Вступ………………………………………………………………………………3
Геополітика і неоглобалізм………………………………………………………4
Висновки……………………………………………….…………………………16
Список літератури……………………………………………………………….17

Сучасний бурхливий розвиток людської цивілізації раз за разом яскраво і переконливо доводить оманливість та відносність тих законів та принципів суспільного життя, які ще донедавна вважалися, на думку загалу, безвідмовно діючими та неспростовними. Своєрідним струсом свідомості в цьому сенсі стала і нинішня глобальна фінансово-економічна криза, яка фактично підвела жирну риску під наївними сподіваннями сучасників на універсальну ефективність глобалізованої ринкової економіки ліберального толку. Широкий економічний лібералізм, зведений протягом останніх десятиліть у ранг панацеї для кожної країни, та його все пояснююча роль були суттєво (якщо не остаточно) дискредитовані негативними явищами системного характеру, які ми зараз спостерігаємо.
З’ясувалося, що лібералізм вже не в змозі забезпечити цілісний і прогресивний розвиток всієї сукупності економічної, політичної та соціокультурної сфер буття людського суспільства. Попри глобалістсько-ринкові декларативні заяви лідерів сучасної світової економіки, які ті продовжують виголошувати радше за інерцією, керівництво багатьох країн поступово переходить до активного використання захисних заходів, все більше звертаючи свою увагу на традиційне національне підґрунтя економічного життя. Це, в свою чергу, цілком об’єктивно веде до підвищення ролі та значення національної держави як самодостатньої цінності та ефективної системи в сучасному світі.
Втім, безперечні успіхи ліберальної економічної моделі, яких вона досягла наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст., ввели в оману далеко не всіх. Таким «недовірливим» виявився, зокрема, і відомий американський вчений — політолог та соціолог Френсіс Фукуяма, професор Школи поглиблених міжнародних досліджень при Університеті Дж. Гопкінса. Ще у 1995 р. з-під його пера вийшла напрочуд цікава та інтелектуально якісна книжка — «Довіра. Соціальні чесноти та шлях до процвітання» (російською мовою праця Фукуями була опублікована в 2004 р.). В ній автор достатньо аргументовано доводить, що не тільки (і навіть не стільки) суто економічні чинники визначають і зумовлюють основні напрямки та тенденції розвитку людської цивілізації. Натомість культура в широкому розумінні (Фукуяма включає сюди і спільну традицію, і мову, і релігію, і форму державності), її специфічний характер і зміст у кожній окремо взятій країні або регіоні світу суттєво впливають на всю сукупність відносин, що виникають у будь-якому суспільстві.
Провідною цінністю в даному відношенні Фукуяма називає довіру, яку він прирівнює до найважливішого соціального капіталу. Адже саме довіра є ключовою характеристикою розвинутого людського суспільства, що виявляється і на індивідуальному, і на соціальному рівні (довіра до соціальних інститутів і держави в цілому). Саме довіра визначає прогрес, а успіх самореалізації конкретного суспільства залежить насамперед не від ринкових принципів ведення економічної діяльності, а тільки від рівня довіри, що існує в суспільстві.
Довіра як вид відносин пов’язана із ціннісним відношенням людини до світу і самої себе. Є дуже багато економічних операцій, що стають можливими тільки тому, що люди довіряють один одному. Співробітництво створює взаємозалежність, а інвестиції окупляться тільки тоді, коли партнери будуть дотримуватися своїх зобов’язань. Це стосується і простих виробничих відносин, а ще більшою мірою фінансових відносин, де гроші позичаються і віддаються через роки. Зрештою, якщо в суспільстві немає довіри, марно сподіватися, що знання буде проникати в це суспільство.

1. Врублевський В., Хорошковський В. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та національні інтереси. - К., 2007
2. Гаджиев К.С. Геополитика / Гаджиев К.С. – Москва: Междунар. отношения, 1997. – 383 с.
3. Гаджієв К.С. Геополітика. - К., 1997
4. Дугін А. Основи геополітики: Геополітичне майбутнє Росії. - К., 2007
5. Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. - К., 2004
6. Кисельов П.Л. Методологія геополітики / Кисельов П.Л. – Харків: Видавництво ХарРІ УАДУ Магістр, 2002. – 236 с.
7. Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика: Навч. посібник для студ. гуманіт. спец. вищих навч. закл. / Мадіссон В.В., Шахов В.А. – Київ: Либідь, 2003. – 172 с.
8. Парахонський Б. Місце та роль України в сучасному геополітичному просторі // Стратегічна панорама. - 1998-№1-2
9. Рамоне Игнасио. Геополитика хаоса / Рамоне Игнасио; [пер.с фран. Егорова И.А. ].– Москва: ТЕИС, 2001. — 128с.
10. Соскін О. Сучасний геопростір і пріоритети розвитку України / Соскін Олег, Полохало Володимир, Гуцал Анатолій// Економічний часопис-ХХІ. – 2000. – № 2. –С. 13-22
11. Філософія: Навч. посіб. / [Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П. та ін.]; за ред. Надольного І.Ф. —[7-ме вид., стер.]. — Київ: Вікар, 2008.

Які наслідки тягне за собою стрімко розвивається процес глобалізації суспільства для різних країн і народів світу, їх етнічних і національних культур, і чому останнім часом ми все частіше спостерігаємо публічні та демонстративні виступи противників цього процесу? Спроба відповісти на ці питання і є основною метою даної роботи.
Термін «глобалізація» з'явився порівняно недавно. Тому в енциклопедичних і філософських словниках він ще не знайшов свого досить повного відображення. Хоча вже сьогодні немає жодного сумніву в тому, що позначається цим терміном процес буде відігравати визначальну роль у всій подальшій історії розвитку людського суспільства.
Існує думка, що поняття « глобалізація» передбачає також і усвідомлення світовою спільнотою єдності людства, існування загальних глобальних проблем і єдиних для всього світу основних норм.
Нижче буде показано, що поняття « глобалізація суспільства » позначає сьогодні дуже складний і багатоаспектний процес розвитку світового співтовариства, який включає в себе не тільки економічні та геополітичні аспекти, але також і вельми тонкі аспекти психологічного та культурологічного плану, наприклад, такі, як національна ідентичність і духовні цінності.

Україна, як і багато інших країн з перехідною економікою, належить до суспільств, де всі зв’язки — як традиційні, так і новостворені, — гранично зруйновані. Ми поки що далекі від того моменту, коли в українському суспільстві сформується атмосфера довіри, близька до тієї, що існує в американській або німецькій економіках (хоча їх активно критикує Фукуяма за недостатню ефективність в епоху переходу від глобалізму до неоглобалізму). Багато труднощів сучасної української економіки й політики йдуть корінням саме в проблеми недовіри до заможного класу, керівництва з боку переважної більшості суспільства.
Тож об’єктивні реалії сьогодення вперто свідчать про нагальну потребу відходу від домінування ліберальної моделі економіки, яка сама по собі вже є значною мірою глобалізованою. Необхідно шукати своєрідну «золоту середину» між законами ринкової економіки, дієвість більшості з яких є доведеним фактом, та врахуванням наявних традицій та національної економічної культури, які, безперечно, є в кожній країні та кожному суспільстві у світі. Саме такий «поворот обличчям» до накопичуваного століттями національного досвіду може стати підґрунтям і запорукою майбутнього успішного та гармонійного розвитку економіки та соціальної сфери в Україні.
У складній геополітичній ситуації незалежна Україна, що перебуває на перехресті стратегічних інтересів більших держав, повинна керуватися концепцією "динамічної рівноваги сил", що орієнтує на встановлення дружніх відносин як з Росією й іншими державами, які виникли на території СРСР, так і з європейськими державами, іншими країнами світу. Україна повинна послідовно дотримуватися стратегічного курсу, нарощувати внутрішні виробничі й людські ресурси, стати своєрідним "інтеграційним містком між, так сказати, європейською Європою і Європою євразійської", тобто впливовим фактором створення механізму загальноєвропейської системи колективної безпеки, оптимальної моделі безпеки Європи XXI сторіччя.