ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ТЕМПЕРАМЕНТУ ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 5
1.1. Поняття темпераменту у вітчизняній і зарубіжній науці 5
1.2. Особливості розвитку темпераменту у дітей дошкільного віку 12
1.3. Вікові зміни темпераменту 19
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА УСПІШНІСТЬ У НАВЧАННІ 22
2.1. Методика проведення експерименту 22
2.2. Аналіз результатів, математична обробка отриманих даних 24
2.3. Програма та методи формування темпераменту у старших дошкільників 29
ВИСНОВКИ: 36
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 39
ДОДАТКИ: 41
Під темпераментом варто розуміти індивідуально-своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, які, однаково виявляючись у різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів, залишаються постійними в зрілому віці і у взаємозв'язку характеризують тип темпераменту.
До властивостей темпераменту відносяться індивідуальні особливості, які:
регулюють динаміку психічної діяльності в цілому;
характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;
мають стійкий і постійний характер і зберігаються в розвитку протягом тривалого відрізка часу;
знаходяться в строго закономірному співвідношенні, що характеризує тип темпераменту;
однозначно обумовлені загальним типом нервової системи.
Користуючись певними ознаками, можна з достатньою визначеністю відрізнити властивості темпераменту від всіх інших психічних властивостей особистості [1].
Творцем навчання про темпераменти вважається давньогрецький лікар Гіппократ. Він стверджував, що люди розрізняються співвідношенням 4 основних "соків" життя, - крові, флегми, жовтої жовчі і чорної жовчі, - входять до його складу. Виходячи з його навчання, лікар античності Клавдій Гален розробив першу типологію темпераментів, що він виклав у відомому трактаті "De temperamentum". Відповідно до його навчання тип темпераменту залежить від переваги в організмі одного із соків. Їм були виділені темпераменти, що у наш час користуються широкою популярністю: сангвініка (від лат. Sanguis - "кров"), флегматика (від грец. - Phlegma - "флегма"), холерика (від грец. Chole - "жовч"), і меланхоліка (від грец. melan chole - "чорна жовч"). Ця фантастична концепція мала величезний вплив на вчених протягом багатьох сторіч [2]. В даний час типологія темпераменту аналогічна типології Галена.
Загальновідомі типи темпераменту:
Холерик. Сильний нестійкий тип нервової системи. Холеричний темперамент пов'язаний з неврівноваженим типом нервової системи, збудження у таких людей зазвичай переважає над гальмуванням. Емоції холерика яскраві, сильні, але нестійкі, у нього активна, демонстративна виразна міміка, кваплива мова, різкі жести.
Настрій у нього часто різко змінюється. Причому зовнішніх причин ці зміни часто не мають, настрої виникають «раптом», нізвідки, сам холерик зазвичай насилу може пояснити, чому це він раптом розійшовся або навпаки, знітився. Характерною манерою перебільшено на все реагувати холерик заслужив собі славу самого злобного і сварливого темпераменту. Однак це не так. Просто холеричний темперамент природним чином підсилює будь-які прояви активності людини - і хороші, і погані. Тому те, що в подачі людини іншого темпераменту сприймається нормально, в подачі холерика виглядає перебільшено яскраво, гротескно. Емоції холерика яскраві, сильні, але нестійкі, у нього активна, демонстративна, надзвичайно виразна міміка, кваплива мова, різкі жести, які часто називають нервовими. Рухи швидкі, різкі, енергійні, сильні.
1. Акімова М.К. Психологічна діагностика. - СПб.: Питер, 2005.
2. Аллахвердов В.М. Психологія. - М.: Проспект, 2005.
3. Гіппенрейтер Ю.Б. Введення в загальну психологію. М., 1996.
1. Смирнова Е.О., Холмогорова В.М. Міжособистісні відносини дошкільнят: Діагностика, проблеми, корекція. - М.: Владос, 2003
2. Роньжин А. С. Заняття психолога з дітьми 2-4 років в період адаптації до дошкільній установі. - М.: Книголюб, 2003
3. Маклаков А.Г. Загальна психологія – СПб : Питер, 2012.
4. Немов Р.С. Психологія. Загальні основи психології. - М.: Владос, 1999.
5. Загальна психологія. / За ред. Петровського А.В. - М.: Просвещение, 1996.
6. Столяренко Л.Д. Педагогічна психологія – Ростов Н/Д: Феникс, 2003.
7. Стреляу Я. «Роль темпераменту в психічному розвитку» - М.: Прогрес, 2002.
8. Теплов Б.М. Сучасний стан питання про типи вищої нервової діяльності й методику їх визначення. / / Психологія індивідуальних відмінностей. Хрестоматія. М., 2000.
9. Трофімова Н.М., Пушкіна Т.Ф., Козина Н.В. Вікова психологія. - СПб.: Питер, 2005.
10. Боришевський М.Й. Залежність розвитку альтруїзму особистості від спрямованості ее самосвідомості // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка. - Вип. 20. Ч. 1: Розвиток Ідей Г.С.Костюка в СУЧАСНИХ психологічних дослідженнях. - К., 2000. - С. 61-68.
11. Боришевський М.Й. Саморух як закон псіхічного розвитку особистості / Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С.Костюка. Мат. Ш з'їзду Товариства психологів України. - К., 2000. - с. 27.
12. Рогов Е. И. Настільна книга практичного психолога в освіті. - М.: Владос, 1996
13. Разживина Л. Азбука настроїв. // Обруч. 2002
14. Психодіагностична та корекційно-розвиваюча робота практичного психолога: Навчальний інформаційно-методичний посібник з курсу/Авт.-упоряд. А.М. Щетиніна. - Великий Новгород: новго ім. Ярослава Мудрого, 2001
15. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефектівності педагогічного спілкування - Автореф. дис. ... Канд. пс. н. - К., 2000. - 20 с.
16. Вачков І.В. Психологія для малят. - М .: Педагогіка, 1996. - 234 с.
17. Воробйова Л.І. Гуманітарна психологія / Питання психології, 1995, № 2. - С.19-30.
18. Виговська Л.П. Формування у молодших школярів емпатійного відносини до однокласників // Республіканський науково-методичний збірник. - Вип. № 38, 1992. - С. 28-34.
19. Виготський Л.С. Вчення про емоції. Історико-психологічне дослідження / Зібрання творів. У 6-ти т. - Т. 6. - С. 62-318.
20. Р.С. Нємов В«Загальні основи психологіїВ», Москва, 1994
21. Е.Н. Рогов В«Психологія людиниВ», Москва, 1999
22. Л.Д. Столяренко, С.І. Самигин В«100 екзаменаційних відповідей з психології», Ростов-на-Дону, 2000
23. Ковальов А. Г. Психологія особистості, вид. 3. М., "Просвіта", 2000. p> 5. Короткий словник системи психологічних понять/К. К. Платонов - М. Вища школа 1994.
24. Мерлін В.С. Нарис теорії темпераменту, М., 2001
25. Немов Р.С. Психологія (у трьох книгах), книга 1, М., 1998. p> 8. Психологія індивідуальних відмінностей/під ред. Ю.Б.Гіппенрейдера, В. Я. Романова - М. вид-во МГУ, 2002
26. Яковлєва Н. Г. Психологічна допомога дошкільнику. - СПб.: Валері СПД; М.: ТЦ Сфера, 2002
27. Широкова Г.А.Справочнік дошкільного психолога. -Ростов н/Д, 2004
28. Хобсон К. Ф. Світ який був: розвиток дитини та її відносин з оточуючими. - М.: Центр загальнолюдських цінностей; 1992
29. Урунтаева Г.А., Афонькіна Ю.А. Практикум з дитячої психології. - М., 1995
30. Томас А., Чесс С. Значення темпераменту для психологічної практики// Дитинство ідеальне і сьогодення/За ред. Е.Р.Слободской. - Новосибірськ: В«Сибірський хронограф В», 1994
31. Степанова Г. Соціальний розвиток дошкільника і його педагогічна оцінка в умовах дитячого саду. // Дошкільне виховання. 1999
Актуальність дослідження. Соціально-економічні і політичні процеси, що відбуваються в Україні, зумовили зміни в моральній атмосфері суспільства. Утвердження демократичних норм суспільного життя висуває нові вимоги до духовного розвитку дитини, її підготовки до життя.
Моральне виховання – одне з найважливіших завдань, які ставить перед психологічною і педагогічною наукою суспільна практика. Поряд з громадськістю, активним творчим відношенням до дійсності необхідною моральною якістю людини нового суспільства являється дієве гуманне відношення до людей, яке складає основу справжнього колективізму.
У структурі морального розвитку особистості важливе значення відіграє темперамент.
Теоретичні основи формування темпераменту засновані на ідеях М.Й.Боришевського, Л.П.Виговської, Д.Б.Ельконіна, О.В.Запорожця, Г.С.Костюка, С.Д.Максименко, Л.Б.Мерфі, Ф.Олпорта, В.А.Сухомлинського, І.М.Юсупова, та інших.
Онтогенетичний аспект розвитку темпераменту у дітей в роботах відомих вітчизняних психологів та педагогів Б.Г.Ананьєва, Г.М.Андреєвої, Т.В.Василишиної, Т.П.Гаврилової, Я.А.Коменського та інших.
У багатьох роботах показано, що старший дошкільний вік не тільки є сензитивним для емоційного розвитку особистості дитини, але є дуже важливим етапом у соціальному розвитку дитини, у розвитку всіх психічних процесів, моральному розвитку. Накопляючи досвід спілкування, дитина до шести років вже чітко осмислює себе та іншого як суб''єктів переживання та спілкування, вміння діяти осмислено на користь інших людей. Формування мотивацій впливає на виникнення таких пізнавальних явищ як узагальнення, передбачення, що в свою чергу сприяє розвитку у дітей емоційного відгуку(А.В.Запорожець, Я.З.Неверович).
Вивчення проблеми формування темпераменту дає можливість проникнути в її психологічну природу, глибше зрозуміти її функцію в поведінці, її роль в моральному розвитку дитини, а, як наслідок, в формуванні її особистості. Знання особливостей розвитку емоційної сфери дітей, механізмів становлення моральних мотивів буде сприяти науково обґрунтованому процесу виховання молодого покоління. Саме це й зумовило вибір теми нашого дослідження «Темперамент і її особливості у дітей старшого дошкільного віку».
Об''єкт дослідження - процес спілкування старших дошкільників.
Предмет дослідження - педагогічні умови розвитку темпераменту в старших дошкільників.
Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді явища темпераменту, розробки підходу до проблеми розвитку темпераменту і її методичне вирішення.
Гіпотеза дослідження. Якщо у систему роботи дитячого навчального закладу постійно запроваджувати різні форми роботи з дітьми для розвитку у них співчуття і співпереживання, вміння спілкуватися, то ефективність процесу розвитку темпераменту у старшого дошкільника значно підвищиться.
Завдання дослідження:
проаналізувати основні підходи у дослідженнях темпераменту у вітчизняній і зарубіжній науці;
виявити стан розвитку темпераменту у старших дошкільників, її вікові та індивідуальні особливості;
розробити та апробувати методику формування темпераменту у старших дошкільників та експериментально перевірити її ефективність.
Методи дослідження: бесіди, анкетування, заняття, індивідуальна робота, читання художньої літератури, спостереження.
Всім відомо, що абсолютно однакових людей не існує. Кожна людина - це особистість, що володіє своїми особливостями, своїм темпераментом. У чистому вигляді темпераменти зустрічаються дуже рідко, тому можна визначити лише переважаючий тип темпераменту. Одна і та ж людина в різних ситуаціях може виявляти риси різних темпераментів.
В результаті спостереженням за динамічними проявами людей сформувалися описи чотирьох типів темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік. Кожен з цих типів більш адекватний тій чи іншій ситуації, так що не можна їх оцінювати з точки зору «поганий - хороший».
Знання типу темпераменту і вміння визначити тип у конкретної людини або групи людей допомагає людської особистості знайти підхід до конкретної людини і краще побудувати відносини з ним і в колективі.
На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що індивідуально-психологічні особливості учнів (темперамент) грають не тільки грають важливу роль в процесі навчання, впливаючи на успішність учнів, але також тепер ми можемо зазначити, що цей плив змінюється, тобто ми підтвердили власну гіпотезу про те, що вплив темпераменту на успішність у навчання змінюється протягом шкільного життя дитини. Також протягом дослідження було помічено, що для кожного темпераменту ці зміни відбуваються по-своєму.
В результаті дослідження були виконані всі задачі, поставлені перед нами у початку дослідження, а саме:
Розглянути та проаналізувати теоретично-методологічну базу досліджування.
Визначити типи темпераменту у досліджуваних школярів у трьох вікових групах: молодші школярі, учні середньої школи та учні старших класів.
Виявити залежність успішності в навчанні від типу темпераменту дитини окремо у всіх вікових групах.
Прослідкувати зміну цієї залежності під час переходу від молодших школярів до учнів старшої школи.
Таким чином, в ході нашого дослідження було виявлено, що рівень успішності сангвініків досить високий у молодших класах, потім дещо спадає, але до часу старшої школи знов підіймається. Рівень успішності флегматиків з віком поступово знижується, але всі досліджувані флегматики вчаться на середньому та високому рівнях. Рівень успішності холериків помітно зростає (у другому класі лише 10% флегматиків вчаться на середній рівень, у 9 це вже 21%, а в 11 класі – 54% ). Рівень успішності меланхоліків підіймається із низького до середнього та високого рівня.
Темперамент в розвинених особистісних формах – це складне функціональне утворення, в якому пізнавальні та емоційні процеси складають взаємообумовлену спільність, опосередковану дію і розвиток актуальних потреб і, яка в свою чергу, розвивається під їх впливом. В особистісних формах темпераменту відбивається, з одного боку, ступінь зрілості пізнавальних та емоційних процесів, а з іншого – характер мотивації, ступінь стійкості структури особистості.
Спрямованість особистісних форм темпераменту виявляє їх склад. Співпереживання – більш безпосередня імпульсивна форма темпераменту, порівнюючи зі співчуттям. В силу оцентралізації співпереживання об''єкт і зміст його переживань відбиваються індивідом мимовільно. Умовно кажучи, співпереживаючий індивід не відчуває себе об''єктом власних переживань. Інший являється для співпереживаючого лише стимулом для переживання для себе, і справжнього співчуття в даному випадку не відбувається.
Співчуваючи, індивід осмислює не лише знак і модальність, але й зміст свого переживання, і своє відношення до об''єкту темпераменту, і засоби вирішення ситуації, яку він спостерігає.
Співчуття, на відміну від співпереживання – осмислена узагальнена форма темпераменту, яка проявляється засвоєною моральною нормою і досвідом емоційно-моральних відносин.
Для виникнення співпереживання також необхідний емоційний досвід і вміння співвідносити з цим досвідом переживання інших людей. Однак відштовхуючись від суті співпереживань, можна думати, що моральні знання не входять до складу цього виду темпераменту і в якійсь мірі відрізняється від нього.
3. Основні етапи формування темпераменту у дітей старшого дошкільного віку можна пред''явити наступним чином. Співпереживання більш характерне для старших дошкільників. Але саме в цьому віці дитиною накопичується емоційний і моральний досвід для розвитку більш високих форм відгуку та альтруїстичної поведінки. Тому потрібно систематично проводити з дітьми роботу у даному напрямку. По мірі того, як емоції стають більш осмисленими та узагальненими, співчуття стає ведучою формою темпераменту (гуманістична темперамент).
4. Розвиток темпераменту – це лише процес розвитку і когнітивізації емоцій, це процес формування мимовільно діючих моральних мотивів, мотивацій на користь іншого. За допомогою темпераменту виникає зв''язок дитини зі світом переживань інших людей, формується уявлення про цінність іншого, розвивається і закріплюється потреба в благополуччі інших людей. По мірі психічного розвитку дитини і структуризації його особистості темперамент стає джерелом морального розвитку.
5. Методичні рекомендації для батьків, необхідні для розвитку темпераменту: дбати про позитивний мікроклімат в сім''ї; використовувати багато художньої літератури з метою формування альтруїстичної поведінки; співпрацювати з дитячим навчальним закладом та вихователем.
Методичні рекомендації для вихователів: формувати риси колективізму; формувати емпатію на різних заняттях; враховувати вікові та індивідуальні особливості для формування темпераменту у дітей; читати періодичну літературу з питань формування темпераменту; проводити серію дидактичних ігор і вправ, направлених на розвиток темпераменту.
Лише за умови виконання даних методичних рекомендацій процес формування темпераменту у дітей старшого дошкільного віку буде відбуватись цілеспрямовано та ефективно.
На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що індивідуально-психологічні особливості учнів (темперамент) грають важливу роль в процесі навчання.
