Вступ ……………………………………………………………………………….3

Розділ І: Поняття «хеджування» та «ризик»

1. Сутність та економічне значення хеджування та ризику …………..5

2. Методи хеджування та управління ризиком ………………………..11

Розділ ІІ: Порівняння процесу хеджування в Україні та світі ………………..19

Розділ ІІІ: Можливості та перспективи запровадження досвіду

використання досвіду розвинених країн

у процесі хеджування ризику в Україні ………………………………..24

Висновок …………………………………………………………………………..40

Список використаних джерел ……………………………………………………43

Фінансовий ризик є характерною рисою ринкової економіки і вимагає від підприємств усіх сфер діяльності наявності ефективних механізмів зниження впливу негативних факторів, які дозволять вчасно й адекватно реагувати на динаміку ринкових змін. Сьогодні більшість зарубіжних компаній приділяє велику увагу питанням виявлення, оцінки й управління фінансовими ризиками, в той час як національні підприємства не часто займаються рішенням проблем використання ефективних методів управління фінансовими ризиками, які впливають на процес господарської діяльності.
Постановка завдання. Існуючий інструментарій методів зниження впливу фінансових ризиків досить різноманітний, і такі методи, як диверсифікація, резервування та страхування, ефективно застосовуються вітчизняними підприємствами, але на українському ринку з’явилися досить нові та прогресивні механізми – хеджування і фінансовий інжиніринг, які можуть бути успішно використані для зниження впливу ризикотвірних факторів на діяльність підприємств. Як свідчить зарубіжна практика, хеджування широко застосовується зарубіжними нефінансовими компаніями і забезпечує значне зниження впливу фінансових ризиків, саме тому автор вважає актуальним і доцільним розкрити сутність та перспективи застосування на національному ринку саме цього методу.
Хеджування (hedging) деривативами розглядається багатьма дослідниками як один із найбільш діючих засобів захисту від фінансового ризику. Автор підтримує підхід А.М. Саркісяна, який розглядає хеджування як купівлю або продаж фінансового інструменту термінового ринку з метою зниження (часткове хеджування) або усунення (повне хеджування) ризику несприятливої зміни ставки відсотка або ціни активу [2]. В.Ф. Шарп, Г.Дж. Александер, Д.В. Бейлі й А.Н. Буренін характеризують хеджування як купівлю або продаж ф’ючерсів із метою виключення ризикової позиції на ринку на умовах негайного постачання [3, 4].
У залежності від цілей і техніки здійснення операцій хеджування поділяється на хеджування продажем, тобто підприємство-виробник або товаровласник укладає угоду з метою захисту від зниження ціни при продажу в майбутньому або виробленої продукції, або ще не виробленої, але передбаченої до продажу у встановлений термін; хеджування купівлею, тобто укладання підприємством-споживачем контракту з метою захисту від збільшення ціни при придбанні в майбутньому необхідного товару.

1. Андрєєва Г.І. Стратегії хеджування: інструменти та способи застосування / Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка».- 2011.
2. Андрєєва Г.І. Сутність та особливості позабіржових похідних фінансових інструментів і їх вплив на ринкові ризики/ Г.І. Андреєва // Українська академія банківської справи НБУ. – 2012
3. Бойко К.В. Проблеми обліку хеджування валютних ризиків /К.В. Бойко // . – Економічний аналіз. – 2010. – №6. – С. 192 -196.
4. Бойко, К.В. Методика проведення попереднього аналізу операцій хеджування / К.В. Бойко // Облік і фінанси АПК. – 2010. – №1. – С. 131–137.
5. Брегін Н.А. Механізм оцінки й управління фінансовими ризиками підприємств: монографія / Н.А. Брегін, І.Г. Брітченко; Донец. держ. ун-т екон. і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2004. – 172 с.
6. Бурденко І. М. Правова сутність похідних фінансових інструментів / І. М. Бурденко // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – №3 (12). – С. 154–159
7. Васильченко І.І. Функції фінансових деривативів як інструментів хеджування та генерації ризиків /І.І. Васильченко // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. – 2012. – №1. – С. 78–82.
8. Гавришків І.Р. Перспективи розвитку ринку опціонів в україні /І.Р. Гавришків // Інноваційна економіка. – 2013. – №39. – С. 32–35.
9. Гапонюк М.А., Парандій О.В. Гарантійна система біржового ринку похідних фінансових інструментів / М.А. Гапонюк, О.В. Парандій // Фінанси, облік і аудит. – 2011. – №18. – С. – 61–68
10. Дегтярьова Н.В. Проблеми розвитку українського строкового pинку / Н.В. Дегтярьова // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана»; відп. ред. А.М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2011. – Вип. 18. – С. 68–75.
11. Диба М.І. Основні джерела фінансових ризиків / М. І. Диба //Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 101-111.
12. Еш С.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 528 с.
13. Ігнатенко А.В. Механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №5. – С.136-144.
14. Коверга І. В. Операції з похідними фінансовими інструментами як об’єкт фінансового обліку: дипломна на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр: 8.050106/ І.В. Коверга // . – Суми, 2011. – 145 с.
15. Коверга І. В. Основні операції з похідними фінансовими інструментами /І.В. Коверга // Українська академія банківської справи Національного банку України. – 2012 UABS BO/2012/003. –
16. Кулиняк І.Я. Хеджування ризиків лізингової діяльності машинобудівних підприємств за допомогою похідних інструментів фінансового ринку / І.Я. Кулиняк // Держава та регіони: науково-виробничий журнал. – Серія: Економіка та підприємництво. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2009. – №5. – С. 109

Актуальність теми. Перехід економіки України до ринкових засад господарювання викликав серйозні зміни фінансової системи. Важливим завданням фінансового менеджменту на даному етапі є використання похідних інструментів фондового ринку для хеджування ризиків операцій підприємства. Проте виконання цього завдання ускладнюється відсутністю розвинутого ринку деривативів в Україні, недостатньою психологічною підготовленістю суб''єктів господарювання до виконання операцій з деривативами, а також низькою зацікавленістю банків виступати у ролі фінансових посередників на даному ринку.

Доцільність застосування деривативів українськими банківськими установами зумовлена двома важливими факторами: похідні цінні папери є прибутковими інструментами інвестування, а також надають можливість учасникам ринку обирати необхідний їм рівень захисту від фінансових ризиків. Однак, загальносвітова тенденція підвищення ролі банківських установ на ринку похідних цінних паперів, характерна для фінансових ринків розвинутих країн, поки що не поширилася на Україну.

Однією з основних причин цього явища є відсутність у нашій державі досконалого законодавства, яке регулювало б операції з деривативами. Відповідно, актуальною є побудова основ правового регулювання ринку деривативів в Україні, розроблення проектів нормативних документів, які могли б ефективно регулювати операції з деривативами. Нормативно-правові акти держави, за допомогою яких здійснюватиметься регулювання ринку деривативів, повинні базуватися на ґрунтовних теоретичних розробках вітчизняних учених. Однак, на відміну від західних країн, де дослідженню строкових ринків присвячена значна кількість наукових праць, в українській науковій літературі даний сегмент фінансового ринку лише починає досліджуватися.

Підвалини дослідження строкових ринків заклали відомі західні економісти Дж.Гоффман, Н.Калдор, Дж.М.Кейнс, А.Маршалл, Дж.Хікс. Дослідження строкових ринків на сучасному етапі проводять багато зарубіжних фахівців, які детально аналізують інструменти ринку деривативів, способи їх застосування з метою хеджування операцій компаній, шляхи запобігання втратам від операцій з деривативами. Серед них можна назвати П.Вілмотта, Р.МакДональда, Ф.Мишкіна, Дж.Халла, Ч.Смітсона. Аналізу моделей опціонного ціноутворення приділяється значної уваги у роботах С.Бенінга, М.Джексона, Н.Талеба.

Серед російських економістів, що вивчають ринки деривативів, можна назвати А.Буреніна, О.Дегтярьову, О.Кандінську, А.Фельдмана. В Україні дослідженням фінансових ринків та розробкою необхідних заходів щодо становлення ринку деривативів займаються О.Береславська, І.Бланк, О.Кузьмін, Т.Лемішевська, Б.Луців, В.Міщенко, О.Мозговий, С.Науменкова, Л.Примостка, О.Сохацька.

Вагомість проблеми розвитку ринку деривативів в Україні, важливість її вирішення з метою запровадження ефективного механізму мінімізації ризиків, а також нових напрямків портфельного інвестування для вітчизняних банківських установ, зумовили вибір теми дослідження.

Метою моєї курсової роботи виступає хеджування як метод мінімізації ризиків.

Об''єктом курсового дослідження є хеджування ризиків в Україні.

Предметом дослідження є мінімізація фінансових ризиків за допомогою хеджування в сучасних умовах.

Виходячи з мети дослідження переді мною постають наступні завдання:

- Проаналізувати наукову літературу з данного питання;

- Дослідити методи хеджування;

- Проаналізувати стан хеджування ризиків на Україні та порівняти результати з зарубіжними країнами.

Визначальним моментом при оцінці ступеня розвитку хеджування на Україні є існування повноцінного товарного і фінансового ринку з розвинутою інфраструктурою – біржами, які є основним сектором торгівлі похідними інструментами. Однак нові інструменти передачі ризику є для українського ринку новими і мають невисоку ліквідність. Існує ряд інших причин, які встають на шляху розвитку організованого бір-жо-во-го ринку і впровадження світової практики хеджування.

1. Відсутність законодавчої бази, яка би чітко регулювала операції з товарними деривативами і питання їхнього оподатковування. Сьогоднішня ситуація характеризується недоліками і протиріччями в діючих законодавчих актах та регулюючих положеннях.

2. Недовіра підприємств як до основної складової інфраструктури фінансового ринку – бірж, так і до високоризикових похідних інструментів.

3. Відсутність інформації про національні особливості обігу товарних похідних інструментів. Незнання специфіки обігу деривативів та іноді помилкові уявлення ускладню-ють формування позитивного сприйняття даного процесу суб''єктами госпо-да-рю-ван-ня.

4. Система стандартизації якості продукції зараз за багатьма критеріями і товарами не відповідає стандартам світового ринку, а це блокує вихід вітчизняних підприємств на міжнародні ринки.

Існують також і недоліки самого процесу хеджування, які можуть істотно впливати на вибір підприємством методу захисту від фінансового ризику:

1) існуючі біржові контракти не покривають всього спектра продукції підприємств;

2) хеджування практично усуває можливість додаткового одержання прибутку підприємством у випадку різкого підвищення/зниження цін у зв''язку з тим, що ціни фіксуються заздалегідь до дати реального постачання товару;

3) процес хеджування досить складний для підприємства, тому що він пов''язаний з роз-робкою стратегії хеджування шляхом розробки внутрішньої системи правил і процедур із можливим залученням додаткових фінансових ресурсів;

4) необхідність чіткої координації між структурами підприємства, а також підтримка строгого внутрішнього контролю за «паперовими» угодами.

Проте достоїнства хеджування очевидні як для підприємств (насамперед товаровиробників), так і для держави. Так, незважаючи на численні труднощі і витрати, застосовуючи хеджування, підприємства можуть:

- значно знизити ціновий ризик, пов''язаний із закупівлею сировини, матеріалів і продажем готової продукції;

- знизити невизначеність майбутніх фінансових потоків і забезпечити більш ефективний фінансовий менеджмент, у результаті чого зменшуються коливання прибутку і поліпшується управління виробництвом;

- забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів або укладати довгострокові контракти, тому що хеджування не перетинається зі звичайними господарськими операціями;

- вивільнити ресурси і допомогти керівництву зосередитися на аспектах бізнесу, в яких компанія має конкурентну перевагу, мінімізуючи ризики, які не є центральними.

В остаточному підсумку хеджування збільшує капітал, зменшуючи вартість використання коштів, і стабілізує доходи. Найважливішими причинами, які дозволяють зробити висновок про необхідність і доцільність підтримки застосування хеджування з боку держави, можна виділити наступні:

1. Збільшення прозорості ринку, на якому будуть присутні активи підприємств у формі зобов''язань з виробництва і постачання продукції, а це:

1) гарантовані надходження в бюджет;

2) значне спрощення механізмів кредитування;

3) механізми гарантованого повернення кредитів виробникам продукції;

4) прогнози цін на строк до півроку та інші.

2. Інтеграція ринку дозволить автоматично корелювати ціни на внутрішньому ринку з цінами на світових ринках, тобто Україна буде мати можливість установлення більш вигідної ціни на свою стратегічну продукцію.

3. Гарантійні замовлення з продажу (закупівлі) продукції дозволять підприємствам оптимізувати фінансові потоки і направити їх у сферу відтворення, збільшуючи, таким чином, ВВП.

Таким чином, хеджування, на думку автора, є ефективним механізмом як розвитку товарного і фінансового ринку, так і найбільш перспективним методом захисту підприємств від фінансових ризиків.