ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Технологія зберігання зерна …………………………………………..4
Розділ 2. Основи переробки зерна 8
Висновки 11
Список використаної літератури 12
Збереженість насіння залежить не тільки від його вологості, засміченості та зараженості комірними шкідниками, а й від стану приміщень для його зберігання. Тому зерносховища слід утримувати в такому стані, за якого усувалась би будь-яка можливість псування чи погіршення якості зерна продовольчо-фуражного призначення та насінного матеріалу. Якщо немає типових сховищ, для цього пристосовують найкращі сухі, добре провітрювані приміщення, обладнані засіками.
Сховища до приймання насіння нового врожаю починають готувати відразу після звільнення їх від насіння або зерна старого врожаю. Період між закінченням весняної сівби і початком дозрівання зернових використовують для ремонту та приведення в повну готовність насіннєсховищ, механізмів, сушарок, зерноочисних машин, інвентарю. Зернові склади мають бути сухими.
В сирих складах насіння легко пошкоджується плісенями, бактеріями, комірними шкідниками. Сирість на складах пов’язана переважно з близькістю ґрунтових вод або з потраплянням води в приміщення через вікна, двері, щілини у стінах, з покрівлі. Для запобігання проникненню у сховище дощової води навколо нього влаштовують водостічні канави. Якщо сиріють стіни, побудовані з цегли або каменю, то їх із середини обшивають дошками або пресованими плитами на висоту насипу насіння, залишаючи між стіною та обшивкою проміжок 10 – 20 см для циркуляції повітря. Якщо у стінах і підлозі складів є тріщини або щілини, в них накопичується пил, в якому можуть жити комірні шкідники. Тому всі виїмки і щілини в стінах та підлозі законопачують просмоленим ганчір’ям, а великі тріщини зашивають рейками або листовим залізом. Дошки розбірних засік очищають, промивають гарячою водою і добре просушують.
Розбите віконне скло на складах замінюють цілим і з сонячного боку білять вапном або роблять над вікнами невеликі навіси з дощок чи бляхи, щоб захистити насіння від нагрівання сонячним промінням.
У чистому й знезараженому стані мають зберігатись зерноочисні машини, транспорт, тара. Мішки і брезенти зазвичай зберігають в окремих приміщеннях. Після звільнення складів від насінного матеріалу всі приміщення, інвентар, транспортні засоби очищають від решток насіння та сміття, які спалюють. Після цього проводять хімічну обробку. Важливо своєчасно виявити зараженість шкідниками сільськогосподарської продукції з тим, щоб вибрати якнайефективніший захід його ліквідації. Об’єктами досліджень на зараженість є: зерно і продукти його переробки; приміщення сховищ, підприємств, лабораторій; приміщення та обладнання потокових ліній для приймання, обробки і відвантаження зерна; зерносушарки; території підприємств; транспортні засоби, інвентар, мішки, брезент.
1. Жемела Г. П., Шемавньов В.І., Олексик О.М., Технологія зберігання і переробки продукції рослинництва. – Полтава 2003.-420 с.
2. Лесик Б.В., Трисвятський Л.О., Снежко В.А., Сабуров М.В., Зберігання і технологія сільськогосподарських продуктів. –К: Вища шк.. 1980.- 416с.
3. Малик Н.І. Справочник по сушке зерна.-М.: Агропромиздат,1986.-124 с
4. Мельник Б.Е. Активное вентилирование зерна.:Справочник .-М.:Агропромиздат, 1986.-188с
5. Окнін Б.С., Горбачєв І.В., та ін. Машини для післязбиральної обробки насіння..-М.: Агропроміздат, 1987.-238 с.
6. Подпрятов Г.І., Скалецька Л.Ф., Сеньков А.М., Хилевич В.С., Зберігання і переробка продукція рослинництва. –К.: Мета, 2002.-495.с.
7. Приходько О.І, Фінаєва Л.Н. Довідник по закупках, зберіганню і реалізації насіння.
8. Пузік Л.М., Довгаль М.М, Методичні вказівки до написання курсової роботи студентами агрономічних спеціальностей. Х-2004
9. Танчик С.П., Дмитрищак М.Я., та ін.. Технологія виробництва продукції рослинництва. Підручник.- К: -2008р. 1000 с.
10. Технологія післязбиральної обробки і зберігання насіння. – Карпов Б.А. М.: Агропроміздат, 1987.- 288с.:.
Сільське господарство завжди посідало важливе місце в економіці України. Тут за рік виробляється продукції на суму близько 50 млрд. гривень, створюється понад 13% валової додатної вартості, зосереджено 22% основних виробничих фондів.
Комплекс організаційних заходів щодо зберігання і переробки сільськогосподарської продукції ще до не давна здійснювала єдина державна система заготівель. Зокрема, товарне зерно зберігають виключно на державних хлібоприймальних пунктах, які постачають його великим підприємствам з виробництва борошна, крупів, пива, олії, комбікормів.
Останнім часом розширюється матеріально-технічна база підприємств з переробки зерна та насіння олійних культур, виробництва комбікормів-безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Розвиток галузей, що здійснюють повну переробку зерна, - одне з найважливіших завдань економіки держави. В Україні функціонує 796 хлібопекарних, 126 пивоварних, 510 комбікормових, 17 олійних заводів, 57 заводів з виробництва спирту, 29 макаронних, 175 кондитерських фабрик.
Хлібозаготівельні організації здійснюють приймання і розміщення, очищення зерна, формують товарні партії його для борошномельних, крупних та комбікормових підприємств. В Україні працюють 204 хлібоприймальних пунктів, що заготовляють, зберігають та відвантажують зерно на переробні підприємства; 76 хлібних баз, де зберігаються державні резерви і стратегічні запаси зерна, 91 елеватор, 151 завод з переробки та фасування зерна, які виробляють борошно, комбікорм та крупи. Дедалі більше практикується обробка та тимчасове зберігання зерна сільських виробників, які, використовуючи матеріально-технічну базу хлібоприймальних підприємств, забезпечують збереження якості зерна і можливість його використання господарствами в міру потреби.
Основні причини втрат сортового зерна такі: травмування на технологічних лініях; низький вихід на неправильно відрегульованих машинах і лініях; втрата схожості внаслідок самозігрівання, порушення технологічних процесів під час сушіння, знезаражування і протруювання; значне засмічення важко відокремлюваними культурами при переробці, транспортуванні та зберіганні. Досягти високої якості післязбиральної обробки зерна й уникнути його втрат під час обробки можна при дотриманні організаційних і технологічних рекомендацій. Вони полягають в узгодженні дій між насінницькими господарствами і насінне обробними заводами чи спеціалізованими хлібоприймальними підприємствами або окремими підрозділами господарства в питанні якісного і своєчасного виконання зобов''язань по поставках, прийманню й переробці зерна. Це означає, що зерна на пункти обробки має надходити в такому асортименті і обсягу, щоб можна було максимально використати виробничі потужності обробних підприємств і не допустити нагромадження на майданчиках, токах і сховищах необробленого зерна.
Технологічний процес зерно обробних підприємств чи пунктів треба розраховувати на одноразовий пропуск зерна з доведенням його до необхідних кондицій, оскільки повторні обробки призводять до збільшення травмування зерна, зниження його якості. Технологічні лінії повинні мати якнайменші перепади висоти подачі зерна, забезпечувати мінімальне травмування його під час сушіння, очищення, протруювання, переміщення.
Всі технологічні процеси по обробці зерна повинні проводити висококваліфіковані оператори з суворим дотриманням всіх елементів технологій, а також оптимальних норм виходу кондиційного зерна з вороху.
