ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….……….3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА БУДОВА ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

1.1. Повітроносні шляхи……………………………………………………………5

1.2. Гортань, трахея і бронхи, легені……………………………………………….6

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ДИХАННЯ

2.1. Дихальний апарат людини…………………………………………………….12

2.2.Механізм вдиху і видиху………………………………………………………14

2.3.Газообмін в легенях , у тканинах……………………………………………...19

2.4.Дихання в особливих умовах………………………………………………….22

РОЗДІЛ 3. ГІГІЄНА ДИХАННЯ

3.1.Профілактика захворювань органів дихання людини……………………….25

3.2.Вплив куріння на органи дихання людини…………………………………...26

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….30

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….31

Дихання — одна з основних життєвих функцій, сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, вико¬ристання його в окислювально-відновних процесах, а також ви¬далення з організму вуглекислого газу та деяких інших сполук, що є кінцевими продуктами обміну речовин. Найважливіший механізм газообміну у тварин і людини — дифузія. При дифузії молекули переміщаються з області їх високої концентрації в об¬ласть низької концентрації за рахунок їх власної кінетичної енер¬гії. Проте переміщатися шляхом дифузії молекули можуть лише на малі відстані (до 1 мм.). При перенесенні речовин на великі від¬стані в організмі тварин використовуються різні системи венти¬ляції і транспорту газів [10, с.49].
Перенесення кисню з навколишнього середовища до клітин, де він вступає в хімічні реакції, включає низку стадій:
1) вентиляцію легень (доставка кисню в альвеоли);
2) дифузію кисню з альвеол у кров легеневих капілярів;
3) перене¬сення його кров'ю до капілярів тканин;
4) дифузію з капілярів в оточуючі тканини.
Перша та друга стадії називаються легеневим (зовнішнім) диханням, а четверта — тканинним диханням.
Обмін газів між кров'ю і повітрям здійснюється дихальною системою, котра включає повітроносні шляхи та легені. Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, далі слідують гортань, трахея, бронхи. Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) поступає в порожнину носа (cavum nasi), яка розділена кістково-хрящовою перегородкою на дві половини. Через внутрі¬шні отвори порожнина носа поєднується з носоглоткою. Внутрі¬шня поверхня порожнини носа вкрита слизовою оболонкою, вер¬хній шар якої утворений миготливим епітелієм. Слиз разом із пиловими частинками, що осіли на ньому, видаляється рухом війок. У верхній частині носової порожнини знаходяться закін¬чення нюхового аналізатора, сприймаючі різні запахи. Порожнина носа (cavitas nasi) є початковим відділом дихальних шляхів і одночасно органом нюху. Пахучі речовини, надходячи разом з повітрям, дратують нюхові рецептори. Проходячи через порожнину носа, повітря зігрівається, зволожується і очищується.

1. Алкамо Едуард. Анатомія. Навчальний посібник. - М.: АСТ, Астрель, 2002. - 278 с., Илл.
2. Анатомія людини. - М.: изд-во «Світ енциклопедій», 2006. - 240 с.
3. Анатомія людини. Навчальний посібник. - М.: Фенікс, 2006. - 116 с.
4. Анатомія людини. Кишеньковий довідник. - М.: АСТ, Астрель, 2005. - 320 с., Илл.
5. Біліч Г.Л., Сапін М.Р. Анатомія людини. У двох книгах. Серія «Природничі науки». - М.: ПРІОР, 2005. - 229 с., Илл.
6. Біліч Г. Л., Крижанівський В. А. Анатомія людини. Російсько-латинський атлас. Цістологія. Гістологія. Анатомія. Довідник. - М.: Онікс, 2006. - 180 с., Илл.
7. Велика енциклопедія Кирила і Мефодія. Комп'ютерний диск, 2006. Стаття «Подих»
8. Гайворонський І.В., Ничипорук Г.І. Анатомія дихальної системи і серця. - М.: Елбі-СПб, 2006. - 40 с.
9. Цікава анатомія і медицина. - М.: Біле місто, 2004. - 48 с.
10. Паркер С. Цікава анатомія. - М.: РОСМЕН, 1999. - 114 с., Илл.

Посилання (links):
11. http://www.onyx.ru/index.php?sPageId=onebook&iSeriesId=189&iBookId=1244
12. http://www.bookman.ru/book2722274.html

ВСТУП

Актуальність роботи полягає в тому, що ми, спираючись на порівняльний та еволюційний підхід до питання будови та функції органів дихальної системи (і особливо легень), прагнули дати максимально чіткі характеристики будови і функції дихальної системи. Людина досягла найвищого ступеня складності у будові дихальної системи. Тому важливим є детально висвітлити особливості будови легень людини і їх функціонування на всіх етапах онтогенезу [2, с.19].

Легені розвиваються з похідних двох зародкових листків: ектодерми і мезодерми. Непарний ентодермальний зачаток епітеліального характеру виникає в ділянці передньої кишки. Він виявляється вже у ембріона завдовжки 3 мм. У 4-міліметрового зародка (біля 3 тижнів) від каудального кінця зачатка відходять дві нирки, що формують в подальшому два головні бронхи. Потім, деревовидно розгалужуючись, зачаток проникає в целомічну частину тіла. Тут він «одягається» по периферії сомато-плевральною мезенхімою. До кінця першого місяця зачаток легені представлений рихлим мезенхімним синцитієм, усередині якого знаходяться епітеліальні тяжі, що галузяться, і трубки. Через 5 тижнів починається поділ органу на долі.

У розвитку легень в даний час виділяють три основні періоди, або стадії:

1) залозисту, протягом якої розвиваються повітряносні шляхи;

2) каналікулярну, коли формуються респіраторні бронхіоли;

3) альвеолярну, коли утворюються альвеолярні ходи і альвеоли.

Об''єктом роботи е система дихання людини, а предметом - характеристики будови і функції дихальної системи.

Метою роботи - детальне вивчення дихальної системи ,їх морфологічної, цитологічної та анатомічної будови, дослідження їх функціонування.

Було поставлено такі завдання:

 на основі даних макро - , мікро морфологічного і гістохімічного вивчення розглянути питання ембріогенезу легень, періодизацію їх формування;

 визначити основні етапи розвитку легень у людини в постнатальному періоді і їх функціональні зміни;

 дати характеристику стану легень на пізніх етапах онтогенезу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що було взаємозв''язано проведено аналіз ембріогенезу, будови і функцій легень у людини на всіх етапах онтогенезу.

Практичне значення роботи полягає в тому, що проведене дослідження може бути використане у роботі вчителів, при викладанні у школі теми «Дихальна система людини», а також у вищих навчальних закладах, що вивчають «Анатомію людини», «Гістологію», «Педіатрію».

ВИСНОВКИ

Отже, узагальнимо те, що ми дізнались. Диханням називається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують надходження кисню в організм, використання його тканинами для окислювально-відновних реакцій і виведення з організму вуглекислого газу. Дихальна функція здійснюється за допомогою зовнішнього (легеневого) дихання, переносу О2 до тканин і СО2 від них, а також газообміну між тканинами і кров''ю.

Розрізняють грудний, черевний і змішаний типи дихання. Типи дихання виробляються і змінюються під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, особливо під впливом праці і спортивних вправ. Патологічний подих виявляється звичайно у виді зміни глибини, частоти ритму і ритму дихання. [10, с.23].

У людини зовнішнє дихання забезпечується трахеєю, бронхами, бронхіолами й альвеолами. Газообмін між легенями і навколишнім середовищем здійснюється за рахунок вдиху і видиху. При подиху обсяг легень збільшується, тиск у них стає нижче атмосферного, і повітря виходить назовні. Видих у спокійному стані здійснюється пасивно за рахунок ваги грудної клітки і розслаблення діафрагми. Форсований видих відбувається внаслідок скорочень внутрішніх міжреберних м''язів, частково за рахунок м''язів плечового пояса і черевного преса. Кількість повітря, який знаходиться в легенях після максимального вдиху - складає загальний обсяг легень, величина якого в дорослої людини дорівнює 4-6л. У загальному обсязі легень прийнято виділяти чотири складових її компоненти: дихальний обсяг, резервний обсяг вдиху і видиху і залишковий обсяг.