ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 5
1.1. Ознаки юридичної відповідальності 5
1.2. Поняття і види юридичної відповідальності 7
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 11
2.1.Кримінальна відповідальність як специфічний вид юридичної відповідальності 11
2.2. Поняття особи, яка вчинило злочин 16
2.3. Фізична особа як суб'єкт злочину 18
2.4. Питання про кримінальну відповідальність юридичних осіб 21
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28

Така відповідальність завжди виражається у неприємних, небажаних, невигідних для самого громадянина наслідках. Втім, це властиво не лише юридичній, а й іншим видам відповідальності за антигромадські, аморальні проступки, наприклад, перед батьками, друзями, колективом класу, спортивної секції, навчальною групою.
Чим же відрізняються міри юридичної відповідальності від інших мір відповідальності, що застосовуються, наприклад, за неслухняність у сім'ї?
По-перше, усі ці міри передбачені законом, правовими нормами. Це відповідальність лише за законом [1].
По-друге, усі вони застосовуються лише тоді, коли вчинюються дії, що суперечать закону, праву. Отже, це відповідальність саме (і тільки) за правопорушення.
По-третє, усі вони здійснюються органами держави, яким громадянин зобов'язаний (причому зобов'язаний юридично, на підставі закону) «дати відповідь» за свої проступки і які, зі свого боку, мають право (причому юридичне право) притягти до відповідальності. Отже, це відповідальність завжди перед державою.
По-четверте, ці міри виражаються у примусовому позбавленні (або обмеженні) правопорушника певних благ, цінностей, можливостей. Отже. це примусово караюча відповідальність.
По-п'яте, ці міри завжди виражають осудження правопорушника саме державою, гостро критичну, безумовно незадовільну оцінку його поведінки. Така оцінка звучить не тільки у «відповіді» держави на правопорушення, а й у реакції на проступок з боку громадськості, колективу, батьків. Юридична відповідальність завжди поєднується з моральною відповідальністю [7,c.214].
Із розуміння аморальності будь-якого правопорушення випливає практично значущий висновок: якщо не знаєте вимог закону, сумніваєтесь у правомірності своєї поведінки, то оцініть її з точки зору моралі. Поведінка, що відповідає моральним ідеалам суспільства, відповідає і приписам його законів. Аморальна поведінка у більшості випадків може викликати і негативну оцінку з боку суспільства, і тягти юридичну відповідальність.
Юридична відповідальність необхідна насамперед в ім'я справедливості, щоб «відповісти» належним чином на негативне (байдуже, безвідповідальне, зневажливе, а іноді навіть вороже) ставлення до людей, суспільства, держави, що виявилося у правопорушенні, щоб обмежити в чомусь, покарати правопорушника. При цьому покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність — так вимагає закон, зокрема ст. 50 Кримінального Кодексу України. [3]
Але не можна зводити юридичну відповідальність лише до «відплати» правопорушнику, її цілі є ширшими, а головне — гуманнішими, їх в основному три:
1) охоронна — захистити, охороняти від посягань на такі найважливіші для всіх людей цінності, як права і свободи громадян і організацій. Якщо такі посягання вчинено, то юридична відповідальність має на меті відновлення, відшкодування, «ремонт» блага, що постраждало;
2) виховна — змінити погляди, свідомість правопорушника так, щоб він у майбутньому не допускав подібних проступків;
3) запобіжна (профілактична) — на окремих людей, які могли б (через недостатню свідомість або з інших причин) вчинити правопорушення, вплинути таким чином, щоб вони утрималися від цього.
Юридична відповідальність буває різною і залежить від виду правопорушення, «розмірів» шкідливості (або небезпеки) його наслідків, кола людей і організацій, яким заподіяно шкоду. Урахування цих обставин — неодмінна умова справедливості покарання.
Дві обставини — ступінь шкідливості (або, небезпечності) правопорушення і особа правопорушника — завжди беруться до уваги при встановленні міри юридичної відповідальності як при виданні закону, так і при його застосуванні до конкретних осіб. Це цілком відповідає засадам соціальної справедливості і
виражається у принципі індивідуалізації відповідальності: вона повинна відповідати ступеню тяжкості правопорушення (тяжкості «вчиненого», як виражаються юристи) і особливостям особи правопорушника.

1. «Конституція України» офіційне інтернет-представництво президента України «www.kmu.gov.ua»
2. Кримінальний Кодекс України: Офіційне видання – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 400 с.
3. Цивільний Кодекс України: - Харків: Фоліо, 2000. – 121с. – (Кодекси України).
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення – К.: Вид. «Сірін»; 2000р. – 168с.
5. Кримінальне право. Загальна частина. Під ред. Н.І. Вєтрова, Ю.І. Ляпунова. Новий юрист. М., 1997.
6. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. –К., 2009.- 536 с.
7. Житний О.О. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності: деякі вади термінології // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2011. – №14. – С. 273.
8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. Видання 2-ге. – К: Атіка, 2012.-389 с.
9. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч.посібник. – К.: Юрінком інтер, 2009.-290 с.
10. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2011.-567 с.
11. Основи держави і права за редакцією доц. Настюка М.І.-вид. 2-е доп. І випр.- Львів 2009р.-378 с.
12. Правознавство за редакцією Михайла Настюка- вид.друге- Львів видавництво 'Світ' 2010р.-456 с.
13. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України:-К.'Юрінформ'-2011 р.-489с.
14. Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник. – К.: КНТ, 2007.-567 с.
15. Тарарухін С.А. Кваліфікація злочинів в судовій і слідчій практиці. - К.: Юрінком, 2006.- 378 с.
16. Тихий В.П. Питання застосування норм Кримінального кодексу України щодо стадій злочину // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2012. - № 1. С. 697.
17. Трубников В.М. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2012. – № 19. – С. 373.

До числа найбільш гострих проблем, що виникли в процесі реформування кримінально-правового законодавства України, слід віднести питання щодо поширення кримінальної відповідальності на юридичних осіб. Ця проблема не знайшла відображення в сучасному кримінальному законодавстві України, а у науковій літературі існують протилежні позиції.
Основні заперечення з приводу введення інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб, пов’язані з принципами і положеннями кримінально-правової доктрини про основні ознаки суб’єкта злочину і підстави його притягнення до відповідальності. Так, провідні вчені-криміналісти Н.Ф. Кузнєцова, М.І. Бажанов, Л.Д. Єрмакова, Т.В. Кондрашова, Л.К. Савюк та ін., акцентують увагу на тому, що встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб не відповідає фундаментальним принципам кримінального права і вимагає значних змін основних його інститутів. Кримінальній відповідальності підлягають лише винні особи, які умисно чи з необережності вчинили суспільно небезпечні діяння, що містять склад злочину. Тобто, суб’єкти злочину повинні бути здатними усвідомлювати свої дії та керувати ними, а цим наділені лише люди. Українське кримінальне право ніколи не знало кримінальної відповідальності юридичних осіб. Якщо ціллю введення даного інституту у кримінальне право є необхідність посилити відповідальність юридичних осіб (а її дійсно слід посилити), то цього можна досягти в межах галузей адміністративного, цивільного, фінансового та господарського права чи антимонопольного законодавства. В країнах, де кримінальна відповідальність уже існує, правозастосовчі органи зіштовхуються з матеріальними та процесуальними труднощами в реалізації кримінального закону по відношенню до юридичних осіб.
Російський вчений О.О. Малиновський також відзначає. Що визнання юридичної особи суб’єктом злочину суперечить принципам особистої винної відповідальності, не узгоджується з цілями покарання і припинити її шкідливу діяльність можна іншими правовими, лише не кримінально-правовими засобами.
Мета роботи. Розкрити особливості кримінальної відповідальності юридичних осіб. Для досягнення мети були поставленні наступні завдання:
-дати характеристику ознакам та поняттям юридичної відповідальності;
-охарактеризувати особливості кримінальної відповідальності;
-проаналізувати кримінальну відповідальність юридичних осіб.
Предмет дослідження: кримінальне право.
Об’єкт дослідження: кримінальна відповідальність юридичних осіб.
Стан дослідження теми. Незважаючи на численність опублікованих робіт, присвячених феномену кримінальної відповідальності, доктрині поки що не вдалося виробити більш-менш однакове й усталене його розуміння. Продемонстрована науковцями у своїх дослідженнях складність з'ясування суті кримінальної відповідальності, вочевидь, і слугує поясненням того, чому український законодавець утримався від формулювання відповідної дефініції. До найбільш дискусійних питань із розглядуваної теми варто віднести: доцільність виокремлення позитивної (перспективної) кримінальної відповідальності; визначення ретроспективної кримінальної відповідальності; встановлення підстав, моменту виникнення і форм реалізації кримінальної відповідальності; віднесення до заходів кримінальної відповідальності застосування примусових заходів медичного і виховного характеру, заходів кримінально-процесуального примусу; визнання звільнення від кримінальної відповідальності однією з форм реалізації кримінальної відповідальності.

У першому розділі,ми проаналізували Ознаки,поняття та види юридичної відповідальності. Юридична відповідальність необхідна насамперед в ім'я справедливості, щоб «відповісти» належним чином на негативне (байдуже, безвідповідальне, зневажливе, а іноді навіть вороже) ставлення до людей, суспільства, держави, що виявилося у правопорушенні, щоб обмежити в чомусь, покарати правопорушника. При цьому покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність — так вимагає закон, зокрема ст. 50 Кримінального Кодексу України.
Юридична відповідальність буває різною і залежить від виду правопорушення, «розмірів» шкідливості (або небезпеки) його наслідків, кола людей і організацій, яким заподіяно шкоду. Урахування цих обставин — неодмінна умова справедливості покарання.
Юридична відповідальність - це найсуворіший, «жорсткий», але все ж не єдиний примусовий засіб держави для боротьби з порушеннями права, для їх запобігання. Відомо, що до юридичної відповідальності може бути притягнута особа, яка досягла певного віку. Якщо ж порушення вчиняють підлітки, діти, то й тоді держава, її органи, службові особи (а в багатьох випадках і громадськість) не залишаються байдужими. Не вдаючись до мір юридичної відповідальності, вони, проте, застосовують до правопорушників інші - причому теж передбачені законом - заходи впливу: організаційні (такі, що застосовуються, наприклад, для відвернення, запобігання або припинення правопорушення, для відшкодування збитків, шкоди, що ним заподіяна), морально-виховні чи громадські.
У другому розділі ми розкрили особливості кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. Вона виникає тоді, коли особа порушує кримінальний закон — якусь конкретну норму (статтю) Особливої частини Кримінального кодексу України, тобто коли особа скоює злочин. З моменту скоєння злочину виникають кримінально-правові відносини, за яких держава в особі уповноважених органів має право притягати правопорушника до кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності має всі ознаки, притаманні останній, а саме: забезпечується державним примусом; включає негативну оцінку (осуд) правопорушення та його суб'єкта; передбачає настання несприятливих наслідків для правопорушника.
Злочини - суспільне небезпечні дії або бездіяльність, за які у законі передбачено кримінальне покарання.
Будь-яке визначення чи то поняття злочину, чи то суб'єкта злочину неодмінно містить вказівку на особу, яка вчинила злочин.
Суб'єктом злочину може бути лише фізична особа. На це є пряма вказівка у низці статей чинного КК, присвячених поняттю суб'єкта. Поняття фізичної особи звичайно вживається поряд з поняттям юридичної особи (корпорації), ці поняття протиставляються одне одному. Під фізичною особою розуміють окрему людину, індивідуально визначену, яка наділена лише їй притаманними ознаками, має свідомість і контролює свої вчинки.