ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Сутність і типи інтелекту

1.1. Поняття про інтелект …………………………………………...5

1.2. Типи інтелекту. Динаміка розвитку інтелекту ………………..5

1.3. Рівні інтелекту …………………………………………………...7

1.4. Концепція Ж. Піаже. Особливості

інтелектуального розвитку …………………………………………. 7

1.5. Структура інтелекту …………………………………………….13

Розділ 2. Проблеми дослідження інтелекту людини на сучасному етапі

2.1. Застосування інтелектуальних тестів в зарубіжній

психології на сучасному етапі ………………………………………16

2.2. Проблеми вітчизняної діагностики

інтелектуального розвитку ………………………………………….. 18

Висновки ……………………………………………………………………... 29

Список використаних джерел ……………………………………………… 31

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ТИПИ ІНТЕЛЕКТУ

1.1. Поняття про інтелект
Інтелект (від лат. іntellectus – розуміння, осмислення) – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда. Інтелект ототожнюють із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем, з ефективністю індивідуального підходу до ситуації, що вимагає пізнавальної активності, з когнітивним стилем і под. За своїм психологічним змістом інтелект належить до “нечітких” понять. Поняття “інтелект” у психологічній літературі має щонайменше 3 значення:
1. Загальна здатність до пізнання й вирішення проблем, що визначає успішність будь-якої діяльності і лежить в основі інших здібностей.
2. Система всіх пізнавальних здібностей людини (від відчуття до мислення).
3. Здатність до вирішення проблем без зовнішніх спроб і помилок (у думці), протилежна здатності до інтуїтивного пізнання.

1.2. Типи інтелекту. Динаміка розвитку інтелекту
В останні роки достатньо широкої популярності набула теорія, в якій при розгляді проблем інтелектуального розвитку людини виділяють два різних типи інтелекту. Причому вважається, що ці два типи інтелекту можна відносно легко виміряти звичайними інтелектуальними тестами.
Перший тип інтелекту, який поєднує в собі досить широку область інтелектуального функціонування, називають текучим інтелектом. Це ті здібності, з допомогою яких людина вчиться чомусь новому. До них належать швидкість і результативність запам”ятовування, індуктивні судження, оперування просторовими образами і сприймання нових зв”язків і відношень.
Більшість авторів, які розглядають проблему інтелекту в рамках даної теорії, вважають, що поступовий розвиток текучого інтелекту продовжується до закінчення юнацького періоду життя людини, а потім відбувається поступове його зниження. Цей тип інтелекту, на думку вчених, відображає біологічні можливості нервової системи – її працездатність та інтегративність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Дружинін В.М. Психологія загальних здібностей. СПб.: Пітер, - 2008. - 362с.
2. Історія філософії в короткому викладі / Пер. з чеськ. І.І. Богута. М.: Думка, 1991. - 590С.
3. Історія філософії: Енциклопедія. - Мн.: Інтерпрессервіс; Книжковий Дім. 2002. - 1376 с.
4. Холодна М.А. Психологія інтелекту: парадокси дослідження. М., - 2001. - 272 с.
5. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К., Здоровье, 1980. – 165с.
6. Бурлачук Л.Ф. Словарь – справочник по психологической диагностике. – Спб.: Питер, 2000. – 589с.
7. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400с.
8. Левченко И.Ю. Патопсихология: Теория и практика. – М.: Академия, 2000. – 232с.
9. Марилов В.В. Общая психопатология: Учеб. пособие. – М.: «Академия», 2002. – 224с.
10. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібн – К.: Перун, 1996. – 464с.
11. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: Практическое руководство. – М.: МЕДпресс, 2001. – 592с.
12. Психологические тести /Под.ред. А.А.Карелина: В 2т. – М.: ВЛАДОС, 2003
13. Розумові здібності дитини // Психологічний інструментарій. – К.: 2004
14. Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опит применения их в клинике. – М.: Апрель-Пресс, изд-во Института психотерапии, 2004. – 224с.
15. Холодная М.А. Когнитивные стили как проявление своеобразия индивидуального интеллекта. – К.: УМКВО: КГУ. – 1990. – 73с.
16. Черняк А.І. Організаційно-психологічні умови прогнозування професійної придатності військовослужбовців-контрактників за оцінкою їх інтелектуальних здібностей. Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.09 / А.І. Черняк; Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б.Хмельницького. — Хмельниц., 2005. — 19 с.

ВСТУП

Актуальність проблеми. Проблема дослідження інтелекту, інтелектуальних здібностей, інтелектуального розвитку в психології відноситься до числа найстаріших. Часом видається, що це найстаріша проблема відноситься до "інваріантному ядру" (виразом М. Г. Ярошевського) цієї науки, тобто до тієї системи категорій і проблем, які піддаються дослідженню на протязі її виникнення розвитку та існування.
Значимість проблеми вимірювання інтелекту і розумового розвитку в першу чергу визначається тією роллю, яку вони відіграють у вирішенні комплексу соціальних і індивідуально - психологічних проблем людини. Інтелект опосередковує успішність діяльності, виконуваної людиною, від нього залежить розумність його поведінки та взаємовідносин з оточуючими, соціальна цінність і соціальний статус індивіда. Інтелект відіграє найважливішу роль у структурі цілісної індивідуальності.
Разом з тим інтелект залишається багатозначним поняттям, що відбиває здатність до пізнання, досягненню цілей, адаптації, вирішення проблем і багато іншого. Цим поняттям користується не тільки психологи, але і їм оперують також у знання філософії, соціології, педагогіці, кібернетики, фізіології та інших областей наукового знання. Також воно існує в повсякденній свідомості, є поняттям життєвим. У кожній з областей знання виробляється свої уявлення про інтелект.

ВИСНОВКИ

Розглянуті вище концепції, далеко не повністю розкривають поняття "інтелект" - вони лише дозволили, наблизиться до розуміння того, що інтелект, як явище, знаходиться на межі між індивідуально-типовими особливостями людини і психологічними процесами і станами. Така багатогранність даного явища дає підставу для висновку про те, що для кожної галузі психології чи філософії, які так чи інакше, займаються проблемами інтелекту (наприклад: психофізіологія, диференційна психологія, загальна психологія, психодіагностика, антропологія тощо), буде вірно своє визначення, сформований у рамках предмета і методу цієї галузі з опорою на класичну інтерпретацію цього терміна походить від латинського intellectus - пізнання, розуміння, розум. Латинський переклад грецького поняття nus - "розум", тотожний йому за змістом. Важливим моментом тут слід уточнити, що інтелект - це здатність до адаптації на основі розумової діяльності. У цьому полягає його принципова відмінність від інших адаптаційних механізмів нервової системи, і виділяє з більш загального конструкту мислення - загальних здібностей. Вся світова історія, заснована на блискучих здогадах, винаходи та відкриття, свідчить про те, що людина, безумовно, розумний. Однак та ж історія пред'являє численні докази дурості і божевілля людей.
З одного боку, здатність до розумного пізнання є потужним природним ресурсом людської цивілізації. З іншого боку, здатність бути розумним - це найтонша психологічна оболонка, миттєво скидається людиною при несприятливих умовах.