Вступ ……………………………………………………………………………..3
Розділ І. Теоретичні аспекти організації праці в
готельному господарстві
1.1. Сутність і завдання організації праці …………………………….5
1.2. Організація праці готельного господарства ……………………..7
1.3. Форми організації праці у готельному підприємстві …………...11
Розділ ІІ. Характеристика досліджуваного підприємства
2.1. Загальна характеристика готельного комплексу «Жорж» ………14
2.2. Аналіз процесу управління готельного комплексу «Жорж» ……19
2.3. Кадровий потенціал готельного комплексу «Жорж» ……………23
2.4. Форма організації праці в готельному комплексі «Жорж» ……..25
Розділ ІІІ. Резерви вдосконалення роботи досліджуваного підприємства ….33
Висновок …………………………………………………………………………37
Список використаних джерел …………………………………………………39
Додатки …………………………………………………………………………42

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.
В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.
Економічні завданняпередбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціально-психологічні завданняпередбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.
Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав у переході до концепцій «збагачення праці», «автономних груп», «гуманізації праці», які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій «демократії в промисловості», «соціальної інтеграції» та ін.
Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:
 поділ і кооперація праці, що передбачають науково обгрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;
 організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;
 нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці виробництво продукції і надання послуг як основу для організаціїпраці і визначення ефективності виробництва;
 організація підбору персоналу та його розвиток, тобто — планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;
 оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;
 раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;
 поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;
 зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;
 мотивація й оплата праці.
Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів Особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, умовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

1. Абрамов В.М. та ін. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку / В.М. Абрамов, В.М. Данюк, А.М. Колот. - Одеса: ОКФА, 1995.
2. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко В.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці : Підручник / За ред. В.М. Данюка і В.М. Абрамова. - К., 1995.
3. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник - К.: Знання - Прес, 2001.
4. Бойко М.Г. Сучасний стан та особливості розвитку підприємництва в готельному господарстві України // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України.–2001.– № 4.
5. Бугуцький О., Михайлов С. Ефективне використання праці - основа підвищення продуктивних сил суспільства // Україна: аспекти праці: - 2000. - № 3. - С. З - 9.
6. Вартість робочої сили // Людина і праця. - 1998 - № 8 - С. 37 - 40.
7. Вихрущ В.П., Харів П.С. та ін. Економіка підприємства: Навч. посібник - Тернопіль: ТАНГ, 1995.
8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища школа, 1995.
9. Горілий А.Г. «Східняки» та «західняки» - відмінність і спільність - Тернопіль: Джура, 1997.
10. Горілий А.Г. Економіка ринків праці: Навч. посібник. - Тернопіль: Вид-во Карп'юка, 1999.
11. Горілий А.Г. Основи економіки та соціології праці: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1992.
12. Е. Лібанова, А. Баланда «Не зареєстрована зайнятість в Україні: формування й можливості державного регулювання» // Україна: аспекти праці. - 2000 - № 4. -С. 3-8.
13. Завадинська О.Ю., Литвиненко Т.Є., Організація ресторанного господарства за кордоном., Київ. 2003.
14. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 2000.
15. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення - К.: фірма «Праця». - 1997.
16. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.: КНЕУ, 1998.
17. Концепція професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення // Праця і зарплата. - 1996. - № 4.
18. Король С.Я. Характеристика основної діяльності готелю. //Тр. Міжнародної науково-практичної конференції: Стратегія розвитку туристичної індустрії та громадського харчування. – К.: КДТЕУ. – 2000.
19. КрайникО.П., Барвінська Є.С. Економіка підприємства - Львів-2003.
20. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства. Навчальний посібник. – К.: Федерація профспілок України. Інститут туризму, 1997.
21. Методичні рекомендації щодо визначення робочих місць // Людина і праця. -1995. - № 11.
22. Мініч І.М. Соціальні аспекти розвитку готельного господарства як елемента інфраструктури туризму // ХХІ століття і сучасна науково-практична інноваційна культура. Матеріали ІІІ-х аспірантських читань (м. Київ, 11 квітня 2001 р.). – К.: Вид-во КІТЕП, 2001.
23. Н. Павловська, О. Павловська «Удосконалення політики зайнятості населення на основі реальної оцінки вартості робочої сили» // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 4. -С. 9- 14.
24. Нечаюк Л.І, Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент. Навч. Посібник – Київ – 2003.
25. Основи економічної теорії. Навч. посібник Част. 1. ТІНГ, 1994.
26. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посібник- К.: МАУП, 1997.
27. Праця в Україні у 1998 році. Статистичний збірник. -К.: Держкомстат України, 1999.
28. Про зайнятість населення: Закон України // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999р. - К.: Істина, 1999.
29. Рекомендація 117 МОП. Рекомендація щодо професійного навчання // Людина і праця. -1998. - № 8 - 9. -С. 54 - 60.
30. Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах: Зб. наук. пр. / Київський національний торговельно-економічний ун-т / М.І. Пересічний (відп.ред.). – К.: КНТЕУ, 2004.
31. Савченко В. Активна політика зайнятості на ринку праці - запорука збереження й розвитку трудового потенціалу // Україна: аспекти праці. - 1999. - №1. -С. 9- 14.
32. Сокол Т.Г. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч.посібник. – К.: Рокор, 2001
33. Терещенко В.І. Організація і управління: досвід США. - К.: Т-во «Знання», 1990.
34. Федорченко В.К. Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посіб. // За ред. проф. В.К. Федорченка; Л.Г. Лук’янова, Т.Т. Дорошенко, І.М. Мініч. – К.: Вища шк., 2001.

Актуальність теми полягає в тому, що організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.
Готельне господарство є однією зі складових туристичної індустрії. Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає одне з перших місць при формуванні туристичної інфраструктури, бо якість проживання та відповідне обслуговування рішуче впливають на рівень туристичного сервісу. А отже, готельна індустрія стає швидко зростаючим бізнесом, що приносить значні грошові надходження, в тому числі валютні. Вітчизняна готельна галузь стає невід’ємною складовою світового готельного господарства.
Як відомо, розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у розробці й прийнятті управлінських рішень із забезпечення ефективної їх роботи. Результати виробничої , комерційної, фінансової та господарської діяльності в значній мірі визначаються повнотою, комплексністю та своєчасністю забезпечення виробництва матеріальними ресурсами необхідного асортименту та якості. Орієнтація економіки на ринкові відносини змінює підходи до вирішення проблем забезпечення та використання матеріальних ресурсів і вимагає підготовки спеціалістів нової формації, які б добре розуміли теорію ринкової економіки і вміли застосовувати одержані знання в практичній роботі. Ефективність підприємства залежить, в свою чергу, не тільки від ресурсів, які є на цьому підприємстві, але й від персоналу, правильного вирішення задач управління та розподілу функціональних обов'язків як, безпосередньо, працівників, так і управлінського персоналу.
Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.
Об’єктом дослідження є готельне підприємство «Жорж» м. Львів.
Предметом дослідження є стан організації форм праці в готельному господарстві та методи її удосконалення.
Метою курсової роботи є спроба дослідження способів удосконалення організації праці у вибраному підприємстві готельного господарства.
Завдання:
 Розглянуто особливості формування персоналу на підприємстві;
 Провести аналіз діяльності готелю «Жорж», зокрема, його ресторанного господарства;
 Визначити основні форми організації праці у готельному господарстві «Жорж»;
 Проаналізувати резерви вдосконалення роботи готельного господарства «Жорж».
При написанні роботи застосовувалися метод узагальнення та метод дедукції, які дозволили визначити мету дослідження.

Дослідивши організацію форм праці, на прикладі готельного господарства «Жорж», можна зробити такий висновок, що готельні послуги характеризуються певними особливостями, що впливають на процес управління діяльністю готельного підприємства. Незадовільнаорганізація праці в українськихготелях пояснюєтьсявідсутністюкваліфікованих кадрів на ринку готельних послуг. Наприклад, в Європі готельні мережі можуть справлятися із сезонними потребами в робочій силі,використовуючи резерв підготовлених працівників. У нас такого резерву немає, а щоб добре навчити працівника тонкощам професії, потрібно багато часу.
Наприклад, кваліфікована покоївка може підготувати за день 55 номерів, новачка – тільки 35 номерів. На задоволенні потреб у сезонній робочій силі негативно позначаються недосконалість бухгалтерських процедур і великі охоронні послуги.
Зниження заповнюваності готелів негативно відбилося на показниках
продуктивності праці, оскільки чисельність певної категорії працівників неможливо варіювати залежно від ситуації (до цієї категорії належать представники адміністрації, інженерно-технічних служб, служби чергових на поверхах).
У більшості готелів збереглося також багато «зайвих» штатних одиниць, потреба в яких залежить від рівня попиту.
У Польщі після приватизації готеліві проведення ринкових реформ кількість готельних номерів збільшилася приблизно на 50% у результаті появи нових підприємств, особливо у складі мереж. Поширення останніх підвищує продуктивність праці завдяки, по-перше, поліпшенню структури галузі, а по-друге, зміцненню конкурентних позицій на ринку. За таких умов готелі, що не входять до тієї чи іншої мережі, докладатимуть більше зусиль для підвищення ефективності роботи.
Зваживши на польський досвід, можна припустити, що продуктивність праці в українському секторі готельних послуг протягом 10 років могла б досягти 60-65% її рівня в передових готелях світу, якщо вжити ряд заходів.
По-перше, треба змінити структуру галузі: мають з'явитися висококатегорійні готеліу складі комплексу і малі готелі сімейного типу.
По-друге, зростання продуктивності праці стало б результатом більшого завантаження готелів (до 55-60%) та вдосконалення організації праці.
Поліпшення показників із цих двох позицій дозволить підвищити продуктивність праці з 16 до 50% середнього рівня передових готелів світу. Але реалізація наведених розрахунків вимагає конкретних дій із боку уряду. Мова йде про політику розвитку внутрішнього й іноземного туризму.