Вступ………………………………………………………………………………….3

Творча і педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського у

контексті сучасної освіти……………………………...…………………………….5

Висновки…………………………………….………………………………………12

Список використаних джерел……………………………………..………………14

У світі існує небагато педагогічних систем, що входять до педагогічної скарбниці людства. Педагогічна система В. Сухомлинського відноситься саме до таких. Видатний український педагог, заслужений учитель України, директор Павлиської середньої школи В. Сухомлинський зробив вагомий внесок у розробку проблем виховання в початковій школі.
Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) - видатний український педагог, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки. Народився 28 вересня 1918 р. в с. Василівка Онуфріївського району на Кіровоградщині, Після закінчення школи навчався на факультеті мови і літератури Кременчуцького педагогічного інституту, але через хворобу в 1935 р. вимушений був припинити навчання у вузі.17-річним юнаком розпочав практичну педагогічну роботу. З 1936 р. продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту. З 1938 р. і до початку війни працює вчителем і завучем в Онуфріївській середній школі. У 1941-1942 рр., був у діючій армії, а після поранення вчителював у Удмуртії. 1944-1948 рр. - завідуючий райвно Онуфріївського району, 1948-1970 рр. - директор Павлиської середньої школи .
В 1955 р. В. Сухомлинський захистив кандидатську дисертацію на тему: "Директор школи - керівник навчально-виховної роботи". З 1957 р. - Сухомлинський - член-кореспондент АПН, з 1958 р. - заслужений учитель. В 1968 р. йому було присвоєно звання "Герой Соціалістичної Праці". Автор цілого роду праць, серед яких слід виділити такі, як "Духовний світ школяра", "Павлиська середня школа", "Серце віддаю дітям", "Сто порад учителеві", "Народження громадянина","Батьківська педагогіка" тощо (всього 41 монографія і брошура, понад 600 статей).

1. Волошин К.О. Педагогічна система В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. - 2003. - №11. - С 17-18.
2. Безлюдна М. Методично-процесуальне забезпечення розвивального навчання в емпіричному досвіді В. Сухомлинського // Початкова школа. - 2000. - №4. - С 66-67.
3. Вознюк О. Наукова сутність педагогічної системи В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. - 2002. - №5. - С 75-78.
4. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Вид. центр "Академія", 2001. - 576 с.
5. Гаврищак Г. Індивідуальний підхід у трудовому вихованні дітей в творчості В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім.В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. - С.161-163.
6. Гартманн Эрика. Замечания к пафосу в книге В. Сухомлинского "Сердце отдаю детям" // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. - С.108-110.
7. Гладюк Т. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім.В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. - С 59-62.
8. Деркач В. "Батьківська школа" у Павлиші // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. - С.105-108.
9. Кічук Н. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. - С.10-11.
10. Ковальчук В. Актуальність ідей В.О. Сухомлинського у проблемі формування соціальної компетентності майбутнього вчителя // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. - С.110-111.
11. Кормило О. Проблема активізації емоційної сфери молодших школярів у навчальній діяльності в працях В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. - С 66-69.

Одним із шляхів розв''язання згаданих вище проблем є звернення до надбань педагогічної спадщини В. Сухомлинського - гуманістичне спрямованої людини, творчої, здатної забезпечити складний процес формування особистості дитини, відповідальної за своє існування у світі. У процесі становлення сучасної національної школи на Україні особливої актуальності набувають численні положення його творчої спадщини.

Зокрема, великий інтерес у вчителів початкової школи викликає досвід вченого-педагога у сфері виховання учнів через спілкування з природою. В.О. Сухомлинський обстоював гармонійне поєднання різних організаційних форм навчання, радив вчителям початкових класів не обмежуватися уроком, не протиставляти світові, затиснутому у чорну класну дошку, той. що пливе за вікном. "Можливо, все те, що приходить до розуму і серця дитини з книжок, з підручника, з уроку, саме й приходить лише тому, що поряд з книжкою - навколишній світ".

Проблема виховання Людини у творчій спадщині В. Сухомлинського розглядалася багатьма відомими педагогами, методистами, вчителями-практиками. Серед них - І. Бабин, котрий характеризував проблему формування екологічної культури як основу гармонійного розвитку особистості у контексті ідей В. Сухомлинського, М. Безлюдна розробляла проблему методично-процесуальне забезпечення розвивального навчання в емпіричному досвіді В. Сухомлинського, Г. Бондаренко розглядав уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів, О. Вознюк характеризував наукову сутність педагогічної системи В. Сухомлинського, Т. Гладюк характеризує ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, Л. Нестеренко і Л. Пироженко виявляють роль казок В. Сухомлинського у пробудженні почуттів дитини, І. Романишин описує розвиток мислення молодших школярів у контексті ідей В. Сухомлинського, тощо.

Відтак необхідність використання творчої спадщини В. Сухомлинського з метою удосконалення процесу виховання учнів у початкових класах зумовила актуальність проблеми і вибір теми роботи: "В.О. Сухомлинський про значення початкової школи в системі освіти".

Об''єкт дослідження - педагогічна спадщина В. Сухомлинського.

Предмет дослідження - практика використання ідей В. Сухомлинського у вихованні молодших школярів.

Мета дослідження - обґрунтувати особливості методики виховання молодших школярів відповідно до творчої педагогічної діяльності В. Сухомлинського.

Відповідно до поставленої мети визначені завдання дослідження:

Розкрити педагогічні погляди В. Сухомлинського на домінанти виховання учнів молодшого шкільного віку.

Розкрити форми, засоби та методи виховання дітей у працях В. Сухомлинського.

Охарактеризувати особливості використання педагогічних ідей В. Сухомлинського у практиці початкової школи

Визначити відповідність ідей та поглядів В. Сухомлинського потребам та прерогативам сучасності.

Для розв''язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація теоретичних даних, представлених у педагогічній літературі; теоретичне узагальнення.

У педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського сучасна шкільна практика знаходить відповідь на питання, пов''язані з прилученням учнів до естетики оточуючого середовища. Цей напрямок у системі початкової освіти молодших школярів набуває важливого предметного, суспільного та художнього середовища, що пов''язано з розвитком їх уміння усвідомлено сприймати і визначати не лише прагматичні, але й духовно-ціннісні прояви природи, предметів побуту, міжособистісних стосунків, явищ художнього життя.

На думку В.О. Сухомлинського, свідомість формується як активна форма встановлення духовно-практичного зв''язку з навколишньою дійсністю. Саме тому одним із пріоритетних напрямів сучасної системи екологічної освіти є організація діяльності учнів за законами природи. Школа радості - це школа, в якій основні види діяльності пов''язані з почуттям збереження і охорони навколишнього середовища. Саме тому зміст і характер комунікативної, пізнавальної, трудової і творчої діяльності учнів початкової школи повинні мати екологічну забарвленість, бути підпорядковані законам, що дозволяють примножувати прекрасне у сфері охорони природи, збереження природних об''єктів.

Методи виховання, за В.О. Сухомлинським, можна поділити на дві групи: методи, які забезпечують первинне сприймання знань і вмінь учнями та методи осмислення, розвитку, поглиблення знань. До першої групи В. Сухомлинський відніс розповідь, пояснення, лекцію, опис, тлумачення понять, інструктаж, бесіду, самостійне читання книг з метою первинного сприймання знань; демонстрацію, ілюстрацію; трудовий процес, уміння; самостійне спостереження, екскурсію, практичну і лабораторну роботи в процес самостійного оволодіння знаннями; показ фізичних вправ. До другої групи він відніс вправи; пояснення факторів і явиш природи праці, суспільного життя; дискусії, творчі письмові роботи, виготовлення навчальних посібників і приладів, графічні роботи, лабораторні роботи, експеримент, керування машинами, механізмами, апаратами, застосування знань і вмінь; тривала трудова діяльність, що поєднує мету практичної діяльності і мету вдосконалення вмінь із поглиблення знань.

Велика увага в педагогічній спадщині вченого відводиться якостям особистості учителя. Насамперед педагог вимагав від учителя глибокого знання і розуміння закономірностей екологічного виховання дітей. Намагання визначити оптимальні підходи, які б дозволили розв''язати наявну суперечність між соціально-педагогічними запитами до особистісних професійних якостей сучасного вчителя та його діяльності і реальним станом, пов''язаним із спроможністю фахівця вирішувати сучасні завдання виховання, призвели до потреби по-новому оцінити вагомість творчих ідей, які містяться у педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Він дійшов висновку про виключну роль саме особистісних якостей вчителя, його духовно-морального стрижня в досягненні результативності педагогічного впливу на особистість вихованця.

Дослідження практики початкової школи щодо особливостей використання педагогічних ідей В.О. Сухомлинського дають можливість ствердити актуальність та відповідність сучасній початковій школі поглядів В.О. Сухомлинського. Разом з тим, використання його ідей обмежується, в більшості випадків, лише екскурсіями.

Вивчення творчої спадщини В. Сухомлинського показало, що тільки в результаті постійного діяльнісного спілкування з природою, яке спрямоване на збереження, відтворення та охорону її надр, водойм, повітря, лісів, можна сформувати особистість з високим ступенем екологічної культури. Це й визначає відповідність педагогічних ідей у сфері початкової освіти потребам сучасності.