ВСТУП………………………………………………………………………3

1.Транспортно-експедиційне обслуговування в країнах з ринковою економікою………………………………………………………………………..4

2. Експедитор - основний учасник транспортних перевезень…………..6

3. Транспортно-експедиційне обслуговування в бувших соціалістичних країнах…………………………………………………………………………….8

4.Основні положення Закону України "Про транспортну- експедиторську діяльність"………………………………………………………9

5.Варіанти оформлення перевізних документів………………………..11

6.Основні нормативні документи, що регламентують транспортно- експедиторську діяльність на залізничному транспорті…………….………13

ВИСНОВКИ………………………………………………………………14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………15

Для країн з розвинутою ринковою економікою характерна спеціалізація діяльності підприємств транспорту, що дозволяє кожному окремому учасникові процесу доставки домагатися високого рівня якості обслуговування при менших витратах. Спеціалізація виявляється насамперед у різному статусі підприємств, тобто в запропонованому їм на підставі отриманого дозволу (ліцензії) виду діяльності. Підприємства транспорту поділяються на наступні групи: транспортні, експедиційні, інформаційно-посередницькі, лізингові, по ремонту рухливого складу й устаткування і т.п.
Крім спеціалізації по виду діяльності, існує також спеціалізація територіальна, тобто право на обслуговування визначеного регіону, спеціалізація по виду перевезених вантажів, по характеру маршрутів і т.п. Експедиційні підприємства поряд з обслуговуванням споживачів надають послуги транспортним підприємствам, пропонуючи і виконуючи оптимальні варіанти доставки вантажу.
Однією з головних умов успішної діяльності підприємств транспорту в умовах ринку є знання і володіння основними ринковими поняттями і положеннями [1].
До 90-х років поняття послуга транспорту не використовувалося в практиці планування й організації роботи автомобільного транспорту. Виключенням була така сфера діяльності, як транспортно-експедиційне обслуговування, де це поняття є загальноприйнятим.
Такий підхід був обумовлений традиційним поглядом на автомобільний транспорт нарівні з виробничими галузями. Як продукцію автомобільного транспорту при цьому розглядалося тільки перевезення, вимірювана такими валовими показниками, як обсяги перевезень, вантажообіг і т.п. Ці показники традиційно використовувалися як показники оцінки якості діяльності підприємств автомобільного транспорту [6, c.40]. В умовах ринку необхідний новий підхід до даного питання, тому виникає необхідність у розгляді такого ринкового поняття, як послуга.
До послуг відносяться усі види праці, безпосередньо не зайняті зі зміною і перетворенням форм матерії і сил природи і виробляючі особливу споживчу вартість, що виражається в суспільно корисній діяльності самої праці в різних галузях суспільного господарства (наука, освіта, охорона здоров'я і т.д.).

1. Конституція України, К., 1996.
2. Цивільний кодекс України, 01 січня 2004 року.
3. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 року // ВВР. 1994. №51. Ст. 446.
4. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні // Затв. наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року; Офіційний вісник України. 1998. №8.
5. Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом // Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1996 року; ЗП України. 1996. №19.
6. Порядок і умови перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом // Затв. наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року; Офіційний вісник України. 1998. №17.
7. Брагинский М. И., Витрянский В. В., Договорное право. Книга первая: Общин положения. – М.: „Статут”, 2009, - 848 с.
8. Брагинский М. И., Витрянский В. В., Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: „Статут”, 2007, - 800 с.
9. Гражданское право. // под ред. Толстого Ю.К., Ч.2., М., Проспект, 2007. – 489 С.
10. Гражданское право: в 2 т. Том І: Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. М.: Издательство БЕК. – 2008. – 816 с.
11. Гражданское право: в 2 т. Том ІІ, полутом 1: Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. М.: Издательство БЕК. – 2008. – 390 с.
12. Гражданское право: в 2 т. Том ІІ, полутом 2: Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. М.: Издательство БЕК. – 2007. – 490 с.
13. Гражданское право Украины. Учебное пособие под ред. Ю.А.Заики. К., 2008. – 307 с.
14. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. К. Юрінком Інтер. 2009.- 290 с.
15. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України // за ред. проф. Коссака В.М., Київ, 2004. – 290 с.
16. Нотаріат УРСР / 36. зак. актів і відом. мат. з нотаріату, чинних на 1 травня 1938 р.; Упо-ряд. А.Д. Каштан, А.В. Данішевський. — К., 2008. — 259 с.
17. Цивільне право. Підручник під ред. О.А.Підопригора, Д.Б.Боброва. “Вентурі”, К.,2007, ч.1.- 390 с.

Перевезення вантажів, пасажирів і багажу складає основУ договору перевезення. Загальні умови перевезення визначаються транспортними статутами і кодексами, іншими законами.

Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремим транспортом, і навіть відповідальність сторін із цим перевезенням визначаються угодою сторін, Кодексом, транспортними статутами і кодексами.

За договором перевезення вантажу перевізник зобов''язується доставити очолюваний відправником вантаж до пункту призначення і видати його вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов''язується сплатити перевезення вантажу, згідно встановленої плати.

Укладання договору перевезення вантажу підтверджується упорядкуванням і видачею відправником вантажу транспортної накладної (коносамента чи іншого документа на вантаж, передбаченого відповідним транспортним статутом чи кодексом).

За договором перевезення пасажира перевізник зобов''язується перевезти пасажира до пункту призначення, а разі здачі пасажиром багажу також доставити багаж до пункту призначення і видати багажу особі; пасажир зобов''язується сплатити встановлену плату за проїзд, а коли аграрії здають багаж і поза провезення багажу.

Укладання договору перевезення пасажира засвідчується квитком, а здавання пасажиром багажу багажною квитанцією.

Транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) розглядається як комплексна система доставки, що включає перевезення товару від виробника до споживача i виконання пов''язаних з нею вантажно - розвантажувальних робіт, пакування, складування, зберігання, страхування, ведення розрахунків тощо. У розвинутих країнах експедитор є основною сполучною ланкою між вантажовідправником, перевізником i вантажоодержувачем.

У результаті вирішення аналогічних логістичних завдань експедиторські і агентські фірми приймають виробничі функції доопрацювання, поглибленої переробки і напівфабрикатів, розподілу його й готових виробів між розрізненими споживачами і замовниками. Для спрощення і раціоналізації операцій вони здійснюють проміжні закупівлю та перепродажу товарів хороших і цим спеціалізуються на централізовану постачальницьку діяльність.

Закону України "Про транспортну- експедиторську діяльність" визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Вiдносини в галузi транспортно-експедиторської дiяльностi регулюються Цивiльним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть», «Про транзит вантажiв», цим Законом, iншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також iншими нормативно-правовими актами, що видаються вiдповiдно до них.