ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ХАРАКТЕРИСТИКИ РОСЛИННИХ КЛІТИН 6
1.1. Будова рослинної клітини 6
1.2. Характеристика клітинної теорії 11
1.3. Класифікація рослинних клітин 14
1.4. Висновки 17
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ РОСЛИННИХ КЛІТИН 18
2.1 Методи дослідження рослинних клітин 18
2.2. Дослідження порівняльної характеристики рослинних клітин на прикладі. 25
2.3. Висновки 31
ВИСНОВОК 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

Обмін речовин забезпечує переміщення речовин між органелами клітини, а також між клітинами і навколишнім середовищі.
Ендоплазматична сітка (ЕПС) – складна система мембран, що пронизують цитоплазму [4, с.34].
На мембранах знаходяться рибосоми ЕПС з рибосомами називаються гранулярною, без рибосом – агранулярною. Функцією ЕПС з рибосомами є синтез і транспортування білків, по синтезувань по її поверхні. Ці білки потрапляють в ЕПС і просуваючись по ній можуть змінюватись. Головною функцією агранулярної сітки є синтез ліпідів.
Рибосоми – невеликі гранули, що не мають мембран і складаються з двох нерівних частин: меншої і більшої. Вони містять РНК і білок. Розміщуються поодинці або групами на ЕПС або вільно в цитоплазмі. Основна їх функція – синтез білків [4, с.22].
Комплекс Гольджі був відкритий у 1898 р, італійським вченим К. Гольджі. Він є у всіх еукаріотних клітинах. У рослинних клітинах являє собою купку сплющених мембранних мішечків, що називаються діктіосомами. Від країв діктіолом відчленовуються невеликі пухирці, які транспортують у цитоплазму полісахариди, синтезовані діктіосомами. Апарат Гольджі бере участь у формуванні вакуолей, утв. слизу і ферментів у залозах листків комахоїдних рослин, сприяє виведенню синтезованих клітиною речовин, уторує слизу в клітинах кореневого чохлика.
Мітохондрії – органели всіх еукаріотних клітин. Вони вириті подвійною мембраною, не з’єднаною з ЕПС. Основна функція забезпечення енергетичних потреб клітини. У мітохондріях проходять синтез АТФ і АДФ. Мітохондрії утворюються внаслідок поділу [4, с.41].
Мікротрубочки – органели всіх еукаріотних клітин. У вищих рослин входять до складу веретена поділу і регулюють розходження хромосом, а також беруть участь у різних внутріклітинних процесах, переміщенні та впорядкування руху ін. Органел клітини утворює опірну систему клітини, зумовлюють її форму.
Пластиди. Являють собою відносно великі утворення клітин – їх довжина досягає 1 Омкм. Вони вириті подвійною мембраною, що відділяє їх матриця від цитоплазми. Внутрішня мембрана має вирости в порожнину пластид, які утворюються сплющені мішечки – тилакоїди. Групи дископодібних тилакоїдів об’єднуються утворюють грани. Грани характерні лише для хлоропластів. У мембранах тилакоїдів концентруються пігменти.
Залежно від забарвлення розрізняють такі види пластид:
• лейкопласти (безбарвні),
• хлоропласти (зелені),
• хромопласти (жовті, оранжеві, червоні).
У клітині звичайно зустрічаються пластиди одного типу. Особливість пластид полягає в тому, що одні їх види можуть переходити в ін. У водоростей пластиди звичайно більші, в них концентруються всі пігменти, що знаходяться в клітині, вони називаються хроматоформи.
Лейкопласти мають різноманітні форми: звичайні для клітин і органів, що не освітлюються сонцем (корені, кореневища, бульби), але знаходяться і в епідермі. Там вони мають кулясту форму і концентруються біля ядра. За допомогою лейкопластів у рослинах відбуваються синтез і накопичення запасних харчових речовини, у першу чергу крохмалю (амінопласти), рідше білків (протеїнопласти), ще рідше жирних олій, ліпідопласти).

1. Айала Ф. Кайгер Дж. Сучасна генетика. У 3-х т. Пер з англ.: - М.: Світ, 1987.
2. Альбертс Б., Брей Д., Льюіс Дж. та ін. Молекулярна біологія клітки. У 5 т. - М.: Світ, 1987.
3. Артамонов В.І. Цікава фізіологія рослин. - М.: Агропроміздат, 1991. - 335 с.
4. Барна М.М. Ботаніка. Терміні. Поняття. Персоналії. Біологія. - К.: Видавничий центр "Академія", 1997. - 272 с.
5. Біологічний енциклопедичний словник / Гол. ред. М.С. Гиляров; Редколегія.: А. А. Баїв, Г.Г. Вінберг, Г. А. Заварзін і ін. - 3-є вид.-М.: 1998. -864с
6. Біологія. Загальні закономірності. 9 клас (2003р.) "Дрохва". Ц.р. Мамонтов, В.Б. Захаров, Н.І. Сонін.
7. Боген Г. Сучасна біологія. М.: Мир, 2008.
8. Брайон О.В., Чикаленко В.Г. Анатомія рослин. - К.: Вища школа, 1992. - 272 с.
9. Великий Енциклопедичний словник. - М.: Велика російська енциклопедія, Просвітництво, 1992 - 860 с.: Іл. - ISBN 5-09-004171-7.
10. Гончаренко І.В. Будова рослинного організму: Навчальній посібник. - Сумі: ВТД "Університетська книга", 2004. - 200 с.
11. Грін Н., Стаут В., Тейлор Д. Біологія: У 3-х томах. - М.: Світ
12. Єлісєєв В.Г., Афанасьев Ю.І., Котовський Є.Ф. Атлас мікроскопічної і ультрамікроскопічної будови клітин, тканин, органів. - М., 1970.
13. Заварзін А.А., Заварзін А.Д. Основи загальної цитології. - Ленінград: Вид. Лен. ун-та, 1982. - С. 6-22.
14. Загальна біологія підручник для 10-11 класів / Під ред. ак. Д.К.Біляєва.
15. Курдюк М.Г. Цікаве про плодові рослини. - К.: "Радянська школа", 1972. - 78 с.
16. Кучеренко М. Є. Підручник Загальна біологія 10клас К. «Ґенеза» 2001
17. Мамонтов С.Г. Введення в цитологію. Підручник.-М.: Дрохва, 2004.
18. Мороз І.В., Грішко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1994. - 240 с.
19. Морозюк С.С. та інші. Систематика вищих рослин. Лабораторні заняття.- К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 124 с.
20. Мотузний В. О. Біологія К. «Вища школа» 1995
21. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. - К.: Віща школа, 1995. - 247 с.
22. Найдіш В.М. Цитологія: Навчань. Посібник.-М.: Гардаріки, 2003.
23. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. - 2-ге вигляд., - К.: Вища шк., 1992.
24. Покровська М.П., Макаров М.С., Цитологія організмів, М., 2008.
25. Поліщук А.К., Береговій П.М. Ботаніка. - К.: Рад. школа, 1974.
26. Рейвн П., Еверт Р, Айкхорн С. Сучасна ботаніка. У 2 т. - М.: Світ, 1990.
27. Свірідов О.І. «Анатомія людини» - Київ, Віща школа, 2001.
28. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка: Анатомія і морфологія рослин: Навч. посібник. - До: Вища школа, 1995 - 384 с.
29. Третяк А. П. Молекулярна біологія. Чернігів. 1999.
30. Ченцов Ю.С. Загальна цитологія, 3-є вид. М., 1995 Грін М., Стаут В., Тейлор Д. Біологія, т. 1. М., 1996

Клітинна теорія — одне з найважливіших біологічних узагальнень, згідно якому всі організми мають клітинну будову. Клітинна теорія разом із законом перетворення енергії і еволюційною теорією Ч. Дарвіна є одним з трьох великих відкриттів природознавства XIX століття. Появі і формулювання окремих галузей клітинної теорії передував досить тривалий період накопичення спостережень над будовою різних одноклітинних і багатоклітинних організмів рослин та тварин. Цей період був із розвитком застосування і вдосконалення різних оптичних методів досліджень. Першим виявив клітини англійський фізик Роберт Гук у 1665 році. Він розглядав під мікроскопом зрізи кори пробкового дубу і помітив, що вона складається з окремих комірок, які він назвав клітинами. Р. Гук вважав, що клітини – це пустоти або пори між волокнами рослин. Пізніше М. Мальрігі, Н. Грю та Ф. Фонтана, спостерігаючи рослинні об’єкти під мікроскопом, підтвердили дані Р. Гука, назвавши клітини «міхурцями» й «пухирцями». Значний внесок у розвиток мікроскопічних досліджень рослинних і тваринних організмів зробив А. Левенгук. Дані своїх спостережень він опублікував у книзі «Таємниці природи». Ілюстрації до цієї книги чітко демонструють клітинні структури рослинних і тваринних організмів. Однак А. Левенгук не уявляв собі описані морфологічні структури як клітинні утвори. Його дослідження мали випадковий, не систематизований характер. Г. Лінк, Г. Травенаріус і К. Рудольф на початку ХІХ століття своїми дослідженнями показали, що клітини – це не пустоти, а самостійні обмежені стінками утвори. Р Броун описав ядро, як постійну частину клітин. Т. Шванн проаналізував дані літератури про клітинну будову рослин і тварин, зіставив їх з власними дослідженнями і опублікував результати в праці «Мікроскопічні дослідження про відповідність у структурі та рості тварин і рослин». У ній Т. Шванн показав, що клітини є елементарними живими структурними одиницями рослинних і тваринних організмів. Вони мають загальний план будови і виникають єдиним шляхом. Ці тези і стали основою клітинної теорії. Клітинна теорія докорінно вплинула на розвиток біології. Вона довела єдність живої природи і показала структурну одиницю цієї єдності, якою є клітина.
Клітина є переважно носієм життя. Життя в біології трактують як процес, який характеризується здатністю до саморозвитку, саморегуляції, внутрішньої диференціації та інтеграції, ускладнення, асиміляції факторів середовища для підтримування своєї життєдіяльності. Основні критерії життя — це еволюційна безперервність, просторова контактність та енергетична економність. Життя є настільки складним феноменом, що його біологічна дефініція завжди буде неповною, тому для визначення особливостей живого необхідним є знання його ознак.
Рослина, як і будь-який живий організм, складається з клітин, причому кожна клітина породжується теж клітиною. Клітина - це найпростіша і обов'язкова одиниця живого, це його елемент, основа будови, розвитку і всієї життєдіяльності організму.
Існують рослини, побудовані з однієї-єдиної клітини. Більшість рослин, з якими ми стикаємося в повсякденному житті, - це багатоклітинні організми, побудовані з великої кількості клітин.
Рослини, за винятком деяких нижчих, складаються з органів, кожен з яких виконує свою функцію в організмі. Наприклад, у квіткових рослин органами є корінь, стебло, лист, квітка. Кожен орган зазвичай побудований з кількох тканин. Тканина - це зібрання клітин, подібних за будовою і функціями. Клітини кожної тканини мають свою спеціальність. Виконуючи роботу по своїй спеціальності, вони вносять вклад в життя цілого рослини, яка полягає в поєднанні і взаємодії різних видів роботи різних клітин, органів, тканин.
Клітина – найменша структурна одиниця всього живого. Яка лежить в основі будови і розвитку рослинних і тваринних організмів. У ній відбуваються всі життєві процеси організму.
Завдяки відкриттям багатьох вчених було встановлено, що свій еволюційний шлях тварини і рослини пройшли в тісному взаємозв’язку з ускладненням процесів обміну від неклітинних організмів до багатоклітинних.
Ступінь дослідження теми. Дослідженням рослинних клітин приділяли увагу багато вчених та науковців, а саме: Албертс Б., Брей Д., Артамонов В.І., Барна М.М., Брайон О.В., Чикаленко В.Г., Гончаренко І.В., Курдюк М.Г., Мусієнко М.М., Очкуренко О.М., Федотов О.В., Поліщук А.К., Береговий П.М., Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г.
Інтенсивний розвиток цитології (від грец. цитос – клітина) – науки, яка вивчає будову і процеси життєдіяльності клітини, в ХІХ і ХХ століттях підтвердив основні положення клітинної теорії і збагатив її новими даними про будову ті функції клітин. На сьогодні, тема дослідження рослинних клітин не втрачає своє актуальності.
Об'єкт дослідження – рослинні клітини.
Предмет дослідження – характеристика типів рослинних клітин.
Мета – розглянути порівняльну характеристику типів рослинних клітин.
Завдання дослідження:
 охарактеризувати будову рослинних клітин та їх класифікацію;
 охарактеризувати методи дослідження рослинних клітин та виділити найпоширеніші методи дослідження.
У ході дослідження використовуються наступні прийоми і методи: загальнонауковий метод теоретичного системного аналізу, метод угрупувань, факторний аналіз, графічний аналіз.
Структура роботи: вступ, два розділи, висновок і список використаних джерел.

Наукові дані, отримані цитологами, ембріологами ті фізіологами, показали, що клітини багатоклітинних організмів є його складниками, вони мають загальні принципи будови, проте вони не однакові, а різні. Їх різноманітність зумовлена специфікою виконуваних ними функцій. Життєдіяльність окремої клітини багатоклітинного організму за його межами неможлива, оскільки діяльність окремих клітин та їхніх угруповань підпорядкована єдиному цілому. Було встановлено, що клітини розмножуються шляхом поділу.
У сучасному вигляді клітинна теорія включає такі основні положення:
1. Клітина є найменшою одиницею живого, якій притаманні всі властивості, що відповідають визначенню «живого». Це обмін речовин і енергії, рух, ріст, подразливість, адаптація, мінливість, репродукція, старіння і смерть.
2. Клітини різних організмів мають загальний план будови, який зумовлений подібністю загальних функцій, спрямованих на підтримання життя власне клітин та їх розмноження. Різноманітність форм клітин є результатом специфічності виконуваних ними функцій.
3. Розмноження клітин відбувається шляхом поділу вихідної клітини з попереднім відтворенням її генетичного матеріалу.
4. Клітини є частинами цілісного організму, їхні розвиток, особливості будови та функції залежать від усього організму, що є наслідком взаємодії у функціональних системах тканин, органів, апаратів і систем органів.
Клітини поділяють на ядерні (еукаріотні) і без’ядерні (прокаріотні). Тваринні організми побудовані з еукаріотних клітин. Тільки червоні клітини крові ссавців (еритроцити) не мають ядер. Вони втрачають їх у процесі свого розвитку.
Визначення клітини змінювались залежно від пізнання їх будови та функції. За сучасними даними, клітина – це обмежена активною оболонкою, структурно впорядкована система біополімерів, які утворюють ядро і цитоплазму, беруть участь у єдиній сукупності процесів метаболізму і забезпечують підтримання та відтворення системи в цілому.
Сучасна клітинна теорія. Створення клітинної теорії стало найважливішою подією в біології, одним із рішучих доказів єдності всієї живої природи. Клітинна теорія мала значний і вирішальний вплив на розвиток біології, слугувала головним фундаментом для розвитку таких дисциплін, як ембріологія, гістологія та фізіологія. Вона дала основу для розуміння життя, для пояснення родинних взаємозв’язків організмів, для розуміння механізму індивідуального розвитку.
Положення класичної клітинної теорії.
1. Усі живі організми побудовані з однієї або більшої кількості клітин.
2. Клітина — це основна одиниця життя.
3. Кожна клітина виникає із клітини.
4. Клітина одиниця структури функціонування й організації живих істот.
5. Клітина існує як самостійна структура і разом з тим є частиною всього організму.
Для вивчення клітин розроблено і застосовується безліч методів, можливості яких визначають рівень наших знань у цій області. Успіхи у вивченні біології клітини, включаючи найбільш видатні досягнення останніх років, як правило, пов'язані з застосуванням нових методів.
Клітинна теорія, яка відповідає сучасному рівню знань в біології, за багатьма положеннями кардинально відрізняється від уявлень про клітину не лише початку XIX століття, але й навіть середини ХХ століття. У наш час це — система наукових поглядів, що набула вигляду теорій, законів і принципів.
Основні положення клітинної теорії зберегли своє значення і до сьогодні, хоча більш ніж за сто п’ятдесят років було отримано нові відомості про структуру, життєдіяльність та розвиток клітин.