ВСТУП 3
1. Основні концепції вчення К. Маркса та В. Леніна про державу та право 5
1.1. Марксистське вчення про державу і право 5
1.2. Ленінське вчення про державу і право 9
1.3. Політичні доктрини марксизму–ленінізму 18
2. Соціалістична держава та право у ній. Основні риси соціалістичної держави та характер державної влади 25
2.1. Матеріалістична (класова) теорія походження держави 25
2.2. Концепція соціалістичної держави і права 26
2.3. Риси соціалістичного типу держави 33
2.4. Функції соціалістичної держави. Поняття та класифікація 36
ВИСНОВОК: 39
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 41

З ім'ям К. Маркса пов'язаний марксизм – філософське, соціально–економічний та політико–правове вчення, якому судилося відіграти величезну, і аж ніяк не тільки теоретичну роль в житті європейців і всього людства XX ст.
Виникнення марксизму не можна пояснити тільки його ідейно–теоретичними передумовами (хоча вони, безумовно, були). На перше місце слід поставити абсолютно об'єктивні, соціально–історичні причини і умови, що зробили можливою і необхідною філософію, вже на початку становлення відкрито яка заявила про свою мету і задачі: не тільки пояснити, а й змінити світ, розглядаючи себе в якості духовного знаряддя такої зміни .
Філософія марксизму формувалася з кінця 30–х до кінця 40–х років XIX ст. Розвиток суспільно–історичної практики, науки до середини XIX ст. вимагало глибокого філософського осмислення. Саме тому в цей період з'являються такі напрями філософії, як позитивізм і марксизм, які ставлять перед собою завдання дослідити дійсність, відкрити її закони, зрозуміти і пояснити життя суспільства.
Марксизм відкидає позитивістські трактування природи, пізнання і суспільства, засуджує позитивізм популярного в робітничому русі Є. Дюрінга, який оголосив себе соціальним реформатором і виступив з критикою поглядів К. Маркса. За пропозицією К. Маркса Ф. Енгельс написав кілька статей з критикою філософських, політико–економічних і соціалістичних поглядів Є. Дюрінга, які видав у 1878 р. у вигляді книги "Анти–Дюрінг". К. Маркс і Ф. Енгельс створюють свою філософію, яку називають "новою філософією", "новим матеріалізмом".
У своїх ранніх роботах (наприклад, "Економічно–філософських рукописах 1844 р.") К. Маркс розвинув гегелівське вчення про відчуження і спробував дати власну оригінальну трактовку цього вчення. Цілком справедливо він писав про те, що відчуження при капіталізмі має масовий і всеохоплюючий характер. Так, робочий відчужений від засобів і продуктів власної праці, від самого себе, від природи і культури, і чим більше і плідніше він працює, тим більше могутній відчужений від нього і пригнічує його соціальний порядок. Звідси К. Маркс робить дивний, на сьогоднішній погляд, і зовсім несподіваний висновок про те, що подолати відчуження можна тільки знищивши приватну власність.
У роботі "Німецька ідеологія" (написаної спільно з Ф. Енгельсом) і в епохальному працю XIX ст. "Капітал" К. Маркс як філософ дав глибокий аналіз феномену ідеології, показав, що ідеологічні схеми і конструкції, якими б утопічними, антинауковими або просто безглуздими вони не були, володіють потужною самостійною силою і не піддаються ідейної критики, не розсіюються як туман оман, а навпаки, тяжіють над людиною в його практичній діяльності, визначають його життя і розуміння світу. К. Маркс показав, що людська свідомість – складна ієрархічна система, що підкоряється власним законам і визначається дією внутрішніх механізмів, але не є механічним відображенням світу.
Ці ідеї К. Маркса істотно вплинули на філософську думку ХХ ст. – Соціологію знання, екзистенціалізм, феноменологію і т. п.

1. Бебик В.M. Політологія: теорія, методологія, практика. Підручник. – К., 2010. – 310 с.
2. Бем–Баверк О. «Критика теорії Маркса» – М.: Соціум, 2002. – 211 с.
3. Брегеда А.Ю. Основи політології. Навчальний посібник. – К., 2011. – 255 с.
4. Каутський К. «До критики теорії і практики марксизму» – М.: Юніті, 2003. – 154 с.
5. Крюкова A.B. Політология: Конспективний курс. – Харьків, 2012. – 160 с.
6. Лазаренко О. В., Лазаренко О. О. «Теорія політології для тих хто прагне успіху», К.: 2011. – 179 с.
7. Лазаренко О.В. та ін. Теорія політології. – К., 2011. – 190 с.
8. Ленін В. "Карл Маркс (Короткий біографічний нарис з викладенням марксизму)" вибрані твори в чотирьох томах, т.1, М.: Видавництво політичної літератури, 2010. – 322 с.
9. Ленін В. І. Про державу// М.: Логос–Альтера. 2010. – 506 с.
10. Лукач Р. «Історія та класова свідомість: Дослідження з марксистської діалектики» – М.: Логос–Альтера, 2011 – 258 с.
11. Осипов Г. В., Тульчинський М. Р., Кабища О. В. та ін «Соціологія», підручник для вищих навчальних закладів – М.: Наука, 2012 – 527 с.
12. Печериця I.I. Політологія: Конспект лекцій. – Миколаїв, 2010. – 260 с.
13. Себайн Д. Г., Торсон. «Історія політичної думки». К.: Основи, 2012. – 270 с.
14. Семків О.І. «Політологія», Львів, 2013. – 310 с.
15. Уін Ф. «Карл Маркс.» – М.: АСТ (Історична бібліотека)., 2013. – 432 с.

Історичний період, який переживає сьогодні Україна, називають періодом постсоціалістичного розвитку або просто перехідним періодом. Таке визначення не надто змістовне. Останнє просто фіксує характер суспільних відносин, які не склались а також нестабільність суспільних процесів. Перше вказує на певну точку відліку, початковий пункт руху, розкриваючи той стан, який залишився в минулому.
Таким перехідним станом є соціалізм, який являє собою різновид жорсткого тоталітаризму з усіма притаманними йому соціальними деформаціями.
Для того, що зрозуміти нинішній етап розвитку української держави, необхідно детально проаналізувати поняття, суть та основні риси соціалістичного суспільства, з'ясувати економічну його основу та політичні процеси.
З моменту свого зародження вчення марксизму про державу і право взагалі і про соціалістичну державу і право особливо піддавалося різкій критиці збоку представників різних політичних течій і ідеологій. Піддається воно ним і в даний час. Це цілком природно і зрозуміло, якщо виходити з тези про те, що будь–яке вчення про державу і право завжди відображає певні, нерідко досить суперечливі політичні погляди і інтереси, а також несумісні один з іншим політичні цінності і амбіції.
Незважаючи на ті зміни, які відбулись в українському державотворенні за останні роки, проблема історичних типів держави (в тому числі соціалістичного) так і не отримали належної наукової розробки. При цьому в спеціальній і науковій літературі сформувались дві основні тенденції до висвітлення теми.
Відповідно до першої соціалістична держава і право – продукт концепцій, які ніколи не мали та не мають практичної реалізації у державотворенні. Прихильники іншої концепції вважають, що соціалістична держава існувала не тільки у наукових розробках. Окремі аспекти її функціонування втілювались у життя. І могли бути в переважній більшості його реаліями.
Актуальнвсть роботи полягає в тому, що в останній час у навчальній літературі з'являються твердження про те, що вказана концепція була глибоко і обґрунтовано розроблена теоретично, а соціалістичний тип держави існував не тільки в теорії, але і в реальній дійсності. Неповна ж відповідність соціалізму реального від наукового продовжують пояснювати не теоретичною неспроможністю його традиційної моделі, а неповною реалізацією його принципів у державах соціалістичного табору.

Метою дослідження курсової роботи був аналіз вчень К. Маркса та В. Леніна про державу. Було розглянуто різні аспекти соціалістичної держави, визначено її соціальне призначення в розумінні наведених теоретиків.
При загальному розгляді сутності держави необхідно розуміти, що держава – це явище, яке пройшло довгий історичний шлях і змінювалось разом із суспільством. Змінювалась форма, зміст, роль держави, змінювалися її функції, а разом із ними і сутність. Відповідно до ступеню розвитку суспільних відносин еволюціонували і уявлення людей про державу.
Соціалістична держава – якісно новий історичний тип держави, організація політичної влади трудящих на чолі з робочим класом, основне знаряддя захисту революційних завоювань, творчі перетворення економічного і духовного життя суспільства з метою поступового перерозподілу соціалістичної державності в суспільне комуністичне самоврядування.Соціалістична держава виникає як держава диктатури пролетаріату. Другим етапом соціалістичної держави є етап загальнонародної держави.
Правові системи соціалізму характеризуються істотними особливості, обумовлені явно вираженим класовим характером. Єдиним джерелом соціалістичного права була спочатку революційна творчість виконавців, а пізніше–нормативно–правові акти, відносно яких декларувалося, що вони виражають волю трудящих, переважної більшості населення, а потім – всього народу, керованого комуністичною партією.
Нормативно–правові акти, що приймалися, велику частину яких складали підзаконні (секретні і напівсекретні накази, інструкції і ін.), фактично виражали перш за все і головним чином волю і інтереси партійно–державного апарату.
Панувало вузьконормативне розуміння права. Приватне право поступалося пануючим місцем праву публічному. Для радянської правової системи залишалися чужою ідея панування права і думка про те, що треба знаходити право, відповідне принципу справедливості, заснованому на примиренні, узгодженні інтересів приватних осіб і суспільства. Право носило імперативний характер, було найтіснішим чином пов'язано з державною політикою, було її аспектом, забезпечувалося партійною владою і примусовій силою правоохоронних (каральних) органів.