ВСТУП ………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДИТЯЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ
1.1.Аналіз стану проблеми обдарованості у
психолого - педагогічній теорії і практики ………………...……...6
1.2. Визначення поняття «обдарованість».
Форми прояву обдарованості ………………………………...……11
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ
ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Констатуючий експеримент …………………………...……….23
2.2. Організація формуючого експерименту …………………...…30
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….….38
ДОДАТКИ …………………………………………………………………..…41
Спостереження, що свідчать про те, що можливості людей нерівні, старе, як світ. Це не було секретом ні для науки, ні для буденної свідомості, що акумулює, за влучним висловом Гегеля, не тільки наукові теорії, але і всі забобони свого часу. І видатні люди давнини, і їх менш обізнані в науках сучасники добре розуміли, як істотна різниця між видатним творцем (генієм) і простим смертним людиною. Також давно було відмічено, що відмінності їх часто виявляються вже в дитинстві.
Природно, що і самих дослідників, і суспільство в цілому здавна хвилювало питання походження і природи цих відмінностей. Але людська психіка з усіх явищ дійсності - найбільш важко пізнаваний об'єкт. Ймовірно, тому, генетично першим поясненням природи індивідуальних відмінностей та існування видатних здібностей у окремих людей був висновок про їх «неземному», божественне походження. Видатна людина (геній), на думку древніх - щасливий обранець богів. Він посланий на землю, для того, щоб подолати повсякденні уявлення і силою духу осяяти людству шлях до досконалості і величі.
Минаючи поняття «божественний дар» пояснити досягнення видатних художників, поетів (а згодом вчених і громадських діячів) на той час можливим не уявлялося. Так, дуже характерне висловлювання з цього приводу належить Платону: поет творить «не від мистецтва і знання, а від божественного приречення і одержимості» [26, с.78]. Примітно, що і його ідейний противник Демокріт дотримувався аналогічної думки.
Трактати про генія містять багато цікавих фактів, спостережень, і виявлених на їх основі закономірностей. Однак розроблялося все те, що автономно від освітньої діяльності. Суспільне виробництво в ту пору не вимагало вузької спеціалізації, а, отже, і соціально-педагогічна практика не цікавилася проблемами диференціації та ранньої діагностики здібностей. Значною мірою тому до вивчення природи геніальності дослідники аж до початку XIX ст. зверталися лише остільки, оскільки це було необхідно для з'ясування загальних проблем творчості.
Ці уявлення породили і відповідну термінологію. З найдавніших часів, аж до XIX ст. (А. Баумгартен, Г. Гегель, І. Кант та інші) в наукових трактатах міцно утвердився термін «геній» (від лат. Genius - дух). Їм позначали явища, які в пізніші часи почали називати значно скромніше - «суб'єктом творчої діяльності» [25, с.102].
Спочатку в античній культурі «геній» - постать міфологічна, що сполучає в собі божество безсмертне і смертної людини. Саме ці уявлення про поєднання божественного духу з людиною і було основою уявлень про генія в повсякденній свідомості, аж до кінця XIX ст.
Як трактується у БЕС, термін «талант» став використовуватися практично одночасно з терміном «геній». Але, на відміну від «генія» «талант» має не настільки благородне походження. Спочатку словом талант (від грец. Talaton) іменувалася велика міра золота [6, с.23].
Ми можемо припустити, що поява терміна «талант» в науковому ужитку було пов'язано з уявленнями про можливості виміру ступеня геніальності, і, на цій основі, ранжирування геніїв. Поступово сформувалося уявлення про талант як про просто високого ступеня розвитку здібностей до певного виду діяльності, в той час як під «генієм» стали розуміти вищий, максимальний рівень їх прояву, розташований, образно кажучи, над талантом.
Важливою особливістю уявлень про генія, з найдавніших часів і аж до XIX ст., Є те, що і наука, і повсякденна свідомість твердо дотримувалися переконання, що геніальність може виявлятися тільки в мистецтві. Одним з таких прикладів може служити розуміння геніальності, викладене в працях Арістотеля. Підкреслюючи зв'язок художньої творчості з інтелектуальною, пізнавальною діяльністю, він вводить термін «споглядальна діяльність розуму», який обіймає поняття наукової і художньої творчості. Особливий інтерес представляють диференціювання і ранжування Аристотелем видів людської діяльності, що вимагають геніальності. «Споглядальна діяльність розуму» (наукова і художня) стоїть, на його думку, вище будь-який інший, бо вона схожа на божественної [21, с.86].
Однією з перших спроб глибокого психологічного осмислення проблеми обдарованості було дослідження іспанського лікаря, що жив в епоху Відродження - Хуана Уарте. Він пов'язував перспективу відродження могутності Іспанської імперії з максимальним використанням на державній службі особливо обдарованих людей. Його робота була однією з перших в історії психології праць, де розглядалося як основне завдання - вивчення індивідуальних відмінностей у здібностях з метою подальшого професійного відбору.
Х. Уарте ставить у своїй роботі чотири питання, основних, на його думку, в даній проблемі: якими якостями володіє та природа, яка робить людину здатною до однієї науці і не здатним до іншої; які види обдарувань є в людському роді; які мистецтва і науки відповідають кожному даруванню зокрема; за якими ознаками можна дізнатися відповідне обдарування.
Епоху Відродження змінив період класицизму. У цей час все активніше обговорювалося питання про походження геніальності. Розбіжності виникали з приводу того, чи є який-небудь художній талант (мальовничий, поетичний.) даром божественним або він має земне походження. Російський філософ, поет В. Тредіаковський зазначав, що мудрі люди «початок поезії зводять з неба», стверджуючи, що вона влита в людський розум від Бога, «а се усе звичайно є праведно»
1. Ананьєв Б.Г. / [Текст] Вибрані психологічні праці: в 2-х т. Т. П. - М., 1990 - 370с
2. Бернс Р. Розвиток Я-концепції і виховання. / [Текст]- М.: Прогрес, 1986. - 420С.
3. Бєлова Є.С. / [Текст] Обдарованість малюка: розкрити, зрозуміти, підтримати - М; 1998-251с.
4. Богоявленська Д.Б., Брушлинский А.В., Бабаєва. / [Текст] Робоча концепція обдарованості / під редакцією В.Д. Шадріков - М., 1998.
5. Божович Л.І. Вибрані психологічні праці. / [Текст] Проблеми формування особистості. - М.: Міжнародна педагогічна академія, 1995. - 212с.
6. Велика Радянська енциклопедія. (У 30 томах) / [Текст]/ під ред .. А. М. Прохоров .- М.: Радянська енциклопедія,. Т. 18 -. 1994, - 632 с.,.
7. Виготський Л. С. / [Текст]Уява і творчість у дитячому віці .- СПб.: СОЮЗ, 1997. -96с.
8. Даль В. І. / [Текст]Тлумачний словник живої великоруської мови: в 4 тт. Т 2. - СПб.: ТОВ «Динаміт», 1996. - 784 с.
9. Доля вундеркіндів. / Н. Лейтес. / / [Текст] Сім'я і школа, № 12 - 1990 - С. 27.
10. Доровський А. І. / [Текст]Сто порад з розвитку обдарованості дітей. Батькам, вихователям, вчителям. - М.: Російське педагогічне агентство, 1997. - 312 с.
11. Екземплярський В. М. / [Текст]Проблема шкіл для обдарованих - М., 1997
12. Ельконін Д. Б. / [Текст] Вибрані праці-М.: Педагогіка, 1991 - 560с.
13. Ефроімсон В. П. / [Текст] Загадка геніальності, - М.: 3нание, 1991.
14. Запорожець А. В. / [Текст] Вибрані праці: В2-хт .. Т.1.Псіхологіческое розвиток дитини - М.: Педагогіка, 1996 - 320с.
15. Захарова А.В., Боцманова М.Е. / [Текст] Як формувати самооцінку школяра / / Початкова школа. - 1992. - № 3. - С. 58-65.
16. Клименко В. В. / [Текст] Психологічні тести таланту. - Харків: Фоліо: СПб., 1998-296с.
17. Кулагіна І. Ю. / [Текст] Особистість школяра від затримки психологічного розвитку до обдарованості: Навч. посібник для студентів і викладачів. - М.: ТЦ «Сфера», 1999. -192 С.
18. Лейтес Н. С. / [Текст] Вікова обдарованість школярів:. М.: Видавничий центр «Академія», 2000.-320 с. Леонтьєв А.Н. формуванні здібностей // Питання психології - 1999 - № 6-С.58
19. Обдарована дитина / [Текст]/ під ред. О.М. Дьяченко - М; 1997
20. Обдаровані діти: пров. з англ. / Заг. ред. Г. В. Бурменской і В. М. Слуцького / [Текст] - М.: Прогрес, 1991. - 376 с.
21. Ожегов С. І. і Шведова П. Ю. / [Текст] Тлумачний словник російської мови: 80 000 слів і фразеологічних висловів / Російська академія наук. Інститут російської мови ім. Виноградова. - 4-е вид., Доповнене. - М.: 000 «ІТІ-Технології», 2003. -944с.
22. Панов В.І. / [Текст] Якщо обдарованість - явище, то обдаровані діти - це проблема / / Початкова школа: плюс - мінус. - 2000. - № 3. - С. 3-11.
23. Петровський О.М. / [Текст] Історія психології - М.: Педагогіка, 1994 - 448с.
24. Попова Л.В. / [Текст] Обдаровані дівчатка і хлопчики / / Початкова школа: плюс - мінус. -2000. - № 3 .- С. 58-65.
25. Проблеми здібностей у вітчизняній психології. Межвузов, сб. наук. тр .- Л: ЛДПІ, 1994р.
26. Проблеми психології творчості і розробка підходу до вивчення обдарованості. / В. А. Моляко. / / Питання психології. № 5 - 1994 .- С. 95.
27. Психологія обдарованості дітей і підлітків / За ред. Н.С-Лейтеса. - М.: Изд. Центр "Академія", 1996. - 416 с.
28. Психологія обдарованості дітей і підлітків: Навч. посібник для студентів вищих і середніх педагогічних навчальних закладів / Ю. Д. Бабаєва, Н. С. Лейтес, Т. М. Марютіна та ін; - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 336 с.
29. Психологія обдарованості: від теорії до практики / За ред. Д. В. Ушакова, - М.: ИП РАН, 2000.-96 с.
30. Російська педагогічна енциклопедія / під ред.В.В.Давидовав 2-х .- Т.1-М, 1993-573с.
31. Савенков О. І. / [Текст] Дитяча обдарованість: розвиток засобами мистецтва. - М.: Педагогічне товариство Україні, 1999. - 220 с.
32. Савенков О. І. / [Текст] Обдаровані діти в дитячому садку і школі: Навч. посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 232 с.
33. Степанова. С. Психологічний словник для батьків / [Текст] -М., 1996.
34. Теплов М. Б. / [Текст] Вибрані праці. У 2-х т., Т.1 .- М..: Освіта., 1991.
35. Фельдштейн Д.І. / [Текст] Проблеми вікової та педагогічної психології. - М.: Міжнародна педагогічна академія, 1995. - 368 с.
36. Формування творчих здібностей: сутність, умови, ефективність /. СБ наук. тр .- Свердловськ:. Сипі, 1990
37. Хеллер К.А. / [Текст] Діагностика та розвиток обдарованих дітей та підлітків / / Основні сучасні концепції творчості та обдарованості / Под ред. Д. Б. Богоявленської. -М.: Молода гвардія, 1997. - С. 243-264.
38. Чудновський В.Е. / [Текст] Виховання здібностей і формування особистості. - М.: Знание, 1996.-80 с.
39. Штерн В. / [Текст] Розумова обдарованість: Психологічні методи випробування розумової обдарованості в їх застосуванні до дітей шкільного віку. / Пер. з нім. А. П. Болтунова; Під ред. В. А. Мукова. - СПб.: СОЮЗ, 1997. - 128
40. Шуркова Н.Є. / [Текст] Збори строкатих справ .- М.: Нова школа, 1994.
Серед найбільш цікавих і загадкових явищ природи дитяча обдарованість традиційно займає одне з провідних місць. Проблеми її діагностики та розвитку хвилюють педагогів протягом багатьох століть. Інтерес до неї в даний час дуже високий, що легко може бути пояснено суспільними потребами.
Традиційно цілям суспільного прогресу відводилося дуже значне місце. Наприклад, в нашій країні протистояння капіталістичної і соціалістичної систем вимагало значного напруження сил і максимального використання інтелектуальних ресурсів, особливо у сфері фізики і математики.
У зв'язку з цим функціонувала досить ефективна система виявлення та навчання високо обдарованих дітей. Сучасна особистісно-орієнтована тенденція пов'язана з виходом на перший план цінності особистісного розвитку і самореалізації. Так, високі індивідуальні досягнення зазвичай сприяють самореалізації особистості і рухають суспільство вперед.
У динамічному, мінливому світі, суспільство значно частіше переосмислює соціальне замовлення школі, коригує або докорінно змінює цілі і завдання шкільної освіти.
Головна мета, яка раніше визначалася як формування основ всебічно і гармонійно розвиненої особистості, виховання людей, які володіють основами наук зараз бачиться в тому, щоб зробити акцент на виховання особистості активної, творчої, яка усвідомлює глобальні проблеми людства, готової посильно брати участь у їх вирішенні.
Зараз необхідні люди, які мислять не шаблонно, вміють шукати нові шляхи вирішення запропонованих завдань, знаходити вихід з проблемної ситуації.
Не так давно вважалося, що всі діти рівні і в інтелектуальному плані, і в емоційному. Треба тільки навчити їх думати, співпереживати, вирішувати складні логічні завдання.
Однак досвід сучасної освіти показує, що існують відмінності між дітьми. Виділяються діти з більш розвиненим інтелектом, ніж у їхніх однолітків, зі здібностями до творчості, з умінням класифікувати, узагальнювати, знаходити взаємозв'язки. Вони постійно перебувають у пошуку відповіді на свої запитання, допитливі, виявляють самостійність, активні.
Вираз «обдаровані діти» вживається дуже широко. Якщо дитина виявляє незвичайні успіхи в навчанні чи творчих заняттях, значно перевершує однолітків, його можуть називати обдарованим. Численні праці (Венгер Л.А., Гільбух Ю.З, Лейтес М.С, Бурменской Г.В) присвячені розгляду поняття - обдарована дитина, виявлення дітей, особливостям роботи з ними, їх психологічних проблем. В останні роки проблема різниці між дітьми з обдарованості «вийшла з тіні» і тепер великий інтерес. Безперечні реальність і значущість цієї проблеми.
Яких дітей називають обдарованими? Як відбувається їх подальший розвиток? Що можна зробити для їх підтримки?
З таких питань накопичено чималий досвід. З 1975 року існує Всесвітня рада з обдарованим і талановитим дітям, який координує роботу з вивчення, навчання й виховання дітей, організовує міжнародні конференції.
Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей становить одну із головних проблем вдосконалення системи освіти. Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, особливої уваги і керівництво. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони більш сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки.
Робота з обдарованими дітьми виступає одним з варіантів конкретної реалізації права особи на індивідуальність.
Все це обумовлює актуальність досліджуваної нами проблеми.
Мета дослідження: вивчити прояви обдарованості у дітей дошкільного віку і розглянути особливості навчально-виховної взаємодії з ними.
Завдання:
1. Вивчити літератури зарубіжних і вітчизняних авторів з проблем розвитку обдарованості з давніх часів по теперішній час;
2. Розкрити в повному обсязі поняття обдарованості
3. Показати особливість розвитку обдарованих дітей
4. Розглянути методи діагностики обдарованості
5. Виявити педагогічні засади та ефективні методи розвитку обдарованих дітей
Предметом нашого дослідження є педагогічні основи і методи роботи з обдарованими дітьми.
Об'єкт дослідження-обдарованість як явище.
Гіпотеза: дослідження:
1. Розвиток обдарованості дітей дошкільного віку буде ефективно, якщо враховувати психолого - педагогічні особливості розвитку обдарованих дітей.
2. Якщо в роботі з дошкільнятами реалізувати ефективні методи про прийоми в розвитку обдарованості.
3. Розробити та реалізувати програму роботи з обдарованими дітьми, що сприяє розвитку інтелекту і креативності.
Методи дослідження: у процесі дослідження застосовувалися такі методи як бесіда, спостереження, тестування.
Теоретична і практична значущість: результати даного дослідження можуть бути використані вихователем ДНЗ для роботи з обдарованими дітьми.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, та додатків.
У нашій курсовій роботі в теоретичній частині ми розглядали проблеми обдарованості з часів її походження до наших днів. З усього вищевикладеного матеріалу випливають такі висновки:
Протягом багатьох століть обдарованість розглядалася кілька автономно від соціально-педагогічної практики. І відбувалося це в першу чергу тому, що пошуки були затребувані системою освіти;
Основна увага дослідників була звернена не на сам феномен обдарованості як особистісне утворення або соціально - психологічне явище, а на проблему його походження (божественне чи земне);
Основними видами обдарованості стало прийнято вважати інтелектуальну та творчу обдарованості;
Значні зміни в поглядах учених початку ХХ століття були викликані визнанням наукової діяльності як вищого виду творчості. Велика частина філологів, психологів, педагогів були схильні прояв вищої обдарованості бачити в науковій творчості і науковому мисленні.
Структурування матеріалу за принципом логарифмічної спіралі вимагає, щоб педагог багато разів повертався з дітьми до опрацювання раніше розглянутих проблем, але робив це кожен раз вже на новому, більш складному рівні.
Таким чином мета нашої курсової роботи досягнута. Робота не претендує на повноту дослідження. Проект програми може бути використаний в роботі педагогів додаткової освіти з інтелектуально обдарованими дітьми.
Розкриття проблем обдарованих дітей дошкільного віку відбувається через взаємозв'язок їх з однолітками і дорослими. Як з'ясувалося, діти мають проблеми. У курсовій роботі були згадані ті з них, про яких найчастіше повідомляють дослідники.
В даний час не існує оптимальних програм для обдарованих дітей, які допомогли б уникнути їм труднощів, або вони не в достатній мірі реалізуються. Залишається тільки сподіватися, що щось зміниться і в таких дітей не буде труднощів у майбутньому або хоча б їх стане менше.
