ВСТУП

1. Поняття туризму та туризмології, як наукового напрямку. Географія туризму

1.1 Туризм та туризмологія

1.2 Географія туризму

2. Визначення укладу економіки країни та головних статей експорту та імпорту

2.1 Економічний уклад. Визначення поняття

2.2 Експорт та його основні статті в Україні

2.3 Імпорт та його основні статті в Україні

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового осягнення світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. Але подорожування є також засобом долання бар'єрів – об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Можна визначити такі найбільш суттєві бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокультурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства.
Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів. Прискорені інноваційні зміни, пов'язані з науково-технічним прогресом, сприяли загальному соціально-економічному розвиткові певних країн, підвищенню рівня життя їх населення, змінювали характер праці, спосіб та стиль життя, що особливо позначилось в XX ст. розвитком урбанізації та змінами в системі розселення, постіндустріальною фазою розвитку економіки, поглибленням екологічних проблем та осягненням глобальних масштабів діяльності людства, гуманізацією всіх сфер суспільного життя. Саме за цих умов, що докорінно змінювали суспільні моделі життєдіяльності людства, туризм перетворився у форму проведення дозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну комунікативну складову глобалізаційного процесу.

1. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник. – Житомир: ПП «Рута», 2012. – 544с.
2. Вілімець А.М. Конспект лекцій / Фінансовий аналіз. –2011. – 43 с.
3. Герчикова И.Н. Международное комерческое дело. – Учеб. для узов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2011. – 671 с.
4. Голубчиков Ю. Н. География человека. – М.: Эдиториал УРСС, 2011. – 296 с.
5. Гумбольдт А. Картины природы. – М.: Государственное издательство географической литературы, 2011. – 268 с.
6. Добродух П.С. Альтернативні моделі розвитку України в ЗЕ середовищі // Факти. –2011.– 146 с.
7. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства:" Навч. посібник. – Київ: ЦУЛ, 2014. – 172с.
8. Замятин Д. Н. Гуманитарная география. Пространство и язык географических образов. – М.: Алетейя, 2013. – 181 с.
9. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності .К. Фінансист, 2014 – 634с.
10. Кириченко О.А. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. – 2011. – 210 с.

У світовій літературі не існує одностайного підходу щодо розуміння змісту туризму. Так, у найдоступнішій упродовж багатьох десятиріч науковій літературі туризм вважали видом рекреації, тобто субгалуззю.

Крім того, туризм, як послугу, можна визначити й як економічну складову.

Експортно-імпортні потоки товарів та послуг є показниками рівня розвитку країн. Поза сумнівом, який завжди можливо стати експортером продукції, навіть маючи абсолютні і порівняльні переваги в витратах виробництва, забезпеченість чинниками виробництва.

Позиції експортера і імпортера значною мірою залежать від ступеня розвитку конкуренції на міжнародних ринках і усередині країни.

Експорт й імпорт товарів проявляється як у макроекономічному, і на мікроекономічному рівні.

Метою роботи є розгляд таких понять як система географічних наук в туризмі, а також визначення термінів економічного укладу країни та основних статей експорту та імпорту.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступне коло питань, а саме:

- визначити систему географічних наук в туризмі;

- розглянути уклад економіки країн;

- проаналізувати поняття експорту та імпорту, а також їх основних статей на прикладі України.

Предметом дослідження система географічних наук в туризмі, а також поняття економічного укладу країн.

1. Поняття туризму та туризмології, як наукового напрямку. Географія туризму
1.1 Туризм та туризмологія
Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового осягнення світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. Але подорожування є також засобом долання бар'єрів – об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Можна визначити такі найбільш суттєві бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокультурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства.

Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів. Прискорені інноваційні зміни, пов'язані з науково-технічним прогресом, сприяли загальному соціально-економічному розвиткові певних країн, підвищенню рівня життя їх населення, змінювали характер праці, спосіб та стиль життя, що особливо позначилось в XX ст. розвитком урбанізації та змінами в системі розселення, постіндустріальною фазою розвитку економіки, поглибленням екологічних проблем та осягненням глобальних масштабів діяльності людства, гуманізацією всіх сфер суспільного життя. Саме за цих умов, що докорінно змінювали суспільні моделі життєдіяльності людства, туризм перетворився у форму проведення дозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну комунікативну складову глобалізаційного процесу.

Об'єктивне підґрунтя туризму як явища суспільного життя робить його складним, багатогранним об'єктом наукового пізнання. Як соціально детерміноване явище, туризм потребує наукового осягнення, теоретичного осмислення. Саме такому соціальному замовленню, нагальній потребі сучасності відповідає формування нового наукового напрямку – туризмології. Туризмологія – науковий напрямок, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища. Завданням туризмології є розробка теорії функціонування туризму. Багатогранність явища робить таке завдання складним і в той же час актуальним. Можна виділити такі аспекти функціонування туризму, які практично сформувались в певні напрямки досліджень: економічний, історичний, географічний, соціальний, екологічний, політичний, культурний, психологічний. Кожен з напрямків охоплює певну галузь науки або декілька галузей. Зокрема: історія туризму, економіка туризму, географія туризму, екологія туризму, психологія туризму тощо. В той же час, кожна з цих дисциплін входить до певної системи наук: історичних, економічних, географічних, соціальних, психологічних тощо. Таким чином, до вивчення туризму може бути застосований як галузевий принцип побудови наукових досліджень, так і проблемний. Саме проблемний принцип покладений в основу формування нового наукового напрямку – туризмології.

Теоретико-методологічні положення туризмології повинні включати розробку філософських засад, принципів та підходів до різнобічного вивчення туризму як явища, спираючись на наявні досягнення галузевих наукових дисциплін, які займаються розробкою певних напрямків (аспектів) функціонування туризму.

На думку автора роботи системна парадигма географії має доповнитись новими гуманістичними якостями, новими, не врахованими раніше, елементами та цінностями, які займуть належне місце поряд із традиційними системними компонентами та внесуть у географічні дослідження риси пост дисциплінарного знання.

Гуманізація географії, як це не парадоксально, можлива за умови широкого застосування сучасних методів обробки інформації на ЕОМ. Варто тільки не обмежувати її механістичним принципом кількісного аналізу, а поєднувати його методи із подальшими гуманітарними дослідженнями.

Отже, сучасна географія "мусить спиратися на імператив гуманістичного мислення". Її значний філософський, культурологічний та світоглядний потенціал посідає значне місце серед гуманітарних наукових досліджень, як і системні дослідження простору – серед природничих.

Саме базування географії на гуманістичній парадигмі дозволить нам розробити нову дисципліну, що за часів глобального інформаційного суспільства займе одне з центральних місць в системі наук, оскільки збереже в собі елементи втраченої єдності наук та стане основою нового пост дисциплінарного знання.

Відносно другого досліджуваного питання слід зазначити, що і імпорт і експорт є важливими та невід’ємними складовими будь-якої економіки, а правильне балансування в реалізації цих двох напрямків є однією з запорук успішного розвитку країни.