Вступ ………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Психологічна готовність дитини до навчання
1.1. Що таке психологічна готовність до навчання ………….…..6
1.2. Критерії готовності дітей до школи та деякі аспекти
їх розвитку ………………………………………………………….12
1.3. Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку ……12
1.4. Проблеми неготовності дітей до навчання і
шляхи їх подолання ………………………………………………..14
Розділ 2. Діагностика психологічної готовності дітей до
шкільного навчання
2.1. Методика визначення психологічної готовності дитини дошкільного віку до навчання ……………………………………..21
2.2. Постановка експерименту ……………………………………..22
2.3. Рекомендації ……………………………………………………25
Висновки …………………………………………………………………….28
Список використаної літератури …………………………………………..31
Початок навчання у школі пов'язаний із зміною соціальної ситуації, соціального статусу, а також провідної діяльності, тому потребує психологічної підготовки дитини до школи. Коли закінчується період дошкільного віку, формується прагнення до суспільно важливої і суспільно корисної діяльності, яка є першим кроком до навчання.
Психологічна готовність визначається тією системою вимог, яку школа пред'являє дитині. Складовими компонентами психологічної готовності є: інтелектуальна, особистісна (емоційно-моральна) і вольова готовність.
Поєднання фізичного, функціонального і психологічного стану дитини і дає той комплекс чинників, які визначають її готовність до навчання у школі.
Інтелектуальна готовність
Довгий час про рівень розумового розвитку дитини судили за кількістю виявлених у неї знань, обсяг її словникового запасу. Це не зовсім так, тому що немає прямої залежності між збільшенням словникового запасу і темпом розвитку мислення.
Звичайно, певний кругозір, знання про природу, людей та їхню працю, суспільне життя необхідні дитині як основа. Але це не є єдиним мірилом інтелектуальної готовності до школи. Дитині необхідно вміти порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостійні висновки, тобто мати достатній рівень розвитку пізнавальних процесів Дитина у 6—7 років здатна засвоїти не тільки окремі факти про природу, а й знання про взаємодію організму із середовищем, про залежність між формою предмета і його функцією, необхідністю і поведінкою.
Діти досягають високого рівня пізнавальної діяльності, коли навчання в цей період спрямоване на основний розвиток розумових процесів і є розвивальним, орієнтованим на «зону найближчого розвитку».
Але не слід переоцінювати розумові можливості дитини. Логічна форма мислення хоч і доступна, але не типова, не характерна для неї. Вищі форми наочно-образного мислення є підсумком інтелектуального розвитку дошкільника. Характер мислення у дітей 6—7 років наочно-образний або чуттєвий, тобто, аналізуючи події, ситуації, явища, діти опираються на реальні факти, предмети, а висновки роблять, зазвичай виділяючи якусь одну зовнішню ознаку. Якщо дитина потрапляє в ситуацію, коли вона повинна оперувати знаннями й розв'язувати задачу логічно, то брак досвіду, недостатній розвиток понять не дає їй змоги скласти судження про предмети і явища. І тому в розповіді переважає елементарний опис.
Діти 6—7 років ще не можуть оцінювати, хоча вже вміють порівнювати; не вміють класифікувати, але вміють виділяти загальне за однією найяскравішою ознакою. У судженнях дітей цього віку є своя логіка, вони навіть намагаються робити висновки, але їм ще бракує досвіду і знань.
Дослідження, які проводилися в останні роки, переконують що дані форми мислення приховують у собі не лише потенційні резерви, а й логічне мислення. Важливо підкреслити: вони виконують свої специфічні функції в загальному процесі розумового розвитку дітей. Сам факт виникнення наочно-образного мислення дуже важливий, оскільки при цьому думка відокремлюється од практичних дій і безпосередньої ситуації і є самостійним процесом. У процесі наочно-образного мислення найбільш точно відтворюється багатогранність ознак предмета, які перебувають не в логічних, а у фактичних відношеннях.
1. Базовий компонент дошкільної освіти України // Дошкільне виховання. — № 1. — 1999. — С. З—17.
2. Бардин К.В. Подготовка ребенка к школе (психологические аспекты). -М.: Знание, 1983.-96 с.
3. Бугрименко Е.А., Венгер А.Л., Поливанова К.Н., Сушкова Е.Ю. Готовность детей к школе. Диагностика психического развития и коррекция его неблагополучних вариантов: Методические разработки для школьного психолога. — М.: ВНИИК «Школа», 1989.:— 46 с.
4. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблеми психического развития детей. -— М.: Изд-во МГУ, 1990. — 136 с.
5. Вахортова Е.К., Дятко Н.В., Сазонова Е.В. Зкспресс-диагностика готовности к школе: Набор методик для педагогов и школьных психологов. — М.: Генезис, 1999. — 48 с.
6. Венгер Л.А., Холмовская А.А. Диагностика умственного развития дошкольников. — М.: Просвещение, 1978. — 246 с.
7. Волошина В. Готуємо дитину до навчання в школІ//РІдна школа.— 2003.—№ 6.—С.49-53.
8. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Орлова Л.М. Старший дошкольник и младший школьник: психодиагностика и коррекция развития. — М, Воронеж, 1998.— 256 с.
9. Гільбух Ю.З. Вимірювання інтелекту дітей. Посібник для практичних психологів. — К., 1992. *
10. Гончаренко С.А., Богуславська Л.О., Кондратенко Н.О. Визначення готовності дитини до шкільного навчання: Методичні рекомендації.— К.: 2000—69 с
11. Гуткина Н.Й. Психологическая готовность к школе. — М.: НПО «Образование», 1996. — 160 с.
12. Диагностика психологической готовности детей к обучению в школе. Учебное пособие / Сост. Антонова Г.П., Антонова И.П., Антонова Н.А. — Донецк, 1999. — 110 с.
13. Дошкольная педагогика / Под ред. В.М. Логыной, П.Г. Семоруковой. -2-е издание. - М.: Просвещение, 1988. - 270 с.
14. Дубчак О. Дитина йде до школи: радощі й турботи // Початкова школа.—2003.—№ 4.—С.52-55.
15. Ілляшенко Т. Про готовність дітей до навчання // Початкова школа.—2002.—№ 3.—С.69-71.
16. Карпенко З.С. Діагностика психічного розвитку дітей 6—7 років. — Івано-Франківськ, 1993. — 64 с.
17. Корнев А.Н. Нарушения чтения и письма у детей: Диагностика, коррекция, предупреждение. — С.-Пб.: ИД «МиМ», 1997. — 286 с.
18. Кравцова Е.Е. Психологические проблеми готовности детей к обучению в школе. — М.: Педагогика, 1991. — 168 с.
19. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рожде-ния до 17 лет): Учебное пособие, 5-е изд. — М.: Изд-во РАО, 1999. — 176 с.
20. Кулик В.Г. Наступає пора готувати дітей до школи // Журнал для батьків.— 2001.—№ 1.—€.12-13.
21. Ліщинська Л. Щоб діти йшли до школи залюбки // Початкова школа.— 1999.—№ 3.—С.3-4.
22. Марочко Г. Педагогічні погляди В.Сухомлинського на підготовку дітей до школи в родині //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.—Тернопіль, 2002.- Вид.5.—С.332-335.
23. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников.— М.: Педагогика, 1984. - 144 с.
24. Підготовка дітей до школи в сім'ї /Відповідальний редактор і упорядник В.К. Котирло. - К.: Радянська школа, 1974.—180 с
25. Пльбух Ю.З., Коробко С.Л., Кондратенко Л.О. Визначення психологічної готовності дитини до навчання // Початкова школа.—1988.—№ 7.—С.62-70.
26. Побірченко Н. Родинна педагогіка В.Сухомлинського про підготовку дитини до школи // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.— Тернопіль, 2002.-Вид.5.—С.300-303.
27. Покроєва Л. Проблеми підготовки до навчання шестилітніх першокласників // Початкова школа.—2003.—№ 1.—С.7-9.
28. Практическая психология образования / Под ред. И.В.Дубровиной. — М.: Сфера, 2000. — 258 с.
29. Проскура О. Як перевірити ступінь готовності вашої дитини до школи // Початкова школа. — № 2-—3. — 1998.
30. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками.— К.: Освіта, 1998.—198 с
31. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. — М.: Владос, 1996. — 529 с.
32. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.— К.: Радянська школа, 1978.—263 с.
33. Урунтаева Г.А., Афонькина Ю.А. Практикум по детской психологии. — М.: Владос, 1995. — 291 с.
34. Чиркова Т.И. Психологичеекая служба в детском саду. — М.: Педагогическое общество России, 2000. — 224 с.
Актуальність дослідження. Основною причиною неуспішності більшості учнів є свого роду їх "незрілість", недостатня готовність до складного процесу навчання. Надзвичайно важливо своєчасне виявлення такого роду незрілості дітей, оскільки можливе повніше її подолання ще в дошкільному віці, що дозволить попередити саме виникнення багатьох проблем.
Часто вважається, що після досягнення 7-річного (а зараз навіть 6-річного) віку питання готовності дитини до школи зважиться сам собою, і батьки бувають дуже розчаровані, коли на попередній співбесіді чують, що їх дитина не підготовлена до школи.
Оскільки шлях розвитку кожної дитини дуже індивідуальний, то до шкільного віку, діти приходять з абсолютно різним багажем досвіду - знаннями, уміннями, навиками, звичками. Щоб зрозуміти яка повинна бути психологічна готовність дитини до школи, необхідно знати – що з себе представляє сучасна школа.
Сучасна школа - продукт тривалого історичного розвитку, в результаті якого закріпилися наступні характеристики.
В Україні всі діти мають відображене в законі право на освіту, яка не є привілеєм окремих верств населення. Тому, навчання в основному орієнтоване на «середнього» учня ні швидкого, ні повільного, ні відмінника, ні двієчника. Всі перераховані групи школярів, як правило, в масовій школі переживають деякі незручності.
З 18 століття знаменитий педагог Ян Амос Коменській розробив класно-урочну систему навчання, і воно втратило індивідуальний характер. Отже, велике значення має загальний емоційний клімат в колективі, дружні зв''язки і суперництво між дітьми.
Відносини школярів і викладачів будуються на системі оцінок. Нерідко дитина змішує відношення до нього з боку вчителя і оцінку, і реальні успіхи.
Викладання пов''язане із словом, оскільки подача матеріалу і перевірка знань здійснюється в мовній формі. Це означає, що необхідною передумовою успішного навчання є багатий словарний запас, уміння вільно переказувати і виражати свої думки.
Не дивлячись на значні недоліки, сучасна початкова освіта в Україні, на думку багатьох фахівців, є ефективнішою, ніж що набули поширення на Заході ігрові методи навчання. Для батьків достатньо лише бути готовими до нових вимог і до того, що в деякий момент часу дитина зустрічається із зовнішньою оцінкою в образі початкової школи, яка розглядає всі його життєві досягнення дуже вузько і строго, а саме: чи може він вчитися в тих умовах, які прийняті сьогоднішньою системою освіти, чи ні. Багато що можуть зробити для дитини в цьому відношенні батьки - перші і найважливіші його вихователі.
Отже, психологічна готовність до навчання припускає багатокомпонентну освіту.
Перш за все, у дитини повинне бути бажання йти в школу, тобто мотивація до навчання.
Повинна бути сформована соціальна позиція школяра: він повинен уміти взаємодіяти з однолітками, виконувати вимоги вчителя, контролювати свою поведінку.
Основним новоутворенням дошкільного дитинства вважається уміння грати в ролеві, сюжетні і що найважливіше для школи - в ігри з правилами.
Він моделює в грі свої відносини з навколишнім світом, програє різні ситуації - в одних лідирує, в інших підкоряється, в - третіх здійснює спільну кооперативну діяльність з іншими дітьми і дорослими. У позитивні періоди розвитку дошкільник осягає різноманітність соціальних зв''язків. Тому найважливішою передумовою готовності до школи є вичерпаність попереднього періоду розвитку: дитина повинна уміти грати. Інакше навантаження початкової школи може виявитися непомірним і привести до появи невротичних симптомів у дитини (примхливості, плаксивості, страху перед учнями і вчителькою і навіть відмова ходити в школу). Важливо, щоб дитина була здоровою, витривалою, інакше йому буде важко витримати навантаження протягом уроку і всього учбового дня.
І найголовніше - у нього повинен бути хороший розумовий розвиток, який є основою для успішного оволодіння шкільними знаннями, уміннями і навиками, а також для підтримки оптимального темпу інтелектуальної діяльності, щоб дитина встигала працювати разом з класом.
Об''єкт дослідження – особливості психологічного розвитку дітей.
Предмет дослідження – психологічна готовність дітей до навчання.
Мета роботи: виявити і вивчити особливості психічної готовності дитини до навчання.
Завдання:
1. Визначити особливості психологічного розвитку дітей дошкільного віку.
2. Дослідити особливості психологічної готовності дітей до навчання.
3. Провести діагностику психологічної готовності дітей до навчання.
Основою психологічної готовності до навчання є певний базис психічного розвитку, без якого дитина не може успішно адаптуватися до нової соціальної ситуації. Ефективним шкільне навчання буде лише в тому випадку, якщо майбутній першокласник матиме необхідні й достатні для початкового стану навчання якості, які потім у навчальному процесі розвиваються та удосконалюються.
Загальновідомо, що шкільна дезадаптація настає або у випадку психічної недорозвиненості дитини, або при наявності таких індивідуальних особливостей (психологічних чи фізичних), які заважають маленькому учневі нормально спілкуватися та розвиватися у школі. Тому діагностика психологічної готовності дітей до навчання повинна охоплювати весь період дошкільного дитинства, оскільки небажані особливості психічного розвитку можуть виявлятися дуже рано, і чим раніше будуть застосовані необхідні розвивальні та корекційні заходи, тим ефективніше розвиватиметься особистість.
Стосовно діагностики цього феномена в школі основний смисл полягає не у «відсіванні» непідготовлених до школи дітей і не в зовнішній, покласовій, їх диференціації, а у виявленні, по-перше, тих, хто потребує спеціальної розвивальної роботи психолога, вчителя, вихователя, і, по-друге, визначення індивідуальних психологічних особливостей і загальної здатності майбутніх учнів до навчання з метою індивідуалізації їхньої пізнавальної діяльності та організації повноцінного спілкування.
Упровадження особистісно орієнтованої моделі освіти потребує сьогодні домінування психопрофілактичної стратегії роботи психологічної служби дитячого закладу та початкової школи у забезпеченні психологічної готовності дітей до школи. Це стосується і зміни погляду на сутність та особливості діагностичної роботи. Вона полягає, насамперед, не в удосконаленні інструментарію діагностики з метою контролю за рівнем психічного розвитку дітей і — опосередковано — для оцінки результатів діяльності педагогів, а в сприянні психологізації діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу, у створенні умов для розвитку в педагогів психологічної чутливості, рефлексивності до процесу власної роботи з дітьми, у формуванні у вихователів та вчителів здатності відчувати потенціал та реальні досягнення в розвитку кожної дитини.
Психолог повинен, насамперед, допомогти кожній дитині прийняти й зрозуміти саму себе, свій унікальний внутрішній світ, власні індивідуальні можливості, а педагогам — із цією самою метою подивитися «іншими» очима на процес навчання та виховання дітей не з позицій тільки власних професійних інтересів та вимоги інноваційних змін, а з позиції перспектив та можливостей розвитку кожної дитини.
Тому нині є важливим підвищення психологічної компетентності педагогів, формування в них уміння володіння експрес-методами психологічного дослідження та надання методичної допомоги в цьому плані практичним психологам дошкільних закладів і шкіл.
Підготовка дітей до навчання включає такі розділи, як: підготовка дітей до навчання в умовах сім''ї та психологічну готовність дитини до навчання.
Підготовка дітей до навчання в умовах сім''ї базується на тому, що сім''я є першим соціальним інститутом з яким стикається дитина. В сім''ї закладаються основні навички комунікації, відбувається первинне ознайомлення дитини з навколишнім середовищем, з явищами природи, що спонукає розумову активність дошкільника і є запорукою його розумового розвитку. Великий вплив сім''я має також на позитивне ставлення до навчання, на правильне розуміння мотивів навчання.
Психологічна готовність до навчання у школі в свою чергу включає такі три основні аспекти: емоційно-вольову готовність до навчання у школі, мотиваційну та розумову (інтелектуальну).
Емоційно-вольова готовність виявляє себе в тому, як дитина вміє керувати своєю поведінкою в незнайомих умовах, як вона виявляє свої емоції (сум, радість, розчарування, захоплення та ін.), також вміння дитини виконувати вимоги та вказівки дорослих. Також показником даного аспекту є вміння спілкуватися з однолітками та дорослими.
Від мотиваційної готовності залежить швидкість і якість адаптації до школи. Чим глибше дитина розуміє свій новий соціальний статус, чим краще вона знає, що її очікує, тим легше дитині буде увійти в нове середовище і долати труднощі, які обов''язково будуть зустрічатися.
Розумова готовність дитини до навчання у школі включає розвиток мислення, сприймання, мовлення. Даний аспект визначає наявність знань з мови (звук, буква, речення тощо), з математики (більше—менше, ширше— вужче, нижче—вище та ін.), з навколишнього середовища (де живеш?, Хто твоя мама, тато?, Які міста знаєш? та ін.).
Для визначення готовності дитини до школи використовують різні методики, які поділяються на експрес-методики та діагностично-прогностичні методики. Але щоб визначити рівень готовності дитини до школи недостатньо використати один тест, а необхідно застосувати комплекс тестів, які б охопили як найбільше аспектів розвитку дитини дошкільного віку.
Отож, підготовка дітей до навчання у школі є першим елементом у системі безперервної освіти і створює основу для подальшого розвитку дитини у навчальному і виховному аспектах.
