ВСТУП 8
РОЗДІЛ 1. 11
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ 11
1.1. Поняття юридичної особи 11
1.2. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб 15
1.3. Державна реєстрація юридичної особи: поняття,значення для юридичної особи 19
Висновки до 1 розділу 22
РОЗДІЛ 2. 23
ОСОБЛИВОСТІ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ 23
2.1. Поняття і підстави для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності 23
2.2. Державна реєстрація юридичної особи 26
2.3. Державна реєстрація фізичної та юридичної особи, яка має намір стати підприємцем 28
2.4. Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації 30
2.5. Перспективи вдосконалення державної реєстрації 36
Висновки до другого розділу 39
ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 42

Суб'єктами цивільних правовідносин поряд з громадянами є також юридичні особи. Хоча юридичні особи це не громадяни, але в їх створенні та функціонуванні беруть участь фізичні особи. Об'єднання фізичних осіб завжди передбачає досягнення якоїсь спільної мети. Кожна фізична особа, вступаючи до об'єднання, передає йому частину своїх прав і обов'язків, в результаті чого об'єднання, яке бере на себе ці права і обов'язки, уособлює своїх засновників. Але однієї волі громадян для створення юридичної особи не достатньо. Потрібно, щоб новостворювана організація була належним чином зареєстрована державними органами. Цим підтверджується зацікавленість держави у створенні (виникненні) юридичних осіб.[1]
Існує кілька тлумачень феномена юридичної особи, які зводяться до трьох головних. Це:
1) тлумачення юридичної особи як штучного утворення;
2) невизнання юридичної особи як суб'єкта цивільних прав;
3) визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав.
Прихильники тлумачення юридичної особи як штучного утворення стверджують, що суб'єктом цивільного права може бути лише фізична особа, а правосуб'єктність організацій являє собою імітацію правового статусу громадян. Автори цієї теорії не заперечують можливість виникнення юридичної особи за умови дозволу держави або закону, але, на їх думку, це є досить штучне утворення і виникає воно передусім для того, щоб відокремити майно юридичної особи від майна фізичних осіб. Ця теорія надає пріоритет незалежності людини і з певним упередженням ставиться до громадських об'єднань.
Теорія не визначення юридичної особи як суб'єкта цивільних прав. В рамках цієї теорії вважається, що кінцеву вигоду від цивільних правовідносин у суспільстві отримують виключна фізичні особи, а тому немає підстав визнавати об'єднання громадян - юридичну особу - суб’єктом цивільних прав.
Теорія визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав акцентує увагу на тому, що фізичні особи в залежності від обставин і власного волевиявлення можуть діяти як ізольовано, так і спільно. Об'єднуються вони між собою тоді, коли у них виникають спільні інтереси. Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку кооперування людей, автори названої теорії вважають за-потрібне надавати можливість об'єднанням громадян виступати суб'єктами цивільних правовідносин. Сьогодні ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ставить соціологічні дослідження об'єднань людей; організаційна теорія визначальною вважає правову охорону юридичних осіб; а теорія соціальної функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридичних осіб.

1. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 31-32, ст.263 ).
2. Указ президента України “Про деякі заходи щодо вдосконалення регулювання підприємницької діяльності» від 28 квітня 2007 року N 363/2007
3. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 20, ст. 82).
4. Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 7, ст.35 ).
5. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299 із наступними змінами).
6. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 29, ст.389).
7. Білик П. "Особливості створення юридичної особи"// "Голос України" від 12.10.20012р.-234 с.
8. Гопанчук В.С. во України: Підручн. / За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2010. – 304 с.
9. Кунченко В.І.,Печерський В.Г.Правознавство-К.:Істина,2012.-453 с.
10. Підопригора О.А., Боброва Д.Б. "Цівільне право"//Київ, 2010. -Ст.72
11. Руминіна В. В.. Правове забезпечення професійної діяльності: підручник для студ. середовищ. проф. навч. закладів. - М.: Видавничий центр «Академія». - 192 с., 2009.- 342 с.
12. Основи права України/ за редакцією професора В.Л. Ортинського. – Видання друге, доповнене і перероблене. – Львів: Оріяна – Нова, 2005 – 368с. -Ст.387.
13. Толстой Ю.К., Сергієв А.П. "Основи права".-К, 2010р. -Ст.340.
14. Фадєев О. " Комерційні та некомерційні юридичні особи"// Харків, 2011р. -Ст.145.
15. Яблонська А.С. Реєстрація суб’єктів господарювання в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - № 2. - С.114-120.
16. Правові основи підприємницької діяльності / під редакцією Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М. - К.: Правові джерела, 1997. - 780 с.
17. Марков В.І. Створення та реєстрація суб’єктів підприємництва недержавного сектору економіки. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. –Донецьк, 2004. – 20 с.
18. Соловйова Л. Виникнення правосуб’єктності підприємств: деякі питання // Право України. – 2002. - № 7. - С.36-39.
19. Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 2000. – 16 с.
20. Єременко О. До питання про державну реєстрацію юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - С.40-44.
21. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер 2001. - 384 с.
22. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України /За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.
23. Риженко І.М. Шляхи вдосконалення правового регулювання державної реєстрації індивідуального підприємництва //Правове регулювання корпоративних відносин в Україні . - Львів, 2003. - С.23-27.
24. Вінник О.М. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності //Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 2. - С.242-247
25. Лисогор Н. Зміни у законодавстві про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності //Право України. - 2004. - № 1. - С.71-73.
26. Руденко Н. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців //Вісник Центру комерційного права. - 2003. - № 13. - С.2-3.
27. Руденко Н. Впровадження Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Вісник Центру комерційного права. - 2004. - № 2. – С.2-3.
28. Третьяков С. Деякі аспекти реформування системи державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців //Вісник Центру комерційного права. – 2005. - № 1. - С.6-7.

Поняття юридичної особи було нам відомо ще з давніших часів від римлян, де було помічено, що в деяких випадках носіями приватного права можуть бути не тільки фізичні особи, а й деякі об'єднання, корпорації тощо. В Законах згадувались різного роду корпорації, колегії релігійного характеру, що могли бути власниками певного майна. Кількість таких корпорацій зростала. Проте для широкого розвитку цієї правової структури в Римі ще не було належних соціально-економічних умов. Не було й терміна "юридична особа", хоча саме це поняття застосовувалося і використовувалося в обороті досить часто. Римському праву ми зобов'язані тим, що правові системи Європи успадкували його і міцно закріпили в своєму обороті, хоча в господарському житті Риму юридичні особи значної ролі не відігравали навіть в пору розквіту торгівлі й господарства.
На сучасному етапі актуальним і важливим щодо юридичної особи стає державна реєстрація.
Для початку функціонування підприємства та отримання ним статусу юридичної особи, воно повинно пройти державну реєстрацію, яка завершує процес створення підприємства. Отже державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців регулюється Господарським кодексом України та Законом України" Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців" Згідно цих нормативно – правових актів – державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців - це документальне засвідчення створення юридичної особи, засвідчення факту набуття фізичною особою статусу підприємця.
Здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації розглядається як адміністративне правопорушення, а в окремих випадках трактується як карний злочин. Тому державна реєстрація підприємства, яке створюється, є обов'язковою.
Державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців проводиться органом влади - державним реєстратором - виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній (у містах Києві та Севастополі), державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.
Державний реєстратор зобов'язаний надати відповідним органам статистики, Податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця із зазначенням номеру та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця. Із моменту отримання свідоцтва про реєстрацію підприємство набуває статусу юридичної особи. Державна реєстрація підприємств зумовлює виникнення витрат, що включають у себе реєстраційний збір (мито), витрати на розробку установчих документів (якщо засновник не може скласти їх сам), нотаріальне засвідчення документів тощо. Крім того, необхідно оплатити ліцензію (якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню), відкрити поточний рахунок у банку, виготовити печатки, штампи, товарні знаки та інші атрибути, без яких підприємство не може діяти.
Актуальність теми курсової роботи обумовлена розвитком господарської діяльності, створенням необхідних передумов для розв'язання багатьох економічних та соціальних проблем, що існують в Україні. Підвищення ролі підприємництва є передумовою стабільного економічного зростання та конкурентоспроможності економіки держави, створення нових робочих місць, збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.
Тому актуальною темою на сьогодні є державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності й основні шляхи удосконалення державного регулювання господарської діяльності.
Унаслідок відставання правового регулювання від стану відносин у сфері господарської діяльності Україна втрачає позитивні тенденції розвитку підприємництва, що зумовлює необхідність адекватних змін законодавства у цій сфері. В тому числі, враховуючи сучасні тенденції розвитку економіки держави, має бути відповідно переглянуто і механізми стимулювання господарської діяльності.
Мета курсової роботи:розкрити особливості державної реєстрації юридичних осіб. Для досягнення мети були поставленні наступні завдання:
 охарактеризувати основні поняття щодо юридичної особи,а також основні види юридичних осіб;
 розкрити поняття і підстави для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності;
 визначити особливості законодавчого регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності
 аналізувати державну реєстрацію юридичної фізичної особи
 розкрити перспективи вдосконалення державної реєстрації;
 визначити особливості припинення державної реєстрації юридичної особи.
Об'єктом дослідження курсової роботи виступають суспільні відносини, що складаються в процесі створення та реєстрації юридичної особи.
Предметом нашого розгляду є норми, що регулюють відносини створення та реєстрації юридичної особи.

У результаті дослідження у першому розділі,ми визначили,що юридичними особами,які піддаються державній реєстрації визнаються організації, які мають у власності, повному господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді.
У роботі були визначено основні види юридичних осіб,які класифікуються на особи публічного та приватного права.
Цивілістична наука традиційно виокремлює такі ознаки юридичної особи:організаційна єдність,майнова відокремленість,можливість виступати в цивільному обігу від свого імені,здатність бути відповідачем чи позивачем у суді. Юридичні особи створюються в порядку, встановленому законом. Залежно від характеру участі державних органів та її засновників, у роботі ми розкрили, способи утворення юридичної особи.
Також у першому розділі було розкрите питання значення державної реєстрації для юридичних осіб
У другому розділі ми охарактеризували особливості державного реєстру.
Визначили,що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності полягає в обов'язковій юридичній дії здійснюваній при їх створенні з метою їх легалізації, тобто надання суб'єктам формально-юридичних ознак суб'єкта права. Саме з реєстрації суб'єкта підприємництва він починає приймати участь у господарсько-правовому обігу як загальновідома юридична чи фізична особа для органів державної влади та для третіх осіб.
Булу розглянуто такі питання:поняття і підстави для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності;законодавче регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності;державна реєстрація юридичної та фізичної особи; державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації;перспективи вдосконалення державної реєстрації.
Вирішення цих та багатьох інших проблем дозволить вдосконалити процедуру державної реєстрації в Україні і тим самим створити належні правові умови для розвитку підприємництва.