Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Диплом

"Вплив на кваліфікацію злочинів спеціального суб'єкту злочину"

Предмет:

Кримінальне право, кримінологія

Мова:

Українська

Рік здачі:

2012

Сторінки:

1,500 грн.

Вступ………………………………………..……………………………………..2
Розділ I. Поняття та значення суб’єкту злочину як обов’язкового елементу складу злочину………………………………………………………………….…7
1.1. Поняття та ознаки суб’єкту злочину...………………………..……7
1.2. Місце суб’єкту злочину серед інших елементів складу злочину…………………………………………………………………….24
Розділ II. Характеристика спеціального суб'єкта злочину…………………...31
2.1. Поняття та ознаки спеціального суб’єкту злочину………………...31
2.2. Класифікація спеціальних суб'єктів……………………………...…47
Розділ IIІ. Особливості кваліфікації окремих видів злочинів із спеціальним суб'єктом………………………………………………………………………....52
Висновки ……………………………………………………………………..…83
Список використаних джерел ………………………………………………..88

У чинному законодавстві не передбачено мінімальний вік, з досягненням якого громадяни України можуть бути зараховані чи призвані на військову службу осіб офіцерського складу. Водночас, погоджуємося із М. М. Сеньком, який на підставі аналізу норм цього ж закону, дійшов висновку про те, що їхній вік не може бути меншим за вік, з якого зараховуються на військову службу за контрактом інші категорії військовослужбовців [30, с. 109].
Відповідно до частини 8, 9 ст. 20 розгляненого закону, до запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність, а до запасу другої категорії - військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби, або не проходили військової служби, а також військовозобов'язані-жінки. Це, на нашу думку, дає підстави стверджувати, що мінімальний вік військовозобов'язаних 18 років [59].
Коротко розглянемо в цьому контексті злочини, які посягають на виборчі права громадян. Суб'єктами таких складів злочинів є у ст. 158 (ч. 2, 3) - кандидат, його уповноважений представник, уповноважена особа політичної партії (блоку), член ініціативної групи референдуму, ст. 158 (ч. 4, ч. 9) - виборець, ст. 159 (ч. 2) - кандидат, його уповноважений представник, довірена особа кандидата, уповноважена особа. Народним депутатом може бути особа з 21 року (ст. 9 Закону України,,Про вибори народних депутатів України'') [30], депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради та сільським, селищним, міським головою - з 18 років (ст. 9 Закону України ,,Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів'') [7], президентом - з 35 років (ст. 9 Закону України ,,Про вибори Президента України'') [8].
Стосовно ж віку кандидата, то потрібно враховувати, що перед обранням особи триває визначений законодавством період виборчого процесу. У зв'язку із цим мінімальний вік таких кандидатів становить 20, 17 і 34 роки, відповідно. Суб'єктом складу злочину, передбаченого у ст. 158 (ч. 4, 9) може бути тільки повнолітній, оскільки відповідно до ст. 70 Основного Закону України [1] право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років [59].
Відповідальність за вчинення злочинів, передбачених у ст. ст. 172, 173, 203, 204, 205, 207, 209, 212, 212-1, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 271, 275 може наставати з 16-річного віку на певних підстав. Суб'єктом зазначених складів злочинів є, зокрема, особа, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Згідно із ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю [5].
Відповідно до ст. 34 (ч. 1) ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК України у випадку реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. частина 1 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Згідно із ч. 3 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається (ч. 5 ст. 35 ЦК). Також при з'ясуванні даного питання необхідно враховувати також і те, що у ст. 22 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю [11].
Суб'єктом складів злочинів, передбачених у ст. ст. 328, 329, є особа, якій довірена державна таємниця. У ст. 22 Закону України ,,Про державну таємницю" зазначено, що допуск до державної таємниці з ступенями секретності ,,особливої важливості'' ,,цілком таємно'' та ,,таємно'' надається дієздатним громадянам України віком від 18 років [10]. В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою безпеки України громадянам України віком від 16-ти років може надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності "цілком таємно" та "таємно", а віком від 17-ти років - також до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".

Дослідження проблематики місця та ролі спеціальних суб'єктів у кваліфікації злочину завжди було актуальним у доктрині кримінального права. Цього вимагає реалізація конституційних принципів побудови демократичної держави. Це обумовлюється потребою приведення кримінально-правової теорії відповідальності спеціального суб'єкту злочину у відповідність до нового етапу розвитку кримінального законодавства, потребою переосмислення ряду теоретичних положень і постулатів, обумовлених поступальним розвитком сучасного суспільства.
Актуальність. Кількість складів зі спеціальним суб'єктом збільшується з огляду на процес диференціації кримінальної відповідальності, що відбувається. Прийнятий 5 квітня 2001 року Кримінальний кодекс України запровадив у правову дійсність ряд новел, які визначають поняття спеціального суб'єкту злочину, встановлюють нові види спеціальних суб'єктів, у раніше діючому законодавстві не зазначених. Однак принципи і критерії криміналізації та кваліфікації діянь спеціальних суб'єктів повною мірою в теорії кримінального права розглянуті не були. Тобто, актуальність проблеми обумовлена поширеністю складів зі спеціальними суб'єктами в новому кримінальному законодавстві, необхідністю осмислення змісту і сутності процесу криміналізації злочинів зі спеціальними суб'єктами. Актуальність обраної теми диктується потребами практики, яка зіштовхується із значними труднощами при кваліфікації злочинів зі спеціальним суб'єктом. Крім того, властивості спеціальних суб'єктів злочину мають значення не тільки при кваліфікації злочинних діянь, але можуть служити ще й підставою для призначення того чи іншого виду покарання, що також диференціюється в залежності від властивостей суб'єкту, впливаючи на відповідальність шляхом призначення спеціального виду покарання, або враховується як обставина, що характеризує особистість винного. Названий аспект проблеми також вимагає свого дослідження в процесі вирішення питання про сутність і зміст відповідальності спеціальних суб'єктів злочину.
Вищесказане говорить про необхідність теоретичного узагальнення проблематики ролі спеціальних суб'єктів у кваліфікації злочину в сучасних умовах розвитку кримінально-правової теорії і правозастосовчої діяльності в Україні.
Метою даної роботи є аналіз основних проблем, з якими може зіткнутися теоретик а також практик при кваліфікації злочину, в якому є спеціальний суб’єкт.
Для досягнення поставленої мети слід приділити увагу вирішенню наступних завдань:
- визначити що саме означає поняття «суб’єкт злочину» та його значення в кримінальному праві взагалі;
- дослідити яке місце суб’єкту злочину серед інших елементів складу злочину;
- навести загальну характеристику спеціального суб’єкту злочину, його поняття та ознаки;
- розглянути способи класифікації спеціальних суб'єктів у кримінальному праві України;
- проаналізувати особливості кваліфікації окремих видів злочинів із спеціальним суб'єктом.
Об’єктом дослідження є правовідносини, пов’язані з визначенням місця спеціального суб’єкту у кримінальному праві України та його впливу на правильну кваліфікацію злочинів.
Предмет дослідження становить поняття спеціального суб’єкту злочину та його роль у кваліфікації злочинних діянь......................

..........................................................................................

Суб'єкт злочину - це сукупність ознак, вказаних в кримінальному законі, і визначаю¬чих особу, яка може і повинна бути відпові¬дальна за вчинене діяння. Відповідно до вищевказаного можна виді¬лити основні ознаки, які притаманні суб'єкту злочину:
 фізична особа;
 осудність;
 досягнення певного віку.
Вказані ознаки являються обов'язковими ознаками суб'єкту злочину.
Аналіз правових ознак, які характеризують суб'єкт злочинного діяння, а також властивості особистості злочинця, як сукупності соціальне значущих властивостей особи, що вчинила злочин, враховуються при криміналізації, індивідуалізації покарання або при звільненні від кримінальної відповідальності.
Кримінальне право розглядає суб’єкт злочину як один із необхідних елементів складу злочину, оскільки ні діяння, як складова частина об’єктивної сторони, ні вина, як основа суб’єктивної сторони, не існують без суб’єкта – фізичної особи, яка вчинює злочин.
Розглядаючи склад злочину як сукупність складових елементів, у своїй єдності утворюючих інтегроване, нерозривне ціле, відзначимо також, що виділення певних спеціальних ознак суб'єктів злочинів здійснюється на підставі взаємодії суб'єкту злочину з іншими елементами його складу. Так, спеціальний суб'єкт злочину, будучи елементом функціонування соціального інституту, своєю діяльністю зсередини руйнує систему забезпечення безпечного існування особи, суспільства, держави тоді, коли суб'єкт замість виконання визначених його соціальною роллю (станом) корисних функцій шляхом дії чи бездіяльності, пов'язаного з його статусними характеристиками, заподіює шкоди позначеним об'єктам кримінально-правової охорони.
Класифікація злочинів зі спеціальним суб'єктом повинна відображувати як закономірності криміналізації діянь зі спеціальним суб'єктом; диференціації кримінальної відповідальності злочинів зі спеціальним суб'єктом (що дозволяє розподілити злочини зі спеціальним суб'єктом за видовими ознаками), так і логіку і спосіб закріплення ознак спеціального суб'єкта в законодавстві, що відображує розподіл спеціальних суб'єктів у залежності від способу закріплення ознак спеціального суб'єкта в правовій нормі.
Криміналізуючи діяння, диференціюючи й індивідуалізуючи кримінальну відповідальність, законодавець керується не стільки принципом економії кримінальної репресії, скільки сукупністю факторів ідеологічного, політичного, системно-правового, соціально-психологічного, духовного характеру і опосередкованої станом і закономірностями функціонування девіантної активності громадян на конкретно-історичному етапі розвитку конкретного суспільства, що належить до конкретної правової родини.
Зазначена обставина і виявляється в тенденціях розвитку відповідальності спеціальних суб'єктів у кримінальному праві України. Важливо, щоб властивості діяння і реакція суспільства на них були основними передумовами криміналізації, тоді як властивості особи - додатковими підставами криміналізації. Додатковість особистісних властивостей і якостей при криміналізації припускає урахування їх у процесі індивідуалізації відповідальності, але не у процесі криміналізації. Ступінь досягнення цілей кримінального права (ефективність кримінально-правових заходів) за зверхспеціалізацією Кримінального кодексу мінімальна.
Отже, у сучасному кримінальному праві України суб'єктні елементи кримінально-правових відносин надмірно впливають на диференціацію змісту кримінальної відповідальності безпосередньо (за наявності ознак, які належать до властивостей спеціальних суб'єктів основних та кваліфікованих складів чи ознак суб'єктів злочинів, об'єднаних правовою можливістю впливати на кваліфікацію діяння і кримінальну відповідальність) або опосередковано — здобуваючи значення факультативних ознак, що відносяться, як правило, до особи суб'єкта злочину...................

.............................................................

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 1500.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Петренко Віктор (Traveller)

(0)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Вплив на кваліфікацію злочинів спеціального суб'єкту злочину"

0 (800) 357-234