Вступ ……………………………………………………………………………3
Ціноутворення на ринку лізингових послуг …………………………….……4
Висновки ………………………………………………………………………..15
Список використаних джерел …………………………………………………17

Визначення ціни лізингової послуги є одним з найбільш важливих і складних етапів проектування будь якої лізингової угоди, побудови взаємовигідних відносин між усіма її учасниками. Гострота тематики спонукала нас вивченню циклу статей, присвячених питанням ціноутворення лізингових послуг.
Теорія і практика лізингового бізнесу, аналіз розвитку вітчизняного та зарубіжного лізингу свідчать про різноманітність методів формування цін на послуги в галузі інвестиційної лізингової діяльності.
Вибір методу ціноутворення
Узагальнення досвіду і систематизація використовуваних методів ціноутворення дозволяють виявити: найбільш важливі особливості та відмінності; простоту і складність врахованих чинників; певний по елементний взаємозв'язок і взаємозумовленість; узгодження інтересів договірних сторін; комплексність лізингової угоди. В результаті виникає можливість розробити практичні рекомендації з управління інвестиційної лізинговою діяльністю господарюючих суб'єктів із застосуванням дуже тонкого інструменту – ціни лізингу.
Система ціноутворення лізингу акумулює ряд основних аспектів, які включають: маркетинг; аналітику; проектування; управлінський і бухгалтерський облік; оподаткування; структурування угоди, в тому числі фінансування; стратегічний менеджмент та ін.
Ціноутворення припускає наявність всебічного доброго знання різних лізингових продуктів, з якими – Лізингова компанія вийшла на ринок. Незважаючи на певну спільність (всі вони лізингові), пропоновані споживачам продукти мають свою специфіку і можуть істотно змінюватися залежно від різних визначальних чинників.
Зокрема:
 за видами лізингу – фінансового, оперативного, поворотного, роздільного, «лізинг в пакеті», сублізингу та ін .;
 по об'єктах лізингу, які мають особливу специфіку проведення угоди – легковий і вантажний автотранспорт, класична нерухомість, залізничний рухомий склад, авіатранспорт, засоби зв'язку та телекомунікацій;
 за масштабністю угод – великі, середні, малі;
 по взаємодії з партнерами – постачальниками, кредиторами, страховиками, гарантами;
 за джерелами і напрямками фінансування угод.
У контексті розглянутих питань слід особливу увагу приділити рівню спеціалізації або універсалізації лізингової компанії.
Вибір методу ціноутворення лізингу безпосередньо залежить від загальної ділової стратегії, особливостей і цілей діяльності лізингової компанії.
Ділова стратегія – це позиціонування компанії щодо постачальників (продавців), переданого в лізинг майна, лізингоотримувачів, застосовуваних лізингових продуктів і технологій бізнесу, регіональних переваг та інших факторів, що впливають на ефективну роботу лізингодавців. Отже, на практиці це означає, що лізингова компанія для реалізації будь–яких конкретних угод не обов'язково повинна бути прив'язана до однієї єдиної схемою. Вона може застосовувати різні методи ціноутворення. При цьому прийняте рішення, що визначає вибір на користь того чи іншого методу ціноутворення, буде безпосередньо впливати на формування структури витрат і тому знайде відповідне відображення в обліковій політиці лізингової компанії.
Виходячи з теорії і практики ведення лізингового бізнесу, а також принципів формування цін на надання послуг у сфері фінансової та інвестиційної діяльності, ми виділяємо наступні основні методи ціноутворення, лізингових послуг:

1. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. № 723/97 – ВР.
2. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. № 1381–IV.
3. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення необхідних передумов використання лізингу" від 16.02.06 № 9118.
4. Програми розвитку лізингу в Україні на період 2006–2010 років.
5. Василенко Д., Капроні Р. та інші. Лізинг в Україні. // Підготовлений проектом з розвитку лізингу МФК за фінансової підтримки Агентства Міжнародного Розвитку. – К. – 2012 р. – 142 с.
6. Днєпров В. Лізинг по-українськи – гроші без повернення? // Дзеркало тижня. – 2012 р. – 37 (412)
7. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібн. – 2–ге вид., стер. – К.: Т–во "Знання" –2011. –215с.
8. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф. Банківські операції: Підручник. – 2ге вид., випр. і доп. / За ред.. д–ра екон. наук, проф.. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2012 р. – 476 с.
9. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси України. – 2012 р. – № 7. – с. 106–113.
10. Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф.. А. М. Поддєрьогін. – 5–те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2012. – 546 с.
11. Рязанова Н. Податок на прибуток підприємств та лізинг в Україні // Лізинг в Україні. – 2012. – 2. – с. 11–15.
12. Шевчук Ю. Термінологія та класифікація лізингу //Лізинг в Україні – № 5. – 2012 г. – с. 5–6.

Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення. Активізація лізингових операцій істотно впливає на розширення реального сектору економіки. На сьогодні лізинг як спосіб реалізації продукції та здійснення інвестицій набув значного поширення в усьому світі.
Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу треба впроваджувати нові для нашої економічної системи методи фінансування реального сектору економіки, оновлення матеріально–технічної бази. Можна вважати, що розширення лізингових операцій в Україні є одним із таких методів фінансування.
Основними проблемами, що значно перешкоджають розвитку лізингу можна віднести наступні:
 не сформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингового кредиту;
 надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, наприклад, передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування тепер прирівнюється до його продажу в момент передачі;
 низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва;
 низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;
 нотаріальна реєстрація договорів лізингу;
 слабка державна підтримка, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування.

Сьогодні лізинг – це проста та ефективна фінансова схема, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу і виробників. На сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг – це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки.
Для активного розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме:
 зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;
 зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;
 надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;
 створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;
 організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;
 розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг;
 реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізингових операцій – запровадження пришвидшеної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна.
Отже, на загальнодержавному рівні розвиток лізингу – це не лише засіб стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення основних фондів, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.