Вступ 3
Фіскальна політика держави 6
Висновок 13
Список літератури: 15
Головними засобами перерозподілу доходів і найбільш важливими знаряддями державного регулювання економіки і економічної політики є бюджет і податки. Це тісно зв'язані категорії, тому часто говорять про бюджетний-податкову політику. Часто замість терміну «бюджетний-податковий» використовують його синонім «фіскальний» (від лат. fiscus - державна скарбниця і fiscalis - що відноситься до скарбниці).
Фіскальна (бюджетний-податкова) політика — це система регулювання урядом економіки за допомогою змін державних витрат, податків і стану державного бюджету, з метою зміни реального об'єму виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією і прискорення економічного зростання.
Податки і державні витрати є основними інструментами фіскальної політики. Фіскальна політика може як благотворно, так і достатньо хворобливо впливати на стабільність національної економіки.
Фіскальна політика об'єднує в собі такі крупні види, форми фінансової політики, як бюджетна, податкова, політика доходів і витрат.
Сучасна фіскальна політика визначає основні направления використання фінансових ресурсів держави, методи финансирования і головні джерела поповнення скарбниці. Залежно від конкретно-історичних умов в окремих країнах така політика має свої особливості. Разом з тим використовується загальний набір заходів. Він включає прямі і непрямі фінансові методы регулювання економіки.
До прямих методів відносяться способи бюджетного регулювання. Средствами державного бюджету фінансуються:
1. витрати на расширенное відтворення;
2. непродуктивні витрати государства;
3. розвиток інфраструктури, наукових досліджень і т.п.;
4. проведення структурної політики;
5. зміст военно-промышленного комплексу і т.п.
За допомогою непрямих методів держава впливає на финансовые можливості виробників товарів і послуг і на розміри потребительского попиту.
Важливу роль тут грає система налогообложения. Змінюючи стави податків на різні види доходів, надаючи податкові пільги, знижуючи неоподатковуваний мінімум доходів і т.п., государство прагне добитися можливо стійкіших темпів экономического зростання і уникнути різких зльотів і падінь виробництва.
До важливих непрямих методів, сприяючих накопиченню капіталу, відноситься політика прискореної амортизації. По суті, держава звільняє підприємців від сплати податків з частини прибули, що штучно перерозподіляється до амортизаційного фонду.
1. А. Лівшиц «Методи і форми державного регулювання» // Чоловік і праця. –1992. – № 9,10.
2. Губанов «Макроекономічне регулювання. За якою моделлю майбутнє?» //Экономист. –1992. –№ 6.
3. Загальна економічна теорія (політекономія) // Підручник під загальною ред. Акад В.И. Відяпіна, акад. Г.П. Журавлиній. М.: ПРОМО-медіа, 1995.
4. М. Іонів «Роль держави в економіці» //Экономист. –1995. –№ 8
5. Макроекономіка // Т.А. Агапова, С.Ф. Серегина.. – М., 1997.
6. Податки і оподаткування // Підручник для вузів. – М.: Податкові системи зарубіжних стран// Підручник під red. В.Г. Князева, Д.Г. Економіка // Підручник. 3-е видання. Під редакцією проф. Булатова. – М., 1999.
Бюджет грає важливу роль в житті кожної держави. Він є статтею доходів і витрат держави, що робить вплив на добробут кожного.
Як відомо, бюджет на всіх його рівнях грає величезну роль в розвитку і процвітанні держави, просуванні науково-технічного прогресу (бюджетні фінансування досліджень і розробок), розвитку економіки (особливо не прибуткових, але соціально-значущих галузей економіки за допомогою інвестування, дотацій і т.д.).
Повнота бюджету, як правило, прямо пропорційна добробуту громадян. Дійсно, бюджетний дефіцит, державний борг спонукає державу підсилити податковий тягар, збільшити оподаткування, зменшити фінансування всіх секторів економіки, скоротити статтю витрати на медицину, освіту і т.д. З іншого боку достаток бюджетних коштів (бюджетний профіцит) дозволяє збільшити фінансування як державного, так і приватного сектора економіки, збільшити трансфертні відрахування, а так само відрахування до позабюджетних соціальних фондів.
Так само достаток бюджетних коштів дозволяє державі брати активну участь в житті країни. Наявність бюджетних коштів дозволяє державі здійснювати державне регулювання економіки не тільки в наказовій формі. Достатня кількість бюджетних коштів дозволяє державі задіювати безпосередньо економічні важелі державного регулювання.
Таким чином, бюджет, його формування і статті витрат є важливим розділом в економічної науки, що вимагає великої уваги з боку не тільки що займають високі пости економістів і політиків, але і пересічних громадян.
Траєкторія руху економіки залежить від устремлінь і волі своїх головних діючих суб''єктів: держави, підприємств, громадян. Кожний з цих суб''єктів здатний впливати на економічну долю, хоч і різною мірою, в різних масштабах.
Найобширнішими можливостями володіє в цьому сенсі держава в особі уряду в: широкому сенсі цього слова, тобто всіх гілок державної влади.
Уряд проводить певну лінію дій для реалізації вибраної соціально-економічної стратегії, що витікаючої з цільових установок і враховує ситуацію, що склалася, і тенденції, що намічаються. У цьому сенсі і прийнято говорити, що держава здійснює, проводить вироблену їм економічну політику.
Багато в чому економічна політика держави ситуаційний обумовлена в тому сенсі, що вона безпосереднім чином диктується успадкованим минулим, економічною обстановкою, що склалася в країні, раніше ухваленими рішеннями і зобов''язаннями. В значній мірі політика зумовлена внутрі державною і світовою кон''юнктурою - станом господарства і ринку, рівнем економічної активності, тенденціями зростання і спаду, попитом і пропозицією на товари і послуги.
Економічна політика проводиться державою за допомогою використання інструментарію, що знаходиться в його розпорядженні, сукупності важелів дії на економічні процеси і агентів господарської діяльності. Вона реалізується через закони, президентські укази, урядові ухвали і інші нормативні акти, державні програми, поточні оперативні ухвали і рішення державних органів.
Конкретними інструментами проведення державної економічної політики виступають перш за все такі фіскальні важелі дії, інструменти фіскальної політики, як податки державні витрати, трансферти. За допомогою фіскальних інструментів держава здатне змінювати величину і спрямованість грошових потоків відповідно до переслідуваних цілей і намічаних для їх здійснення заходів.
Разом з фіскальними значну роль грають кредитно-грошові інструменти економічної політики, такі, як загальна маса і доступність грошей, кредиту, ставки позикового відсотка (облікова ставка центрального банку, норма резервування, інші централізовані встановлювані нормативи).
Держава здатне використовувати такі важелі економічної політики, як встановлення граничних (максимальних, мінімальних) рівнів цін на певні види товарів, величин об''ємів виробництва і одержуваних підприємницьких доходів, а також доходів різних соціальних груп, введення заборон і обмежень на окремі види економічної діяльності.
Широко використовуваним інструментом державної економічної політики у області зовнішньої торгівлі і зовнішньоекономічних зв''язків є експортно-імпортні тарифи, митниці мита, квоти на ввезення і вивіз товарів, капіталу.
Залежно від області державної дії на економічні процеси і способів, інструментів здійснення державної економічної політики розрізняють різні її види.
Єдиної, загальноприйнятої класифікації видів економічної політики не існує, різні автори по-різному називають окремі її види і po різному формують загальний перелік складових частин економічної політики держави.
У укрупненому плані прийнято виділяти фіскальну (фінансово-бюджетну політику), монетарну (кредитно-грошову), зовнішньоекономічну політику.
У ширшому плані в державну економічну політику включають такі її части, як соціальна, структурна, інвестиційна, приватизаційна, регіональна, аграрна, науково-технічна, податкова, банківська, цінова, антимонопольна, природоохоронна (екологічна), зовнішньоекономічна політика.
Бюджет – це система, використовувана урядом і іншими організаціями для планування доходів і витрат і для здійснення контролю над ними.
В даний час бюджет і податково-бюджетна політика невідємлині один від одного. Податково-бюджетна політика включає заходи щодо збору податків і витрачання бюджетних коштів. Ця політика є найважливішим інструментом формування державного бюджету. З іншого боку вона включає теоретичну основу і на практиці визначає статті витрати бюджетних коштів.
Вивчення джерел формування державного бюджету, а також чинників, що спричиняють за собою дефіцит бюджету, є одним з найважливіших завдань ряду державних інститутів і економічної теорії в цілому.
У будь-якій країні, при будь-якій суспільно-політичній і соціально-економічній системі економіка в тому або іншому ступені регулюється державою в особі державних органів.
Державне регулювання економіки може бути направлено як на обмеження або навіть на придушення небажаних для суспільства видів економічної діяльності, таких, як виробництво і торгівля наркотиками, зброєю, так і на підтримку деяких форм підприємництва (фермерських господарств, малих форм економічної діяльності, видів добродійної діяльності).
А також державне регулювання економіки і використання механізмів бюджетний-податкової політики ставить своєю головною метою забезпечити стабільні темпи економічного зростання, дотримувати інтереси держави, суспільства в цілому, соціально незахищених верств населення, не забуваючи при цьому про права і свободу особи.
Держава стежить за тим, щоб в умовах економічної свободи суспільні інтереси не були ущемлені устремліннями і інтересами окремих регіонів, соціальних груп, галузей, монополій, підприємців, приватних осіб. Державне регулювання направлено також на захист інтересів майбутніх поколінь, охорону навколишнього середовища, запобігання її забрудненню, загибелі природи.
Правильна побудова економічних важелів управління держави веде до стабільного, урівноваженого і процвітаючого образу життя всіх суб''єктів держави.
