ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………….3

Розділ 1.Теоретичне обргрунтування спадщини

В.О. Сухомлинського у вихованні дітей

1.1. Спадщина В.О. Сухомлинського

у вихованні дітей дошкільного віку …………………………………...6

1.2. Виховання любові до природи за творчою

спадщиною В.О.Сухомлинського ……………………………………12

Розділ 2. Педагогічні умови виховання ціннісного ставлення

до природи дітей дошкільного віку

2.1. Формування екологічної мотивованої діяльності

дошкільнят на базі ДНЗ ………………………………………………..21

2.2. Педагогічні умови естетичного виховання дітей

дошкільного віку засобами природи ………………………………….28

Висновки ………………………………………………………………………..36

Список використаних джерел …………………………………………………39

У центрі сучасних технологій навчання і виховання дошкільників знаходиться особистісно-зорієнтована модель, основною метою якої є індивідуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу. З огляду на це, особливого звучання набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – видатного українського вченого, філософа, неперевершеного педагога, який опікувався долею дітей. Наш всесвітньо відомий сучасник великого значення надавав цілісному формуванню особистості, розкриття та розвитку її розумових, фізичних, естетичних здібностей та нахилів. Всі аспекти виховання - моральний, розумовий, трудовий, естетичний, фізичний, - за його переконанням, становлять нерозривну єдність духовного стану дитини. Упущення хоча б однієї з цих сфер негативно позначається на вирішенні комплексного завдання. Вчений глибоко розкрив значення ціннісного ставлення до природи, естетичної культури дити¬ни в цілісному процесі формування особистості, показав діалектичний взаємозв'язок між емоційним розвитком, розумовою діяльністю, моральними вчинками; дав ряд цінних рекомендацій щодо застосування різноманітних засобів естетичного впливу на дітей дошкільного віку.
Дошкільне дитинство - це унікальний вік. Саме в цей період , закладаючи грунт майбутньої особистості, ми маємо сіяти в душі кожної дитини зерна високої духовності, які у майбутньому стануть рясним урожаєм. Дитина прагне бути щасливою. Вона нетерпляча. Щастя їй потрібне уже сьогодні й зараз. Дитинство Сухомлинський розглядає як найважливіший період людського життя, життя справжнього, яскравого, самобутнього і неповторного.
Прилучаючись до спадщини Сухомлинського ми вчимо дітей відчувати, пізнавати і творити. Вагоме місце у роботі з дітьми посідає казка. «Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує свіжий вогник дитячої думки й мови.» В.О. Сухомлинський. Казка це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини - її розум, почуття, уяву, волю, Без казки не можливо уявити дитинство. Сухомлинський вважав, що без казки живої, яскравої, яка заволоділа свідомістю й почуттям дитини неможливо уявити мислення і дитячого мовлення, як певного ступеня людського мислення й мови. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, висловлює своє ставлення до добра і зла.

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг. ред. О.Л.Кононко. 3-тє вид., випр. К.: Світич, 2009. – 430 с.
2. Вчимося бачити прекрасне: Метод. рекомендації по озн. діт. мол. шк. та ст. дошк. віку з творами образотворчого мистецтва / Київський міжрегіональний ін-т. удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка. Укл. Е.В.Бєлкіна. – 2-ге вид., доп. – К.: Навч. посібники, 1996. – 74 с.: іл.
3. Грицан М., Курик М. Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання / М. Грицан, М. Курик // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 6 – 7.
4. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років / Наукове керівництво: О.В.Проскура, Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко. – К.: «Богдана», 2003. – 328с.
5. Естетика: Навч. посібник / Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюк, В.І. Панченко, М.Ю. Русин. – К.: Вища шк., 1991. – 302 с.
6. Курик М.В., Сокирко В.Т. Через екологiю дитини - шлях до виховання людини / Курик М.В., Сокирко В.Т. // Трибуна. – 1997. – N1/2. – C.29 – 31.
7. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук. – метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», –2003. – 243 с.
8. Краткий психологический словарь / [сост. Л.А. Карпенко. / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского ] – Ростов на Дону : Феникс, 1998. –512 с.
9. Ліхачов Д.Б. Теорія естетичного виховання школярів / Д.Б.Ліхачов. –М.: Знання, 1987. – 231с
10. Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія / Н.В. Лисенко.– К.: «РУМК», 1991. – 231с.
11. Маршицька В. Екологічне виховання: соціально-моральні задачі / В. Маршицька //Дошкільне виховання. – 2003. – №11. – С.7 – 9.
12. Ніколенко Д. Ф. Формування естетичних почуттів у дітей дошкільного віку / Д.Ф. Ніколенко. – К.: Рад. шк., 1967. – 95 с.
13. Плохій З.П., Дьоміна І.С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа – дитячий садок». / Плохій З.П., Дьоміна І.С. – К.: «Вища школа», 1988. – С.48 – 53
14. Плохій З.П. Формування екологічної мотиваційної діяльності дошкільнят / Н.Н. Плохій // Дошкільне виховання. – 2005. – №7. – С. 19 – 21.
15. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.І. Поніманська. – К.: "Академвидав", 2004. – 456 с.
16. Поніманська Т.І., Дичківська І.М. Дошкільна педагогіка. Практикум: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, спеціальність "Дошкільне виховання" / Поніманська Т.І., Дичківська І.М. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2004. - 352 с.
17. Психологія: Підручник для пед.вузів / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968. – 572 с.
18. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлиснький. - К., 1986. – 139 с.
19. Флёрина Е. А. Эстетическое воспитание дошкольника / Е.А. Флерина. – М.: Просвещение, 1961. – 333 с.
20. Философский энциклопедический словарь / [ гл.редакция : Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковальов, В.Г. Панов]. – М.: Сов.энцикл., 1983. – 840 с., 482
21. Україна. Закон Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III // Наша школа. – 2001. – №5. – с.75 – 87.
22. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки: Навчальний посібник / За загальною редакцією З.Н.Борисової. – К.: Вища школа, 2004. – 511 с.
23. Шацька В.Н. Ціннісне ставлення до природи / В.Н. Шацька. – М.:Знання,1987. – 564с.
24. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник / Н.Ф. Яришева. – К.: «Вища школа», 1993.
25. Концепція дошкільного виховання в Україні (Проект). – Київ: Освіта. – 1993. – 14 с.
26. Малятко: Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку у садку / за ред. З.П. Плохій. – Київ, 1998.
27. Програми фахових дисциплін з підготовки бакалаврів спеціальності „Дошкільне виховання” Частина I, II”. – Київ, 2004.
28. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 424 с.
29. Бєлєнька Г.В. Виховання елементів культури праці у дітей дошкільного віку: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – К., 1994. – 24 с.
30. Борисова З.Н., Введенська Т.В. Виховання в праці. – К., 1997. – 80 с.
31. Буре Р.С.; Година Г.Н. Учите детей трудится. – М.: Просвещение, 1983. – 144 с
32. Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навчальному середовищі // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Педагогічні науки. Випуск 8. – Миколаїв: МДУ, 2004. – 401 с.
33. Виховання дошкільника в праці / З.Н. Борисова, Г.В. Бєлєнька, М.А. Машовець та ін. – друге вид., стер. – К., 2002. – 112 с.
34. Воспитание дошкольника в труде. / Под ред. В.Г. Нечаевой. – М.: Просвещение, 1983. – 207 с.
35. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К., 1997.
36. Калініченко Надія. // Рідна школа, 2008. – №9. – 17-19 с.
37. Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості // Почат. шк. – 1999. – №10.– 17-19 с.
38. Коніченко О.П. // Педагогіка і психологія, 1998. – №3.
39. Корнєєв В.В. // Рідна школа, вересень 2003.
40. Кот Н.М. Педагогічні умови ефективної взаємодії дитячого садка і сім’ї в екологічному вихованні дошкільників: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – К., 1993. – 24 с.
41. Кот Н.М. // Дитячий садок, грудень 2001. – №45(141).
42. Котирло В.К. Проблема преемственности в работе детского сада и школы. / Сб. материалов. – Л.: ЛГПИ, 1974.
43. Крулехт М.В. Проблема целосного развития ребенка-дошкольника как субъекта трудовой деятельности: Учебное пособие к спецкурсу. – С.-П.: Акцидент, 1995. – 80 с.
44. Летіла сорока по зеленім гаю. – К., 1990.
45. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2006.
46. Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей. – Твори. – Т.4. К., 1954
47. Машовець М.А. Педагогічні умови наступності у трудовому вихованні дітей дошкільного і молодшого віку: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – К., 1994. – 26 с.
48. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. Видання 3, доповнене. – К., 2001.
49. Плохий З.П. Формирование бережного и забутливого отношения к природе у детей 5-го и 6-го года жизни: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – К., 1983.
50. Повышение эффективности образовательной работы дошкольных учреждений в связи с подготовкой детей к школе: Сб. науч. тр. / Редкол.: З.Н. Борисова (отв. ред.) и др. – Киев: КГПИ, 1987. – 124 с.
51. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2006. – 456 с. (Альма-матер)
52. Практична педагогіка виховання. Посібник з теорії та метедики виховання / За ред. Красовицького М.Ю. – Київ-Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 216с
53. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори у 2-ох книгах. Книга2. – К.: Либідь, 1997.
54. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, виправлене, доповнене. – К.: Академвидав, 2006. – 443с.
55. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – 654 с.
56. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.2. – К.: Рад. школа, 1976. – 670 с.
57. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.3. – К.: Рад. школа, 1976. – 572 с.
58. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.4. – К.: Рад. школа, 1976. – 640 с.
59. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.5. – К.: Рад. школа, 1976. – 639 с.
60. Сухорукова Г.В. Розвиток у студентів дошкільного профілю підготовки креативних здібностей на заняттях із фахових дисциплін. Політдержпедучнів ім. В.Г. Короленка, 2007.
61. Сухорукова Г.В. // Обдарована дитина, 1999. – №2. – 37-38 с.
62. Тарасюк М. – Використання педагогічних ідей В.О. Сухомлинського у процесі екологічного виховання // Проблеми педагогічних технологій. Зб. наук. праць / Волин. держ. Університет. – Луцьк, 1999. – Вип.3. – 88-91 с.
63. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – К.: Вища школа, 1993. – 255 с.

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від якого залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні. Викликані недалекоглядним, нерозумним, необґрунтованим ставленням людини до природи, вони виникли не сьогодні і не вчора. Ще в 1866 році німецький природовихователь-дарвініст Ернст Геккель ввів у науку слово "екологія". Він і не сподівався, що через сто років воно стане популярним у масовій свідомості. Термін "екологія" походить від грецького oikos - дім, родина, місцезнаходження. Сам термін охоплює проблему природного балансу, так званої рівноваги видів, що дотепер є одним з найважливіших аспектів екології. Отже, екологія — це наука про взаємовідносини живих організмів з середовищем їх існування.

Аналіз екологічної ситуації на нашій планеті свідчить про те, що нинішня криза охопила сфери мислення людини, її екологічну свідомість і практичну діяльність. Глобальне знищення природи - це лише побічний результат згубної діяльності суспільства. Сутність сучасної екологічної кризи полягає не лише у відокремленні людини від природи і в конфлікті з нею , а в нашому нерозумінні або й упертому небажанні осягнути, що людство може вижити лише усвідомлюючи себе невід''ємною часткою природи. Щоб навести лад у головах людей щодо розуміння проблем довкілля, законів існування та гармонійного розвитку людини у біосфері, необхідна чітка система відповідної освіти. Саме освіта спираючись на культуру формує основу духовності та моральності людини. Освічена особистість здатна зрозуміти сутність створеного людством, оцінити наслідки, вибрати варіанти виходу з несприятливої ситуації.

Стратегічною метою освіти має стати екологічне мислення, основу якого складають наукові знання, екологічна культура й етика. Тема екологічної свідомості має ототожнюватися зі світовими життєвими вартостями.

Сучасна екологічна освіта має бути спрямована в майбутнє, спиратися на ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери,сприяти подоланню наявних у суспільстві стереотипів шляхом формування духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створення умов для її розвитку і, врешті-решт, стати чинником соціальної стабільності суспільства.

Так, у Державній національній програмі "Освіта. Україна XXI століття" визначено одне із завдань освіти, а саме: "...формування світоглядної та екологічної культури школярів, загальних уявлень, понять про навколишній світ". Національна доктрина розвитку освіти України в 21 статті ставить завдання: "... забезпечити екологічне виховання й формування високої гуманістичної культури, здатності протидіяти проявам бездуховності; наступність рівнів освіти і неперервність навчання".

Актуальність вибраної нами проблеми пояснюється не тільки вище сказаним, а також аналізом практичного досвіду вихователів, вчителів початкової школи у цьому плані.

Об''єкт дослідження – моральний розвиток дітей у процесі екологічного виховання.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування у дітей дошкільного віку ціннісного ставлення до природи за творами Сухомлинського.

Робоча гіпотеза: виховання у дітей дошкільного віку ціннісного ставлення до природи здійснюється ефективно за дотримання таких педагогічних умов: забезпечення єдності впливу на інтелектуальний, емоційний та діяльнісний розвиток особистості, :гармонізації виховного впливу природного та соціального середовища; використання особистнісно зорієнтованих технологій екологічного виховання.

Мета: вивчити педагогічні формування у дітей дошкільного віку ціннісного ставлення до природи.

Завдання:

1. З''ясувати стан досліджуваної проблеми у науковій літератури та практиці роботи дошкільних закладів;

2. Визначити показники ціннісного ставлення до природи у дошкільників;

3. З''ясувати участь батьків у екологічному вихованні дітей та прищепленні їм екологічної культури;

4. Виробити практичні рекомендації щодо екологічного виховання дітей.

В результаті проведеного теоретичного і практичного дослідження проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку було з''ясовано:

1. Проблема формування ціннісного ставлення дітей до природи досить широко розкрита в працях науковців Є.Фльоріна, С.Русова, Б.Ліхачев, М.Рукавіцин, В.Сухомлинский, К.Ушинський, Є. Тихеєва, В.Шацька, Л. Виготський, Д.Кабалевский. Найбільш вдало, з мого погляду, відбив мету ставлення до природи дітей В.Сухомлинський.

2. Природа – одне із важливих чинників ціннісного ставлення до природи особистості. Дослідженням естетичної цінності природи займається З.Плохій, яка наголошує, що в ієрархії цінностей одне з першорядних місць має посісти естетична цінність природи . Усе в світі – і велике, і мале, мертве, і живе, і зірки, і небо — все захоплює дитя, тягне його до себе, все наповнює його радісним хвилюванням, усе подобається йому без будь-якої думки про можливе його використання. Тому можна стверджувати, що ставлення дитини до світу має на перевазі естетичний характер. Пояснюється це тим, що дитинство, переважно заповнене іграми, тобто, діяльністю з усвідомленою метою. Психологія гри, можна сказати, ідентична психології естетичного життя. Естетичне життя дитини чудове своїм універсалізмом — усе прекрасне, у якій не було формі, приваблює і захоплює дитину.

3. З метою вивчення сучасного стану естетичного виховання дітей засобами природи нами проведено педагогічний експеримент з 12 дітьми дошкільного віку ДНЗ «Двіночок» с.Привільне. Проведення експерименту переконало, що художньо – педагогічне спілкування з природою і мистецтвом збагачує почуттєвий досвід, поповнює запас вражень дитини та підтверджує кредо стародавніх греків про те, що людина стає кращою від спілкування з прекрасним. В результаті нами було встановлено, що у дітей ставлення до об''єктів та явищ природи має мінливий характер. Більшість дітей орієнтовані на усвідомлення, що естетично цінними, тобто красивими, об''єктами можуть бути ті, що знаходяться близько до них, буквально на відстані простягнутої руки. Також ми встановили закономірність: від кількості задіяних під час спостереження аналізаторів залежить якість обстеження естетичного об''єкта, а проявом у дитини зацікавленого емоційного сприймання є вербальне вираження естетичних почуттів. Уміння бачити природу — перша умова виховання світовідчуття, єдності із нею. Воно досягається лише за постійного спілкування із самобутньою природою. Щоб відчувати себе частиною цілого, людина має не епізодично, а постійно бути у відносинах з цим цілим. Саме тому гармонія педагогічних впливів вимагає постійного спілкування з природою.

4. Розробляючи систему роботи з формування у дошкільників естетичного ставлення до природи, ми керувалися даними, отриманими у результаті констатувального експерименту, а саме: врахували зроблений на їх основі висновок про залежність ефективності нашої системи роботи від залучення та співпраці педагогів і батьків. Тому запропонована у формувальному експерименті система роботи будувалася за напрямами констатувального експерименту. Тому створена система роботи здійснювалась за напрямом сприймання – рефлексія – ставлення. Завдяки такому підходу ознайомлення дошкільників з творами живопису базувалося на основі розвитку у них відповідних умінь сприймання прекрасного, на формуванні особистої позиції при сприйманні творів мистецтва, а також на інтегруванні набутого досвіду у сприйманні реальних об''єктів та явищ природи.

Естетичне ставлення має складну та багатоаспектну природу, що ілюструється характеристикою його складових елементів. Вивчення психологічних механізмів розвитку естетичного ставлення сприяло визначенню психологічних особливостей формування естетичного ставлення дитини до природи, що дало змогу тлумачити його як почуттєве, сутність якого полягає у тому, що це найвищий рівень ставлення людини до явищ життя, на якому загальна користь та істина трансформуються у глибоко особисту, вільну, безкорисну естетичну насолоду.

Критеріями сформованості естетичного ставлення до природи є здатність встановлювати асоціації між об''єктами і явищами природи та поняттям «краса»; стійкість характеру та широта спектру асоціацій; вміння естетично оцінювати реальні об''єкти і явища природи; наявність естетичних емоцій; вміння передавати естетичне ставлення до природи у самостійній художньо – творчій діяльності.

Педагогічно значущими шляхами формування естетичного ставлення є спрямованість на пробудження почуття краси, позитивних емоцій, педагогічно-компетентне забезпечення емоційної та естетичної насиченості пізнавальної діяльності дошкільників, організація з боку дорослого процесу безпосередньої взаємодії дитини з об''єктами і явищами природи та цілеспрямоване керування дитячою діяльністю для переходу зовнішніх відображених якостей у постійні внутрішні.

Система роботи з формування естетичного ставлення до природи у дошкільників базувалася на єдності естетичного і наукового пізнання при зустрічі дитини з реальними явищами природи і її зображенням у творах мистецтва, ґрунтувалася на положенні про органічне поєднання пізнавальної та емоційної діяльності і теоретичних аспектах, що виявляються у зацікавленні тим, що відбувається у природі та виявленні співпереживання; у здатності сприймати естетичні якості природи та оцінювати їх, що відображається у мовленнєвій, зображувальній, ігровій, музичній діяльності; у вмінні виявляти самостійність в оперуванні емоційно – естетичним досвідом.