу – Лотарингії та приєднання лівого берега Рейну, Самарського вугільного басейну.
Шосте. Росія була занепокоєною збереженням впливу на балканські країни; до її планів входило приєднання Галичини, земель нижньої течії Німану та оволодіння чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли.
Сьоме. Японія, оголосивши 23 серпня 1914 року війну Німеччині, мала намір захопити «німецькі» території Китаю та острови у Тихому океані.
Таким чином, перша світова війна носила загарбницький характер з обох сторін. Тільки Сербія та Бельгія вели війну за своє звільнення, але це принципово не змінювало загального характеру війни.