**

Збереглося унікальне джерело, яке проливає світло на характер суспільних відносин у Стародавньому Вавилоні. Це виявлені на початку XX ст. французькими археологами в еламській столиці Сузах «Закони Хаммурапі», викарбувані на двометровому базальтовому стовпі. На жаль, ряд статей цих законів, що їх Хаммурапі склав на схилку свого довгого царювання, хтось ще в давнину знищив, проте втрачений текст удалося майже повністю відновити завдяки знахідкам фрагментів цієї юридичної пам’ятки.
Вчені по-різному трактують «Закони Хаммурапі». Одні вважають їх своєрідним звітом царя перед богами про своє «мудре» і «справедливе» володарювання, інші – збірником добрих побажань, моральним кодексом, здатним продемонструвати «розрив між дійсним становищем (у державі) і намірами уряду», треті – чинним законодавством, покликаним доповнити й узагальнити звичаєве право міських общин.
«Закони Хаммурапі» – це, власне, ще не кодекс законів, а лише добре упорядкована збірка звичаєвого права, в центрі уваги якої – юридичний захист власності та правове оформлення використання чужої праці. Закони згруповані в ній окремими блоками, які стосуються процесуальних норм і основних принципів вавилонського правосуддя (§ 1–5), охорони державної та приватної власності (§ 6–25), майна, одержаного від царя за службу (§ 26–41), операцій з нерухомим майном і відповідних правопорушень (§ 42–50), торгових стосунків (§ 50–126), норм сімейного права (§ 127–195), покарань за вчинення навмисних і ненавмисних тілесних ушкоджень (§ 196–214), операцій з рухомим майном та відповідних правопорушень. Структурно «Закони Хаммурапі» складаються з трьох частин: вступу, самого тексту законів і висновку.

1. Авдиев В. І. Історія Стародавнього Сходу. М., 1990. 125 с.
2. Белявський В.А. Вавилон легендарний і Вавилон історичний. М., 2001. 178 с.
3. Бікерман Е. Хронологія Стародавнього світу. М .: Наука, 1995. 200 с.
4. Васильєв Л. С. Історія Сходу. У 2 Т. М .: Вища школа, 2003. 136 с.
5. Вейс Г. Історія цивілізації. У 3 т. М .: Ексмо-Пресс, 2008.. 142 с.