ВСТУП 3
МЕТОДИ КЛАСИФІКАЦІЇ ТА КОДУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ З ПРАЦІ 4
ВИСНОВОК 16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 17

Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об'єктів заданої множини. Вона характеризується місткістю - кількістю кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, що використовують алфавіт коду і правила утворення коду [2,c.160].
Код характеризується довжиною, або кількістю використаних розрядів, структурою, яка відображає зміст окремих розрядів чи груп розрядів коду.
У процесі кодування намагаються вирішити дві основні проблеми - забезпечити ефективність і надійність переробки інформації. Якщо вирішення першої проблеми найчастіше пов'язане з намаганням зменшити довжину коду, то при вирішенні другої доводиться вводити інформаційну надмірність.
У процесі кодування економічної інформації необхідно розв'язати такі задачі: ідентифікації кожного об'єкта заданої множини, кодування певної сукупності атрибутів об'єкта і забезпечення інформаційної надійності або достовірності на всіх етапах кодування, передавання, зберігання і переробки даних.
Код будь-якого об'єкта складається з ідентифікаційної частини, інформаційного блока, який містить набір кодів, що відповідають властивостям певного об'єкта, і додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захист усього коду від можливих помилок[3,c.105].
Є чотири системи кодування економічної інформації.
1. Порядкова (реєстраційна) система створення коду з натуральних чисел. Алфавіт цього коду становлять числа 0, 1,..., 9; основа коду дорівнює 10. Це найпоширеніший метод кодування об'єктів первинної множини. При використанні цього методу кожний об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточного номера. Порядковий метод застосовується при кодуванні одноознакових, сталих та малозначних номенклатур.
2. Серійно-порядкова система створення коду з натуральних чисел та закріплення серій (діапазонів) кодів за об'єктами з однаковими ознаками. Метод характеризується тим, що первинна множина поділяється на кілька частин (згідно з певною ознакою) і для кодування об'єктів кожної частини призначається серія номерів (кодів). Об'єкти кодуються порядковим номером у межах відведених для них серій. Цей метод кодування використовується для об'єктів, які мають кілька ознак. При кодуванні сукупності властивостей об'єктів рекомендують застосовувати два основних методи створення коду: послідовного кодування на основі використання ієрархічної класифікації і паралельного кодування на основі фасетної класифікації.
3. Послідовна система побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань» здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації. При використанні послідовного методу логічно будується кодова комбінація, що має велику інформативність. Але код при цьому дуже громіздкий, складний за структурою.
4. Паралельна система утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у результаті застосування фасетної класифікації. Структура коду сукупності властивостей при паралельному методі відповідає фасетній формулі.
Кодування даних застосовують не тільки для спрощення їх оброблення, але й для шифрування, аби приховати зміст інформації[8,c.25]. Шифрування як технологічна операція ускладнює процес оброблення даних і збільшує загальні витрати часу за рахунок операцій шифрування і розшифрування. Кодування має забезпечувати у процесі автоматизованого оброблення інформації:
 розв'язання всіх задач за мінімальної довжини коду;
 єдність кодів для всіх задач, усіх комплексів, підсистем і рівнів управління;
 інформаційні зв'язки для взаємопов'язаних систем;
 можливість автоматичного контролю за правильністю кодування.
Кодувати об'єкти можна різними способами: вручну, автоматизовано (за допомогою ЕОМ), за допомогою спеціального обладнання тощо.
Щоб спроектувати код, потрібно:
а) визначити сукупність об'єктів, які потрібно кодувати;
б) обрати систему класифікації та кодування.
Автоматизація контролю правильності кодів базується здебільшого на використанні методу контрольних чисел (контрольних розрядів). Суть цього методу полягає в тому, що до коду, який потрібно контролювати, додають ще один розряд, значення якого обчислюється за значеннями інших розрядів коду.
Будь-яка класифікація інформації повинна відповідати таким основним вимогам:
 забезпечення повноти охоплення об’єктів множини, що вивчається;
 не перетинання груп об’єктів, що виділяються;
 можливість включення нових груп об’єктів;
 лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;
 незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.
До основних систем класифікації економічної інформації належать ієрархічна, фасетна і змішана[6,c.140].
1) Ієрархічна система класифікації – це система, у якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки. Ці групи у свою чергу поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т. д. Між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина належить лише одній вищій множині.
Ієрархічна система класифікації характеризується глибиною, тобто кількістю ступенів поділу первинної множини, або, що те саме, кількістю заданих ознак класифікації [2,c.2]. Ієрархічній системі класифікації притаманні простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручного оброблення. Вадами такої системи є жорсткість структури через фіксованість ознак і порядку їх розміщення, складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.
В ієрархічній системі класифікації на будь-якому рівні підмножини елементи не повинні перетинатися. Сума елементів усіх множин кожного рівня дорівнює кількості елементів первинної (початкової) множини. Для фасетної класифікації це не є обов’язковим, сума елементів підмножини може бути більшою за кількість елементів початкової множини. Для фасетної системи обов’язковим є не повторюваність ознак.
Вибраний метод класифікації має задовольняти такі вимоги:
 бути достатньо містким і повним;
 характеризуватися достатньою економічно обґрунтованою глибиною;
 кількість ознак має бути виправданою;
 забезпечувати розв’язання всіх комплексів задач;
 характеризуватися лаконічністю, гнучкістю та якістю класифікаційних ознак.
Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації[4,c.75]. Наприклад, ознака «колір» містить такий список значень: червоний, білий, чорний, блакитний ... зелений; ознака - «професія» містить такий список значень: апаратник, автослюсар ... токар і т. ін. Отже, система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації. Множинне описання об'єктів техніко-економічної інформації відбувається в кожній конкретній задачі на основі завдання фасетної формули, яка утворюється з послідовності ознак класифікації, використовуваних у задачі.
Кількість фасетних формул визначається можливим поєднанням ознак. Для кожної фасетної формули може бути утворена ієрархічна класифікація, в якій на кожному рівні поділу використовується одна ознака, що відповідає окремій фасеті, а послідовність ознак визначається фасетною формулою. При застосуванні фасетного методу класифікації слід додержувати таких основних правил:
 ознаки, які використовуються в різних фасетах, не повинні повторюватися (принцип взаємного виключення фасетів);
 із усіляких ознак, які характеризують множину об'єктів класифікації, відбираються і фіксуються лише істотні, які забезпечують розв'язування конкретних економічних задач.
Фасетний метод класифікації не має недоліків ієрархічного методу. Він особливо ефективний у разі функціонування комп'ютерних інформаційних систем.
Методи кодування техніко-економічної інформації, які використовуються при створенні класифікаторів, безпосередньо пов'язані з методами класифікації. Кодування призначене для формалізованого опису семантики (назв) різноманітних аспектів даних, які використовуються в управлінні народним господарством, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Таке подання найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробки економічної інформації.

1. Берновскій Ю.М. та ін Класифікація та кодування промислової і сільськогосподарської продукції. - М.: вид-во стандартів, 2009. -104 с.
2. В. Ситник та інші. Основи інформаційних систем. - К.: КНЕУ, 2010-180 с.
3. Комерційне товарознавство й експертизу: навчальних посібників для вузів / Г.А. Васильєв, Л.А. Ібрагімов, Н.А. Нагапетьянц. – М.: Банки біржі, ЮНИТИ, 2008. – 135с.
4. Комерційне товарознавство та експертиза: навчальний посібник для вузів/ Г.А. Васильєв, Л.А. Ібрагімов, Н.А. Нагапетьянц. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2011-290 с.
5. Крилова Г.Д. Основи стандартизації, сертифікації та метрології. - М.: «Аудит», видавниче об'єднання «Юнити», 2012. - 242 с.
6. Методичні вказівки № 100-29, 32 с.
7. Миколаєва М.А., Карташова Л. В., Полотишникова М.А. Кошти інформації товари: Товарний довідник. – М.: Економіка, 2009. – 176с.
8. Саков А.А. Загальні класифікатори: склад, зміст, особливості побудови // Стандарти і якість. – 2010. - № 10. – 20с.

Використання систем класифікації та кодування – необхідний елемент автоматизованого оброблення даних. Класифікація є одним із засобів вивчення природи досліджуваних об’єктів шляхом їх упорядкування і систематизації. Класифікація є одним з найважливіших етапів проектування інформаційного забезпечення систем автоматизації; вона також забезпечує основу аналізу і моделювання інформаційних потоків.
Методи кодування техніко-економічної інформації, які використовуються при створенні класифікаторів, безпосередньо пов'язані з методами класифікації. Кодування призначене для формалізованого опису семантики (назв) різноманітних аспектів даних, які використовуються в управлінні народним господарством, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Таке подання найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробки економічної інформації.
Кодуванням називають процес позначення первинної множини об'єктів або повідомлень за допомогою набору символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Залежно від використовуваних символів розрізняють цифрові, буквено-цифрові та буквені коди.
Мета даної роботи:проаналізувати та розкрити особливості методів класифікації та кодування соціально-економічної інформації з праці.

Системою кодування називають сукупність методів і правил позначення об'єктів заданої множини. Вона характеризується місткістю - кількістю кодів, що різняться між собою, тобто комбінацій, що використовують алфавіт коду і правила утворення коду.
У процесі кодування економічної інформації необхідно розв'язати такі задачі: ідентифікації кожного об'єкта заданої множини, кодування певної сукупності атрибутів об'єкта і забезпечення інформаційної надійності або достовірності на всіх етапах кодування, передавання, зберігання і переробки даних.
До основних систем класифікації економічної інформації належать ієрархічна, фасетна і змішана.
Класифікатор – це систематизоване зведення назв кодованих об’єктів, їх класифікаційних угруповань і кодів. Класифікатор включає ідентифікаційний блок і блок назв. Ідентифікація – це умовне позначення одиниць інформації за допомогою присвоєння їм скорочених цифрових, буквених або змішаних позначень (мнемокодів).
Одним із найсучасніших методів формалізації інформації є штрихове кодування. Воно ґрунтується на принципі двоїстої системи обчислення і використанні методу оптичного читання. Штрихове кодування – це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смужок (штриховий код– це послідовність 0 та 1: широким лініям і широким проміжкам присвоюється логічне значення.