Вступ 3
Розділ 1. Національні особливості ділової етики і етикету 4
1.1.Основні характеристики етики ділового спілкування у країнах Сходу 4
1.2. Основні особливості ділової поведінки в деяких країнах Південно-Східної Азії 8
1.3. Особливості ділового етикету в Країнах Близького Сходу 9
1.4. Особливості ділового етикету в західноєвропейських країнах 10
1.5. Основні характеристики ділової етики в Україну 15
Висновок 18
Список використаної літератури 19
 

Діловий етикет країн Далекого Сходу характеризується своїми традиціями. Уявлення китайців про правила хорошого тону сильно відрізняються від європейських. Так, при спілкуванні неприпустимими вважаються фізичні контакти - обійми, поцілунки і навіть дотику.
Вступаючи в ділові зв'язки, китайські ділові люди особливу увагу приділяють двох моментів: 1) збору інформації про предмет обговорення та партнерів по переговорах, 2) формування «духу дружби» по відношенню до представників іншої сторони. Дух дружби на переговорах має для китайців дуже велике значення, причому зазвичай вони його ототожнюють зі звичайними особистими відносинами партнерів [1, с.21].
Звертаючись до китайця, необхідно пам'ятати, що прізвища в Китаї прийнято ставити попереду імені. Якщо Ви познайомилися з китайцем, слід називати його на прізвище. Під час вітання, обмінюючись рукостисканнями, спочатку слід потиснути руку самому високопоставленому особі. При знайомстві слід обмінюватися візитними картками.
Китайські делегації зазвичай вельми багато, оскільки в них традиційно включається безліч експертів з різних питань. На переговорах китайці дотримуються розмежування процесу обговорення на окремі етапи: початкове уточнення позицій, їх обговорення, заключний етап. Початковий етап - це оцінка китайцями статусу кожного з учасників переговорів. Велику увагу в зв'язку з цим приділяється зовнішньому вигляду партнерів, манері їх поведінки, відносин усередині делегації. Провівши такий аналіз, китайці надалі орієнтуються, головним чином, на партнерів з більш високим статусом - як офіційним, так і неофіційним. Проводячи переговори на своїй території, китайці, посилаючись на свої традиції, нерідко пропонують гостям говорити першими з тим, щоб з'ясувати позицію партнера. Від самих китайців, на початку переговорів цього домогтися важко, навіть неможливо - вони відбиваються загальними фразами. Не слід у такому разі показувати свого невдоволення або використовувати тиск.
Японська культура історично пов'язана з китайською. Спільність простежується в суворій ієрархії відносин старших і молодших, використанні посередників у складних і спірних питаннях, даруванні подарунків на знак подяки за послугу та допомогу. Остання навіть може трохи шокувати європейця [2, с.39].
Основні переваги японського національного характеру настільки ж загальновідомі, як і важко збагненна у всій їх сукупності для людей інших національностей: працьовитість, дисциплінованість, відданість традиціям, відданість авторитету, почуття обов'язку, самовладання, акуратність, глибоке розуміння краси, ввічливість, допитливість. Згідно японської моралі, основа взаємин людей - взаємна залежність. Тому приналежність до тієї або іншої групи - основа світовідчуття японця.

1. Гах Й. М. Етика ділового спілкування : навч. посібник / Гах Й. М. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 160 с.
2. Герчанівська П. Е. Культура управління : навч. посібник / Герчанівська П. Е. – К. : ІВЦ Видавництво “Політехніка”, 2005. – 152 с.
3. Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування: навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. / Зусін В. Я. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 224 с.
4. Калашник Г. М. Вступ до дипломатичного протоколу та ділового етикету : навч. посібник / Калашник Г. М. – К. : Знання, 2007. – 143 с.
5. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин : навч. посібник / Палеха Ю. І. – К. : Кондор, 2008. – 356 с.
6. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування : навч. посібник / Радевич-Винницький Я. – К. : Знання, 2006. – 291 с.
7. Тимошенко Н. Л. Корпоративна культура : діловий етикет: навч. посібник / Тимошенко Н. Л. – К. : Знання, 2006. – 391 с.
8. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : навч. посібник / Чайка Г. Л. – К. : Знання, 2005. – 442 с.
9. Чмут Т. К. Етика ділового спілкування : навч. посібник: 3-є вид., перероб. і доп. / Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка. – К.: Вікар, 2003.– 223 с.
10. Шеломенцев В. М. Етикет і сучасна культура спілкування : 2-е вид. / Шеломенцев В. М. – К. : Лібра, 2003. – 416 с.

Етикет (etuquette) - французьке слово, що означає манеру, спосіб вести себе в суспільстві. Сучасні дослідники життя суспільства та історики стверджують, що батьківщиною етикету є Італія XIV ст., Яка не тільки відрізнялася від варварської Англії, Німеччини і навіть Франції повагою до сили, багатства і рід, але також вважала обов'язковою наявність у багатих і знатних людей приємних манер, люб'язного обходження, вміння вести себе в суспільстві. Більше того, досить бажаним вважалася також освіченість - і це тоді, коли, наприклад, Франція не поважала представників наук, зневажала вчених, вважала їх заняття безглуздими. Історично етикет виник, перш за все, у палацах, тому і був названий палацовим або державним.
Природним чином норми поведінки государів при зустрічах, розвиваючись, дали життя дипломатичним етикетом, оскільки дипломати при переговорах висловлювали державну точку зору. Одночасно розвивався військовий етикет, що підтримує стрункість і суворість правил поведінки в армії, без якого порядок просто був би неможливий. З'явилися і інші види етикету - світський, іноді зараз званий загальносуспільним. Самим «молодим» є діловий етикет.
Вимоги етикету, в тому числі і ділового, не носять абсолютного характеру, вони змінюються з часом під впливом могил факторів. Сучасній діловій людині можна рекомендувати не просто сліпо й беззастережно виконувати вимоги ділового етикету, але постаратися зрозуміти їх внутрішній сенс і зміст, що і робить їх необхідними в діловому спілкуванні. Манери відбивають внутрішню культуру людини, його справжнє ставлення до моралі, його розуміння моральних вимог, а також - його інтелект.

Діловий етикет сформувався протягом тривалого часу як результат постійного відбору правил і форм найбільш доцільного ділової поведінки, що сприяє успіху у ділових відносинах.
Внаслідок стрімкого всесвітнього процесу об'єднання і посилення економічних зв'язків відбувається зростання ринків експорту та імпорту, багато компаній стають багатонаціональними. Діловий успіх став більшою мірою визначатися знанням і дотриманням етикету бізнесменами тих країн, з якими вони співпрацюють. Місцевий етикет при веденні справ за кордоном - велика проблема для тих, хто їздить у ділові поїздки по різних країнах. Не менш важливо знати про особливості культури, традицій і правил хорошого тону країн, звідки в компанію приїжджають ділові партнери.
Необхідно твердо засвоїти, що і як треба робити в тих чи інших ситуаціях в конкретних країнах. Для початку варто вивчити хоча б кілька фраз: «спасибі», «будь ласка»; навчитися рахувати до десяти. Якщо не точних знань про те, як слід чинити, слід звертатися до людини по імені та прізвища. У багатьох країнах вважається хорошим тоном для приїжджаючих вживати місцеву їжу.
До сьогоднішнього дня зберігаються розбіжності у нормах і правилах поведінки та спілкування в різних країнах. Національні особливості, історія, клімат, історично сформовані моральні норми впливають на те, як бізнесмени одягаються, поводяться, що вважають пристойним і гідним, і що є знаком ненадійності або неповаги до ділового партнера. Однак, незважаючи на існуючі відмінності в традиціях і правилах у різних країнах, основні принципи залишаються постійними - повага до ділового партнера і його часу, повагу її права на особисте життя і підтримка певної дистанції при діловому спілкуванні, повага до культури та історії цієї країни.