1. Методи і способи забезпечення організації ділових зустрічей 3
2. Етика ділового спілкування 11
3. Еволюція уявлення про природу конфлікту 17
Список використаної літератури: 24

Слово у спілкуванні буває животворчим і руйнівним. Воно може об’єднувати і роз’єднувати людей, приносити задоволення або прикрощі.
Все залежить ввід того, яка інформація передається за допомогою слова і як це роблять її відправники.
З метою поліпшення інформування людей на даному етапі все ширше використовуються технічні засоби, зокрема комп’ютери, і в цьому звичайно, вбачається прогрес. Але водночас безпосереднє спілкування замінюється опосередкованим, що здійснюється ЗМІ, а це веде до зростання відчуженості між людьми, зниження рівня їх комунікабельності, контактності, а також – емоційності.
Від того, на якому рівні перебуває культура ділових людей, залежить результати їхньої професійної діяльності, взаємини з колегами, партнерами по бізнесу та клієнтами, врешті-решт психічне здоров’я.
Об'єкт дисципліни – ділове спілкування, а її предмет – його моральний та психологічний аспекти, етичні та психо¬логічні механізми.
Етика ділового спілкування – це нова навчальна дис¬ципліна, становленню і розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент, маркетинг тощо). Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія – науки, що займаються людинознавством і вивчають одну і ту ж природу людської поведінки (але під різними кутами зору) і чинники, що впливають на життєдіяльність людей та їхню взаємодію.
Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у суспільстві, іншими словами про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на ствердження самоцінності людини, її прав на гідне і щасливе життя.
Слід розрізняти поняття «мораль» і «моральність», хоч певною мірою вони розглядаються як синоніми. Мораль передусім є певною формою свідомості, сукупністю усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки, а моральність здебільшого розуміють як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. Природно, що таке втілення має дещо інший зміст, ніж сукупність абстрактних правил і приписів моралі.
Люди, як правило, починають спілкуватися з якогось при¬воду. При цьому їхні дії пов'язані з предметом спілкування, який визначає його сутність, дає змогу визначити його спрямо¬ваність. Існує, наприклад, спілкування інтимне, професійне, діло¬ве та ін. Предметом нашого аналізу є ділове спілкування.
Змістом ділового спілкування є «діло», з приводу якого виникає і розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки. Виокремлюються такі характеристики діло¬вого спілкування: співрозмовники є особистостями, значущи¬ми одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, а основне завдання такого спілкування – продуктивна співпраця. На думку деяких учених, спілкування слід вважа¬ти діловим, якщо його визначальним змістом виступає соці¬альне значуща спільна діяльність. Інші вважають, що ділове спілкування – це усний контакт між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед со¬бою завдання розв'язати конкретні проблеми.
Під час ділового спілкування легше встановлюється кон¬такт між людьми, якщо вони говорять «однією мовою» і праг¬нуть до продуктивного співробітництва. При цьому засада¬ми їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов'язані з обміном інформацією, використанням способів та засобів взаємо¬впливу, взаєморозуміння.

1. Балабанова Л. В., Сардак О. В. Організація праці менеджера. Навчальний посібник. – Київ: ВД «Професіонал», 2004.
2. Басаков М. И. Кадровое делопроизводство. – Ростов н/Д: Феникс, 2002.
3. Васильєва И. Н., Желнинский Г. С. Организация делопрооизводства и персональный менеджмент. – М.: Вузовский учебник, 2004
4. Діловий етикет. – 2-е вид., допов. – К., 2001.
5. Довгань Л. Є. Праця керівника, або Практичний менеджмент. – К.: «Ексоб», 2002.
6. Дубрин Э. Что значит быть хорошим начальником. – М.: ООО «Издательство ACT»: ООО «Издательство Астрель», 2003.
7. Зудина Л. И. Организация управленческого труда. – М.: ИНФРА-М, 1997.
8. Комаров А. Г. и др. Современный менеджмент: теория и практика. – СПб.: Питер, 2004.
9. Конфликтология. Серия «Учебники и учебные пособия». -Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - С. 6-31.
10. Корнелиус X., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. - М.: Стрингер, 1992.-215 с.
11. Креч Д., Кратчфилд Р., Ливсон Н. Фрустрация, конфликт, защита // Вопросы психологии. - 1991. - № 6.
12. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. - М.: Изд-во МГУ, 1991.
13. Малахів В.А. Етика: Курс лекцій. Навч.посіб. – К., 1996.
14. Пятенко С В. 9 основ менеджмента – СПб.: Питер, 2004.
15. Резник С Д. и др. Персональный менеджмент. – М.: ИНФРА-М, 2004.
16. Чмут Т.К. Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч.посіб. 3-те вид., стер., - К.: Вікар, 2003.

**

***