Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Свято як видовищна форма проведення дозвілля
1.1 Соціальна суть масового свята…………………………………………….5
1.2. Функції, що виконує масове свято…………………………………………10
Розділ 2. Масове свято як необхідний елемент життя людини
2.1. Специфіка масових свят……………………………………………………15
2.2. Методи та засоби культурно-дозвільної діяльності………………………19
Розділ 3. Організація масових свят
1.3. Всебічний розвиток особистості…………………………………………...22
3.2 Театралізація, як основний метод проведення свят ……………………... 24
Висновки………………………………………………………………………....29
Список використаних джерел………………………………………………….32

Дослідники історії та розвитку становлення масових свят як форми організації дозвілля населення, починаючи з періоду Радянського Союзу, в своїх роботах опираються на чітке визначення понять «свято» і «масовий». Словник дає таке визначення : « Масовий – такий, в якому беруть участь багато людей. Призначений для широких мас » [4,с.60].
На відміну від цього попереднього терміну, існує значне різноманіття визначення поняття «свято». Ю.А. Полянин дає таке визначення : « Свято - це ознаменування пам’ятної дати у житті суспільства,народу. Соціальне, всебічне явище сформоване на основі традицій, морально-етичних, суспільних, політичних норм життя» . В свою чергу Т.Ф. Мельничук надає святу більш широкого сенсу, за його словами свято є особливою моделлю світу, воно наділено іншим часом і розташовується в іншому просторі. Не можемо не погодитись з його думкою, що будь-яке свято є проявом естетичної складової культури . Але чи було так у XX ст., в чому полягала сутність масових свят, щоб нам це зрозуміти, зробимо невеличкий екскурс в історію та прослідкуємо становлення масових свят за часів СРСР.
У Радянському Союзі масові свята вражали своїм розмахом. Вони займали важливе місце в культурному арсеналі комуністів, адже, за думкою багатьох дослідників, Радянський Союз був не тільки пропагандистською державою, але і «інсценізуючою диктатурою» . За ствердженням автора, свято домінувало серед всіх інших форм спілкування, в кінці кінців і вибори в Верховній Раді, як і саме життя в Радянському Союзі почали називати «святом». Радянська святкова культура, як частина культурного життя країни, стала фактором масової комунікації людей, яка була ширше вузького маленького світу представників партійно-державних органів. Природно, будні з їх проблемами, будь то повсякденні позбавлення або терор, надавали свій вплив на святкову атмосферу, але свято було перш за все приводом для зустрічі людей. Тут спілкувалися між собою партійні і безпартійні, селяни з городянами, віруючі з атеїстами. Завдяки спілкуванню людей, що стояли на різних поверхах суспільної і владної ієрархії, радянське свято з офіційного урочистого заходу перетворювався в живу культурну подію. Траплялися й зіткнення, і примирення між представниками ворожих таборів. Радянське свято як явище культурної практики служить прикладом перетину численних ліній комунікації між особами,які мали всю повноту влади і обділеними нею.
Бачимо, що масові свята перш за все виконували комунікативну функцію, вони були способом комунікації влади з народом. Т.Ф. Мельничук пояснює це тим, що оскільки свято є результатом локалізації спілкування як в часі, так і в просторі, причому в особливому святковому просторі-часі, то це передбачає і особливе святкове спілкування. Більша частина дослідників, які займалися питанням масових свят в СРСР, стверджували, що офіційні свята служили не лише інструментом для безвинного спілкування з народом, а більше інструментом для популяризації політичних цілей і маніпулювання людьми. Вони були одним з каналів, через які політика режиму впроваджувалась в життя. Таким чином, інсценування та відтворення панування доповнювали один одного.
У 1927 р. святкування 10-ліття встановлення радянської влади дало поштовх подальшому розширенню святкового руху, який продовжувався в 1930-х рр. Святкування ставали більш урочистими і масштабними , число офіційних святкових дат зростало. Масові дійства в більшості використовувалась як засіб розповсюдження догм, норм та уявлень про майбутнє. При цьому свято мало привілейований статус в каноні художніх інсценувань. Святкування залучали в свою орбіту все більш зростаючий апарат активістів, поглинали все більші ресурси та виводили на вулиці все більше людей, поки вони всі в деякій мірі, за думкою Георгія Димитрова « не стали сплоченным праздничным сообществом» .

1. Бабенко Н.Б. Дозвілля сім’ї : теоретичні та емпіричні аспекти / Н.Б. Бабенко. – К. : ДАКККіМ, 2001. – 157 с.
2. Безугла Р.І. Масова та популярна культура : до проблеми співвідношення понять / Р.І. Безугла // Культура і Сучасність. – 2011. – вип. 1. – С. 87-90.
3. Бочелюк В.Й. Дозвіллєзнавство : навч. посібник / В.Й. Бочелюк, В.В. Бочелюк. – К. : Центр навчальної літератури , 2006 . – 208 с.
4. Вовкун В.В. Масова культура та проблеми формування особистості : історико - культурологічний контекст / В.В. Вовкун // Культура і Сучасність. – 2011. – вип. 1. – С. 76-81.
5. Донченко Н.П. Мистецтво гри : навч. посібник / Н.П. Донченко. – К. : Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 1999 . – 176 с.
6. Короткий тлумачний словник української мови / за ред. Д.Г. Гринчишника. – К. : Просвіта , 2004. – 605 с.
7. Лазарєва Л.М. Медіакультура та її функції / Л.М. Лазарєва // Культура і Сучасність. – 2011. – вип. 1. – С. 140-145.
8. Мозгова О.М. Масові пісенні жанри та естрада і проблема взаємодії / О.М. Мозгова // Культура і Сучасність. – 2-11. – вип. 1. – С. 224-227.
9. Мухарський Д.О. Свято – моя професія / Д.О. Мухарський, І.Г. Коньякова. – К. : Київська Правда, 2009. – 244 с.
10. Перенчук Ю.М. Народні ігри у театралізованих масових дійствах: історико-культурологічні аспекти / Ю.М. Перенчук // Вісник. – 1999.
11. Цимбалюк Н.М. Організація та методика культурно-дозвіллєвої діяльності : ч. 1. Теоретичні основи культурно-дозвіллєвої діяльності / Н.М. Цимбалюк. – К. : ДАКККіМ, 2000. – 145 с.
12. Цимбалюк Н.М. Соціологія дозвілля : навч. посібник / Н.М. Цимбалюк. – К. : ДАКККіМ, 2001. – 180 с.

Актуальність теми обумовлена тим, що сьогодні, в нашій країні інтенсивно зростає психічне та фізичне навантаження на суспільство. Це зумовлено досить нестабільною економічною ситуацією в країні.
Щоб прогодувати свої сім’ї, дати належну освіту своїм дітям, люди мусять багато і важко працювати. Таким чином робочий день стає довшим, а обсяг вільного часу зменшується. Дозвілля стає необхідною частиною життя людини, за досить короткий час, людина має відновити свої витрачені сили, розважитися, відволіктися від буденності.
Масове свято є однією з форм проведення дозвілля, яке задовольняє потреби у відпочинку та розвазі, розвиває певні здібності людей. Масове свято - це активне, змістовне дозвілля, яке не потребує великих фінансових затрат та багато вільного часу. Такий вид дозвілля відповідає інтересам широких верств населення, є доступним і, крім того, несе в собі багато корисних функцій. Ми бачимо хорошу перспективу в нашій державі для розвитку масових свят як одного з провідних видів культурно-дозвільного відпочинку, який несе в собі не лише розваги та веселощі, а й розвиток населення. Провідним завданням масових свят є психолого-педагогічна діяльність, саме тому важливо дослідити, яким чином нова соціокультурна ситуація, яка склалася після виходу України з СРСР, вплинула на розвиток масових свят, їхнього змісту.
Стан розробленості теми. У вітчизняній науці проведено багато досліджень, присвячених дозвіллю. Серед сучасних дослідників, які займалися проблемою культурно-дозвільної діяльності можна назвати таких авторів, як : Н.М. Цимбалюк, В.Й. Бочелюк , І.В. Петрова . Всі вони впевнені, що дозвілля є необхідною умовою та важливим чинником культурної та соціальної репродукції сучасного суспільства і вважають, що політична культура України є недосконалою та потребує цілеспрямованого розвитку.
Науковці визначили поняття масової культури та її впливу на суспільство, як позитивного так і негативного. Дозвілля було ґрунтовно вивчене, науковці, які займались цим питанням, дійшли висновку, що воно є необхідним для кожної людини. Проте, враховуючи ті зміни, що відбулися в країни, постає нагальна необхідність пошуку нових форм проведення дозвілля, або оновлення та модернізації традиційних форм.
Об’єктом дослідження є масові свята.
Предметом дослідження є масове свято як психолого-педагогічне явище.
Мета курсової роботи полягатиме в тім, щоб визначити особливості проведення масових свят і їх вплив на психолого-педагогічний стан громадян України.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
 дати визначення поняттям «свято», «масове свято» ;
 розглянути становлення і розвиток масових свят;
 розкрити функції і специфіку форм масових святкувань;
 з’ясувати, яку участь в організації свят можуть брати заклади культури.
Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи – 28 стор. (без списку використаної літератури)

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки :
1. Свято – це цінний компонент культури, який має створити сприятливі умови для задоволення духовних, моральних, інтелектуальних та фізичних потреб сучасного населення. Масове свято – така форма дозвілля, яка є цікавою усім членам родини незалежно від віку. Масовий захід має на меті задовольнити смаки представників низького та високого рівня підготовки і різних статків. Призначення масових свят полягає в організації культурно-дозвільної, рекреаційно-розважальної діяльності.
2. Становлення масових свят відбувалося поступово. Для розвитку культурно-дозвільної діяльності професіонали сфери культури мають вивчати та узагальнювати досвід аналогічної діяльності у інших посткомуністичних країнах. Із-за замкненого культурного простору за часів СССР, розвиток сфери культурно-дозвільної діяльності гальмувався. Демократизація суспільства значно покращила умови для подальшого розвитку культури. Завдяки цьому сформувалося усвідомлення того, що масові свята є вкрай необхідними для населення та окремо особистості. Тому, сучасна українська держава має докласти всіх зусиль для того, щоб завершити структурну й організаційну перебудову культурно-дозвільної галузі.
3. Свято проводиться у таких формах: карнавали, фестивалі, концерти. Масові видовища повинні нести в собі принципи народної педагогіки, національної філософії, збагачуючись сучасними досягненнями соціальних наук. В ході організації розважального процесу, тобто масового свята, методи мають бути використані не ізольовано, а комплексно, сприяючи підсиленню та трансформації своїх традиційних впливів. Організаторам свят важливо зосередити увагу на самих учасниках свята, на їх присутність не просто як глядачів. Тому, що в культурно-дозвільній діяльності провідним виступає метод виховання, який припускає включення населення в дію процесу, тобто видовища. Організаторам масових свят потрібно пам’ятати, що перш за все їх завдання полягає у насиченні відвідувачів духовними цінностями, їх завдання не нав’язувати знання, нехай саме свято, тобто його смислове навантаження та естетичні компоненти говорять самі за себе. Професіонали, які працюють в культурно-дозвільній діяльності, можуть поєднувати рекреаційно-оздоровчу і розважальну функції. На наш погляд, вони можуть і співіснувати, і легко існувати як самостійні функції. Рекреаційно-розважальна діяльність сприяє формуванню особистості і вдосконаленню людини. З цього слідує, що свято є прекрасним культурно-дозвільним простором для розвитку особистості та її пристосування до соціуму, що засвідчує позитивний вплив масових дійств на формування та розвиток особистості.
4. Святкова атмосфера – це психолого-педагогічна основа будь-якого масового свята і створення такої ситуації є конкретною методичною вимогою для його організаторів. Класифікація свят за видами та їх професіональне використання – це той дійсний засіб, за допомогою якого заклади культури можуть створити загальний святковий настрій для всього населення, не важливо якого саме населеного пункту. Заклади культури забезпечують умови для реалізації прав населення на культурно-дозвільну, спортивно-оздоровчу діяльність. Вони створюють найбільш сприятливі умови для задоволення духовних, моральних та інтелектуальних потреб населення. Таким чином, культурні заклади беруть активну участь в організації масових свят і, як показує практика, їм це добре вдається. Завдяки професіоналізму працівників будинків культури, масові свята задовольняють більшість потреб населення і являються чудовим видом культурно-дозвільної діяльності.
Успіх будь-якого свята залежить від того, наскільки ретельно знайдена, та як реалізована готовність людей до свята, тому що без настрою людей на святкове дійство, навіть самі яскраві творчі плани організаторів, приречені на невдачу. Масштабність, значимість свята завжди пов’язана з яскравою дією і виражається у конкретній тематиці. Щоб свято було дійсно масовим, воно повинно бути присвячено такій події, яка не може залишити людину байдужим.