ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

1.1. Поняття цивільного права

1.2. Становлення та розвиток Цивільного кодексу України

РОЗДІЛ 2 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ

2.1. Предмет цивільного права

2.2. Метод цивільного права та чинники, що його зумовлюють

2.3. Цивільне право в системі права України та його взаємодія з іншими галузями права

РОЗДІЛ 3 ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРОБЛЕМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

У цивільно-правовій сфері кодифікація є одним з основних способів систематизації (впорядкування) законодавства. Вона полягає у прийнятті єдиного нового закону, зміст якого становлять як нові норми, так і положення прийнятих раніше законів або кодифікованих актів, які з уведенням у дію вказаного нового закону втрачають чинність.
У вітчизняному цивільному праві існує два рівні кодифікації: а) загальний і б) спеціальний. Загальний рівень пов'язаний із прийняттям нового ЦК, яким охоплюються всі основні правила регулювання цивільно-правової сфери. Другий рівень кодифікації полягає у тому, що окрім ЦК в Україні діють кодекси, присвячені регулюванню вужчих сфер особистих немайнових, майнових та організаційних відносин (Житловий кодекс, Повітряний кодекс, Кодекс торговельного мореплавства тощо) [17, с.49].
Прийнятий 16 січня 2003 р. ЦК, який набрав чинності з 1 січня 2004 р., став третім в історії кодифікації цивільного законодавства
України за останні сто років. Перша кодифікація в Україні відбулася у 1922 р. її найголовніша значущість полягала у тому, що факт прийняття ЦК засвідчував визнання радянською владою товарно-грошового обороту, наявності сфери майнових відносин, хоча, зрозуміло, перевага надавалася закріпленню основних економічних засад соціалістичного устрою. Із посиленням адміністративно-командних методів управління економікою виникла потреба у наступній кодифікації, яка відбулася у 1961 - 1964 pp. та складалася, так би мовити, з двох етапів. На першому з них у 1961 р. були прийняті Основи цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік (далі - Основи), а на другому, вже відповідно до них, були прийняті республіканські цивільні кодекси, у тому числі і ЦК УРСР 1963 р. (далі - ЦК 1963 p.), який проіснував 40 років і втратив чинність з 1 січня 2004 р. із прийняттям нового ЦК.
Необхідність проведення сучасної кодифікації цивільного законодавства обумовлена низкою обставин. Перш за все слід зазначити, що кардинальне реформування суспільного устрою неминуче потребувало адекватного законодавчого забезпечення правового регулювання відносин у всіх сферах соціально-економічного буття, причому за рахунок не тільки оновлення існуючої законодавчої бази, а й переведення її на принципово інші засади

1. Ваіах В. В. Наследственные отношения в Украине, Российской Федерации, Франции, Германии и США (сравнительно-правовое исследование): монография / В. В. Валах.- X., 2012.- 320 с.
2. Желдибіна Т. Юридична природа порівняльно-правових досліджень у галузі цивілістики (XIX – початок XX ст.) / Т. Желдибіна // Порівняльне правознавство. – 2012. – № 1/2. – С. 273–279.
3. Загальні положення про зобов'язання та договір: пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців. – 2012. – 736 с.
4. Зобов'язальне право України : підручник / Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.» ; за ред.: Є. О. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К. : Істина, 2011. – 848 с.
5. Кільдюшкіна, О. Медіація як позасудовий засіб вирішення конфліктів у сфері охорони здоров’я [Текст] / О. Кільдюшкіна // Юрид. вісн. України.- 2011. - № 9.
6. Комаров В. В. Нотаріат в Україні [Текст] : підручник / В. В. Комаров, В. В. Баранкова. - Х. : Право, 2011.
7. Комаров, В. В. Окреме провадження [Текст] : монографія / В. В. Комаров, Г. О. Світлична, І. В. Удальцова ; за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011.
8. Краснова М. В. Договори в екологічному праві України : навч. посіб. / М. В. Краснова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Алерта, 2012. – 216 с.
9. Крупчан О. Д. Агентський договір : порівняльно-правовий аналіз за законодавством України та Республіки Молдова : монографія / О. Д. Крупчан, В. В. Проценко. – К. : НДІ приват. права і підприємництва, 2011. – 357 с.
10. Кьотц X. Старі та нові проблеми порівняльного права / X. Кьотц // Порівняльне правознавство. – 2012. – № 1/2. – С. 90–103.
11. Лукасевич-Крутник І. С. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт : монографія / І. С. Лукасевич-Крутник. – Т. : Економічна думка ТНЕУ, 2012. – 178 с.
12. Луць В. В. Строки і терміни у цивільному праві: монографія/ В. В. Луць.-К., 2013.-320 с.
13. Майданик Р. А. Цивільне право. Загальна частина : підручник / Р. А. Майданик. – К. : Алерта, 2012. – Т. 1 : Вступ у цивільне право. – 471 с.
14. Марченко М. Н. Сравнительное правоведение : учеб. / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2011. – 784 с.
15. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т.; за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця.- 5-е вид. перероб і доп.; К., 2013.- 832 с.
16. Особливості захисту суб'єктивних цивільних прав; монографія / За ред. О. Д. Крупчана, В. В. Луця.- К.- 2012.- 400 с.
17. Позовне провадження [Текст] : монографія / за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011.
18. Порівняльне правознавство : підручник / за заг. ред. О. Петришина. – Х. : Право, 2012. – 272 с.
19. Пучковська І. Й. Неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава та притримання як способи захисту прав кредитора в договірному зобов'язанні : навч. посіб. / І. Й. Пучковська. – Х. : ФІНН, 2013. – 144 с.
20. Ромовська З. Українське цивільне право. Загальна частина: Академічний курс: підручник/ 3. Ромовська.- 3-те вид., допов.- К., 2013.-672 с.
21. Спасибо-Фатеева І. В. Цивілістика: на шляху формування доктрин: Вибр. наук. пр. /І. В. Спасибо-Фатеева.- X., 2012.- 696 с.
22. Теорія нотаріального процесу: наук.- практ. посіб. / за заг. ред. С. Я. Фурси.- К., 2012.- 920 с.
23. Фокс Ч. Составление договоров. Чему не учат студентов : пер. с англ. / Ч. Фокс. – 4-е изд. – М. : Альпина паблишерз, 2011. – 293 с.
24. Харитонов Є. Деякі питання класифікації європейських систем приватного права / Є. Харитонов, О. Харитонова // Порівняльне правознавство. – 2012. – № 3/4. – С. 177–196.
25. Харитонов Є. О. Методологічні проблеми визначення типології систем цивільного права окремих пострадянських держав / Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова // Право України. – 2013. – № 3/4. – С. 183–196.
26. Харитонов Є. О. Цивільне право : посіб. для підгот. до іспиту / Є. О. Харитонов, Н. Ю. Голубєва, Ю. Ю. Акіменко. – Вид. 3-ге, перероб. і допов. – Х. : Одіссей, 2013. – Ч. 2. – 256 с.
27. Харитонов С. О. Цивільні правовідносини: монографія/Є.О. Харитонов, О. І. Харитонова.- К., 2011.-456 с.
28. Хужокова И. М. Доктрина добрых нравов и публичного порядка в договорном праве: сравнительное исследование / И. М. Хужокова. – М. : Норма : Инфра-М, 2011. – 112 с.
29. Цивільне право : підручник : у 2 т. / за ред.: В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х. : Право, 2014.
30. Цивільне право : підручник : у 2 т. / Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого»; за ред.: В. І. Борисова, І. В. Спасибо-Фатєєва, В. Л. Яроцький. – Х. : Право, 2014 – Т. 2. – 816 с.
31. Цивільне право України. Загальна частина : підручник / за ред.: І. А. Бірюков, Ю. О. Заїка. – К. : Скіф, 2013. – 528 с.
32. Цивільне право України. Особлива частина : підручник / за ред.: В. Г. Фазикоша, С. Б. Булеци. – К. : Знання, 2013. – 752 с. – (Вища освіта XXI століття).
33. Цивільний кодекс України : наук.-практ. комент. / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Х. : Страйд : ФО-П Лисяк Л. С., 2012–2013. – (Серія «Коментарі та аналітика»).
34. Цивільний кодекс України : станом на 1 верес. 2013 р. : відповідає офіц. тексту. – Х. : Право, 2013. – 440 с.

Актуальність предмету дослідження. Серед галузей права, цивільне право виступає як одна з ключових та фундаментальних. В якості частини національного права, цивільне право проявляється як приватне право в межах національних юридичних систем. У сучасній теорії і спеціалізованій літературі віддано відзначається самостійність і приватність цивільного права. Зазвичай, практично в усіх підручниках з теорії держави та права, а також з цивільного права можна знайти схожу думку: "Цивільне право визнається наукою основною, незалежною галуззю, яка регулює власність, зобов'язання та інші правові відносини згідно з визначеними методами". Упровадження автономних галузей права в українську правову систему ґрунтується, переважно, на теорії двох критеріїв - предмету та методу правового регулювання. Однак це не означає, що цивільне право, як складова частина правової системи, не має своїх невирішених питань. Вони стосуються визначення обсягу регульованих цивільним правом відносин, характеру методу правового регулювання, взаємодії норм цивільного права з іншими галузями права (включаючи міжгалузеву взаємодію)

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми, пов'язані з визначенням предмету та методу цивільного права, активно досліджувалися численними українськими та російськими вченими, такими як Ч.Н. Азімов, Д.В. Боброва, В.І. Борисова, С.М. Братусь, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Н.С. Кузнєцова, В.К. Мамутов, О.А Підопригора, О.А. Пушкін, Н.О. Саніахметова, М.М. Сибільов, Є.О. Харитонов, Я.М. Шевченко, О.І. Ющик, а також російські вчені С.С. Алексєєв, В. К Андреєв, О.С. Іоффе, О.О. Красавчиков, Д.Й. Мейєр, В.С. Нерсесянц, Ю.А. Тихомиров, Б.Б. Черепахін, Г.Ф. Шершеневич, В.Ф. Яковлев та інші. У сучасних умовах створені державні та громадянські інтереси вимагають нових підходів до регулювання відносин, які базуються на доцільності формування правових структур та механізмів. Таким чином, зміна концепції українського цивільного права потребує перегляду багатьох аспектів.

Мета цієї дослідження - розглянути та проаналізувати різні погляди на визначення цивільного права як автономної галузі права, виходячи з вивчення наявних джерел та публікацій у правовій літературі.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі дослідницькі завдання:

- Аналізувати критерії визначення цивільного права як галузі приватного права, включаючи предмет і методи регулювання.

- Визначити компоненти предмету цивільного права.

- Подати аналіз особистих немайнових та майнових відносин, які підлягають регулюванню згідно з цивільним правом;

- Висвітлити методологію регулювання відносин, що належать до сфери цивільного права, включаючи прийоми і засоби, використані для забезпечення відповідних норм;

- Проаналізувати позицію цивільного права в системі правових норм України, дослідити його взаємодію з галузями публічного права, такими як цивільно-процесуальне, трудове, адміністративне право тощо.

Центральним об'єктом дослідження є цивільне право України.

Предметовим полем дослідження є нормативні акти цивільного законодавства, які стандартизують особисті немайнові та майнові права і регулюють процедури їх втілення та захисту. Крім того, об'єктом дослідження є наукові роботи, як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, а також практичне застосування норм цивільного права в Україні.

В ході цілеспрямованого дослідження, спрямованого на вирішення сформульованих завдань, були використані різноманітні наукові методи. Серед загальнонаукових методів можна виділити аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, моделювання, прогнозування та інші. Крім цього, використовувались спеціалізовані методи наукового дослідження, такі як метод філософської діалектики, матеріалістичний, історичний, логічний та системно-функціональний методи.

Структура та обсяг роботи включають вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.

Отже, цивільне право володіє центральним і ключовим положенням у сфері приватного права, а також в широкому змісті регулює майнові і немайнові відносини. Це відзначається навіть у випадках, коли намагаються застосовувати цивільно-правові норми до майнових відносин, що відносяться до публічного права. Також в наш час існують суперечності, пов'язані з застосуванням деяких аспектів приватного права. Наприклад, положення про майнову відповідальність продовжують залишатися спірними пунктами в інституті цивільно-правової відповідальності. Ця проблема охоплює виникнення провини як умови відповідальності, різні її форми, підстави для звільнення від відповідальності (наприклад, випадок і нездоланна сила) та визначення її змісту, як поняття і видів завданих збитків. Важливо зазначити, що українське цивільне законодавство, яке спирається на римські традиції, надалі не здійснює загальних норм щодо відповідальності за порушення цивільних прав. Ці та інші недоліки в цивільному законодавстві належить негайно вирішувати. Ми сподіваємось, що з прийняттям нового Цивільного кодексу України багато з цих та інших питань будуть врегульовані.

Сучасна система цивільного права – це структура даної галузі. Структура є невід'ємною частиною будь-якої реально існуючої системи. Цивільно-правова структура визначається як організаційна будова і внутрішній формат галузі цивільного права, яка підтримує взаємозв'язок між всіма її компонентами. Основними елементами цивільно-правової структури є юридичні норми та інститути. Під юридичним інститутом розуміється група цивільно-правових норм, що регулюють подібні соціальні відносини. Наприклад, цивільно-правові норми, які стосуються угоди про купівлю-продаж, утворюють інститут купівлі-продажу.

Отже, структура сучасної системи цивільного права включає в себе цивільно-правові норми та інститути, які об'єднані в певній послідовності.

Іншими словами, враховуючи загальні характеристики приватного права і розуміючи поняття та особливості цивільного права, ми можемо дефініювати цивільне право як окрему галузь приватного права.

Цивільне право, яке регулює майнові відносини, пов'язані з використанням товарно-грошової форми в суспільстві, а також особисті немайнові відносини, виступає ключовою частиною приватноправового регулювання. Це визначає його місце в правовій системі як основної, базової галузі, спеціалізованої на регулюванні переважно майнових відносин. Тому загальні принципи та норми цивільного права можуть бути застосовані до будь-яких відносин у приватноправовій сфері, якщо спеціальне законодавство не надає прямих вказівок (це стосується випадків субсидіарного чи додаткового регулювання). Це особливо актуально у сімейному праві, де такий підхід має пряму законодавчу підтримку, але також у сферах приватного права, пов'язаних з інститутами праці, природних ресурсів, екології. Зокрема, таке підґрунтя дозволяє робити обґрунтовані спроби судової практики застосовувати цивільно-правові норми про компенсацію моральної шкоди у ситуаціях, де трудовий договір був безпідставно розірваний або змінений.

У свою чергу, норми трудового права чи, наприклад, сімейного права не можуть служити джерелом заповнення прогалин у сфері цивільно-правового регулювання в жодних обставинах.