**

Актуальність теми визначається тим, що судовий розгляд – це один з основних етапів в господарському процесі, в ході якого обумовлюється розгляд, а також вирішення справи по суті, таким чином проходить перевірку законності та обґрунтованості загальних потреб сторін та третіх осіб на підставі отриманих доказів.

Особливість і важливість цього етапу полягає у тому, що свою найбільш важливу задачу - захист майнових та не майнових прав, а також законних інтересів організацій і громадян – підприємців і активний різносторонній вплив на покращення їх господарської діяльності - господарські суди виконують рішення правових спорів. В той час, як розглядається справа, починає перевірятися доцільність вимог один до одного та заперечень сторін; на основі різностороннього, повного й об’єктивно-обумовленого дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємні обов’язки, визначаються умови та причини, що обумовили спір. Справа починає отримувати своє конечне, цілком законне і обґрунтоване вирішення. Ця стадія характеризується тим, що починає повніше виявлятися старт господарського процесу. Важливість визначеної стадії полягає в тому, що завдяки аналізу та узагальненню досліджених матеріалів та встановлених обставин справи господарським судом створюються пропозиції, що створені для покращення господарських відносин, вдосконалення господарського законодавства та позбавлення проблем в діяльності визначених організацій.

Найважливішим фактором ефективності судового розгляду є швидкість розгляду справи. Також, слід звернути увагу на той факт, що суд починає розглядати справи, зазвичай, в виді відкритого судового засідання в усній формі, з постійним складом та забезпечуючи гласність. В свою чергу, є можливість закритого судового засідання, за умови, що потрібна охорона таємниці комерційного або господарського типу.

Стосовно порядку розглядання справи. Засідання господарського суду слід поділити на три основні частини: підготовка, всебічний розгляд питання (доказова база) і прийняття рішення.

Також варто виділити головні дії процесуального типу, що допустимі під час підготовки до судового розгляду. Головуючий розпочинає засідання та об’являє справу, яка буде розглядатися, а суддя контролює явку ключових особистостей справи. Перекладач, за умови притягання його до справи, слухає своє права. Також, він попереджається щодо кримінальної відповідальності за некоректний , чи не достовірний переклад. Головуючий, в свою чергу, оголошує всіх, хто бере безпосередню участь у розгляді й вирішенні справи. Оголошує особу перекладача, прокурора, секретаря ті ін. Головуючий роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх право звертатися до третейського суду щодо розгляду справи. Якщо є конкретні умови, то розглядається можливість невідкладності розгляду справи. Експерт отримує попередження щодо кримінальної відповідальності за надання хибного рішення.

Це зумовлює те, що з багатьох дій суд формує рішення стосовно того, чи може справа бути розглянута, та просуватися до іншої стадії – розгляду справи по суті.

На етапі розгляду справи по суті, важливим є дослідження фактичних обставин справи, переосмислення отриманих доказів.

Це основна частина розгляду справи, тому, що тут завдяки всім суб’єктам процесу в загальних обставинах та рівності сторін отримується результат й аналізуються факти.

Під час розгляду справи по суті суд починає виконувати три основні завдання: Перш за все, це отримання значення об’єму та меж досліджування особливостей справи в процесі судового розгляду. Таким чином, головуючий обумовлює дії з поступового отримання значення даних щодо того, в якому об’ємі позивач схвалює власні побажання, чи не прагне він скористатися своїм правом щодо відміну претензії та чи вважає відповідач вимоги позову доцільними. По-друге, це вираження присутності або відсутності умов для припинення провадження щодо справи в періоді судового розгляду, зв’язаних з диспозитивними діями розпорядчого типу суб’єктів дискусійних правовідносин.

1. Бояринцева М.А. Проблеми теорії та практики вжиття запобіжних заходів //Вісник господарського судочинства. – 2003. – 4. – С. 209-213.
2. Бринцев О. Господарська сутність правового спору. Кваліфікуюча ознака чи данина минулому? // Господарське право. – 2001. – 3. – С. 16-18.
3. Грек Б. Застосування у господарському процесі запобіжних заходів // Юридичний журнал. – 2003. – 9. – С. 122-125.
4. Осадчій І. Забезпечення позову в господарському процесі: потреба вдосконалення // Юридичний журнал. – 2003. – 12. – С. 120-123.
5. Притика Д. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х., 2001. – 426 с.
6. Притика Д.М. Арбітражний процес: Законодавство та практика застосування. – Х., 1999. – 541 с.
7. Притика Д.М., Титов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. – ч.1 і 2.- Харків, 1999. – 395 с.
8. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. Посібник. – К.: АСК., 2001. - 838 с.
9. Степанова Т. Проблеми подання позовних заяв та участі прокурорів у господарському судочинстві // Господарський процес. – 2003. – 12. – С. 12-15.
10. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний досвід // Господарське право. – 2003. - № 4. – С. 41-46.