Вступ

1. Загальна характеристика філософії Нового часу

2.Філософські ідеї Ф. Бекона: обґрунтування емпіричного методу і нової моделі науки

3.Раціоналізм Р. Декарта

4. Проблема людини у філософії Нового часу

Висновки

Цей час характеризується переходом від релігійної, ідеалістичної філософії до філософського матеріалізму і матеріалізму натуралістів, оскільки матеріалізм відповідає інтересам наук. І той і інший починають критику схоластики з порушення питання про пізнаванность світу. Виникає дві течії в гносеології: сенсуалізм і раціоналізм. Сенсуалізм – це вчення в гносеології, що визнавала відчуття із єдиним джерелом пізнання. Сенсуалізм нерозривно пов'язані з емпіризмом – всі знання обгрунтовуються в досвіді та через досвід. Раціоналізм – вчення, що визнавало розум єдиним джерелом пізнання.
Проте матеріалізм Нового часу не зміг без метафізики. Це пов'язано з тим, під законами розвитку та руху світу розуміються лише механічні. Тому матеріалізм цієї епохи є метафізичним і механістичним.
Раціоналізм Нового часу характеризується дуалізмом. Признаются два першоджерела світу: матерія і мислення.
Розробляються методи пізнання світу. Сенсуалізм використовує індукцію – рух думки від приватного до спільного. Раціоналізм спирається на дедукцію – рух думки від загального до окремого.

1. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. Посібник. – К., 2009. - С. 527.
2. Козовик І. Історія Філософії. – Ів. Франківськ,2009. – 238.
3. Надольний І.Ф. Філософія: Курс лекцій. – К., 2010. – С. 557.
4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібн. – Львів, 2011.
5. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, 1999. – Т.2. – С. 54-103.

XVII століття відзначає початок класичної філософії та визначається як період "розуму" в розвитку європейської духовної культури. Це століття називається століттям "розуму", оскільки воно вшановує розум, розглядаючи його як "вищого суддю" у справах людських та відзначаючи ідею "розумності" світу. У цей період формується нова філософська парадигма, відома як просвітительсько-модерністська.

В цю епоху відзначається безмежною вірою в розум та необмежений раціоналізм. Вважається, що немає меж для вивчення та розуміння будь-якого аспекту життя. Наука стає необмеженим джерелом знань, і новий час покладає особливий акцент на практичне застосування наукових відкриттів для користі людства.

Ця епоха вирізняється новим уявленням про реальність та буття. Розвиток мануфактурного виробництва та буржуазний спосіб життя спрямовують на пізнання природи як реальної об'єктивної сутності. Природа («натура») стає істинною "світовою субстанцією" в цьому підході, і філософія очищається від гуманістичного аспекту, фокусуючись на об'єктивній природі.

Однією з особливостей цієї парадигми є прагнення до утвердження нового розуміння природи. Наукова революція призводить до створення механістичної та метафізичної картини світу, де всі явища природи розглядаються як машини чи системи машин. Бог зводиться до ролі "поштовху", і світ розглядається як механістична детермінована система.

Філософи XVII століття, такі як Ф. Бекон, Дж. Локк, Т. Гоббс, критикують схоластичні установки та прагнуть побудувати філософію, спираючись на досліджно-експериментальне природознавство. Вони закладають основи емпіризму, підкреслюючи важливість відсутності орієнтації на авторитети та вільного від будь-якої піддатливості знання.

Метою роботи є охарактеризувати філософію Нового часу, а завдання включає в себе надання загальної характеристики та опис представників цього періоду.

Завдання роботи:

Дати загальну характеристику філософії Нового часу;

Охарактеризувати представників філософії Нового часу.

У період від 16-го до 17-го століть у найпрогресивніших країнах Західної Європи відбувався перехід від феодальної системи до нової, капіталістичної форми виробництва. Буржуазія ставала самостійним класом, а феодальні власники пристосовувалися до капіталістичних відносин, як, наприклад, через обгородження пасовищ в Англії для задоволення потреб у вовні для текстильної промисловості.

Цей період характеризується рядом буржуазних революцій, таких як нідерландська (кінець 16 століття), англійська (середина 17 століття) та французька (1789-1794 роки). Розвиток природознавства також відбувався відповідно до потреб розвиненого виробництва.

У цей період також відбувалася секуляризація духовного життя суспільства, що означало поступовий перехід від церковної освіти до світської. Освіта стає незалежною від церковних впливів.

Разом із цим розвивалася філософія Нового часу, яка відіграла значну роль у визначенні загальних тенденцій філософського мислення. У даній роботі проведено аналіз загальної характеристики та визначених представників філософії Нового часу.