ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ НОРМАТИВНО- ПРАВОВИХ АКТІВ 5
1.1. Склад то використання земель історико-культурного призначення 5
1.2. Використання земель історико-культурного призначення 7
РОЗДІЛ 2. ГЕОДЕЗИЧНІ РОБОТИ ЯКІ ПОТРІБНО ВИКОНАТИ ПРИ РОЗМІЩЕННІ МАЙНА НА ЗЕМЛЯХ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 12
2.1. Моделювання використання земель історико-культурного призначення 12
2.2. Організаційно-правові та методичні засади розроблення проекту землеустрою щодо відведення земель історико-культурного призначення 13
2.3.Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 17
2.4. Погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, землевпорядна експертиза проекту 20
ВИСНОВКИ 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27
Землі історико-культурного призначення – одна з категорій, що входить до складу земель України (п. «д» ст. 19 ЗК). До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні цивільні та військові кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянок історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.[1, с.43]
Статус та правовий режим цих земель визначається Земельним кодексом України, законами України «Про природно-заповідний фонд» від 16 червня 1992 р. (ст. 7) та «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р.
Земельні території пам'яток, охоронних зон, музеїв-заповідників, археологічних та інших охоронюваних об'єктів належать до земель історико-культурного призначення і включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної документації (ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Об'єкти історико-культурного призначення незалежно від форм власності відповідно до їх антропологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після занесення до реєстру на об'єкт культурної спадщини та всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. При цьому Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає особливості здійснення права власності на такі землі залежно від об'єктів культурної спадщини, що визнані пам'ятками. Так, усі пам'ятки археології як на поверхні, так і під водою незалежно від форм власності на землю чи водного об'єкта, на яких вони розташовані, є державною власністю. [5, с.25]
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається ЗК України (статті 20, 92–97, 116– 126, 150 та ін.), Законом України «Про охорону культурної спадщини» (статті 24–26, 34–37), постановами Кабінету Міністрів України та органів місцевої влади і самоврядування.
Землі історико-культурного призначення віднесено до особливо цінних земель України, вилучення яких для інших цілей не допускається, за винятком випадків, визначених ч. 2 ст. 150 ЗК України.
Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться – під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. [6, с.43]
Об'єкти культурної спадщини на території України охороняються державою згідно зі статтями 22–37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. Усі власники пам'яток чи їх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки і земельні ділянки, що обслуговують їх, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Цей договір встановлює режим використання та охорони пам'ятки культурної спадщини.
Порядок укладення таких договорів та їх типові форми затверджує Кабінет Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із Закону України «Про охорону культурної спадщини».
1. Додурич В.В. Модель системи використання та організації охорони земель історико-культурного призначення / В.В. Додурич, П.Г. Черняга, О.Є. Янчук // Містобудування та територіальне планування. – К., 2013. – № 46. – С. 38–46.
2. Земельний Кодекс України - Київ. Атіка, 2001 - 96 с.
3. Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок : Затверджено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 29.12.2008 р. № 643 / Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, вхідний № 15/3 від 20.01.2009 р.
4. Конституція України 1996 р.
5. Костецька Я.М. Геодезичні прилади. Частина 2.Електронні геодезичні прилади: Підручник для студентів геодезичних спеціальностей вузів. - Львів: ШЗМН, 2000 - 324 с.
6. Лагоднюк О. Ієрархічна модель концептуальних аспектів формування прибудинкових територій / О. Лагоднюк // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – Львів, 2007. – № 13. – С. 300–306.
7. Мельничук О. Ієрархічна модель зворотного процесу в системі землеустрою / О. Мельничук // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – Львів, 2011. – № 1(21). – С. 232–235.
8. Мельничук О.Ю. Ієрархічна модель системи землеустрою / О. Ю. Мельничук // Інженерна геодезія: наук.-техн. зб. – К.: КНУБА, 2010. – Вип. 55. – С. 136–145.
9. Ніколайчук К. М. Ієрархічна модель системи оціночних елементів земель населених пунктів / К. М. Ніколайчук // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук. пр. - Рівне, 2008. - № 2 (42), ч.1. -С. 409-416.
10. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України : затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09.05.2006 р. № 514 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/Laws/ main. cgi?nreg=z0708-06.
11. Постанова кабінету міністрів України № 677 від 26.05.2004 „ Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
12. Постанова кабінету міністрів України від 11 квітня 2002р. №502, „Про порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.
13. Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками: Наказ Державного комі-тету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376 [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/ Laws/main.cgi?nreg=z0391-10=.
14. Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку :Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 974 [Електронний ресурс].
15. Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів та пам'ятки культурної спадщини: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1768 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/Laws/ main.cgi?nreg=1768-2001-%EF.
16. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III [ЕЛектронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/Laws/main.cgi? nreg=1805-14.
17. Черняга П. Ієрархічна модель системи приміської зони / П. Черняга, П. Кахнич, Р. Німкович // Землевпорядний вісник. - 2006. - №1. - С. 53-56.
18. Черняга П. Оптимізаційна модель врахування небезпечних фізико-геологічних процесів при формуванні землекористувань міста / П. Черняга, Т. Бухальська, А. Люсак // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. – 2009. – № 17. – С. 278–288.
Одним із основних завдань земельної реформи в Україні, яка здійснюється протягом останніх 20-ти років, є приватизація земель, яка передбачає перехід частини земельного фонду країни, що використовується громадянами та юридичними особами для задоволення власних потреб та здійснення підприємницької діяльності, у їх приватну власність.
Об’єктом приватизації виступають земельні ділянки. Приватизація земельної ділянки являє собою сукупність здійснюваних у певному порядку юридично значимих дій, які в багатьох випадках розпочинаються формуванням земельної ділянки і завершуються оформленням права власності чи іншого права на неї.
Актуальність теми: У зв’язку з тим що земельна реформа проводиться на протязі 20-ти років і має безліч недоліків, незважаючи на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного земельного кадастру» була прийнята ще 12 січня 1993 р., перші реальні кроки по формуванню державного земельного кадастру в Україні розпочалися лише з прийняттям Держкомземом України наказу від 2 липня 2003 р. «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації земель». 7 липня 2011 р. Верховна рада України прийняла Закон «Про державний земельний кадастр», відповідно до якого в Україні має формуватися база даних про землю на базі землевпорядних робіт належної якості. Закон набуває чинності з 1 січня 2013 р. Однак, навіть після його введення в дію в Україні ще тривалий час існуватимуть земельні ділянки, сформовані без дотримання вимог щодо належної якості землевпорядних робіт. Це означає, що при внесенні відомостей про такі ділянки до державного земельного кадастру їх доведеться коригувати: уточнювати площу, лінії проходження меж тощо.
Отже, права власників таких ділянок не можна визнати такими, що повністю гарантуються державою. Тому з метою отримання таких гарантій багатьом власникам земельних ділянок, права на які отримані у роки земельного реформування, доцільно «доформувати» такі ділянки та оформити права на них у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Метою кваліфікаційної роботи є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні проектів відводу земельних ділянок землекористувачам різних форм власності з використанням кадастрових зйомок для визначення меж земельних ділянок згідно з вимогами та інструкцією Держкомзему України. Навчитися застосовувати нормативні і інструктивні документи, в яких встановлено порядок відведення земельних ділянок з застосуванням матеріалів кадастру і кадастрових робіт.
Завданням роботи є дослідити, проаналізувати наявні теоретичні матеріали, для виготовленні проектів землеустрою по фактичному розміщенню майна на землях історико-культурного призначення.
Об’єкт дослідження - є проект розміщення майна на території за-повідника.
Предметом виступає проект землеустрою по фактичному розміщенню майна на землях історико-культурного призначення.
Структура кваліфікаційної роботи - дана курсова робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки - це документ, що розробляється фізичними або юридичними особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою і включає в себе текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки та складається у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок (ст. 50 Закону України «Про землеустрій», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 26 травня 2004 року № 677).
Проект відведення земельної ділянки вирішує питання:
вилучення земельної ділянки у землекористувачів;
викуп земельної ділянки у власників землі;
відведення земельної ділянки у власність та у користування.
До складу обов'язкових графічних матеріалів проекту відведення входять:
план відведення земельної ділянки;
викопіювання з чергового кадастрового плану;
схема (фрагмент схеми) економіко-планувальних зон із зазначенням місця розташування земельної ділянки;
план меж зон обмежень та сервітутів;
креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
Слід відмітити, що одночасно з введенням в дію Закону «Про державний земельний кадастр» Земельний кодекс України буде доповнений новою статтею 79 п-1 (Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав), якою вперше на законодавчому рівні буде визначене поняття формування земельної ділянки.
Згідно з ст. 79 п-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Крім того, всі сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Згідно з цією статтею, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Важливою особливості оформлення прав на земельні ділянки після 1 січня 2013 р. є також встановлення нового порядку оформлення земельних прав. Якщо згідно з чинною редакцією ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, або свідоцтвом про право на спадщину ( у випадку спадкування ділянки), то з 1 січня 2013 р. стаття 126 Кодексу діятиме у такій редакції: Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Земельним Кодексом чітко визначено процедуру щодо відчуження земельних ділянок, яке здійснюється з будь-якою метою - надання у власність, користування, перехід права власності та інших. Майже у всіх цих випадках здійснюється розроблення проекту відведення земельної ділянки. Саме тому питання, що розглянуті в цій курсовій роботі, є досить важливими і актуальними.
В роботі детально описано геодезичне забезпечення робіт з використанням сучасних електронних приладів,які допомагають підвищити точність, оперативність і якість робіт. Залучення до камеральної обробки програмного комплексу «Інверт» дозволяє паралельно з обробкою геодезичних вимірів виготовляти графічні матеріали та формування звітні документи.
Розглянуто нормативно-правову основу складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та складено повну технічну схему.
Ключовою проблемою сучасного землеустрою переважно є відсутність на планово-карто-графічних матеріалах меж об'єктів історико-культурного призначення, їх охоронних зон, а також відсутність затвердженого в установленому порядку складу та змісту проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Межі об’єктів історико-культурного призначення, їх охоронних зон часто не встановлюються через недостатнє державне та місцеве фінансування, незацікавленість у їх встановленні органів державної влади та місцевого самоврядування.
