ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТИПИ УРОКІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА ОСНОНІ ЇХ КОМПОНЕНТИ 5
1.1. Структура і обладнання уроків образотворчого мистецтва 6
1.2. Примірний перелік навчально-наочних посібників та навчального обладнання з образотворчого мистецтва 10
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ФОРМ ТА МЕТОДИК РОБОТИ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 12
2.1. Методика та прийоми роботи з першокласниками на уроках 12
2.2. Методика роботи на уроках ліплення та декоративно-прикладного мистецтва 18
2.3. Використання бесід про творчість художників 27
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35
ДОДАТКИ 37

Урок — головна форма навчально-виховної роботи з дітьми в загаль-ноосвітній школі. За діючою програмою пе¬редбачено чотири головні види занять з образотворчого мистец¬тва: малювання з натури, декоративно-графічні роботи, бесіди про образотворче мистецтво та малювання на теми з навколиш¬нього життя. Кожному з них властивий певний тип уроку. Але най-поширенішим у викладанні цієї дисципліни є тип змішаного уроку, структуру якого становлять, як правило, одні і ті ж еле¬менти (крім бесід про образот-ворче мистецтво).
Організація уроку. До початку малювання учні готу¬ють і перевіряють наявність необхідного приладдя, чергові зби¬рають підписані домашні роботи (всі класні та домашні роботи учні виконують на окремих аркушах), учитель у класному жур¬налі відмічає відсутніх, записує тему.
Встановлення натурної постановки, підготовка унаочнення (таблиці, моделі, зразки аналогічних робіт тощо) повинні про¬водитись до уроку. Оцінки за виконані учнівські роботи обов'я¬зково вмотивовуються, як правило, на початку уроку, заносяться в журнал у позаурочний час. Учитель заздалегідь має підготу¬ватися до об'єктивної характеристики робіт за якістю їх вико¬нання, залучаючи до цього весь колектив класу. Виховне зна¬чення оцінки надзвичайно велике. А тому, оцінюючи роботи, вчитель насамперед повинен звертати увагу на старанність учня, образну виразність малюнка, самостійність у вирішенні постав¬леного завдання і, звичайно, художню грамотність.
Звичайно, вони не є остаточними нормати¬вами, і тому кожен учитель повинен виявляти максимум тактов¬ності і здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня і в кожному конкретному випадку, щоб не розчаровувати дітей у наслідках своєї праці, а якомога більше стимулювати їх до ово¬лодіння навичками роботи та образотворчою грамотою. Кращі роботи обов'язково відзначаються похвалою вчителя з метою активізації творчої ініціативи учнів, а демонструючи для порів¬няння окремі гірші роботи, вчитель у тактовній формі робить докір авторам за несумлінність, неохайність, зобов'язуючи тих, хто одержав незадовільну оцінку, переробити чи удосконалити малюнок.
Пояснення нового завдання. Перед тим, як розпочати практичну роботу над новою темою, учні повинні чітко усвідомити завдання, мету і вимоги, які ставляться перед ни¬ми. Дуже корисно продемонструвати із відповідними ко-мента¬рями кращі зразки виконання подібного завдання учнями попередніх років. При такій організації роботи процес удосконалення умінь і художніх навичок вихованців буде більш цілеспрямованим, свідомим, творчим, діти чітко уявлятимуть кін¬цеву мету своєї праці.
Учитель повинен знайти шляхи, щоб викликати в учнів живий інтерес до даної теми, бажання оволодіти секретами зображальної грамоти, тобто створити в класі атмосферу творчого пошуку і натхненної праці, від якої б учні одержували максимум естетичної й моральної насолоди. Сухість, фор-малізм, монотонність при викладанні образо¬творчого мистецтва в загальноо-світній школі неприпустимі. Потрібно пам’ятати, що без людських емоцій ніколи не бувало, немає і бути не може людського шукання істини. Учитель повинен не лише давати учням певну суму знань, але й уміти «запалювати» дітей до само удосконалення, щоб при¬родній потяг до художньої творчості став їх духовною по¬требою. Для цього можна використати і цікаві повчальні фак¬ти із життя видатних людей, влучні афоризми і репродукції з картин тощо. Під час організаційного моменту уроку, якщо темою, ска¬жімо, є малювання з натури, учитель коротко, доступною мо¬вою аналізує предмети натурної постановки, їх конструктивну будову, положення у просторі, перспективні скорочення колір, визначає найбільш освітлені та затінені місця, рефлекси і т. д.

1. Образотворче мистецтво 5-7 класи. - Тернопіль. Навчальна книга.—Богдан, 2001.
2. Фесенко Л.В. Образотворче (візуальне) мистецтво, 5-7 класи. -Харків: Веста: видавництво ««Ранок», 2004.
3. Довідник учителя художньо-естетичного циклу в запитаннях та відпові-дях / упорядник М.С.Демчишин. -К.: Веста. Видавництво «Ранок», 2006.
4. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Художньо-естетичний цикл 5-11 класи. - К.: ВТФ «Перун», 2005.
5. Образотворче мистецтво 5-7 класи. - Тернопіль. Навчальна книга. - Бог-дан, 2001.
6. Туманов 1.М. Рисунок. Живопис. Скульптура. - Львів: Аверс, 2010.
7. Художественная школа. -М.: Эксмо, 2007.
8. Гордуз Н. Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови. // Початкова школа. – 2003. – № 4. – С 1-4.
9. Горенков Е. Технические особенности совместной деятельности учителя и учащихся в дидактической системе. Л. В. Занкова // Начальная школа. – 2002. – № 12. – С. 57-62.
10. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідного ставлення шко-лярів до учіння. // Рідна школа. – 1999. –№ 9. – С 49-50.
11. Дейч О. Ігрова діяльність у вихованні навичок образотворчої діяльності молодших школярів // Початкова школа. – 2000. – №7. – С 37-38.
12. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності. // Рідна школа. – 2000. – С. 12-14.
13. Інтерактивні методи на уроках образотворчого мистецтва. // Завуч. – 2004.– №32.– С. 13-20.
14. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва і методика художнього виховання дітей: Навчальний посібник. – К. : Кондор, 2006. – 200с.
15. Кревіда І. Дидактичні ігри з образотворчим навантаженням // Початкова школа. – 2000. – №8. – С 57-58.
16. Любарська Л. М. , М. І. Резниченко Образотворче мистецтво: Підруч. для 1 кл. . – К.: Наш час, 2007.– 120с.
17. Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших шко-лярів. // Початкова школа. – 2001. – № 2. – С. 13-15.
18. Нестандартні форми навчання молодших школярів. // Початкова школа. – 2003. – № 4. – С. 1.
19. Олефіренко Г. Мистецтво збуджує інтерес до знань. // Початкова школа. – 2001. – № 12. – С. 50-51.
20. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 152 с.
21. Пацалюк І.І. Формування естетичних смаків молодших школярів засо-бами образотворчого мистецтва: Методичний посібник. – Тернопіль: ТНПУ, 2008. –100 с.
22. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні. // Рідна школа. – 1995. – № 4. – С 62-65.
23. Програма для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. Образотво-рче мистецтво. 2кл. / Укладачі: Л. Любарська, Л. Вовк. // Мистецтво та освіта. – 2007. – № 2 (44). – С.8-11.
24. Сугестопедичне навчання на уроках образотворчого мистецтва. // Мис-тецтво та Освіта. – 2005. – № 3. – С. 10-13.
25. Формування творчих здібностей школярів на заняттях образотворчого мистецтва. // Світло. – 2003. – № 1. – С 72-74.
26. Школьная И.А. Педагогические условия активизации игровой деятель-ности детей старшего дошкольного возраста. – К., 2002. –246 с.

За умов розбудови, демократизації та докорінної трансформації суспі-льства усвідомлення загрози, яка криється в бездуховності, емоційної недо-розвиненості людей і юнацтва, низького рівня креативності, виникає нагальна потреба пошуку нових та нетрадиційних форм роботи в процесі навчально-виховної діяльності та пошуку особливих засобів впливу на духовність особистості. Серед останніх у загальному русі за гуманізацію системи освіти поступово зростає роль образотворчого мистецтва.
Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.
Досвід роботи в загальноосвітніх школах доводить, що всіх дітей можна навчити образотворчого мистецтва. У початкових класах учні поступово набувають знань про мистецтво, його види та жанри, художні техніки, на-вчаються працювати різноманітними художніми матеріалами. Від того, як за-своять це молодші школярі, чи буде їм і надалі цікаво навчатись та творити в царині мистецтва залежить їхня подальша образотворчість. Тому дуже важ-ливо зацікавити дітей мистецтвом, творчою та оцінною діяльністю. Найбільш оптимальним для цього є перший клас загальноосвітньої школи.
В педагогічній науці є чимало досліджень присвячених навчанню обра-зотворчому мистецтву учнів шестирічного віку. Зокрема ця проблема висвіт-лена в працях Ш. Амонашвилі, А. Валлон, Н. Гордуз, О.Дейч, Е. Коваленко, В. Котляр, Я. Коломинського, Л. Любарська, С. Коновець, Н. Кириченко, Д. Ельконіна, Є. Панько, В. Сухомлинського, Я. Чарнецького та інших.
Актуальною і значимою ця проблема є сьогодні, коли перед школою стоять важливі завдання: творчо розвинути дитину, сформувати естетичний смак, як виразник духовного розвитку особистості, зберегти в душі дитини прекрасне та щире ставлення до всього оточуючого – в житті, в мистецтві, в суспільних відносинах, в людських взаєминах. Реалізацію вищеназваних за-вдань слід починати якнайшвидше. Обмаль часу, відведеного для вивчення образотворчого мистецтва, обмежують безпосереднє наближення дитини до об’єктів образотворчої діяльності та зумовлюють необхідність систематичної та динамічної роботи вчителя з вказаного навчального предмету.
Мета дослідження – визначити теоретичні та практичні аспекти ви-вчення образотворчого мистецтва у початковій школі, її особливості.
Згідно з метою та предметом дослідження було визначено такі завдан-ня:
 проаналізувати науково-педагогічну літературу;
 виявити основні форми роботи з дітьми цього віку взагалі та роль і мі-сце образотворчого мистецтва у навчально-виховному процесі;
 конкретизувати методи та прийоми роботи з учнями на уроках обра-зотворчого мистецтва та у позаурочній діяльності вчителя початкових класів.
Об'єкт дослідження – урочна та позаурочна робота з образотворчого мистецтва.
Предмет дослідження – особливості методики роботи у процесі ви-вчення образотворчого мистецтва.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було вико-ристано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, аналіз, синтез.
Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Навчання дітей шестирічного віку потребує врахування важливих пси-хологічних закономірностей їх розвитку. Інтелектуальна сфера дитини цього віку потребує систематичного навчання. У школу приходить дитина, не лише фізично готова до навчання, але й психологічно. Фізична підготовка характе-ризується добре сформованою руховою сферою, гнучкістю, витривалістю, спритністю та ін.. Під час навчання у школі фона продовжує розвиватися, на-буваючи ще й інших якостей. Щодо психологічної готовності, то її компоне-нтами є інтелектуальна, особистісна та вольова готовність.
Соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування до нових умов. Співвідношення з середовищем до якого необхідно прис-тосуватися досить складне, оскільки не лише середовище впливає на особис-тість, але й вона сама змінює соціально-психологічну ситуацію. Для дітей шестирічного віку схарактеризовано три рівні адаптації до школи: високий, середній, низький. Останні дві групи дітей потребують допомоги вчителя та батьків. Цьому сприяють: адекватна самооцінка власного становища, прави-льні методи виховання у сім’ї, відсутність у ній конфліктних ситуацій, пози-тивний статус дитини серед однолітків, навчально-ігрова діяльність, відсут-ність авторитарних методів керівництва навчально-виховною діяльністю школярів.
Шестирічна дитина має у своєму репертуарі усі основні види людської діяльності – спілкування, гра, трудова діяльність, навчальна та ін.. основною дошкільною діяльністю є гра. Особливістю цього періоду її життя є зміна провідної діяльності, тобто гра поступово переходить у навчання. Важливе місце у житті дитини відводиться художній діяльності, особливо образотвор-чості.
Шестирічна дитина захоплюється різними іграми: рольовими, рухли-вими, дидактичними. Завдяки грі вона розвивається розумово, емоційно, фі-зично.
Уроки образотворчого мистецтва – основний засіб отримання знань про мистецтво та культуру, розвитку творчих здібностей дитини, її естетичного світогляду. У початковій школі вони мають чітку градацію: урок малювання з натури, урок тематичного малювання, уроки-ліплення, уроки декоративно-прикладного мистецтва, уроки-бесіди. Для учнів шестирічного віку малювання з натури та уроки-бесіди у «чистому вигляді» не проводяться. Це пов’язано з їхніми психологічними особливостями. Окрім вищеназваних уроків, для розвитку уяви та фантазії дітей доцільно прилучати їх до конс-труювання. Вміння конструювати формуються на заняттях з паперопластики, в позаурочній діяльності.
Позакласна робота з образотворчого мистецтва налічує значну кількість різнопланових занять: гуртки, виставки, ранки та ін.. На жаль, у гуртках займається незначна кількість дітей шестирічного віку. Особливість гурткової роботи полягає у поглибленому вивченні образотворчого мистецтва, що забезпечує учням більш конкретні знання про мистецтво та красу навколиш-нього світу, дозволяє реалізувати власні творчі здібності, розвинути їх графі-чні, колористичні, композиційні уміння та навики.
Знання про мистецтво, художні техніки, відчуття кольору, зорове сприйняття, композиційна культура, художні здібності формуються у процесі практичної діяльності учнів. У першому класі діти отримують первинне уяв-лення про видовий поділ образотворчого та декоративно-прикладного мисте-цтва, знайомляться з основними та похідними кольорами, з хроматичною та ахроматичною гамою, вивчають розбіл та затемнення кольору тощо. Основ-ною лінією програми є «Колір та форма», тобто діти повинні засвоїти, що все, що нас оточує має форму, колір і за допомогою різноманітних матеріалів це можна зобразити на листку паперу.
На уроках графічної та колористичної грамоти діти виконують предме-тні та сюжетні малюнки використовуючи різноманітні художні матеріали та техніки. Метою цих уроків є збагачення емоційно-почуттєвої сфери, дитини; розширення знань про видовий та жанровий поділ мистецтва, мову малюнка, тобто можливості вираження форми через колір, лінію, крапку, пляму; фор-мування колористичних та композиційних умінь, умінь та навичок коорди-нувати дії ока та руки,збагачення естетичного досвіду.
Уроки декоративного малювання сприяють засвоєнню знань про осно-вні виразні засоби жанрів декоративно-прикладного мистецтва таких як: сти-лізація, метр, ритм тощо, дають уявлення дітям про культуру народу, культу-рні традиції різних регіонів України. Уроки ліплення дають змогу усвідомити обсяжність пластичних форм, співвідношення частин та цілого, композиційні прив’язки скульптурних форм, в загальному скульптуру, як вид образотвор-чого мистецтва.
Важливими для формування знань про мистецтво, його виразні засоби, творчість майстрів, розвитку умінь сприймати, відчувати, виражати власну думку(оцінювати) є бесіди про мистецтво та робота над мистецькими твора-ми. Співпраця вчителя та учнів, діалог – сприятиме вирішенню програмових вимог щодо умінь, знань та навичок, які повинні набути діти у процесі ви-вчення образотворчого мистецтва.