ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕИ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ 5
1.1. Поняття про емоції, характеристика емоцій 5
1.2. Емоційне життя новонародженної дитини 6
1.3. Роль дорослого у формуванні почуттів дитини 11
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ НОВОНАРОДЖЕННОЇ ДИТИНИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВИТКУ 15
2.1. Результати експерементального вивчення немовлят 15
2.2. Рекомендації практичними психологами по розвитку емоцій новонародженої дитини 21
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28
ДОДАТКИ 30
Емоції відіграють важливу роль в житті дитини. Виявляючись у поведінці, вони інформують дорослого про те, що дитині подобається, що дратує. По мірі того, як дитина росте, її емоційний світ стає різноманітнішим і багатшим.
Емоції – особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбиваються у формі безпосередніх переживань, відчуттів, приємного або неприємного ставлення людини до світу і людей, процес і результати її практичної діяльності. До класу емоцій належать настрої, прочуття, афекти, пристрасті, стреси. Це так звані «чисті» емоції. Вони включені у всі психічні процеси і стан людини. Будь – які прояви її активності супроводжуються емоційним переживаннями. [16, с.257]
Люди, як особистості, в емоційному плані відрізняються один від одного за багатьма параметрами:
1. емоційною збуджуваністю;
2. тривалістю й сталістю виникаючих емоційних переживань;
3. домінуванням позитивних або негативних емоцій.
Емоційний процес включає в себе три основних компоненти.
Перший компонент – це емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні зрушення в організмі. В усіх випадках, коли відбувається подія, яка має значення для індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу, відбувається зростання збудливості, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів. В окремих випадках під впливом таких подій збудливість може, навпаки, зменшуватись.
Другий компонент – знак емоції: позитивна емоція виникає тоді, коли подія оцінюється як позитивна, негативна – коли вона оцінюється як негативна. Позитивна емоція спонукає дії підтримки позитивної події, негативна – спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією. Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, яка приводить до її виникнення, але організує дії, спрямовані на зменшення на усунення шкідливих впливів. [25, с.89]
Третій компонент – ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких ще зберігається орієнтація та контроль, та крайнє збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), коли орієнтація та контроль практично неможливі. [8, с.114]
Емоції – це специфічна форма взаємодії людини з навколишнім світом з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях позитивного і негативного полюсів емоцій. Згідно з трьохвимірною теорією емоцій В. Вундта, в емоціях присутні полярність приємного і неприємного, протилежності напруження і розрядки, збудження і пригніченості. Поряд із збудженою радістю (радістю – тріумфом) існує радість спокійна (радість – умиротворення, радість – зворушення) і радість напружена, радість палкої, жагучої події радість тремтливого очікування. Відповідно існують напружений смуток (тривога); збуджений смуток, близький до відчаю і тихий сум, в якому відчувається розрядка, смуток, що тяжіє до меланхолії. Водночас, емоції взаємодіють одна з однією – радість послаблює страх, печаль посилює відчай. Названі особливості виступають характеристиками емоцій.
1. Вальдамірова, О. П. Емоційна сфера дошкільника та її корекція// Освіта Донбасу.– 2003.– № 4.
2. Выготский Л.С. Учение об эмоциях // Собрание сочинений т.4 - М., 1984.
3. Гончаровська Г.Ф. Соціально-психологічні чинники становлення самооцінки дитини дошкільного віку [Електронний ресур] // Режим доступу до ресурсу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspl/2010_8/200-208.pdf
4. Діти раннього віку в дошкільній установі // Бібліотека вихователя. - 2008.
5. Дудкевич Т.В Дошкільна психологія: Навч. посіб. – К., Центр учбової літератури, 2007.
6. Експерименти з ширмами [Електронний ресур]: навч.посіб./Л.Копець Класичні експерименти в психології // Режим доступу доресурсу:http://libfree.com/198722487_psihologiyaeksperimentalne
7. Експеримент «Кам’яне обличчя» [Електронний ресур]//Режим доступу до ресурсу:http://samorozvytok.info/content/eksperiment-kamyane
8. Карелина И.О. Эмоциональное развитие детей. – Ярославль: Академия развития, 2006.
9. Изотова Е.И. Эмоциональна сфера ребенка: Теория и практика / Учебное пособие. - М.: Академия, 2004 .
10. Костеріна Н.В. Психологія індивідуальності (емоції): Текст лекцій Ярославль, 1999.
11. Кошелева А.Д. Проблема емоціонального світовідчуття дитини// Психолог в дитячому саду. 2000.
12. Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. -К.,1998.
13. Копець Л. В. Класичні експерименти в психології // Києво-Могилянська академія.- 2010.
14. Кузьменко В, Котлярова І. Регулювання емоційних проявів у дітей // Палітра педагога. - 2005 - № 2.
15. Лисина М.И. Влияние отношений с близкими людьми на развитие ребенка раннего возраста // Вопросы психологии - 1961 - Т.1 № 3.
16. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974.
17. Павелків Р.В., Цигикало О.П Дитяча психологія: Навч. Посіб. – К., Академвидав, 2008 .
18. Манова-Томова, Василка Психологічна діагностика раннього віку: Пер. з болг. - К.: Вища школа, 1978.
19. Психічний розвиток дитини першого року життя [Електронний ресур]: навч.посіб./Т.В.Дуткевич Дитяча психологія // Режим доступу до ресурсу:http://pidruchniki.ws/17190512/psihologiya/psihichniy_rozvitok_ditini_pershogo_roku_zhittya
20. Психология эмоций. Тексты / под ред.В.К. Вилюнаса, Ю.Б. Гипенрейтер. - М.: Моск. ун-та, 1984.
21. Соціально-емоційний розвиток дитини в дошкільному періоді/Матеріали міжнародного семінару. СПб.: РГПУ ім. А. И. Герцена, 1999.
22. Соціальні відносини та емоційний світ дитини. М: Ілекса, Ставрополь: Сервісшкола, 2001.
23. Сопрун І.П. Емоційна сфера дітей, що виховуються в різних соціальних умовах // Наука і освіта. - 2001 - № 6 .
24. Чистякова М.І. Псіхогімнастика. М: Просвещение., 1990.
25. Шаповаленко Н.В. Форми та функції наслідування у дітей дошкільного віку. Автореф. дис. ... Канд. психол. наук. М, 1988.
26. Хухлаева В.О. Практические материали для работи с детьми 3 – 9 р. – М.: «Генезис», 2005.
Особливої актуальності на сучасному етапі розбудови нашої держави набувають проблеи розвитку емоційної сфери новонародженої дитини. Розвиток емоційної сфери дитини по праву належить до важливих показників психічного стану і благополуччя. Саме тому, однією з первинних завдань дорослих при вихованні малюка – встановити тісний емоційний контакт з дитиною.
Дитина, яка відчуває позитивні емоції, розвивається набагато швидше тих дітей, у житті яких негативних емоцій набагато більше, ніж позитивних Дитина зі стабільною емоційною сферою володіє хорошим душевним здоров’ям, відчуттям безпеки і довірою до батьків. Це допомагає дитині засвоїти основи правильної поведінки в суспільстві .
Емоційна сфера є досить важливою складовою у розвитку дитини, оскільки спілкування і взаємодія малюка з іншими дітьми чи дорослими не буде ефективною, якщо його учасники не здатні, побачити емоційний стан іншого і керувати своїми емоціями .
Об'єкт дослідження – емоційна сфера новонародженої дитини.
Предмет дослідження – особливості емоційної сфери дітей.
Мета дослідження – вивчити особливості емоційної сфери дитини, визначити їх вплив на соціальний розвиток дитини.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати та систематизувати теоретичні джерела з визначеної теми.
2. Експерементально дослідити та проаналізувати особливості розвитку емоційної сфери новонароджених дітей.
3. Дослідити особливості впливу оточуючих людей навколо новонароджених дітей.
Гіпотеза дослідження: рівень розвитку емоційної сфери новонародженої дитини може розвиватися шляхом спеціально організованої діяльності.
У дослідженні використовувалися комплекс теоретичних та емпірічних методів дослідження, зокрема елементи аналізу, узагальнення, порівняння теоретичних та дослідних даних. Емпірічні методи та методики: спостереження, бесіда.
Результати даного дослідження можуть використовувати, як практичні психологи так і вихователі у своій роботі з дітьми.
Курсова робота складається зі вступу двох розділів- теоретичного та емпіричного, висновків, списку викорастаних джерел та додатків.
В першому розділі проведений теоретичний аналіз особливостей емоційної сфери та її значення у психічному розвитку дитини, у другому - проведене емпірічне дослідження новонароджених дітей, від 3 до 12 місяців, яке спрямоване на виявлення особливостей їх емоційної сфери, та його опис. Наведені рекомендації для вихователів та батьків.
Курсова робота складається з 30 сторінок друкованого тексту, двух розділів, вступу, висновків, списків використаних джерел з 26 найменувань.
Отже, першою формою людської активності є емоції, за сьогоднішніх умов психічний розвиток дитини значно ускладнений. Емоції стають своєрідним орієнтиром в пізнанні світу, чим більше емоцій, тим більше дитина має можливостей взаємодії з дорослим. Провідною діяльністю в немовлячому віці є емоційне спілкування. Воно залежить від ситуації сумісного життя з матір’ю. Для дитини батьки стають центром світу, засобом розуміння його та інших людей. Спілкування в цей період повинно носити емоційно – позитивний характер. Тим самим у дитини створюється емоційно– позитивний тонус, що буде слугувати ознакою фізичного і психічного здоров'я.
Спираючись на психологічні та педагогічні факти, слід підкреслити, що соціальна ситуація психічного розвитку дитини-немовляти — це ситуація нерозривної єдності дитини і дорослого соціальна ситуація «МИ» - соціальна ситуація комфорту. Показником існування такої соціальної ситуації є позитивний емоційний фон, який є умовою нормального фізичного та психічного розвитку дитини. Цей емоційно – позитивний фон необхідно постійно підтримувати. Емоції розвиваються тільки при взаємодії з дорослими людьми, які наповнюють життя немовляти різними враженнями.
Соціальна ситуація спільного життя дитини з дорослим зумовлює виникнення нового типу діяльності, їх безпосереднього емоційного спілкування.
Проведений теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури, аналіз результатів, дозволив зробити наступні висновки.
Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми розвитку емоційної сфери дитини раннього віку, проведений у першому розділі нашої роботи, дозволив виділити основні чинники, які на думку більшості психологів впливають на розвиток емоційної сфери. Найголовнішу роль у її розвитку, на думку більшості, грає вид та зміст провідної діяльності та зміст і характер спілкування дитини з оточуючими.
Базуючись на проведеному теоретичному аналізі, у другому розділі нашої роботи, був проведений діагностичний експеримент, в ході якого було визначено особливості емоційної сфери дитини раннього віку, рівень її розвитку та загальний психічний стан досліджуваних в залежності від виду та характеру діяльності та спілкування. Отримані дані дозволяють говорити про можливість раннього діагностування несприятливого варіанту формування особистості на підставі вивчення характеру емоційної регуляції основних видів діяльності дитини раннього віку. Така діагностика дає можливість батькам та вихователям більш адекватно організовувати процес спілкування з дитиною і, враховуючи виявлені особливості емоційної сфери дитини раннього віку, сприяти розвитку психічно здорової та повноцінної дитини.
Можна зробити висновки, що проблема емоційної культури є загальновизнаною, а успішність її вирішення залежить від підготовленості батьків і вихователів та їхньої співпраці у цьому напрямку.
Перш за все хотілось довести до батьків та вихователів головні особливості періоду раннього дитинства, якими є: інтенсивний темп розвитку, висока пластичність організму, великі потенційні можливості, взаємозалежність фізичного і психічного розвитку, нестабільність психічного та фізичного станів, вроджена сенсомоторна потреба та потреба в спілкування з дорослими, висока навіюваність емоційних станів дитини.
Спілкування з дітьми повинно в себе включати:
дотик: погладжування, обнімання тощо;
погляд: дивитись в очі дитини під час спілкування;
розмова: дотримуватись ласкавої інтонації, називати дитини по імені пестливо, вступаючи в діалог.
Отже, дитині необхідно: щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька.