ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ЗАГАРТОВУВАННЯ ДІТЕЙ

1.1. Основні методи загартовування та вплив на організм дитини

1.2. Загартування водою

1.3. Загартування повітрям і сонцем

ВИСНОВКИ

Ріст і розвиток дитини – не тотожні процеси: ріст – це збільшення розмірів тіла та окремих його частин, а розвиток – диференціювання тканин і органів. Дитина росте і розвивається нерівномірно. В періоди сповільнення темпів росту інтенсивніше відбуваються процеси диференціювання тканин і формоутворення, а в періоди інтенсивного росту дещо сповільнюються темпи розвитку. Однак процеси розвитку і росту взаємопов'язані та неперервні. їх черговість і послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей.
Протягом першого року життя дитини процеси росту переважають над процесами диференціювання. Особливо важливим є період новонародженості (перші 2–2,5 місяці життя), коли організм пристосовується до поза утробних умов існування: встановлюються легеневе дихання, постійний – кровообіг , самостійне травлення та інші життєво необхідні процеси. Від того, наскільки швидко відбудеться процес адаптації, залежить ступінь фізіологічної повноцінності та розвитку дитини в наступні періоди. Протягом першого року життя довжина тіла дитини збільшується на 24,3– 25,4 см, маса – на 6950–7300 г, протягом другого року вона виростає відповідно на 10–15 см і 2,5–3 кг. Далі темпи росту стабілізуються: щорічно маса тіла збільшується на 1,5–2 кг, а зріст – на 4–5 см [1, c.31].
У період раннього дитинства швидко розвиваються рухові можливості, координація, зростає м'язова сила. Диференціювання центральної і периферичної нервових систем зумовлює розвиток мовлення, емоцій тощо. У дошкільному віці темпи росту знижуються і відбувається інтенсивний розвиток фізичної сили, спритності рухів. Параметри фізичного росту і розвитку дітей не є незмінними. За останні 20–30 років простежується явище акселерації – прискореного розвитку і збільшення антропометричних показників. Маса новонароджених дітей тепер на 100–133 г більша, а до підліткового віку діти стають на 15–20 см вищими, ніж їхні однолітки 100 років тому. Маса 6-річних дітей збільшилася за останні 75 років на 500 г, зріст – на 1,5 см, а однорічних дітей – відповідно на 1,5–2 кг і на 5 см. На думку вчених, це спричинене різними факторами зовнішнього середовища, зокрема впливом сонячної радіації, електромагнітних коливань, урбанізацією, зміною харчування тощо. Іноді акселерацію пояснюють зміною генетичного коду людей унаслідок шлюбних зв'язків між представниками різних рас і материків [1, c.33].
Організм може існувати й успішно функціонувати лише тоді, коли перебуває у рівновазі з навколишнім середовищем, під впливом якого йому доводиться змінювати фізіологічні функції, тобто виявляти реактивність. Реактивність організму – здатність організму змінювати фізіологічні функції під впливом зовнішнього середовища.

1. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К., 2002
2. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. – М., 2003.
3. Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой – К., 2002.
4. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Л., 1998.
5. Енциклопедія здоров'я. – К., 2000.
6. Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. – К., 1995.
7. Загартування – найдешевша профілактика простуди. – К., 1994.
8. Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. – М., 2002.
9. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О. Л. Кононко. – К., 2003.
10. Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання – життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. – 1999. – № 5.
11. Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за рубежом. – М., 2001.
12. Підкурганна Г. Дитяча творчість. Програма та методичні рекомендації з художнього розвитку дітей дошкільного віку. – К., 2001.
13. Плохій 3. П. Виховання екологічної культури дошкільників. – К., 2002.
14. Про дошкільну освіту: Закон України – К., 2001.
15. Сковорода Г. Пізнай у собі людину. – Л., 1995.
16. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. – К., 1996.
17. Шульга Л. М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з малювання. – К., 1995.

Спадковість, стан навколишнього середовища, рівень охорони здоров'я та спосіб життя – всі ці аспекти впливають на здоров'я людини. Приблизно 10-20% залежить від спадковості, 10-20% - від стану навколишнього середовища, 8-12% - від рівня охорони здоров'я, а 50-70% - від способу життя.

Здоровий спосіб життя включає раціональне харчування, фізичну активність, відмову від алкоголю та паління, а також інші важливі аспекти. Однак особливу роль відіграє загартовування.

Загартовування – це система використання фізичних факторів зовнішнього середовища з метою підвищення опірності організму до застуд та інфекційних захворювань. Як важливий компонент фізичного виховання, воно має велике значення для молоді, сприяючи зміцненню здоров'я та поліпшенню загального самопочуття.

Загартовування не має лікувального ефекту, але виконує профілактичну роль, дозволяючи організму легше переносити екстремальні температури та інші впливи. Невід'ємною частиною загартовування є його доступність для різних людей, незалежно від віку чи фізичного розвитку.

Процедури загартовування сприяють покращенню працездатності та стійкості організму. Вони також нормалізують емоційний стан, роблячи людину більш стриманою та врівноваженою, додаючи бадьорості та позитивного настрою. Підходити до загартовування слід із розумінням, враховуючи індивідуальні особливості кожної людини та дотримуючись правил проведення процедур.

Не існує медичних протипоказань для загартовування, за винятком гострих гарячкових станів. Важливо, щоб медичний фахівець коректно підбирав та дозував процедури для кожної людини, дотримуючись правил систематичного застосування та поступового збільшення інтенсивності.

Загартовувальні заходи поділяються на загальні та спеціальні, включаючи раціональний режим дня, правильне харчування, заняття фізичною активністю. Серед спеціальних процедур можна виділити загартовування повітрям, сонцем та водою.

Підвищення стійкості людини до небажаних факторів навколишнього середовища стало основним завданням сучасної медицини, її головною метою є профілактика.

Таким чином, загартовування стає важливим інструментом у запобіганні негативних наслідків охолодження або впливу високих температур на організм. Систематичне застосування загартовуючих процедур відоме здатністю зменшувати кількість застудних захворювань в 2-5 разів, а іноді навіть майже повністю їх уникнення.

Загартовування організму спрямоване на формування та вдосконалення функціональних систем, які підвищують імунітет, що врешті-решт призводить до зниження захворювань, пов'язаних із перепадами температур. Його основою є загальний адаптаційний синдром.

Позитивні аспекти загартовування полягають у можливості пристосування до різних кліматичних умов. Відзначається підвищенням стійкості до захворювань та позитивним впливом на весь організм: поліпшення тонусу нервової системи, кровообігу та обміну речовин.

Хоча загартовування вважається ефективним засобом пристосування організму до змін у погодних умовах, як фізична форма, воно означає свідоме впровадження систематичних заходів, спрямованих на підвищення опірності організму та навчання швидко адаптуватися до різних зовнішніх умов. Починати загартовування слід з раннього віку і продовжувати протягом життя, модифікуючи методи відповідно до віку.

Природні фактори, такі як сонце, повітря і вода, залишаються основними та ефективними засобами загартовування, зокрема контрастне загартовування, яке включає обтирання та загартовування. Незважаючи на всі його переваги, важливо дотримуватися принципів загартовування, оскільки їх невиконання може призвести до порушень в організмі.